Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Особливості розвитку грошей та банківництва на українських землях в епоху античності

Особливості розвитку грошей та банківництва на українських землях в епоху античності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Особливості розвитку грошей та банківництва на українських землях в епоху античності

Історія грошового обігу та банківництва на українських землях відображає загальні закономірності виникнення і розвитку грошового господарства епохи античності, насамперед стародавніх Греції та Риму. Одначе, разом із загальними тенденціями, їй характерні свої особливості, зумовлені такими обставинами:
— по-перше, виникнення перших грошей і банківництва відносять до міст-колоній у Північному Причорномор'ї, що були сформовані під впливом давньогрецької держави, а згодом потрапили під владу Риму;
— по-друге, на українських землях не було єдиного державного формування, яке здійснювало б єдину грошову політику та формувало умови для розвитку банківництва;
— по-третє, спостерігалися значні відмінності в розвиткові південних і північних територій українських земель, що не сприяло забезпеченню стабільності грошового господарства.
Такі особливості пов'язані, насамперед, із геополітичними об-ставинами. Так, скіфи і кіммерійці, котрі заселяли південноукраїнські землі у IX-VIII ст. до н. е., досить успішно здійснювали торгівлю з грецькими містами-полісами. Яскравим тому підтвердженням є численні археологічні знахідки давньогрецьких предметів на території скіфських курганів. Але увагу грецьких купців щораз більше привертали терени Північного Причорномор'я, де вони розпочали будувати тимчасові торговельні факторії. Найбільш інтенсивно процес колонізації відбувався у VIII ст. до н. е. Історії відомо 75 таких поселень на берегах Чорного моря. Найвідомішими з них на півдні України були Березань, Ольвія, Пантікапей, Тира, Тирітака, Німфей, Кіммерик, Херсонес, Феодосія. Ставши осередками торговельного обміну, ці міста-колонії швидко зростали і в VI—IV ст. до н. е. сягнули найбільшого розквіту. Найбільш потужними містами-державами були Ольвія, Херсонес і Боспор. Вони стали посередниками в торгівлі між греками і племенами, що вирощували сільськогосподарську продукцію у глибині українських степів. Розвиток обміну привів до потреби в грошах, в ролі яких використовувалися давньогрецькі монети, серед яких першочергове значення мали ма-лоазійські кізикіни. Зростання торгівлі й ремесла в українських містах, їхня незалежність сприяли формуванню в них автономних грошових систем. Власні гроші почали випускати Ольвія, Боспор, Німфей, Пантікапей, Херсонес. Відомості про функціонування грошового господарства у цих містах почали з'являтись у XIX ст.
Основним критерієм періодизації історії грошей та банківництва є наявність тих чи інших монет, які в певні періоди виконували функцію грошей передовсім як міри вартості. Вирізняють такі три основні етапи історії грошового обігу античної епохи:
1) період обігу кізикінів (од найдавнішого часу до третьої чверті IV ст. до н. е.);
2) період обігу золотих статерів Македонії та інших грецьких держав (від кінця IV ст. до н. е. до І ст. н. е.);
3) період обігу римських монет — денаріїв (від другої половини І ст. н. е. до III ст. н. е., тобто до початку кризи грошового господарства у Давньому Римі).
Водночас слід зважати на визнані особливості розвитку грошової системи південноукраїнських земель у той період, а саме: по-перше, основні функції грошей у Північному Причорномор'ї майже завжди виконувала не власна, а іноземна монета; по-друге, монети випускалися не регулярно, а мірою необхідності, часом із великими перервами; по-третє, поруч із новими емісіями на грошовому ринку завжди були монети попередніх випусків.
Основні особливості розвитку банківництва в Українському Причорномор'ї в епоху античності пов'язані з намаганнями міст захистити власний ринок і свою грошову систему від зовнішнього впливу сильніших грецьких, а згодом римських, правителів. Яскравим цьому прикладом є письмовий документ — Декрет про гроші, практично єдиний факт такого характеру в цілому світі. Він має багато різних тлумачень, що спричинено ушкодженнями чи втратами частин напису. І все ж таки чітка регламентація курсу іноземної монети до місцевої, а також відповідальність у вигляді штрафів за порушення правил обміну чи місця його здійснення, свідчать про жорстку монетарну політику ольвіополітів, відповідно до якої здійснювались усі обмінні операції. Так забезпечувався захист власного ринку від вивозу дорогоцінних металів і заохочувався експорт традиційних вітчизняних товарів - збіжжя, шкур, риби, воску, меду.

1. Гроші виникли внаслідок поділу праці, інтенсифікації розвитку ремесла й торгівлі. Це був вислід еволюційного процесу, який не залежав від волі людей. Гроші існуватимуть доти, доки існуватиме потреба обміну.
2. Відчувши всі незручності бартерного обміну, людство геніально підійшло до виокремлення певного товару із загальної маси. Усі інші товари виражали в ньому свою вартість, а люди легко обмінювали на нього свої товари. Так на ринку з'явилися гроші.
3. Роль грошей у різні часи у різних народів виконували різні то-вари. Згодом завдяки своїм властивостям це місце посіли метали, і серед них - золото і срібло. Для полегшення обміну їх замінили паперовими грішми.
4. Основними ознаками, за якими можна класифікувати гроші, є територія обслуговування, функціональне призначення, форма, матеріал виготовлення, забезпеченість і відповідність установленим параметрам. Усі вони розкривають сутність грошей та їхню еволюцію.
5. Первинною формою банківництва виступало лихварство. Лихварі - це люди, які надавали позики під високі проценти. Через це багато неплатоспроможних позичальників перетворилися на рабів свого кредитора. Це спричиняло повстання проти лихварів та вигнання їх із країни.
6. Банківські операції у стародавньому світі, крім лихварів, про-вадили храми, торговельні доми, приватні установи, закорінені у міняльних конторах. За доби античності кредити надавалися переважно на ведення торгівлі, заснування нових підприємств, оплату непередбачених видатків.
7. Основними особливостями грошового обігу на українських землях в античну епоху є наявність на ринку великої кількості іноземних (давньогрецьких і давньоримських) монет, відсутність єдиного емісійного центру та значні відмінності в розвитку господарства і торгівлі між північними й південними регіонами.
8. Осередки емісії грошей на українських землях в епоху античності перебували в містах Північного Причорномор'я. Випуск монет проводився під впливом держав і правителів, які в ті часи володіли нашими територіями.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить