Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Портфельна теорія Дж.Хікса

Портфельна теорія Дж.Хікса
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Портфельна теорія Дж.Хікса

Англійський економіст Джон Хікс (1904 р.н.) одержав Нобелевську премію в 1972 р. разом з Кеннетом Ерроу (США, 1921 р.н.) за вклад в теорію загальної економічної рівноваги та теорії  добробуту. Важливим напрямом досліджень Дж.Хікса є сфера грошей та грошового обігу. Особлива увага в його працях надавалася питанням поведінки споживачів. Зокрема, Хіксом була помітно вдосконалена теорія формування та використання портфеля багатства громадян. Вона є продовженням кейнсіанського підходу. Разом з тим, в портфельну теорію були введені нові змінні, в результаті чого вона більш реально стала відображати реальну ситуацію.
В умовах ринкової економіки громадяни мають можливість використовувати багатство в різних формах. До них, зокрема, відносяться: володіння грішми, державними облігаціями, акціями, капіталом в матеріально-фізичній формі, коштами, вкладеним  в людський капітал та ін. В процесі життєдіяльності суб’єкти розподіляють своє багатство  між різними  видами  активів. Метою вкладень є максимізація доходів  від вкладень і зменшення ризику. Тому вирішення питань вкладень капіталу  в певні активи передбачає проведення оцінки доходності та ризику кожної з форм.
Так, якщо кошти вкладаються в такі активи, як гроші та державні облігації, тоді повинна враховуватися їх доходність. Облігації приносять щонайменше два види доходу:  процент та дохід від приросту капіталу (в разі підвищення курсу облігації). Гроші також мають корисність, що зводиться до надання послуг в якості засобу обігу. Громадянин вкладає своє багатство в грошову або облігаційну форму на основі розрахунків межової норми портфеля споживчого вибору, суб’єкти в процесі визначення портфеля вкладень капіталу в активи намагаються досягти максимальної корисності від їх використання.
До складу портфеля фізичної особи включаються як активи, так і пасиви. Останні охоплюють залучені позики. За ними громадяни мають зобов’язання  погасити одержані суми в установлені строки та виплатити передбачені угодами проценти. Виходячи з цього, в процесі формування портфеля багатства громадян визначається три види співставлень. По-перше, це визначення та порівняння норми доходів за різними альтернативними активами. По-друге, це проведення розрахунку негативних доходів за альтернативними зобов’язаннями. І третє, це співставлення доходів за активами та зобов’язаннями. Таким чином розраховуються чисті активи (або чисте багатство) громадянина, яке дорівнює різниці між його активами та пасивами.    
В ході формування портфеля треба враховувати, що залучення позик приводе до збільшення активів, а їх погашення – до їх зменшення. Зміна загальної  суми активів і зобов’язань є доцільною тільки в тому разі, коли цей процес супроводжується  збільшенням обсягів чистих прибутків. Так, збільшення суми активів за рахунок позики грошей виявляється раціональним, якщо межові витрати за позикою будуть меншими, ніж межовий дохід від активів, в які будуть вкладеними грошові кошти. Обмеженнями для залучення позик є сума чистих активів громадянина. При проведенні операцій з активами і пасивами розраховується баланс активів і пасивів індивіда.
Важливим фактором, що враховується в портфельній теорії, є формування цін на активи та зобов’язання. Для цього  розглядається їх номінальна та реальна вартість. В грошовій теорії розглядаються дві змінні величини: реальні грошові залишки та реальна ставка процента. Реальний грошовий залишок розраховується як відношення номінальної суми грошового залишку до абсолютного рівня цін. В умовах, коли абсолютний рівень цін зростає, а запас номінальних касових залишків не змінюється, реальна вартість касових залишків скорочується. Номінальна процентна ставка – це та ставка, що передбачається до виплати на даний актив. А реальна норма може бути вищою або нижчою від номінальної. Це залежить знов таки від абсолютного рівня цін (темпів інфляції). Реальна ставка процента (Р) розраховується за формулою:
Р = Н – І
де: Н – номінальна ставка
І  - темпи   інфляції
За умов інфляції реальна ставка   процента буде нижчою, ніж номінальна. І, навпаки, дефляція приводе до того, що номінальна ставка стає меншою, ніж реальна.
Важливим елементом в теорії портфельного підходу є врахування ризику. Він відображає вірогідність одержання доходу. А ризик всього портфеля в цілому розраховується з використанням розподілу вірогідності за різними активами. А для визначень центральної тенденції динаміки портфеля використовується середня величина розподілу ризику. Аналіз передбачає також дослідження такого показника, як стандартне відхилення. Це ступінь розходження між середньою величиною ризику та нормою ризику від конкретного активу. В основі формування портфельної теорії лежить ідея розподілу вірогідностей. Індивід обирає такий портфель, який є оптимальним з точки зору бажання одержати високий дохід за найменшим ризиком.
В кейнсіанській теорії обґрунтовано, що існує еластичність по проценту спекулятивного, трансакційного та обережнісного попиту на гроші. А в концепції Хікса такі висновки доповнюються врахуванням розмірів багатства громадянина. Величина та структура портфеля розглядаються як функція не тільки ставки процента та ризику, а і суми реальних касових залишків. Тобто, така функція включає так званий ефект багатства. Хікс особливу увагу звертав також на розрахунок оптимального рівня касових залишків. Він, за його думки, задовольняє бажання особи зберігати гроші для спекуляцій на курсах цінних паперів, для обмеження ризику і з метою вирішення проблем розривів між платежами та надходженнями. Така модель пояснює, яку частину багатства громадянин тримає в трансакційних залишках, в резервах на непередбачені цілі та суми, що використовуються з метою проведення спекулятивних операцій.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить