Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Концепції інфляції і її регулювання

Концепції інфляції і її регулювання
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Концепції інфляції і її регулювання

В кейнсіанській теорії інфляція розглядається як підвищення загального рівня цін на протязі визначеного періоду. В її основі лежить співвідношення між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Коли попит починає переважати пропозицію, виробники піднімають ціни. Зростання рівня цін повинно приводити до скорочення реальних доходів населення і зменшення попиту на товари. Але оскільки з підвищенням цін грошові доходи теж зростають, то скорочення збиткового попиту не спостерігається. Тому рівень цін продовжує підвищуватися.    
Характерним є те, що в теорії Д.Кейнса державні витрати, приватні капіталовкладення, а також приватне споживання не розглядаються як такі, що досягають надмірного рівня.  Основною причиною інфляційних процесів є недостатні обсяги валового національного доходу.  А вони визначаються рівнем зайнятості. Що ж стосується доходів населення, то вони в періоди наростання інфляційних процесів зростають  як за рахунок прибутків підприємців, так і заробітної плати працівників. Тому наявність інфляції є неодмінною рисою економіки в період до досягнення повної зайнятості.
В середині 1950-х років в США та інших розвинутих країнах інфляційні процеси мали місце і в умовах неповної зайнятості. В зв’язку з чим багато вчених піддали критиці кейнсіанську теорію інфляції попиту. До них, зокрема, відносяться англійські економісти Р.Харрод, Т.Вільсон, американські вчені Г.Мінс, У.Боуден, Г.Хаберкер, німецький дослідник Ф.Неймарк та ін. В їх роботах обґрунтовувалося  походження та розвиток інфляції витрат. В її основу покладалося монопольне ціноутворення з боку підприємств і профспілок.
Інфляція витрат виникає тоді, коли під тиском олігополій та профспілок навіть за відсутності збиткового попиту і в умовах безробіття підвищуються ціни і заробітна плата. Зростання цін на товари приводе до вимог працівників щодо підвищення заробітної плати. А це лежить в основі збільшення витрат виробництва, що обертається прискоренням інфляційних процесів. Ініціатива щодо підвищення зарплати може передувати  підвищення монопольних цін. В такому разі підприємці вимушені або піднімати ціни, або скорочувати виробництво. В першому випадку спостерігається інфляція витрат. В другому – інфляція попиту, оскільки при цьому скорочується пропозиція товарів.
Розроблені концепції також інфляції, що виникає на основі витрат при розподілу результатів технічного прогресу між підприємцями і найманими працівниками. Американський вчений Ч.Шульце пояснює зміною галузевої структури попиту. Г.Екклі (США) розробив теорію інфляції, використовуючи метод цінової накидки. Представники Чикагської школи пов’язували наявність інфляції зі змінами пропозиції грошової маси в обігу. Англійський вчений Філліпс розробив теорію, що пояснює співвідношення між рівнями інфляції і безробіття.
На основі дослідження причин і змісту інфляції в економічній теорії проведено аналіз і її типів. Повзуча інфляція має місце тоді, коли її рівень не перевищує 3-3,5% на рік. За наявності більш високих темпів інфляція класифікується як відкрита. В найбільш критичних фазах економічного циклу відкрита інфляція може перейти в гіперінфляцію. Це такий стан, коли вартість грошей зменшується так швидко, що вони не можуть виконувати свої функції. Розглядається також подавлена інфляція. Це такий вид, коли мається невідповідність між попитом і пропозицією товарів, але ціни залишаються стабільними завдяки їх контролю з боку держави.
З метою зменшення негативного впливу інфляційних процесів на соціально-економічний розвиток розроблено різні варіанти регулювання інфляції. До основних напрямів їх реалізації відносяться: бюджетне регулювання, регулювання грошово-кредитного обігу та проведення політики доходів. Кожен з цих напрямів передбачає використання певних інструментів і досягнення запланованих результатів. Сьогодні в практичній діяльності з регулювання інфляційних процесів використовуються кожен з варіантів, розроблених вченими.
До бюджетних заходів регулювання інфляції (або регулювання в ході проведення фіскальної політики) відносять маневрування витратами і надходженнями до державного бюджету. В умовах наростання інфляційного розриву в економіці державні органи управління повинні вжити заходів, спрямованих на зменшення доходів населення. За допомогою такої політики обмежується споживання і скорочується попит. Для скорочення доходів доцільно вживати додаткове оподаткування. За визначенням П.Самуєльсона “…нові податки допоможуть скоротити розрив і усунути надлишкове інфляційне роздування цін”. Така практика приведе до скорочення попиту як на предмети споживання, так і на товари виробничого призначення.
Ще одним напрямом фіскальної політики є скорочення бюджетних витрат. До них відносяться ті статті, що безпосередньо впливають на розвиток інфляційного процесу. Зокрема, це витрати на соціальне забезпечення, охорону здоров’я, освіту, житлове будівництво та ін. Певний вплив на інфляційні процеси здійснюється і в ході фінансування бюджетного дефіциту. Скорочення його обсягів розглядається як позитивний фактор в цьому напрямі. Разом з тим, емісія державних облігацій за умов їх придбання центральним банком розглядається як одна з причин прискорення інфляції.
Регулювання грошово-кредитного обігу з метою попередження інфляції зводиться до проведення операцій ЦБ з цінними паперами на відкритому ринку, регулювання дисконтної (облікової) ставки та зміни норм регулювання для   комерційних банків. Операції на відкритому ринку пов’язуються з продажем (купівлею) частина резервного фонду банків, що мається на рахунках ЦБ. Продаж державних облігацій банкам приводе до скорочення кредитної (грошової) маси. А їх купівля з боку ЦБ збільшує кредитування економіки. Такі операції безпосередньо впливають на інфляційні процеси.
Прикладом регулювання грошово-кредитного обігу є операції федерального банку ФРН в період перегріву економіки в 1969 0 70 р.р. Такі явища супроводжувалися наростанням інфляції. З метою запобігання її негативного впливу ЦБ підвищив облікову ставку з 3% до 7,5 %, запровадив більш високу норму обов’язкових резервів ( з 9,25% до 11,65% від суми депозитів до запитання). Була також продана частина державних облігацій з портфеля федерального банку.
Група вчених, яких відносять до прибічників теорії нової інфляції (Е.Черберлін, А.Філліпс та ін.) обґрунтовують, що як бюджетна, так і кредитно-грошова політика є малоефективною для скорочення темпів інфляції. Основною причиною зростання інфляції витрат є  збільшення витрат виробництва і перш за все, заробітної плати. Тому боротьба з інфляцією вбачається ними в проведенні політики доходів. Це – регулювання ціноутворення, рівня прибутків і заробітної плати. Для цього уряд повинен установити контроль за цінами та за динамікою зарплати. Стримування їх зростання лежить в основі скорочення інфляційних процесів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить