Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Розробка теорій грошей і проценту

Розробка теорій грошей і проценту
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Розробка теорій грошей і проценту

В   класичній   теорії   гроші  розглядалися лише як засіб обміну товарів. Тому попит на них визначається потребою в реалізації торгових угод. В такому разі кількість грошей не впливає на рівновагу обміну. Зміна цін пояснюється зменшенням або збільшенням пропозиції і попиту. Так, зростання цін має своєю основою збільшення попиту або зменшення пропозиції товарів. Суб’єкти економічних відносин намагаються одержати гроші тільки для використання їх з метою придбання певних цінностей. Всі, хто одержав гроші, рано чи пізно їх витрачають.
Та з розвитком товарного обміну все частіше виникала ситуація, коли не весь одержаний дохід суб’єкта витрачався на споживання, а частка його заощаджувалася. З іншого боку, підприємці стали залучати позикові кошти. За таких умов для рівноваги між попитом і пропозицією товарів необхідно, щоб обсяг капіталовкладень дорівнював вартості заощаджень. В свою чергу, величина заощаджень залежить від рівня ставки проценту. Підвищення її приводе до збільшення заощаджень і, навпаки.
Що ж стосується динаміки інвестицій, то вона визначається змінами норми прибутку. Тому в умовах, коли рівень ставки проценту буде меншим норми прибутку,  підприємець залучає гроші на умовах позики і перетворює їх в капіталовкладення. В інших випадках заощадження не використовуються в інвестиційних процесах. Таким чином, в класичній теорії ринок грошових коштів розглядується з точки  зору пропозиції як заощадження, попиту – капіталовкладення і ціною – як норма проценту.
За допомогою ставки проценту в умовах  вільної конкуренції забезпечується рівновага між заощадженнями і інвестиціями. За високого рівня норми проценту обсяг заощаджень перевищує суму інвестицій. Але при цьому підприємцям невигідно залучати їх як інвестиції.  Це приводе до  зниження ставки проценту до рівня, коли заощадження починають співпадати з інвестиціями. За низької ставки проценту капіталовкладення перевищують обсяги заощаджень. Це є основою збільшення проценту.

В умовах розвинутої ринкової економіки, згідно з теорією Д.Кейнса, ефективний попит (дохід, що використовується на споживання і на інвестиції) не формується автоматично. Це спостерігається тому, що діє багато факторів, які приводять до нерівноваги (або виникають кумулятивні ефекти). Результатом є те, що частина доходів знаходиться в нерухомому стані. Тому для досягнення рівноваги необхідно втручання в ці процеси держави. Державні органи можуть підтримувати рівновагу шляхом регулювання ставки проценту, проведення  відповідної грошово-кредитної політики, здійснення державних витрат, оподаткування та ін.
Втручання держави в процес розвитку економіки Д.Кейнс перш за все зводе до сфер споживання – заощадження – інвестування. Шляхом регулювання грошового обігу державні органи управління здійснюють вплив на динаміку норми прибутку: як в сторону підвищення, так і зниження. Таке регулювання доповнюється проведенням активної політики соціальних видатків, субсидій та державних інвестицій, що стимулює попит за рахунок збільшення купівельної здатності. Ці заходи можуть привести до досягнення повної зайнятості і економічного зростання.
Англійський вчений Д.Робертсон розглядав співвідношення між інвестиціями (І) і заощадженнями (S). Якщо вихідною є ситуація, коли І > S, тоді спостерігається детезаврація ( тезаврація – накопичення грошей та золотих запасів населенням і державою), а також зростання обсягів банківського кредиту. Оскільки  це приводе до збільшення грошової маси в обігу, то результатом є підвищення цін на товари та послуги. Наслідком є зростання прибутків з одного боку, а з іншого – зменшення реальної вартості фіксованих грошових доходів (зарплати, пенсій, соціальних виплат та ін.) Таким чином, за розрахунками Д.Робертсона здійснюється примусове заощадження. Коли S > I, тоді ціни знижуються і виникають зворотні  явища: зменшення прибутків та скорочення заощаджень. За умов, коли S = I, явища тезаврації ліквідуються шляхом регулювання банківського кредиту.
Важливим є положення Д.Кейнса про роль грошей в довгостроковому періоді. Попит на гроші, в його системі, не зводиться до потреби в обігу товарів, а також створення певних резервів. Він доповнюється попитом на гроші, що використовуються з метою проведення спекулятивних операцій. Такий попит залежить від рівня проценту. Суб’єкт здійснює заощадження в таких формах: ліквідних грошових коштів, цінних паперів або матеріальних цінностей. Як грошові кошти, так і цінні папери мають високу ліквідність. Але оскільки ринкова вартість цінних паперів швидко змінюється, то володіння ними пов’язується  з більш високим ризиком, ніж грошовими коштами. Та з іншого боку, цінні папери приносять додаткові доходи.
Д.Кейнс прийшов до висновку, що за умов наявності високої норми проценту суб’єкти надають перевагу цінним паперам. Коли норма проценту є низькою, населення збільшує запаси ліквідних грошових коштів. Таким чином, попит на гроші, що використовуються зі спекулятивними цілями є функцією від норми проценту. Якщо норма процента є занадто низькою, попит на гроші для спекулятивних операцій стає нижчим, ніж пропозиція. Тоді суб’єкти починають купувати цінні папери. А це приводе до зростання їх курсів і скорочення норми проценту. За високої норми проценту спекулятивний попит на гроші перевищує пропозицію. Агенти починають продавати свої цінні папери і переводити заощадження в форму грошей. Але продаж цінних паперів обертається зниженням їх ринкових цін, що супроводжується підвищенням ставки проценту. Таким чином установлюється рівновага на грошовому ринку.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить