Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Виділення критеріїв літературної норми

Виділення критеріїв літературної норми
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Виділення критеріїв літературної норми

Ще з античних часів протиставляється мова досконала, зразкова мові недосконалій, але питання про критерії літературної норми належить до найменш розроблених у теорії та практиці культури мови. Саме висунення критеріїв нормативності (відповідності нормам літературної мови) може розглядатися як крок уперед в усвідомленні суті мовної норми.
З цього приводу заслуговують на увагу думки М.Сулими, висловлені задовго до широкого обговорення цієї проблеми: "Здається, що за найголовніші загальні критерії в справах літературної норми треба мати оце: як-найширшу вживаність і природність котрогось факту в народній мові, зручність котрогось факту з погляду мовного поступу (нюансація думки, економія енергії, а не "паперу" й т. інш.), поширеність і потрібність котрогось "кованого" факту (коли він узгоджений із системою народньої мови) в мові письменницькій, науковій тощо"[3] (Сулима, 19283, 137).
Більшість мовознавців (ВКР, 1964) уникає розгляду критеріїв літературної норми, деякі лінгвісти розглядають лише окремі критерії нормативності. Їх бачать перш за все у ступені вживання за умови авторитетності джерел (Истрина, 1948, 19) і в традиційності (Филин, 1966, 18). "Слід також враховувати культурно-історичні фактори, які в ряді випадків виявляються вирішальними у нормативному відборі мовних засобів" (Филин, 1967, 16–17). Попри це С.Ожегов вважав недостатніми при встановленні норми критерії ступеня поширеності явища і "авторитет джерела", навіть взяті одночасно (Ожегов, 1955, 14). Було відзначено, що поширеність явища не може служити критерієм нормативності — це скоріше умова, необхідна для визнання явища нормативним: поширеною і часто повторюваною може бути, як відомо, помилка.На противагу цьому Є.Петрищева вважає, що всі критерії мають другорядне значення — окрім критерію міри поширеності оцінки у мовній свідомості мовців (Петрищева, 1967, 34–40). Сумнівним видавалось застосування критерію авторитетності джерела. "Престиж і авторитет перестали бути єдиними важелями живого мовлення" (Балли, 1955, 395). Висувався також критерій "літературності", але він був досить невизначеним. Фактично цей критерій може бути зведений до традиційності. "Коли чиєсь мовлення характеризують словами: "Він говорить літературно", — то це саме і значить, що він говорить згідно з традиційними нормами" (Щерба, 1957, 126).
Виходячи з того, що нормативність явища може бути визначена лише в контексті, а не в умовах ізоляції, В.Костомаров і О.Леонтьєв висувають тезу: функціонально-стилістична доцільність повинна бути визнана найважливішим критерієм встановлення норми (Костомаров, Леонтьев, 1966, 5).
Слід відзначити дев'ять критеріїв "мовної правильності", висунутих польським мовознавцем В.Дорошевським: 1) формально-логічний, 2) національний, 3) естетичний, 4) географічний, 5) індивідуально-авторський, 6) історичний, 7) сценічний, 8) шкільний, 9) орфографічний (Doroszewski, 1950). В.Ценьковський виділяє такі критерії: 1) логічний, 2) функціональний, 3) національний, 4) літературний, 5) географічний, 6) історичний, 7) естетичний (Cienkowski, 1978).

М.Пилинський у монографічному дослідженні "Мовна норма і стиль" в історичному ракурсі на великому конкретному матеріалi найґрунтовніше визначає основні критерії літературної норми і принципи їх застосування. Це — 1) територіальний критерій (культурно-історичний), 2) критерій авторитетних письменників, 3) критерій визнаних зразків, 4) критерій мовної традиції, 5) критерій відповідності законам мови, системі, структурі мови, 6) критерій поширеності (статистичний), 7) національний критерій, 8) формально-логічний критерій, 9) естетичний критерій (Пилинський, 19761, 103). Усі ці критерії треба розглядати в сукупності при кодифiкацiї тих чи інших мовних явищ.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить