Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Теорія грошової динаміки М.Алле

Теорія грошової динаміки М.Алле
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Теорія грошової динаміки   М.Алле

Важливі фінансові проблеми вирішуються в працях французького вченого Моріса Алле (1911 р. народження). Його вклад в розробку економічної теорії було відзначено присудженням Нобелевської премії в 1988 р. До основних робіт М.Алле відносяться: “В пошуках економічної дисципліни “ (1943),  “Економіка і процент” (1947), “Загальна теорія надлишків” (1981), “Податок на капітал і грошова реформа” (1976).
Дослідження М.Алле проводилися в таких сферах розвитку економічної теорії:
-    максимальної ефективності економіки і основ економічних розрахунків;
-    міжчасових процесів і максимальної ефективності інвестицій;
-    невизначеності;
-    грошей, кредиту і грошової динаміки;
-    випадкових і екзогенних  фізичних впливів.
Особлива     роль     для      фінансової      науки        належить     теоріям  
міжчасових процесів та максимальної ефективності інвестицій; невизначеності; грошей, кредиту і грошової динаміки. В роботі “Економіка  і процент” М.Алле виклав загальну теорію ефективності міжчасових (взаємозалежних) процесів. У зв’язку з цим він поширив теорію ефективності на ті випадки, коли враховуються майбутні покоління. Подальшого розвитку одержала також теорія продуктивності капіталу.
Зокрема, М.Алле прийшов до висновку, що правильне положення про те, що єдність процентних ставок є необхідною умовою ефективності в сфері виробництва не підтверджується при розгляді економіки в цілому. Не погоджується лауреат престижної премії і з положенням класичної теорії, згідно з якою рівновага між пропозицією капіталу і попитом на нього  приводе до внутрішнього оптимуму. Сумнівною, з його точки зору є і твердження, що політика обов’язкових заощаджень для забезпечення старості є  сумісною з умовами міжчасової максимальної ефективності. М.Алле прийшов до висновку, що ситуація “максимум максиморум” відповідає рівності саларіальної норми процента і темпів приросту первинного доходу (“золоте правило накопичення”).
Дослідження сфери грошової динаміки привело до таких результатів. В економіці з нестійкою грошовою динамікою не може  бути, на думку Алле, ні ефективності, ні справедливості в розподілу доходів. Ним розроблено теорію спадкоємницької і релятивістської грошової динаміки. Вона ґрунтується на таких положеннях:
-    фундаментального рівняння грошової динаміки;
-    спадкоємницьких і релятивістських визначеннях попиту на гроші;
-    пропозиції грошей і психологічної норми процента.
Теорія    включає      принцип     спадкоємності,     оскільки      сучасність визначається функціонально залежною  від минулого. А відносною вона є тому, що така залежність є постійною величиною, інваріантною у випадку, коли замість фізичного часу використовується психологічний час. Минуле забувається таким же чином, як розраховується майбутнє.
Теорія грошової динаміки М.Алле має основою дослідження в багатьох галузях економіки, психології, соціології і політології. Вона передбачає врахування аналогії між забуванням минулого і актуалізацією майбутнього і спадкоємницького психологічного процесу забування; психологічного часу; спадкоємницьку обумовленість поведінки людей минулими подіями, спадкоємницьке поширення грошових явищ з повільним затуханням в часі та ін. В теоретичній системі Алле використовуються такі  поняття: психологічна норма процента; норми забування; час реакції; коефіцієнт психологічної експансії; психологічний час та ін.
В роботі “Світова економіка: невиправданий оптимізм” (1985 р.) М.Алле обґрунтовує, що основна проблема ринкової економіки – це коливання кон’юнктури і вартості грошових одиниць. Ці фактори негативно впливають на розвиток економіки (знижують її ефективність), порушують справедливість розподілу доходів і підривають соціальну рівновагу. Нестабільність обмінних курсів валют М.Алле пояснює збільшенням масштабів  спекулятивного руху капіталів. З метою вирішення цих проблем вчений рекомендує провести реорганізацію системи кредитування, розподіл  функцій між депозитними і кредитними банками, використання індексації вартості фінансових зобов’язань, здійснення реформи міжнародної валютної системи та ін.
Зокрема, реформа міжнародної валютної системи, на думку М.Алле, зводиться до повної відмови від використання долара як міжнародної розрахункової і резервної валюти. Доцільно відмовитися від використання системи плаваючих валютних курсів. Натомість необхідно перейти до системи твердих валютних курсів. В роботах вченого обґрунтовується також створення міжнародної грошової одиниці.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить