Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Характеристика теорії попиту та пропозиції грошей

Характеристика теорії попиту та пропозиції грошей
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Характеристика теорії попиту та пропозиції грошей

В сучасній монетарній теорії такий підхід було замінено на більш реалістичний. Зокрема, зроблено висновки, що співвідношення між двома коефіцієнтами не є постійними. Тому вони не можуть бути фіксованими. Показники відношення ліквідних засобів до депозитів небанків та депозитів і резервів банків постійно змінюються. Адже перший коефіцієнт визначається рівнем норми прибутку на банківські вклади і потребою в ліквідних грошах. А ці величини постійно змінюються. Щодо рішення банків про створення резервів понад сум, установлених законодавством, то тут враховуються змінні фактори. До них, зокрема, відносяться конкуренція, можливість збільшення обсягів операцій, одержання ліквідних коштів, зміни процентних ставок та ін. Таким чином, теорія пропозиції грошей стала складовою частиною загальної теорії економічного вибору.
Монетаристами внесено помітні зміни і в теорію попиту на гроші. В концепції Д.Кейнса попит на гроші визначається тим, скільки коштів необхідно, з одного боку, для проведення господарських, а з іншого – спекулятивних операцій. Гроші розглядалися як запас, що використовується в процесі споживання і виробництва. Економічний суб’єкт приймає рішення про обсяги грошових запасів, виходячи з тих умов, що склалися в певний період. Він здійснює інвестування вільних коштів і в необхідний момент вилучає їх для забезпечення певних витрат. При цьому сума вкладів залежить від рівня процентної ставки. Таким чином, попит на гроші визначається двома факторами: сумою доходу і нормою процента.
М.Фрідмен обгрунтував положення, що попит на гроші залежить від загального багатства, а також від потоків доходу, що  очікується від його вкладення в інші форми. До них, зокрема, відносяться цінні папери, товари (блага) довгострокового користування, засоби виробництва, людський капітал та ін. Фактично тут використані підходи відомого вченого Тобіна, що обґрунтував теорію вибору в сфері грошового обігу. Вона передбачає, що  економічні суб’єкти формують портфель цінних паперів. В межах портфеля можливе заміщення одних елементів іншими. Склад портфеля впливає і на вкладення в реальні блага.
Важливим питанням є впорядкування вибору на гроші  з боку економічних суб’єктів в умовах надлишку або дефіциту пропозиції грошей. В кейнсіанській теорії співвідношення між пропозицією і попитом на гроші визначає рівень норми процента на короткостроковий період. А остання поступово здійснює вплив на довгострокову ставку процента. В свою чергу, довгострокова норма впливає на рівень витрат. Економісти Чикагської школи обґрунтовують, що гроші витрачаються не тільки на придбання короткострокових цінних паперів. Вони вкладаються також і в довгострокові  фінансові інструменти, споживчі та інвестиційні товари. Тому зміна кількості грошей впливає на товарний попит прямо, а не через короткострокові цінні папери.
Виходячи з розгляду монетарної теорії попиту на гроші, можна зробити такі висновки:
1.    Попит на гроші визначається потребою в грошових знаках економічних суб’єктів, що залежить від їх суб’єктивно-психологічних оцінок.
2.    В основі попиту на гроші лежать розрахунки обсягів господарських та спекулятивних  операцій, що плануються до проведення економічними суб’єктами.
3.    Співвідношення між господарськими та спекулятивними операціями визначається динамікою норми прибутку і ставки проценту.
4.    В процесі проведення фінансових операцій економічні суб’єкти формують портфель грошових ресурсів та цінних паперів. Його склад змінюється з урахуванням необхідності забезпечення ліквідності та рівня ставки доходу.
5.    В умовах надлишку або дефіциту  грошей вирішальним фактором на грошовому ринку стає ставка проценту на цінні папери та депозити.
Монетарна теорія пропозиції грошей включає такі основні положення:
1.    Обсяги пропозиції грошей повинні відображати потребу в грошовій масі з боку економічних суб’єктів.
2.    Треба відрізняти загальну пропозицію грошей та  обсяги пропозиції, що визначається законодавством країни. Між ними існує співвідношення, що відображається грошовим мультиплікатором.
3.    З метою визначення обсягів пропозиції грошей, доцільно дати визначення її складових частин. До них відносять агрегати М1, М2,М3 та L.
-    М1 включає М0, або готівку (гроші поза банками) + дорожні акредитиви + депозити до запитання + вклади в кредитні спілки та деякі інші вклади в комерційні банки;
-    М2 охоплює М1 + ощадні та невеликі строкові вклади, невеликі зобов’язання на купівлю цінних паперів та ін.;
-    М3 – це М2 + крупні строкові вклади та інші зобов’язання;
-    L (обсяг ліквідних активів) відображає М3 + ліквідні активи (євродоларові рахунки, банківські акцепти, казначейські векселя та ін.)
4.    Зміни в обсягах пропозиції грошей здійснюють вплив перш за все на фінансові ринки, а  пізніше – на ринки товарів і послуг. Таким чином, зміна обсягів грошової маси приводе до відповідного збільшення (скорочення) рівня виробництва.
Аналіз    співвідношення       попиту     на     гроші   та     їх      пропозиції  привів монетаристів до таких  висновків:
1.    Рівновага між пропозицією і попитом на гроші установлюється на основі дії ринкового механізму.
2.    Якщо кількість грошей, що знаходиться в розпорядженні економічних суб’єктів (реальні касові залишки) зростає за межі їх доцільної величини, тоді збільшуються витрати. А це впливає на загальний рівень цін.
3.    Центральний банк не має можливості здійснювати прямий вплив на динаміку грошової маси. Він може використовувати лише непрямі важелі. До них, зокрема, відносяться: обліковий механізм, операції на відкритому ринку, система обов’язкових резервів та ін.
4.    Основним важелем впливу центрального банку на співвідношення між попитом і пропозицією грошей визначаються регулювання обсягів власних резервів банків. Це забезпечує контроль над грошовою масою. Операції на відкритому ринку, а також зміна ставки проценту розглядаються як додаткові заходи.
Таким    чином,    монетаристи    розробили   і   впровадили  в   практику теорію грошей і регулювання грошової маси. Вони в окремих положеннях перегукуються з попередніми (класичною, неокласичною та кейнсіанською) концепціями. Разом з тим, монетаризм висунув багато нових, оригінальних положень. Сьогодні вони активно використовуються в проведенні державної фінансової політики. Правда, далеко  не всі підходи одержали всебічне схвалення. Монетаристська теорія, як і багато інших, має немало слабких сторін, що піддаються критичній оцінці з боку представників інших напрямів сучасної економічної думки.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить