Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Фінансові основи розвитку місцевого самоврядування

Фінансові основи розвитку місцевого самоврядування
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Фінансові основи розвитку місцевого самоврядування

Важлива роль в розвитку фінансової системи належить місцевим фінансам. Регіони з одного боку, включаються в загальну систему держави. З іншої сторони, без їх відносно самостійного фінансового розвитку неможливо вирішення багатьох проблем на рівні території. Процес взаємодії між центральними і місцевими органами влади потребує вдосконалення. Ці питання намагалися вирішити на протязі багатьох сторіч. Та і на сьогоднішній день проблеми раціонального співвідношення між повноваженнями і функціями держави і регіонів є актуальними.
Формування інституту самоврядування пов’язано з  магдебурським правом. Воно було запроваджено у ХІІІ ст. у німецькому місті Магдебург. Містам було надано право на самоуправління. Вони звільнилися від значної частини феодальних повинностей. Обмежувалася влада воєводів, панів та намісників. Формувався міський суд. В 1374 р. магдебурське право отримав Кам”янець-Подільський, в 1432 р. – Луцьк, а в 1497 р. – Київ.
Місцеве самоварядування (інститут якого почав використовуватися з другої половини XVIII ст.) передбачає, що управління всіма господарськими та іншими справами адміністративної одиниці здійснюється не органами центральної влади, а самими жителями. Для цього місцеві власті повинні мати власні фінансові ресурси, обсяги яких дозволяють виконувати необхідні функції. В 1985 р. країни – учасниці Ради Європи підписали Європейську хартію місцевого самоврядування. Вона узагальнила надбання тривалого стану становлення та зміцнення місцевого самоврядування.
Згідно з хартією, частина фінансових ресурсів регіону повинна формуватися за рахунок місцевих податків і зборів. Вони розглядаються як плата за ті послуги, що надаються органами влади населенню. У розпорядження місцевих властей можуть надходити також кошти від справляння загальнодержавних податків, бюджетні трансферти, доходи від власності, кошти, одержані від випуску муніципальних позик, кредити, благодійні кошти, тощо.
Важливим положенням хартії є необхідність захисту фінансово слабких регіонів. З цією метою передбачається застосування процедур фінансового вирівнювання. Фінансова допомога з боку держави може надаватися в різних формах. До них відносяться дотації, субсидії і субвенції. При цьому перевага у виборі форм фінансової допомоги повинна надаватися дотаціям. Це пов’язано з тим, що  інші форми призначаються для фінансування конкретних програм. А такий підхід обмежує свободу місцевих властей у проведенні своєї політики в межах власної компетенції.
Становлення інституту місцевого самоврядування в Російській імперії було пов’язане з розвитком земського господарства. Земством називаються місцеве самоврядування під керівництвом дворянства. Основу земських доходів становило майнове оподаткування, насамперед землі (біля 2/3 всіх доходів). Решта – це дотації, податки з промисловості та торгівлі, судового мита та ін. До місцевих податків відносилися майнові, промислові та торгові податки, а також податки з коней, екіпажів, собак, з аукціонних продаж та ін.
Видатки земств поділялися на обов’язкові та необов’язкові. До обов’язкових відносилися: видатки на утримання місцевого управління, мирових суддів, військової повинності. Необов’язкові видатки охоплювали видатки на медицину та народну освіту. Обов’язкові видатки земства були змушені виконувати за розпорядженням державних органів управління. Необов’язкові видатки земства здійснювали самостійно.
Земства зіграли певну позитивну роль. Але в цілому вони були обмеженими у своїх повноваженнях, мали бюрократичний характер, який став на перешкоді їх розвитку. Після 1917 р. замість земств були сформовані ради депутатів. До їх складів входили представники різних, здебільшого найбідніших верств населення. Та насправді всі питання суспільного життя вирішувалися комуністичною партією. А місцеві ради народних депутатів по суті діяли як місцеві органи державної влади і управління.
В незалежній Україні проведена суттєва зміна функцій місцевого самоврядування. Йому було передано майно, що склало основу комунальної власності. До повноважень місцевих органів влади віднесено затвердження місцевих бюджетів  і контроль за їх виконанням, запровадження місцевих податків і зборів, утворення, реорганізація і ліквідація комунальних підприємств та ін. Повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні та надані. Надання повноважень здійснюється в двох формах: передачі та делегування. У випадках, коли певне повноваження державних органів управління виключається з їх  компетенції і закріплюється за місцевим самоврядуванням, має місце передача повноважень. Якщо надається право вирішення окремих питань одноразово, тоді використовується термін делегування.
Згідно з законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.16), матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля,  природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад, а також об’єкти їхньої спільної власності. З метою забезпечення функцій органів місцевого управління формується бюджет місцевого самоврядування. Місцеві бюджети є самостійними і не включаються до  вищестоящих бюджетів. Складання, затвердження та забезпечення виконання місцевого бюджету відносяться до повноважень місцевої влади.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить