Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Виникнення банків

Виникнення банків
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Виникнення банків

Власні монети у Стародавній Греції випускали 1136 полісів. Через це виникали значні труднощі у фінансовому і торговельному обігу. Торгівцям, та й не лише їм, які приїхали в інший поліс, необхідно було обмінювати свої монети на монети іншого курсу або взагалі іншої грошової системи. Діловим центром полісу була агора. Там і розміщувалися міняйли — трапезити. На афінській агорі контори трапезитів займали цілий кут.
В Афінах IV ст. до н. е. було не менше 26 трапезитів. А по всій Греції трапези були у 33 містах. Перевірка монет була досить складною справою й вимагала високої кваліфікації. Необхідно було знати вміст металу в монетах, курс різних монет певного полісу, визначати ступінь зносу монет, передбачити можливість перекарбування або появи фальшивих. За обмін брали певну плату — алаге, а якщо міняйли не брали її, то одержували почесті.
Нагромадивши кошти, трапезити вважали недоцільним тримати їх у храмі, а давали кредити спершу за свій рахунок, а потім і за рахунок інших клієнтів. Відсутність бюрократичних заборон також відіграла певну позитивну роль.
Перша письмова згадка про трапези датується приблизно 520 р. до н. е., але вже до кінця століття обмінні трапези стали за своєю суттю банками, а колишні міняйли перетворилися на банкірів.
Кредитування у Стародавній Греції було відоме і до виникнення трапез. Це робили храми.
Храми-банки функціонували як державні органи і фактично були державним резервним фондом. Вклади в них були закритими і в обороті не використовувалися. І хоча храми мали відділення у полісах й надавали довгострокові кредити під невисокі проценти, а також забезпечували надійне збереження грошей, у Греції в V—IV ст. до н. е. з'явилися приватні банки.
Поряд з обміном, перевіркою монет і кредитуванням приватні трапези виконували й інші функції - брали участь в угодах як посередники, свідки, поручителі, зберіганні документів і цінностей. У кредитуванні центр ваги припадав на фінансування торговельної й підприємницької діяльності. Головна увага приділялася заснуванню підприємства та його поточним витратам.
Перші грецькі банкіри з походження були рабами; грецька аристократія вважала це заняття непрестижним, оскільки навіть простий афінський громадянин зневажав ремесло торгівлі. Потім цим рабам давали волю, що формально мало назву «продажі» богу у храмі.
Із III ст. до н. е. діяльність трапезитів уважалася вже почесним заняттям. Банкірами відтоді ставали і звичайні громадяни, але, в основному, з іншого міста. Встановився обліково-економічний аспект банківських розрахунків, виникли фінансові традиції, тому поведінка банкірів давала менше причин для підозрінь. Але діяльність банків не завжди була досконалою. Великий ризик невиконання угод із боку як банків, так і клієнтів, низька платоспроможність останніх, взаємний обман призводили до дорогих судових процесів, які, однак, не були довготривалими. У IV ст. до н. е. всі подібні справи розглядалися протягом місяця, переважно взимку, коли припинялася навігація. У випадку програшу банкір ризикував утратити професійну репутацію чесної людини, а отже, все.
Були й банкрутства. Так, у 377 і 371 рр. до н. е. одночасно збан-крутували декілька банків. Тому обережні люди розміщували свої вклади у різних банках. Одне з банкрутств почалося з програного трапезитами судового процесу. Через декілька століть у Мілеті було скасовано виплати за борги, що позбавляло вкладників вкладів, а банкірів — власних позик.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить