Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Біржові товари

Біржові товари
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Біржові товари

Торгівля на біржах здійснюється товарами, що дістали назву біржових. До біржових належать товари, що відповідають таким вимогам:
•  характеризуються масовістю випуску, великою кількістю виробників і призначаються для широкого кола споживачів;
• є стандартними, тобто відповідають встановленим вимогам щодо якості та інших параметрів, передбачених чинним законо¬давством, і взаємозамінними у межах певних груп і видів товарів;
• характеризуються вільним ціноутворенням, тобто ціни на них встановлюються на основі попиту і пропозиції в умовах здорової конкуренції.
У практиці світової біржової торгівлі виокремлюють три основні класи біржових товарів:
•    речові;
•    цінні папери;
•    іноземна валюта.
У кожному із названих класів не всі вироблені товари можуть стати об'єктом біржової торгівлі, а лише ті, що відповідають зазначеним вимогам.
З розвитком біржової торгівлі перелік біржових товарів збіль-шується і ускладнюється. Насамперед це стосується класу цінних паперів. З появою ф'ючерсних контрактів на індекси фондового ринку і процентних ф'ючерсів перелік класів можна було б збільшити в кілька разів. Розглянемо основні класи біржових товарів.
Основну питому вагу у світовому біржовому товарообігу займає торгівля речовими товарами. До біржового товару, яким здійснюють торгівлю на товарних біржах, належить не вилучений з обігу товар певного виду і якості, а також стандартний контракт на зазначений товар, допущений до торгів біржею згідно з правилами біржової торгівлі.
Характерні особливості речового біржового товару :
•    масовий характер виробництва і споживання;
•    стандартність;
•    добра збережуваність;
•    транспортабельність;
• незалежність якісних характеристик товару від конкретного споживача;
• змінність цін під впливом природних, сезонних, політичних та інших чинників.
Отже, біржовий товар є масовим, однорідним, кількісно і якісно стандартизованим, взаємозамінним, знеособленим і з огляду на високий рівень попиту і пропозиції ним торгують у великих обсягах, що дає змогу виявити його більш реальну рівноважну (ринкову) ціну.
Біржовий товар, як правило, є сировиною або напівфабрикатом, оскільки основним при його класифікації є те, що такий продукт повинен пройти тільки технологічну стадію первинної обробки.
Згідно з правилами біржової торгівлі у США та інших країнах з усталеними ринковими відносинами готові до споживання продукти промислового виробництва не допускаються на біржові торги, оскільки вважається, що регулювання обсягів виробництва таких товарів залежить від волі їх виробників, які відтак можуть істотно впливати на рівень біржових цін.
Товари, за якими здійснюються торги на товарних біржах, об'єднують у п'ять груп, що охоплюють понад 70 найменувань товарного асортименту на біржах реального товару і 148 - на ф'ючерсних біржах.
1 . Сільськогосподарська продукція і сировина:
• зернові культури (пшениця, кукурудза, рис, овес, ячмінь, жито);
• насіння олійних і продукти їх переробки (насіння соняшнику, льону і бавовнику, соєві боби, шрот);
• текстильна сировина сільськогосподарського виробництва (бавовна, джут, натуральний і штучний шовк, пряжа, мита вовна, льон);
•    натуральний каучук.
2. Продовольчі товари:       
•    цукор;
•   рослинна олія;                                                   
•    арахіс;                                    
•    концентрат апельсинового соку;   
•    кава;
•    какао-боби;            
•    м’ясо.                                            
3. Лісоматеріали:
•   пиломатеріали
•    фанера.
4. Кольорові і дорогоцінні  метали:
•    кольорові  метали  (мідь,  олово,  свинець,  нікель,  цинк, алюміній);
• дорогоцінні метали (золото, платина, срібло).
5. Енергоносії:                                                                               
•    сира нафта;                                       
•    скраплений газ;       
•    мазут;
• дизельне паливо;
• бензин;
•    газойль;
•    газ.
Істотною властивістю біржового товару поряд із масовим характером його виробництва і споживання, вільним встанов¬ленням цін є його якість. До якості біржового товару висуваються особливі вимоги.
Як відомо, якість продукції - це сукупність характеристик щодо її спроможності задовольняти встановлені потреби.
Якість товару залежить від фізичних, хімічних і біологічних властивостей, а також від відповідності товару функціональним, естетичним, ергономічним, економічним та іншим вимогам. Кожний вид товару можна характеризувати з погляду його властивостей, якості і показників якості. Проте товар може мати корисні властивості, але не мати високої якості. У зв'язку з цим біржова торгівля ставить жорсткі вимоги до інформації про якість товару. Такими вимогами є повнота інформації, її достовірність, єдність в оцінюванні якості товару всіх учасників біржової торгівлі.
Нині існує багато джерел інформації про якість продукції, але у біржовій торгівлі найчастіше використовують рекламні дані про товар, експертні висновки товариств і спілок споживачів, стандарти. Найповнішу і найдостовірнішу інформацію про якість продукції містять стандарти, більшість з яких (близько 80%) регламентують вимоги до продукції, їх ще називають стандарти або технічні умови.
Для зниження ризику невиконання біржових операцій інформації про якість продукції, що міститься в стандартах, недостатньо, оскільки біржа відповідає перед клієнтами не за інформацію про товар, а за сам товар, його кількість і якість. Для того щоб біржа була упевнена в адекватності товару, здійснюють експертизу цього товару. Однієї з форм експертизи в цивілізованому світі є сертифікація продукції і систем якості на підприємствах, що виробляють її. Сертифікація продукції є дієвим інструментом управління якістю і чинником, що зміцнює упевненість продавців, покупців і споживачів у якості товару.
Для оцінювання якості біржового товару варто орієнтуватися на такі джерела:
• інформацію про якість, що міститься у стандартах та інших нормативно-технічних документах;
• сертифікацію продукції як засіб кваліфікованого й обґрунтованого визначення відповідності якості продукції вимогам стандартів і контрактів;
• сертифікацію систем якості як засіб підтвердження спроможності виготовлювача забезпечувати високу якість продукції і стабільність її виробництва.
Дуже часто товари втрачають свою якість і знецінюються через порушення правил пакування, неправильне збереження, транспорту¬вання, коли під впливом різноманітних зовнішніх чинників - меха¬нічних, кліматичних, біологічних та інших - відбуваються кількісні і якісні зміни. У таких випадках необхідно здійснювати вхідний кон¬троль якості продукції при надходженні її на біржовий склад.
Незважаючи на широкий асортимент товарів, що отримують біржову сертифікацію, в обсязі торгів на біржах світу сільськогосподарська продукція і матеріали займатимуть і надалі центральне місце і їх обсяг перевищуватиме половину біржового обігу. У групі товарів сільськогосподарської продукції понад 50% усього асортименту припадає на такі підгрупи: насіння олійних і продукти їх переробки, зернові культури, живі тварини і м'ясо.
Поруч з речовими товарами, яким належить чільне місце в біржо¬вій торгівлі, на біржовому ринку важливим товаром є цінні папери.
Поняття цінного паперу багатогранне, оскільки пов'язані з ним економічні відносини дуже складні, постійно видозмінюються і розвиваються. А це породжує нові форми цінних паперів.
Цінний папір - це особливий товар, що обертається на власному ринку - ринку цінних паперів. Цінні папери не мають ні речової, ні грошової споживчої вартості, тобто не є ні фізичним товаром, ні послугою. У широкому розумінні цінний папір - це будь-який документ (папір), що продається і купується за відповідною ціною.
Цінний папір виконує такі суспільно важливі функції :
• перерозподіляє кошти (капітали) між галузями і сферами економіки, між територіями і країнами, між групами і верствами населення, між населенням і сферами економіки, між населенням і державою та ін.;
• встановлює певні додаткові права для його власника (крім права на капітал), наприклад права на участь в управлінні, на відповідну інформацію, на деякі переваги у певних ситуаціях тощо;
• забезпечує одержання прибутку на капітал і (або) повернення капіталу та ін.
Як економічна категорія цінний папір має відповідні характеристики: часові, просторові, ринкові.
Часові характеристики:
• термін існування цінного паперу: коли випущений в обіг і на який період (або безстрокове);
• походження: цінний папір є похідною від своєї первісної основи (товару, грошей) або від інших цінних паперів. Просторові характеристики:
• форма існування: паперова (документарна) або безпаперова (бездокументарна);
• національна належність: цінний папір вітчизняний або іншої держави, тобто іноземний;
• територіальна належність: у якому регіоні країни випущений цінний папір.
Ринкові характеристики:
• тип активу, що лежить в основі цінного паперу, або його вихідна основа (товари, гроші, сукупні активи фірми тощо);
• форма володіння: цінний папір на подавця або на конкретну особу (юридичну, фізичну);
• форма випуску: емісійна, тобто випускається окремими серіями, всередині яких усі цінні папери однакові за своїми характеристиками, або неемісійна (індивідуальна);
• форма власності і вид емітента, тобто хто випускає на ринок цінний папір: держава, корпорації, приватні особи;
• характер оборотності: вільно обертається на ринку або є обмеження;
• економічна сутність з погляду, що дає цінний папір її власнику;
• рівень ризику: високий, низький та ін.;
• наявність прибутку: виплачується за цінним папером прибуток чи ні;
• форма вкладення коштів: при купівлі цінного паперу гроші беруться в борг або набувається право власності.
Цінний папір має певні властивості, основна з яких - можливість обміну на гроші найрізноманітнішими способами (погашення, купівля-продаж, повернення емітента, переуступка тощо). Його можна ви-користовувати в розрахунках, як заставу, зберігати протягом кількох років або безстрокове, передавати в спадщину, дарувати тощо.
Спочатку всі цінні папери випускалися тільки в паперовій формі (звідки і пішла їхня назва - папір), але їх ціна відповідала вартості паперових грошей. Вартість цінних паперів визначається або зазначеною на них сумою, або ринковим шляхом. Завдяки розвитку ринкових відносин в останні десятиліття з'явилася нова форма існування цінного паперу - безпаперова, або бездокументарна.
Перехід від паперової форми цінного паперу до безпаперової пов'язаний, по-перше, із збільшенням кількості цінних паперів в обігу, насамперед таких відомих їх видів, як акції та облігації (десятки і сотні мільйонів штук).
По-друге, багато прав, що закріплюються за власником цінного паперу, можуть здійснюватися незалежно від його форми. Наприклад, виплата прибутку за цінним папером, купівля-продаж цінного паперу тощо можуть провадитися без наявності його як матеріального носія цих прав.  По-третє, безпаперова форма цінного паперу може прискорювати, спрощувати й здешевлювати його обіг в частині розрахунків, передачі від одного власника до іншого, збереження й обліку, оподатковування та ін.
По-четверте, перехід до безпаперової форми пов'язаний зі змінами в структурі всієї сукупності цінних паперів, що бувають в обігу (зокрема із збільшенням кількості іменних цінних паперів і зниженням частки цінних паперів на подавця).
Іменний цінний папір - це цінний папір, ім'я власника якого зафіксовано в бланку і (або) в реєстрі його власників, що може вестися в звичайній документарній та електронній формах.
Цінний папір на подавця - це цінний папір, ім'я власника якого не фіксується безпосередньо в ньому, а при здійсненні операції не потрібна реєстрація.
Розподіл цінних паперів на іменні і на подавця має глибокі корені. Деякі види цінних паперів існують сьогодні у формі іменних (або їхнього різновиду - ордерних) паперів, наприклад векселі, коносаменти, хоча і вони можуть існувати у формі на подавця.
З погляду учасників біржового ринку, цінний папір на подавця має істотні переваги перед іменним, тому що перехід прав на капітал відбувається "миттєво" шляхом передачі цінного паперу від його продавця до покупця, тобто швидкість його обігу і розрахунків за ним максимально висока. Крім витрат на друкування такого цінного паперу, їх обіг майже не потребує інших витрат учасників ринку, пов'язаних з "технікою і технологією" ринкового процесу.
Безпаперовий цінний папір - це завжди іменний документ, тому що в електронній пам'яті він зареєстрований на певну юридичну або фізичну особу.
Завдяки безпаперовій формі володіння капіталом ще більше формалізується і тим самим розширюються можливості для біржової торгівлі цінними паперами. Цінні папери як біржовий товар умовно можна поділити на два великих класи залежно від того, на що частково або цілком поширюється майнове право – на власне актив чи на зміну його ціни:
•    перший клас - основні цінні папери;
•    другий клас - похідні цінні папери.
В основі основних цінних паперів лежать майнові права на якийсь   актив,   зазвичай   на   товар,   гроші,   капітал,   майно, різноманітні ресурси.
Основні цінні папери, у свою чергу, поділяють на первинні і вторинні (рис. 7).
Первинні цінні папери базуються на активах, до яких не входять власне цінні папери, наприклад акції, облігації, векселі, заставні та ін.
Вторинні цінні папери випускаються на основі первинних; це Цінні папери на власне цінні папери: варранти на цінні папери, Депозитарні розписки та ін.
Похідний цінний папір - це:
• бездокументарна  форма відображення майнового-права  (зобов'язання), що виникає у зв'язку зі зміною ціни, що закладена в основі цього цінного паперу біржового активу;
• цінний папір на якийсь ціновий актив: на ціни товарів (зерно, м'ясо, нафту, золото та ін.), на ціни основних цінних паперів (звичайно на індекси акцій, на облігації), на ціни кредитного (процентні ставки) та валютного (валютні курси) ринків тощо.
До похідних цінних паперів належать: ф'ючерсні угоди (товарні, валютні, процентні, індексні та ін.) та опціони, що вільно обертаються. Основні види цінних паперів, як правило, є ринковими, тобто їх можна вільно продавати і купувати на біржі або поза нею. Проте в окремих випадках обіг цінних паперів обмежений, і цінний папір можна продати тільки тому, хто його випустив, до того ж через обумовлений термін. Такі папери вважаються неринковими і не можуть бути біржовим товаром. Не можуть продаватись на біржі й цінні папери, емітовані в обмеженому обсязі або в одиничному примірнику. Для того щоб стати біржовим товаром, той чи інший цінний папір має бути випущений в обіг в обсязі, достатньому для забезпечення постійного попиту і пропозиції цих паперів на біржі.
І, нарешті, до групи товарів, що класифікуються як біржові і яки¬ми здійснюється регулярна торгівля на біржах світу, належить валюта.
Наявність національних валют і відсутність єдиного платіжного засобу, який можна було б використовувати як міжнародний засіб платежу при розрахунках у зовнішній торгівлі, за кредитами, інвести¬ціями, міждержавними платежами, зумовлюють необхідність обміну однієї валюти на іншу. Під терміном "валюта" розуміють звичайно всі іноземні грошові одиниці, виражені в них цінні папери, засоби платежу, а також дорогоцінні метали. Валюта іменується за назвою грошової одиниці: долар СІЛА, швейцарський франк, австрійський шилінг, німецька марка, шведська крона, українська гривня та ін.
Валюта є своєрідним товаром. Для здійснення операцій купівлі-продажу валюти необхідно мати чітке уявлення про валютний курс.
Валютний курс визначає співвідношення між двома валютами, на основі якого відбувається обмін однієї валюти на іншу, інакше кажучи, це ціна, за якою можна продати або купити валюту однієї країни, виражену у валюті іншої країни. Валютний курс визначається попитом і пропозицією валюти на відкритому необмеженому ринку або встановлюється державою.
Здебільшого курс валюти визначається залежно від співвідношення попиту і пропозиції валюти. І оскільки попит і пропозиція на валютному ринку постійно змінюються, то й валютний курс не може бути постійним. Курс валюти, пропозиція якої обмежена, підвищується, тоді як курс валюти з надлишковою пропозицією падає.
Варто мати на увазі, що при визначенні курсу валюти може застосовуватися пряме й обернене котирування (дається з точністю до чотирьох знаків після коми). Більш поширене пряме котирування. Це означає, що певна сума іноземної валюти, як правило 100 одиниць, є основою для вираження розміру відповідної суми національної валюти. Наприклад, курс української гривні до американського долара 555,5001 означає, що за сто доларів можна купити 555,5001 українських гривень.
Рідше застосовується обернене котирування. Його основою є тверда сума національної валюти. Обернене котирування - це розмір, обернений прямому котируванню. У внутрішньому обороті США обернене котирування використовується частково.
Валютні курси різняться також залежно від того, відбувається купівля чи продаж валюти.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить