ТЕРМІНИ ТА ЇХ МІСЦЕ У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ

Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами,         які складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене словосполучення, яке має певне наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає у тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, що розуміти, яке поняття вкладати у той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.  
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
- системність терміна (зв’язок з іншими термінами даної предметної сфери);
- наявність визначення;
- однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової 
дисципліни, сфери професійної діяльності;
- стилістична нейтральність;
- відсутність експресії.
На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачень основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки.
Терміни конкретної галузі знання або діяльності складають окремі термінологічні групи, наприклад: технічна,  хімічна, лінгвістична, економічна, музична, спортивна,  політична та ін.