Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Обґрунтування розвитку банківської справи і кредитно-грошової політики

Обґрунтування розвитку банківської справи і кредитно-грошової політики
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Обґрунтування розвитку банківської справи і кредитно-грошової політики

За визначенням П.Самуельсона,  банківські   операції одержали розвиток  на основі діяльності старовинних ювелірних майстерень. Вони приймали золото та інші цінності населення на збереження. В обмін клієнт отримував розписку. За закінченням строку він одержував свої гроші та виплачував майстру певну винагороду. В ході такої діяльності виявилося, що зовсім не обов’язково зберігати всі 100% вкладів. Адже сума внесків не співпадала з обсягами вилучення грошей. Тому частина вкладів почала використовуватися з метою одержання доходів: надання позик, придбання цінних паперів та ін.
Тому з розвитком депозитних операцій банки почали зберігати для повернення депозитів тільки певну невелику суму грошей. Вона складала декілька відсотків обсягів залучених інвестицій (від 2 до 10%). Такі резерви можуть бути зменшеними у випадках, коли банк проводе емісію акцій. В такому разі акціонерний капітал стає таким резервом. А вся сума депозитів може бути використана для вкладень в доходні активи. Разом з тим і така сума резерву може бути зменшеною шляхом вкладення коштів в високоліквідні цінні папери, які в разі потреби можуть бути швидко реалізованими. Найчастіше в якості такого об’єкта виступають державні облігації.
З метою забезпечення надійності роботи банків держава, як правило, установлює  норми обов’язкових резервів. Так, в США комерційний банк зобов’язаний тримати від 14 до 17% всієї суми залучених депозитів на поточних рахунках, що не приносять доходів. Це, як правило, кошти, які банк зобов’язаний тримати на рахунках центрального банку.  Дозволялося тримати резерв і самому банку в разі, коли його сума перевищує установлений процент  залишку на поточних рахунках. Це – запас готівки, що мається в банку. Для різних форм депозитів установлюються неоднакові ставки резервування. Так, для безстрокових вкладів вони є більш  високими, ніж для строкових.
Норми резервування установлюються законодавством. Вони використовуються з метою регулювання і здійснення контролю за діяльністю комерційних банків з боку центрального банку. Разом з урядом центральний банк повинен попереджувати банкрутство банківської системи країни. Ще одним напрямом стабілізації банківської системи  розглядається державне страхування банківських депозитів.  З цією метою створюються спеціалізовані державні страхові компанії.
Важливим напрямом діяльності банків є створення додаткової маси грошей. Оскільки в якості резервів банк тримає тільки певну частину депозитів, то остання її сума може вкладатися в доходні активи. При цьому використовується не готівка, а банківські чеки або векселя.  Тому, на думку П.Самуельсона, таким чином уже окремий банк створює додаткову грошову масу. Вона відповідає сумі вкладів в доходні активи.
Ще ясніше процес створення грошей проглядається на рівні банківської системи в цілому. Ті грошові кошти, які окремий банк вкладає в доходні активи, зрештою потрапляють в інші банки. З ними здійснюються такі ж операції, як і з попередніми депозитами. Частина їх резервується, а решта – використовується банком з метою одержання доходів. Так, якщо умовно прийняти за ставку резервування 20%, то перший банк, виходячи з суми депозитів в 1000 грн., створює додатково грошових коштів на 800 грн. В інших банках з цих 800 грн. додатково створюється грошова маса в розмірі 640 грн. Далі вони перетворюються в додаткові 512 грн., 409,6 грн. і т.д.  А в результаті створюються додаткові банківські гроші, обсяги яких в 5 разів перевищують першочергову суму депозитів. У випадках, якщо резерви банків досягають 10%, додатково створюються банківські гроші на суму в 10 р. більшу депозитів.
Створення банками грошової маси здійснює значний  вплив на розвиток економіки. Збільшення обсягів активних операцій банків приводе до підвищення ділової активності. Разом  з тим, в умовах, коли сукупна пропозиція починає перевершувати обсяги сукупного попиту, банківська експансія перестає відігравати позитивну роль. І, навпаки, в умовах кризи, коли обсяги депозитів скорочуються, а вимоги до банків зростають, доцільним є збільшення обсягів активних операцій. Але банки в такі періоди не здатні забезпечити розширення своїх операцій.
З метою регулювання діяльності комерційних банків здійснюються операції центрального банку (ЦБ). Вони зводяться до  трьох основних напрямів: операції на відкритому ринку, регулювання облікової ставки, зміна норм резервування. Можливе використання і інших інструментів регулювання розвитку банківської системи: обмеження кредиту на придбання акцій, контроль за кредитами банків та ін. Операції на відкритому ринку зводяться до купівлі – продажу центральним банком державних облігацій (як правило, короткострокових векселів державного казначейства).
Так, в умовах, коли розпочинаються інфляційні процеси, ЦБ починає продавати державні цінні папери. Такі операції приводять до зниження їх цін на відкритому ринку. Результатом є підвищення процентних доходів за державними облігаціями. Банки починають збільшувати купівлю державних облігацій. Залучені грошові кошти від їх продажу не попадають в реальний сектор економіки, а залишаються в розпорядженні центрального банку. Тим самим, кількість грошових коштів, що мається в обігу, зменшується.
Оскільки обсяги кредитування економіки обмежуються, такі операції приводять до скорочення інвестицій, відповідно, виробництва і зайнятості. А в умовах, коли зайнятість знаходиться на низькому рівні, ЦБ купує державні облігації на відкритому ринку. Тим самим, він створює для банківської системи нові резерви, які знаходяться в його розпорядженні. А комерційні банки збільшують кредитування економіки. Наслідком буде збільшення інвестицій, ВВП і зайнятості.
Дисконтна політика (регулювання облікової ставки)  центральним банком має за мету здійснення впливу на кредитну діяльність комерційних  банків. Її зміст полягає в тому, що ЦБ надає кредити банкам під заклад (облік або дисконт) векселів. При цьому регулюванню підлягає ставка обліку. В умовах, коли треба збільшити обсяги кредитування економіки, ЦБ скорочує облікову ставку. Результатом є зниження плати за одержані кредити з боку комерційних банків. Така політика приводе до збільшення обсягів кредитування економіки. При цьому зростають інвестиції і зайнятість, а курси цінних паперів на фондовому ринку підвищуються. Збільшення рівня облікової ставки здійснюється в умовах перегріву економіки. Такі операції направлені на зменшення обсягів кредитування економіки, інвестицій та рівня зайнятості.
Зміна норм резервування центральним банком також використовується  в якості інструмента регулювання грошового обігу. Підвищення резервних ставок приводе до скорочення обсягів кредитів, що надаються комерційними банками підприємствам і громадянам. А ці явища лежать в основі скорочення інвестицій, національного продукту і зайнятості. Та треба мати на увазі, що вплив регулювання резервів не приводе до миттєвих результатів. Так, підвищення ставок з боку ЦБ перш за все впливає на формування резервів шляхом продажу банком своїх облігацій, а також збільшення вимог до погашення кредитів. А такі операції приводять до зменшення безстрокових депозитів з боку клієнтів банка (оскільки їм необхідні кошти для погашення позик). Таким чином зменшуються як активні операції, так і депозити банків.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить