Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Реформування фінансової системи з метою вирішення

Реформування фінансової системи з метою вирішення
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Реформування фінансової системи з метою вирішення

задач індустріалізації та колективізації
Важливі зміни в розвитку фінансів було запроваджено в період проведення соціалістичної  індустріалізації (1926-1930 рр.). До основних засад вирішення проблем соціалістичного нагромадження відносилися:
-    загальнонародна власність на землю, фабрики і заводи;
-    анулювання царських боргів;
-    монополія зовнішньої торгівлі;
-    організація державної внутрішньої торгівлі і банківської системи;
-    бюджетні кошти; використання заощаджень населення;
-    вдосконалення податкової системи.
Так,   реформа   податкової    системи  зводилась  до того, що починаючи з 1926 р. був ліквідований поділ прибуткового податку з громадян на основну і прогресивну частину. Збільшилася податкова прогресія і введено оподаткування  за сукупним доходом замість обкладання за кожним джерелом доходу. Платників  було також поділено на окремі групи. Кожна з них мала різні ставки податку. Було введено також податок на надприбуток. Все це привело до посилення тиску на приватний капітал.
Багато уваги приділялося мобілізації заощаджень населення з метою збільшення обсягів соціалістичного нагромадження. Для цього громадяни залучалися до складу кооперації, вкладів в ощадні каси. Помітного розвитку одержали операції з державними позиками. За період з 1926 до 1929 рр. було проведено 15 внутрішніх позик. Середній строк позики складав біля 8,5 років. Розміщення облігацій здійснювалося серед населення, державних, суспільних організацій і підприємств. В ході їх продажу залучалися вільні та резервні кошти. Починаючи з 1927 р. почала використовуватися нова форма позик серед трудящих шляхом проведення колективної підписки в розстрочку. Результатом стало те, що в кінці 1929 р. 75% залишку державного боргу  складалося з частини, мобілізованої шляхом колективної підписки і 25% - на ринкових умовах.
Основним джерелом фінансування індустріалізації був державний бюджет. З метою його вдосконалення зміцнено роль місцевих бюджетів. Союзним республікам надавалося право самостійно формувати місцеві бюджети, основуючись на загальнодержавних  законодавчих нормах.  Важлива роль відводилася розвитку кредитної системи. Для покращення її роботи в 1927 р. уряд впроваджує зміни в банківській системі. Керівництво розвитком банківських установ покладалося на Держбанк. Разом з тим, один Держбанк не міг виконати всі обсяги банківських операцій в країні. Тому було прийнято рішення (на ХІ з’їзді партії) про доцільність заснування ряду підсобних кредитних установ, які повинні контролюватися Держбанком.
На виконання таких рішень в 1922-1924 рр. проводиться організація банків, що обслуговують окремі галузі народного господарства. Зокрема, до них відносяться: Банк споживчої кооперації (Промбанк), Український кооперативний банк, Російський комерційний банк, Центральний сільськогосподарський банк (1924 р.), Центральний комунальний банк (1924 р.) та ін. До кінця 1926 р. була відновлена робота кредитної системи країни.
Перебудова фінансової системи була проведена і з метою забезпечення проведення колективізації сільського господарства. Для цього були здійснені реформи в сферах оподаткування та кредитування. Почали використовуватися нові форми фінансування. Внесено зміни в організацію виконання державного бюджету. Так, в сфері кредитних відносин постановою ЦВК і РНК СРСР від 30.12.1930 р. було ліквідовано комерційний кредит і замінено його прямим банківським кредитуванням. Операції з його проведення були закріплені за Державним банком. Це було зроблено для поглиблення планових засад в діяльності банків,  посилення планової дисципліни, зміцнення ролі Державного банка як розрахункового центру. Було створено спеціалізовані банки для фінансування капітального будівництва в різних галузях економіки (Промбанк, Сільгоспбанк, Цекомбанк, Всекомбанк).
Такі зміни було проведено за причин наростання  безгосподарності в економіці країни. Банки видавали кредити  підприємствам незалежно від результатів їх  роботи і не зважаючи на виконання планів. Часто Держбанк розрахунки між підприємствами проводив без їх згоди. Це приводило до того, що покупці не мали можливості здійснення контролю  за асортиментом та якістю продукції, що їм поставлялася.  На нараді господарників в 1931 р. Сталін з цього приводу відзначав: “Є фактом те, що на низці підприємств і господарських організацій давно вже перестали рахувати, калькулювати та складати обґрунтовані баланси доходів і витрат. Є фактом те, що на низці підприємств і господарських організацій поняття: “режим економії”, “скорочення непродуктивних витрат”, “раціоналізація виробництва” – давно вже вийшли з моди. Як видно, вони розраховують на те, що Держбанк “все одно нам буде видавати необхідні суми”.
З метою зміцнення фінансової дисципліни в країні була змінена система оплати рахунків. Держбанк повинен був проводити перерахування коштів тільки за дорученням покупця. Для кожного підприємства установлювався ліміт кредитування. Кожна господарська одиниця наділялася власними обіговими коштами, сума яких визначалася згідно з нормативами. Поновлення власних оборотних коштів повинно було проводитися за рахунок власного накопичення. В разі їх недостатності передбачалося використання безповоротних бюджетних асигнувань.
В 1930 р. була проведена також реформа в системі оподаткування. Згідно з постановою ЦВК і РНК СРСР від  02.09.1930 р. всі платежі, що виплачували підприємства, було відмінено.  Натомість прийнято два податки – податок з обороту і відрахування від прибутку (для державних підприємств), а також податок на прибуток (для кооперативних підприємств). Пізніше були введені окремі додаткові податки: з обороту кінотеатрів, з нетоварних операцій, податок з радгоспів та ін. Характерно, що ставки відрахувань розраховувалися, виходячи з того, яка частина прибутку повинна залишатися на підприємстві після покриття планових потреб в обігових коштах і капіталовкладеннях. Проведена була також зміна розподілу податків між державним, республіканськими і місцевими бюджетами.
Для зміцнення колгоспного ладу запроваджувалася пряма допомога колгоспам за рахунок коштів державного бюджету. Бюджетні ресурси були збільшено також в галузях сільськогосподарського машинобудування, виробництва добрив, будівництва на селі та ін. Збільшувалися обсяги довгострокового кредитування колгоспів. Внесені зміни в систему страхування сільськогосподарських підприємств. Система оподаткування в селі також була реформована. В 1932 р.  введено терміновий податок з одноосібних селянських господарств. В 1934 р. впроваджено диференційні ставки такого податку до різних категорій господарств. Використовувався і такий податок, як культжитлозбір. Це податок з міського і сільського населення, що використовувався на потреби житлового і культурного будівництва.
Такі реформи привели до розвитку сільськогосподарського виробництва і підвищення доходів населення. А ці явища стали основою для збільшення обсягів мобілізації вільних коштів населення. Впроваджувалися нові державні позики. Всі державні облігації, що було випущено в попередні роки (крім Третьої Позики Індустріалізації), було замінено на облігації “П’ятирічка – за чотири роки”. Державні облігації активно почали розміщуватися не тільки в містах, а і в селах. Формою розміщення була масова колективна підписка. Позика  “П’ятирічка – за чотири роки” мала декілька випусків, включаючи “Третій, вирішальний”, “Четвертий, завершальний”. З 1929 до 1933 р. надходження до державного бюджету СРСР від розміщення державних позик зросли в 5 разів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить