Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Основні положення кейнсіанської теорії державних фінансів

Основні положення кейнсіанської теорії державних фінансів
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Основні положення кейнсіанської теорії державних фінансів

Відомий     англійський     економіст   Джон     Мейнард     Кейнс  (1883- 1946) особливої уваги надавав розвитку державних фінансів. На його думку, ринкові механізми далеко не завжди можуть забезпечити поступальний розвиток економіки і повну зайнятість. Свідченням тому є  наявність циклічного розвитку економіки і періодичних спадів. Поглиблення кризових явищ на початку ХХ ст. привели до перегляду основних положень класичної теорії. Найбільш повно це знайшло відображення в роботах Д.Кейнса. Він розробив теорію активної участі держави в соціально-економічному розвитку. При цьому, державні фінанси розглядаються як один із важливих важелів досягнення економічної рівноваги. Їх розвиток доповнює ті хиби, що притаманні ринковому механізму.
До Кейнса в економічній теорії панувала концепція збалансованого державного бюджету. Класики дотримувалися точки зору, що державні видатки повинні повністю покриватися одержаними доходами. Такий підхід не передбачав активної участі держави в фінансовому розвитку країни. Передбачалося, що економічна рівновага повністю забезпечується ринковими механізмами. Що ж стосується держави, то вона повинна забезпечувати створення лише загальних умов розвитку бізнесу (оборона, освіта, землеупорядкування, культура, міжнародні зв’язки та ін.). За визначенням А.Сміта держава повинна виконувати функції “нічного сторожа”. Д.Кейнс в ході свого дослідження прийшов до протилежних висновків. Він є фундатором активної участі держави в соціально-економічному розвитку.
Важлива роль теорії Д.Кейнса належить державному бюджету. Як оподаткування доходів населення, так і проведення видатків бюджету здійснюють помітний вплив на динаміку національного доходу, обсяги інвестицій і рівень зайнятості. Державні видатки збільшують сукупний попит, а це сприяє економічному зростанню. Посилення податкового тиску, навпаки, приводе до зменшення споживання, що супроводжується зниженням ділової активності. Враховуючи циклічну природу економічного розвитку, на думку Д.Кейнса, необхідно проводити  активну державну фінансову політику з метою запобігання кризових явищ.
В залежності від стадії розвитку економіки доцільно використовувати декілька моделей бюджетного регулювання: в умовах спаду  економіки – бюджетного дефіциту; за наявності перевищення сукупного попиту над сукупною пропозицією – бюджетного надлишку. Д.Кейнс обґрунтовував, що глибина економічної кризи може бути зменшеною шляхом проведення політики бюджетного дефіциту. В такий період державні видатки повинні збільшуватися. Це приведе до збільшення сукупного попиту, зростання обсягів інвестицій і, нарешті, до підвищення рівня зайнятості. В свою чергу, політика бюджетного дефіциту може проводитися різними способами. До найбільш важливих з них відноситься політика дефіцитних видатків і політика дефіциту без видатків.
Політика дефіцитних видатків передбачає збільшення видатків державного бюджету з метою підвищення сукупного попиту і зростання зайнятості. При цьому, ставки оподаткування доходів не змінюються. Результатом є те, що виникає дефіцит державного бюджету. А видатки, що перевищують одержані доходи, Д.Кейнс називає дефіцитними видатками. До утворення дефіциту державного бюджету приводе також політика дефіциту без видатків. Вона має місце тоді, коли ставки оподаткування знижуються, а обсяги державних видатків не змінюються.
За умов досягнення повної зайнятості та перевищення сукупного попиту над сукупною пропозицією Д.Кейнс рекомендує проведення політики бюджетного залишку. До основної задачі такої політики він відносить  ліквідацію збиткового попиту (інфляційного розриву) і попередження розвитку інфляції. Для цього здійснюється скорочення державних видатків або підвищення ставок оподаткування. Така фінансова політика попереджує наростання кризових явищ в економіці.
Для фінансування дефіциту державного бюджету Д.Кейнс рекомендує використання певних способів мобілізації додаткових коштів. До них, зокрема, відносяться продаж державних цінних паперів та випуск додаткової кількості грошей. Такі операції приводять до скорочення сукупного попиту. З одного боку, певна сума доходів громадян вкладається в державні облігації, а це зменшує сукупний попит. З іншого боку, збільшення пропозиції державних цінних паперів приводе до зниження їх ринкових цін і курсів цінних паперів взагалі. Результатом є підвищення норми банківського проценту, що є основою скорочення інвестицій. Що ж стосується збільшення кількості грошей в обігу, то такі операції приводять до скорочення ставки проценту. А це приводе до збільшення інвестицій.
Таким чином, політика бюджетного дефіциту, розроблена Д.Кейнсом, здійснює помітний вплив на розвиток економіки. Вона може бути стимулом інвестиційного процесу і, навпаки, стримувати його розвиток. Кожна з названих моделей потребує детального дослідження і обґрунтування, оскільки такий вплив не є прямолінійним. Так, формування бюджетного дефіциту з одного боку сприяє прискоренню економічного  розвитку. З іншого (оскільки приводе до підвищення процентних ставок)  обертається його гальмуванням.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить