Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Виникнення ф'ючерсної торгівлі

Виникнення ф'ючерсної торгівлі
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Виникнення ф'ючерсної торгівлі

Ф'ючерсний ринок на початку свого розвитку був створений, щоб допомогти фермерам, керуючим елеваторів і споживачам зерна поліпшити маркетинг і торговельну практику.
Створення ф'ючерсного ринку завершило грандіозну роботу з на-лагодження нового механізму взаємовідносин виробник - споживач.
І якщо форвардні контракти допомогли вирішити проблему укла-дання договірно-мінових угод між покупцями і продавцями, що дало можливість дещо посилити контроль за фінансовим ризиком і запо¬бігти непередбачуваним змінам цін у зв'язку з особливостями ведення сільського господарства і витратами при зберіганні та транспорту¬ванні сільськогосподарської продукції, то впровадження ф'ючерсної торгівлі допомогло до мінімуму звести витрати, пов'язані з ціновим ризиком, тобто в процесі руху товару від виробника до споживача. Загалом слід зауважити, що в основу механізму регулювання (мінімізації) цінового ризику покладено процес хеджування.
Однак ціновий ризик є фактом повсякденного життя, і він існує незалежно від того, хоче цього хтось чи ні. Питання лише в тому, хто візьме на себе цей ризик і як він буде поділений. Ф'ючерсні біржі й створили такий механізм.
У своїй класичній роботі "Про багатства народів", надрукованій у 1776 р., основоположник ринкової економіки Адам Сміт запровадив поняття "невидима рука", яка рухає систему вільного ринку до за¬гального благополуччя, хоча кожний з учасників ринку дбає про влас¬ний інтерес. За словами А. Сміта, учасник системи вільного ринку, скерований цією "невидимою рукою", допомагає в підсумку тому, що не входило в його наміри. Але дбаючи про власний інтерес, він часто допомагає інтересам суспільства більш ефективно, ніж тоді, коли б він реально збирався зробити це. Особливо виразно виявляється дія цієї "невидимої руки" на прикладі ф’ючерсного ринку. Більшість учас¬ників цього ринку дбають про власні інтереси і перспективи власних торгових операцій. Ніхто з них спеціально не ставить за мету підвищи¬ти ефективність економіки або ж поліпшити функціонування ринку загалом. Навпаки, кожний керується власним інтересом, проте їх вза¬ємодія приносить результати, які йдуть в цілому на благо суспільства. Основна причина і необхідність розвитку ф'ючерсної торгівлі полягає в тому, що вона забезпечує зняття обмежень, що їх має тор¬гівля безпосередньо біржовим товаром. Сам товар як матеріальне благо несе в собі обмеження для розвитку біржової торгівлі. Позбу¬тися їх можна шляхом організації торгівлі не самим товаром, а лише правами на товар, тобто ф'ючерсними контрактами. Купівля-продаж товарів на біржі поступається місцем біржовому обороту ф'ючерсних контрактів, зв'язок яких із ринком реального товару має в основному непрямий характер, бо лише кілька відсотків загальної кількості ф'ючерсних контрактів завершуються реальним постачанням товару. Непрямий зв'язок полягає в тому, що власники контрактів постійно продають і купують ці контракти відповідно до впливу мінливої ринкової кон'юнктури на їхню комерційну або іншу діяльність.
Ф'ючерсна торгівля з'явилася в другій половині XIX ст. її вини-кнення і розвиток були зумовлені тим, що вона дала можливість зни¬зити ризик несприятливих коливань цін на обіг капіталу, зменшити розмір резервного капіталу, необхідного на випадок несприятливої кон'юнктури, прискорити повернення в грошовій формі авансованого капіталу, здешевити кредитну торгівлю, знизити витрати обігу. Торгівлю на ф'ючерсній біржі порівняно з біржею реального товару вирізняють переважно фіктивний характер угод (лише кілька відсотків угод завершуються постачанням товару, а решта - виплатою різниці в цінах); в основному непрямий зв'язок з ринком реального товару через хеджування; цілковита уніфікація всіх умов контрактів, крім ціни і терміну постачання; знеособленість угод, бо вони реєструються не між окремим покупцем і продавцем, а між ними і розрахунковою палатою. Угоди на ф'ючерсній біржі укладаються як на товар, так і на валюти, індекси акцій, процентні ставки тощо. Обсяг операцій на ф'ючерсній біржі, як правило, набагато перевищує обсяги торгівлі реальними товарами.
Основними товарами, за якими укладаються угоди на ф'ючерсних біржах, є зернові та олійні культури, олія, нафта і нафтопродукти, дорогоцінні і кольорові метали, бавовна, цукор, кава, какао-боби, жива худоба.
Отже, виокремлюють такі основні функції ф’ючерсного ринку:
• перенесення ризику з учасників ринку, які не бажають нести ризик, на тих, хто бажає цього. Внаслідок цього збільшується кредитоспроможність підприємств, які без механізму хеджування були б дуже уразливими перед ціновими змінами. Банки і фінансові інститути, кредитуючи клієнтів, менше піддаються ризику на більш сприятливих умовах. Для останніх - це зменшення фінансових витрат, а для споживачів - це більш низькі ціни;
• підвищення стабільності цін. Дослідження показали, що ліквідні ф'ючерсні ринки в цілому сприяють стабільності цін на ринку реальних товарів;
• визначення ціни. Щоденно ф'ючерсні котирування виявляють угоди учасників ринку щодо майбутньої ціни товарів або фінансових інструментів, що дає можливість більш чітко планувати виробничу і фінансову діяльність;
• встановлення певного порядку в торговельній практиці різних учасників ринку. Правила бірж сприяють чесній і впорядкованій торгівлі;
• доступність і відкритість інформації для всіх учасників біржової торгівлі змушує їх вести конкуренцію в рівних умовах.
Мету ф'ючерсної торгівлі варто розглядати з позиції біржі .
З позиції біржі ф'ючерсна торгівля - це результат природної еволюції розвитку біржової торгівлі в умовах ринкового господарства, тобто в процесі постійної конкурентної боротьби різноманітних типів ринкових посередницьких структур. Завдяки великим перевагам перед торгівлею реальним товаром, ф'ючерсна торгівля дала можливість біржам вижити в умовах становлення ринкової економіки, заробляти і нагромаджувати капітали для свого існування і розвитку.
Інакше кажучи, мета, яку ставила перед собою біржа, розвиваючи ф'ючерсну торгівлю, полягає в одержанні прибутків у розмірах, необхідних для існування в ринковому середовищі.
Це завдання біржа могла реалізувати тільки в тому разі, якщо вона відповідала вимогам ринкового середовища загалом на конкретних етапах його розвитку.
З погляду ринкового середовища метою ф'ючерсної торгівлі є задоволення інтересів широкого загалу підприємців у страхуванні можливих змін цін на ринку реального товару, у прогнозуванні цін на основні сировинні і паливні товари, а в кінцевому рахунку в одержанні прибутку від біржової торгівлі.
Можливість прогнозувати ціни у ринковій економіці зумов¬люється високим рівнем розвитку й усуспільнення виробництва, його міжнародною інтеграцією. Ф'ючерсна біржова торгівля, базуючись на зазначених передумовах, створює механізм такого ринкового прогнозування цін. Товар ще не створений (не вирощений, не добутий), а цін« на нього через купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів уже є і живуть реальним життям, зазнаючи впливу всіх процесів, що відбуваються в навколишньому світі.
Можливість страхувати зміну цін на ринку реального товару з'являється завдяки тому, що ф'ючерсний ринок відособлений від ринку реальних товарів. Крім того, ф'ючерсний ринок виробив особливий вид контракту та механізм його здійснення, що забезпечив можливість страхувати зміну цін на ринку реального товару. Це було досягнуто передусім шляхом:
• стандартизації контракту, тобто продавці і покупці уклали контракт, у якому було стандартизовано, точніше обумовлено, кіль¬кість продукції, якість, термін поставки і місце поставки;
• для зміцнення довіри до такого контракту (його виконання) біржі встановили певні фінансові вимоги до всіх учасників торгів, включаючи внесення депозиту кожною стороною контракту. Крім того, біржа встановила правила, які регулювали механізм укла¬дення таких угод, а також порядок розгляду спірних питань, що виникали в процесі діяльності.
Біржі назвали такі контракти ф'ючерсними.
Ф'ючерсний контракт є юридичне зафіксованим зобов'язанням доставити у зазначене місце товар стандартної кількості і якості за ціною, узгодженою в торговельній ямі чи кільці товарної біржі протягом часу, зазначеного в контракті. Наприклад, якщо продано один грудневий ф'ючерсний контракт, то це означає, що потрібно виконати зобов'язання доставити протягом грудня 500 т кукурудзи, що має не більше 15,0% вологості, з реєстрацією виконання цього контракту на складі товару. Це пов'язано з тим, що контракт стандартизований щодо кількості, якості, часу і місця доставки (премія і скидки є компенсацією за якість зерна і місце доставки). Єдиний елемент контракту, що встановлюється в процесі переговорів, - це ціна, яка уточнюється шляхом відкритого оголошення в ямі товарної біржі.
Ф'ючерсні ринки різняться складом учасників, рівнем динаміки цін та ін.
Основною складовою ф'ючерсного ринку є Клірингова корпора¬ція (розрахункова палата), яка за своєю природою незалежна від біржі. Як тільки операція здійснюється в торговельній ямі, одним із членів біржі або за його допомогою негайно ж повинні бути проведені безготівкові розрахунки фірмою, яка є членом Клірингової корпорації. Після закінчення торгів здійснюються всі остаточні розрахунки, всі зв'язки між первинним продавцем і покупцем, а Клірингова корпорація при цьому бере на себе зобов'язання протилежної сторони в торгівельних угодах, тобто вона є покупцем щодо кожного продавця і продавцем щодо кожного покупця.
Другим обов'язковим елементом ф'ючерсного ринку є маржа.
Маржа - це сума грошей, яку повинні внести покупці і продавці ф'ючерсних контрактів у вигляді депозиту на свої рахунки з метою гарантування виконання контрактів. Брокерські фірми отримують маржу від своїх клієнтів, що повинні забезпечувати певний рівень депозитів, який, у свою чергу, залежить від мінімального рівня, встановленого товарною біржею, що продала контракт.
У ф'ючерсній торгівлі існують два види маржі:       
• початкова маржа - депозит, що вноситься при відкритті ф'ючерсної позиції;
• варіаційна маржа - переказ грошових коштів, що забезпечує відповідність вартості забезпечення нової вартості контракту після зміни цін.
Як   початкова,   так   і   варіаційна   маржа   виникають   у взаємовідносинах біржі й учасників ф'ючерсних операцій, а також у взаємовідносинах Клірингової палати і її фірм-членів. Це можна, сформулювати в такий спосіб:
• ф'ючерсна біржа встановлює вимоги щодо мінімального розміру початкової і варіаційної маржі, і ці вимоги члени біржі повинні висувати до своїх клієнтів (залежно від того, є ці клієнти самі членами або нечленами біржі). Цей вид маржі можна умовно назвати маржею біржі;
• розрахункова (клірингова) палата встановлює вимоги щодо рівня маржі, який клірингові (розрахункові) фірми повинні підтримувати в розрахунковій палаті. Ці цифри звичайно (але не завжди) такі самі або менше за ті, що вимагають від клієнтів члени біржі. Цей вид маржі можна умовно назвати кліринговою маржею.
Слід зазначити, що член біржі може і не бути членом розрахун¬кової палати. Але якщо він член розрахункової палати, то застосовує вимоги біржі щодо маржі для своїх клієнтів у розрахунках з розрахунковою палатою. Якщо член біржі не є членом розрахункової палати, він повинен бути клієнтом члена розрахункової палати. У цьому випадку він застосовує біржові вимоги до своїх клієнтів, а до нього застосовуються ті ж вимоги, що й до клієнта клірингової фірми.
Деякі брокерські фірми ведуть ф'ючерсні рахунки для клієнтів, але самі не є членами ні біржі, ні розрахункової палати. Такі брокерські фірми самі є клієнтами клірингових фірм.
Оскільки біржі існують незалежно одна від одної, одна фірма може мати різноманітний механізм переказу маржі в операціях з різними біржами.
Кожний учасник, який купує або продає ф'ючерсні контракти, незалежно від того, здійснює він торгівлю самостійно чи через брокера, має спеціальний рахунок для обліку суми застави.
Сума грошей, яку клієнт повинен внести брокерській фірмі, коли відкриває свою позицію, називається початковою маржею. При розміщенні замовлення клієнт направляє чек про оплату маржі своєму брокеру або кліринговій фірмі. Це є фінансовою гарантією (необхідною як від покупців, так і від продавців), яка підтверджує, що зобов'язання щодо ф'ючерсного контракту будуть виконані.
Біржа, на якій відбувається операція, встановлює мінімальний рівень маржі у вигляді фіксованої суми на кожний контракт, що залежить від рівня і стабільності цін та інших чинників. Початкова маржа, яка встановлюється у вартісному вираженні, звичайно становить 2-10% вартості ф'ючерсного контракту. Вимоги щодо такої маржі змінюються тільки за істотних змін рівня котирувань контракту. У нормальних умовах розмір початкової маржі збільшується або зменшується всього кілька разів протягом року, проте в періоди дуже різких і швидких змін цін розміри маржі можуть уточнюватися щотижня, а іноді й щодня.
Крім рівня ціни, на маржу впливає цінова нестійкість. Маржа 2-10% від вартості контракту - нормальне явище. У періоди високої нестійкості цін і високого ризику біржа може встановити маржу на верхній межі - 10% і навіть вище.
Встановлюючи рівень маржі, ф'ючерсні біржі і Розрахункові палати перебувають під впливом суперечливих факторів. З одного боку, маржа повинна бути достатньо низькою, щоб забезпечити ширшу участь, що збільшує ліквідність ринку. З іншого боку, вона повинна бути достатньо високою, щоб забезпечити фінансову цілісність контракту.
Важливо розуміти, що застава (депозит) не є вартістю операції з торгівлі ф'ючерсами. Гроші, що їх клієнт перераховує на спеціальний рахунок, є його власністю доти, доки в результаті якоїсь невдалої операції він їх не втратить.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить