Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Початок формування фінансової теорії

Початок формування фінансової теорії
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Початок формування фінансової теорії

Окремі елементи   фінансової   теорії  виникли ще в стародавньому світі  в складі єдиної тоді філософської науки. Вони містяться в працях грецьких філософів Ксенофонта, Платона, Аристотеля та представників стародавнього Риму: Катона, Варрона, Колумелли та ін. Починаючи з V сторіччя до нової ери вчені намагаються пояснити непрості питання суспільного розвитку, до складу яких включаються і фінанси.
В період існування рабовласницьких відносин розглядалися питання, пов’язані з формуванням доходів та використанням державних видатків. Важлива увага надавалася податкам. Розвиток товарно-грошових відносин потребував аналізу природи та використання грошей, лихварства, ціноутворення, міжнародних розрахунків та ін.  Важливим є т, що в ці часи було поставлено багато життєвих питань, які пізніше були віднесеними до фінансів. Формуванню чисто фінансової науки передувала розробка цих питань спочатку в рамках єдиної науки філософії, пізніше – економічної теорії (політичної економії). І тільки починаючи з другої половини ХІХ сторіччя фінансова теорія відокремлюється в самостійну науку.
Так, грецький філософ Ксенофонт (444 – 355 рр. до н.е.) розробив керівництво з управління домашнім (рабовласницьким) господарством під назвою “Економікос”. Разом з тим він підготував твір “Доходи”, в якому розглядаються питання про те, яким чином можна збільшити доходи афінської держави. До заходів з цього приводу він, зокрема, відносив підвищення податків з іноземців, збільшення видобутку срібла, продаж рабів та ін. Ксенофонт засуджував діяльність купців та лихварів. Разом з тим він рекомендував накопичувати гроші, але не з метою їх використання в процесі обігу, а для формування страхових фондів та скарбу.
Платон (427 – 347 р.р. до н.е.) в роботі “Політейа” розглядав питання державного ладу та державної політики. Зокрема, він особливої уваги надає розвитку товарно-грошових відносин. Платон обгрунтував визначення грошей як знаків вартості і як міри вартості. Що ж стосується кредитних операцій, то він їх засуджував і рекомендував заборонити. В роботах Платона не заперечується розвиток торгівлі, а також виникнення купців. Разом з тим, така діяльність не вважається пристойною для греків.
Аристотель (384 – 322 р.р до н.е.) в своїх роботах також розглядав окремі питання розвитку фінансів. Виходячи з того, що рабовласницький лад є природним і становить основу виробництва, відомий філософ звертав увагу також і на розвиток товарно-грошових відносин. Вивчення шляхів накопичення грошей, збільшення багатства шляхом  розвитку торгівлі і кредитних операцій здійснювалося в рамках так званої  хрематистики. Економію  (створення споживчої вартості) Аристотель називав природною основою господарства, а  хрематистику – вважав за таку, що підлягає засудженню. Особливої критики з його боку одержав розвиток позичкового капіталу.
В роботах відомого філософа особлива увага зверталася на дослідженні природи та ролі грошей в економічному розвитку та проблеми ціноутворення. За визначенням Аристотеля за допомогою грошей різні товари стають порівняльними. А за основу ціни він приймав мінову вартість, під  якою розумілися одинакові властивості товарів, що задовольняють різноманітні потреби. Такі властивості вони одержували за допомогою грошей.
В стародавньому Римі також розвиток наукових пошуків торкався певних фінансових проблем.
Перехід від  рабовласництва до феодалізму в середньовіччі (V – XІст.) супроводжувалося згортанням товарно-грошових відносин, збільшенням натуралізації економіки, послабленням економічних відносин між господарствами, територіями і країнами. Феодали вели війну з містами, грабували купців, стримували розвиток ремесел. В цей час в Європі основна увага дослідників зверталася на розвиток і зміцнення натурального господарства. Разом з тим, аналізувалися питання розвитку товарного обігу, грошей, ціноутворення, торгівлі, лихварства та ін.
Так, італійський монах Фома Аквінський (1224-1274), якого відносять до представників канонічної економічної думки, визнавав необхідність грошей і досліджував внутрішню та номінальну вартість золотих монет. Він засуджував нагромадження грошового багатства, розвиток торгівлі і лихварства. Окремих питань фінансового розвитку торкалися також арабський учений Ібн Халдун (1332-1406), французький дослідник Нікола Орем (1323-1382), соціалісти-утопісти Томас Мор (1478-1535), Томазо Кампанелла (1568-1639) та інші представники наукової думки. Проте спеціальні роботи, присвячені цим проблемам ще були відсутні.
Більш значна увага питанням фінансового розвитку держави надається в роботах меркантелістів.  Це представники першої  школи в розвитку економічної науки. Вона виникла в кінці XV cт.і існувала до початку XVII cт. Об’єктивними основами виникнення  і розвитку такої теорії було поширення товарно – грошових відносин і зростання товарообігу між країнами. Ці явища стримувалися наявністю недостатньої кількості грошей – золотих і срібних монет. Ті країни, що мали достатні їх запаси (Іспанія і Португалія), зайняли провідні позиції в світовій торгівлі. Меркантелізм охоплював теоретичні розробки, що мали за мету вирішити ці проблеми. Їх реалізація виявлялася в економічній політиці, що переслідувала цілі нагромадження  грошей  у національному масштабі шляхом державного регулювання грошового обігу і зовнішньої торгівлі. Перша економічна школа розроблялася на замовлення купців і банкірів.
До провідних представників меркантелізму відносять італійців Гаспара Ск’яруффі (1519 – 1584) і Беніто Даванцатті (1529 – 1606), Антоніо Серра; англійців Вільяма Стаффорда (1554 – 1612) та Томаса Мена (1571 – 1641), французів Жан-Батиста Кольбера (1619 – 1683) та Антуана Монкретьєна. В їх роботах розглядалися питання, пов’язані з формуванням  і виконанням грошового (ранній меркантелізм) та торгового балансу (низький меркантелізм країни. Зокрема, аналізуються кількість ввезення і впливу грошей з країни, необхідність встановлення митних бар’єрів, обсяги та структура експортно-імпортних операцій з товарами. Були розроблені рекомендації щодо підтримки активного зовнішньо – торгового балансу, стимулювання експорту, зменшення відтоку грошей за кордон та ін.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить