Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Методологія навчання правам дитини

Методологія навчання правам дитини
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Методологія навчання правам дитини

В цій лекції ми детальніше зупинимось на профілактично-попереджувальній стороні діяльності соціального педагога, зокрема на такій формі роботи, як навчання з прав дитини у групі дітей (особи до 18 років).
Така група може бути сформована за декількома критеріями: 1)діти вчаться в одному класі;  2)діти належать до однієї вікової групи;  3)дітей об’єднує одна проблема;  4)діти входять до одного угрупування;  5)діти виховуються у схожих сім’ях та ін. Для ефективної діяльності не треба перевищувати кількість членів групи у 10-15 осіб.
Об’єктом дій групи пропонуємо взаємодію учасників групи по подоланню життєвих проблем, пов’язаних з порушенням прав дитини; формування мотивів правомірної поведінки, правосвідомості тощо. Предметом роботи групи – способи захисту прав дитини (виходячи з наявних проблем), отримання інформації, самоосвіта з цього питання.
В основу роботи такої групи мають бути покладені три принципи: природовідповідності (зміст, форма і методи навчання повинні відповідати рівню психосоціального розвитку членів групи); соціальної справедливості (однаково вимоглива позиція щодо обов’язковості закону, встановлених групових правил); цілісність (взаємодоповнювання та необхідне різноманіття засобів досягнення цілей групи; поєднання індивідуальної та групової роботи з підтримкою позагрупової діяльності). Кінцевий продукт навчання буде залежати від мети, яку поставить перед собою група, але над-метою завжди повинно буде підвищення рівня правосвідомості як основи моральності і духовності.
Основу всякої свідомості складають знання: по-перше, особливостей і змісту тієї діяльності, в яку потрібно включитись; по-друге, засобів цієї діяльності і факту їх наявності; по-третє, власне знання прав і обов’язків, а також їх суб’єктів; по-четверте, знання можливостей використання результатів діяльності, можливостей розширення своєї соціальної свободи.
На основі таких знань треба формувати мотиви життєвої діяльності кожного члена і групи в цілому. Це можуть бути мотиви суспільного і морального змісту, пізнавальні мотиви; мотиви, що виходять з особистих життєвих планів та інтересів; мотиви престижу, комунікативні мотиви, мотиви самовиховання, утилітарні мотиви тощо. Головне, щоби ці мотиви були свідомо сприйняті членами групи і стали відправною точкою для реалізації права на спілкування з дорослим, однолітками, формування мотиву участі у групі, конкретизації мети розвитку.
Після того, як кожен член усвідомив власну мету перебування в групі, соціальному педагогу необхідно з’ясувати психологічну готовність до її здійснення. Для цього слід заздалегідь з’ясувати умови зовнішньої та внутрішньої соціалізації дитини, її виховання в сім’ї та школі і за наявності їх протиріч визначити для себе стратегію паралельної корекції вищезазначених умов.
Хід занять групи визначається необхідністю внутрішньої логіки правовиховної діяльності, місця і ролі її складових компонентів: пізнавального (знання чинного законодавства, природи права, його суб’єктів); оціночного (ставлення до інституту права як до цінності) та вольового (життєва і моральна позиція). Як правило, основою роботи є конкретна або запропонована життєва або навчальна ситуація, яка потребує правової і моральної оцінки для її позитивного вирішення. Аналіз досвіду членів групи (почуттів, емоцій, дій, результатів) у зіставленні із спрогнозованими результатами правових дій в схожих обставинах (результат групової дискусії, “мозкового штурму”, рольової гри, навчальної гри) дозволяють знайти оптимальний шлях поведінки та випрацювати установку на подальші дії в подібних ситуаціях.
Дії, що пропонуються, основані на методах, які базуються на методології, що передбачає участь в діалозі. Вони прості, и практика буде робити їх більш легкими. Якщо Ви хвилюєтесь, що вони розрушать вашу класну кімнату, почніть з простого метода. Ви можете відкрити для себе, що, відкидаючи доминуючу, патерналистську частину вашої влади як "викладача", ви допомагаєте вашим учням розслабитись і робите їх співробітництво ефективним.
Для кожного метода пропонуються короткі свідомості про те, що це за діяльність і навіщо її виконувати, потім поступове пояснення того, як виконувати її.

Рольова гра
Що це таке і навіщо це роблять?:
Активне використання ігор у вищій та середній школі вимагає дидактичного обґрунтування, методичної та технологічної розробки. В психологічному словнику визначення ділової ігри подається в контексті “дорослої” діяльності. В практиці у загальноосвітніх школах в основному використовуються рольові ігри.
Суттєва різниця “дорослої” та “дитячої” ігор полягає в їх проблемному матеріалі та кінцевій меті. Так, організаційно - діяльнісна гра (ОДГ) головним чином використовується для пошуків вирішення реальних, професійно та життєво значущих проблем. Вирішальна роль в організації та моделюванні процесу таких ігор належить керівникові, ступеню розвитку його інтелекту, ерудиції, інтуїції у передбаченні незапланованих, нетрадиційних ситуацій, конфліктів, стилю спілкування з учасниками гри.
Ділова гра (ДГ) досить близька за своєю структурою та змістом до ОДГ. В ході її проведення здійснюється пошук вирішення соціальних та практичних професійних завдань, але  застосування ДГ пов’язане з більш вузьким колом проблем. За своїм змістом та технологією вона може входити в структуру і зміст ОДГ як частина, певний компонент.
Навчально – імітаційна гра (НІГ) більшою мірою носить тренувальний характер, який сприяє відпрацюванню певних предметних, технологічних, професійних вмінь. Вона може входити у зміст та технологію ДГ як її структурний елемент.
Рольова гра (РГ) має власну специфіку, яка відрізняється драматургічним характером змісту і технології; її мета носить більшою мірою виховний характер. Можливість увійти в думки, характер, задані обставини іншої людини, прийняти на себе її проблеми, відчути або передбачити реакцію партнерів ставить РГ в ряд не тільки цікавих, ефектних, але й ефективних емоційно-пізнавальних форм вирішення соціальних та психологічних проблем. Даність сюжету, конфлікту, образів. Персонажів поєднує РГ з театральною виставою, але на відміну від останньої ролі мають тимчасово-умовний характер. Дії більш імпровізаційні та імітаційні і не повторюються для глядача, оскільки глядач і актор є одною особою. Отже, роль, зміст, дія РГ є не метою, а засобом формування особистісних якостей шляхом моделювання характерів, обставин, досвіду іншої людини.
На цій основі можна класифікувати та визначити специфіку ігор, що використовуються у середній школі. Їхня ієрархія буде залежати від складності мети та змісту, а також рівня психологічних, вікових, інтелектуальних, емоційних особливостей учасників гри. Найвищій рівень інтелектуальності містять організаційно - діяльнісні ігри, які вимагають нестандартного мислення, компетентності та ерудиції.
Ролева гра - невелика драма, що зіграна учнями. Це головним чином імпровізація. Вона прагне приблизитись до обставин життя або подій, які є незнайомими для учнів. Рольові ігри можуть покращувати розуміння ситуації та заохочувати співчуття до тих, хто бере участь в ній. Наприклад, в ролевій грі на тему грабежу учні, граючи роль жертви, можуть зрозуміти почуття жертви злочину.
Як це робиться:
З учнями:
- Ідентифікуйте проблему, яку ролева гра ілюструє. Наприклад, право на власність (Стаття 16 Конвенції ООН про права дитини.)
- Зупинитесь на ситуації, проблемі і тих, хто являється її учасниками. Наприклад, якщо клас вивчає право на власність, вони могли б поміркувати про ситуації, коли хтось міг би бути позбавлений своєї квартири, можливо із-за того, що вони належать до етнічної чи соціальної групи, із-за відсутності норм права або незнання них дорослими. З учнями вирішить, скільки учнів будуть брати участь в ролевій грі, скільки буде наглядачів, робити ролеву гру одночасно в маленьких групах чи всі разом як клас. Заохочуйте участь сором’язливих учнів.
Також вирішить, як ролева гра буде подана. Наприклад, вона могла б бути:
- розказана як історія, де розповідач встановлює сцену, а інші учні повідомляють решту випадку з точки зору їх ролі.
- драмою, де учасники взаємодіють та винаходять діалог на місті.
- імітацією судового розгляду, де учні грають роль свідків в суді.
Тепер дайте декілька хвилин обдумати ситуації та свої ролі. Якщо меблі мають бути переставлені, зробить це зараз.
Учні виконують рольову гру.
На протязі рольової гри було б корисно зупинити дію у критичній точці, щоби запитати учасників та спостерігачів про те, що відбувається. Наприклад, у ролевій грі на тему насилля запитайте учнів, чи можуть вони придумати спосіб, яким ситуація могла бути вирішена мирно, потім попросить, щоби учасники зіграли можливі закінчення.

Після ролевої гри важно, щоби учні подумали про те, що тільки що відбувалось так, щоби це була не тільки діяльність, але й також і навчаючий досвід. При плануванні ролевої гри переконайтесь, що залишили час у кінці, щоби закріпити ціль і навчальні моменти діяльності. Наприклад, якщо рольовою грою була імітація судового розгляду із свідками, попросить, щоби учні зупинились на вироку, потім обсудили цей вирок і як він був винесений та сформульований, щоби виявити навчаючі моменти.
Якщо ролева гра не вийшла, запитайте в учнів, як вона може бути покращена. Якщо гра пройшла добре, чи можливо її виконання цілою школою з поясненням проблеми, яку вона ілюструє.
Пам’ятайте:
Оскільки рольові ігри наслідують реальному життю, вони можуть піднімати питання, на які не мається якої-небудь простої відповіді. Наприклад, відносно правильної чи неправильної поведінки характеру, що моделюється. Не справляйте враження, що мається відповідь для кожного питання, якщо такої єдиної не існує. Дуже важливо, щоби викладачі та учні приймали існування різних точок зору як природну, нормальну ситуацію. Викладачі не повинні нав’язувати свої погляди відносно спірних питань або намагатись отримати згоду будь-якою ціною. Однак Ви можете сумувати пункти, де згода була  досягнута, і залишити відкритими інші пункти, які являються спірними. Почекайте можливості (или створить її!), щоби повернутись до них.

Рольові ігри треба використовувати з обережністю. Викладач повинен поважати почуття індивідуумів та суспільного устрою класу. Наприклад, рольова гра на тему етнічних меншостей нуждається в обережній подачі та ретельній редакції, якщо маються етнічні меншості в класі, так, щоби учні, які належать до них, не відчували себе уразливими або маргінализованими.


Пари і групи
Що це таке і навіщо це роблять?:
Поділ класу на пари або групи дає учням більшу кількість можливостей для участі та співробітництва.
Пари та групи могуть бути корисні для дуже швидкого вироблення багатьох ідей або для того, щоби допомогти класу подумати про абстрактні концепції в термінах їх власного досвіду. Наприклад, якщо ви вивчали право на життя, ви могли б дати парам або групам п’ять хвилин, щоби вирішити проблему "чи існує будь-яке право вбити когось?", перед поверненням до загальнокласного засідання для подальшого обговорення.
Як це робиться:
При організації груп задайте собі питання: я хочу розділити учнів за їх здатностям? Я хочу об’єднати юнаків та дівчат? Я хочу, щоби друзі працювали разом? Іноді групи можуть бути обрані наугад. Наприклад, за датою народження або за першою буквою їх імені чи за іншими неочевидними критеріями.
Якщо столи та стільці прикріплені до полу, учні могуть сформувати групи, повернувшись до учнів позаду.
Якщо група буде працювати разом більш ніж декілька хвилин, слід було б мати відповідального за хід дискусії та когось, щоби записувати примітки. Група має вирішити, хто буде це робити.
Організація класу: пояснить ясно задачу. Помістить учнів так, щоби вони могли бачити друг друга. Повідомте учням, скільки часу вони мають для виконання завдання.
Коли пари чи групи працюють:
- Стойте позаду, але будьте доступним.
- Не втручайтесь, крім тих випадків, коли група неправильно витлумачила те, що передбачається робити.
- Розподілить вашу увагу між групами.
- Дозволяйте груповим та парним обговоренням проходити вільно, вступайте тільки тоді, коли група вас питає.
- Групи часто потребують підтримки, щоби рухатись далі.
- Пара, скоріш всього, зупинить роботу, коли ви наблизитесь до неї.
Зворотний зв’язок: для груп могло б бути необхідним повідомлення про їх роботу всьому класу. Воно могло б включати повідомлення про рішення, підведення підсумків обговорення або надання інформації відносно того, як група функціонувала. Цей вид розпитування може бути дуже корисним і для викладача, і для класу для поліпшення техніки групової роботи. Якщо групи повинні будуть надати зворотній зв’язок, вони мають знати це на початку, щоби вони могли обрати когось для цієї задачі.
Оцінка: запитайте учнів, чи була діяльність корисною і що вони узнали. Якщо ви почуєте негативну відповідь, запитайте учнів, як би вони організували таку діяльність. Використайте їх ідеї.


Мозковий штурм
Що це таке і навіщо це роблять?:
Мозковий штурм - спосіб заохочення творчого потенціалу і швидкого вироблення багатьох ідей. Він може використовуватись для рішення певної проблеми або відповіді на запитання. Наприклад, клас міг почати вивчення права громадянства відповідями мозкового штурму на питання "Які причини, ви думаєте, уряд міг би використати для позбавлення когось громадянства?" Можна запропонувати деякі ідеї відносно того, коли використовувати цей метод:
Знайти рішення проблеми. Наприклад, після інциденту, що включає конфлікт між учнями, попросить клас "обмізкувати" всі можливі ненасильницькі рішення.
Для представлення нового поняття/предмету. Застосуйте метод "мозкової атаки" для того, щоби вияснити всё, що учні уже знають відносно нового поняття/предмету. Це хороший спосіб пробудити їх інтерес і з’ясувати те, що вони вже знають.
Як швидке творче здійснення. Наприклад, "обмізкуйте" можливі закінчення для незакінченої історії.
Як це робиться:
Зупинитесь на проблемі, яку ви пропонуєте для "мозкового штурму". Сформулюйте це у запитання, яке буде мати декілька можливих відповідей. Напишіть запитання, де кожний може його побачити. Наприклад: "Яким чином ми можемо покращити нашу класну кімнату?"
Попросить, щоби учні внесли свої ідеї. Пишіть ідеї там і так, щоби кожний міг бачити їх. Вони повинні бути окремими словами або короткими фразами.
Повідомте учням, що в ході "мозкової атаки" вони не могуть коментувати ідеї друг друга до кінця або повторювати ідеї, які вже були заявлені.
Заохочуйте кожного до висловлювання, але НЕ рухайтесь по класу і НЕ змушуйте учнів думати про ідею - це, скоріш за все, буде перешкоджати творчому потенціалу.
Не судить ідеї, оскільки ви записуєте їх. Якщо можливо, просить, щоби учень записував їх. Тільки тоді подавайте ваші власні ідеї, якщо необхідно заохотити учнів.
Якщо пропозиція неясна, попросить, щоби дитина роз’яснила її, або запропонуйте своє роз’яснення і перевірте, чи згодна вона з ним.
Записуйте КОЖНУ нову пропозицію. Часто найбільш творчі або неймовірні пропозиції є найбільш корисні та цікаві.
Зупинить "мозковий штурм", коли ідеї вичерпуються. ТЕПЕР ви можете продивитись пропозиції, запрошуючи до коментарів.

Загальнокласне обговорення
Що це таке і навіщо це роблять?:
Обговорення - хороший шлях для викладача і учнів, щоби виявити, чим являються їх відношення до проблеми прав дитини. Це дуже важливо для навчання правам дитини, тому що наряду із знанням фактів учні також мають дослідувати та аналізувати проблеми для себе. Обговорення - також можливість для практики вислуховування, висловлювання по черзі та інших навичок групи, які є важливими для поваги права інших людей.
Щоби мати відкрите обговорення, важливо мати атмосферу довіри і взаємної поваги в класній кімнаті. Один із способів допомоги у створенні "безпечного" навколишнього середовища - зробити так, щоби учні випрацювали "Правила для Обговорення ". Це краще зробити на початку навчального року, коли за звичаєм встановлюються стандарти поведінки, але ці правила могуть бути створені у будь-який час.
Як це робиться:
Запитайте учнів, чи бажають вони, щоби їх класна кімната була містом, де вони не соромляться виражати себе і учитись через обговорення друг з другом. (Ця проблема могла б виникнути природно після важкого обговорення в класі.)
Висловить думку, що для класу було б можливо досягнути загального розуміння за посередництва згоди про слухання та висловлювання.
Попросить, щоби клас подумав про деякі принципи обговорення в класній кімнаті, яких, вони вважають, кожен повинен дотримуватись. Запишіть всі ці пропозиції там, де кожен міг би їх бачити.
Після того, як учні деякий час проводять "мозковий штурм", подивитесь та з’ясуйте, чи маються якийсь пропозиції, які могли б бути поєднані, і запросить клас обговорити або прокоментувати. Якщо вони не були запропоновані класом, ви могли б запропонувати деякі з наступних принципів:

- Слухати людину, яка говорить;
- Тільки одна людина може говорити одночасно;
- Піднімати Вашу руку, якщо Ви бажаєте щось сказати;
- Не переривати, коли хтось говорить;
- Коли Ви не погоджуєтесь з кимсь, пересвідчитесь, що Ви розрізняєте критику чиєїсь ідеї та критику власно особистості того, хто говорить;
- Не смійтесь, коли хтось говорить (якщо він, зрозуміло, не шуткує!);
- Заохочуйте кожного до участі.
Запропонуйте, щоби клас погодився додержуватись правил, які вони внесли в список. Вони тоді становляться відповідальними за їх застосування до себе та інших членів класу. Якщо відбуваються серйозні порушення правил, ведуться переговори с учнями, щоби вирішити, що повинно бути наслідком порушення правила.
Напишіть акуратно список на великому листі паперу і повісьте його у класній кімнаті на ту частину року, що залишилась, щоби посилатись, додавати чи змінювати за мірою необхідності.

Опитування
Що це таке і навіщо це роблять?:
Зрозуміло, всі викладачі давно використовують щоденні опитування, але що вони собою представляють? Часто це опитування типа "що я тільки що говорив?", які використовуються, щоби управляти класом або висміювати учнів. Інші опитування, які часто використовуються, є так званими "закритими" опитуваннями. Вони мають тільки одну правильну відповідь і використовуються для перевірки знаний. Багато із пропонуємих дій використовують обговорення в класі, щоби дослідувати проблеми прав дитини. В цих обговорення запитання, які ви ставите, дуже важливі для заохочення участі та аналізу, навіть при роботі з дуже маленькими дітьми.
Ось деякі приклади "відкритих" запитань, які ви могли б використовувати. Якщо ви будете практикувати їх застосування, вони стануть більш легкими. Ключовій пункт, який необхідно пам’ятати: "Що я хочу від цього обговорення? Відповіді "так" і "ні" або відкритих, цікавих дебатів?"

Гіпотетичні запитання: "Що б Ви робили / думали, якщо ...?" Вони допомагають учням уявити ситуації та стимулювати думку.
Роздум: "Як би ми могли  допомогти у вирішенні цієї проблеми? "
Заохочення / підтримка: "Це інтересно, що трапилось потім?" Вони виявляють власний досвід та погляди учнів.
Пошук точки зору: "Що Ви думаєте або відчуваєте відносно ...?" Це повідомляє учням, що їх думка являється важливою та інтересною для Вас.
Дослідження: "Чому Ви думаєте так? " Якщо питання задається неагресивно, це може допомогти учням глибоко обдумати  и проаналізувати свою думку.
Прояснення / підведення підсумків: "Чи правильно буде сказати, що Ви думаєте ...?" Підведення підсумків, що сказав учень та перевірка, чи так Ви його розумієте,  що допоможе іншим учням продумати, чи згодні вони з тим, що говориться.
Ідентифікація згоди: "Більшість з нас згодні, що ...?" Це може викликати обговорення чи може привести до закінчення, коли, використовуючи питання подібно "Ми пришли до згоди по поводу...?", Ви можете переходити до наступної теми.

Нарешті, постарайтесь уникати навідних запитань або питань - хитрощів типа "Це правильно, чи не так?". Вони перешкоджають участі. Слід також уникати задавання занадто багатьох питань відразу або при виясненні неоднозначних запитань.
И пам’ятайте, випадковий уклін, посмішка або навіть просто то, що ви сидите на тому ж самому рівні, що й клас, покращить відповіді, які ви отримуєте.

Проекти
Що це таке і навіщо це роблять?:
Проекти - незалежне дослідження учнями на протязі довгого періоду, яке має в підсумку кінцевий продукт. Проекти корисні для навчання прав дитини потому, що вони:

- допомагають учням побачити зв’язок між окремими предметами та між їх шкільним вивченням та зовнішнім світом;
- дають практику учням при самоорганізації їх дій, планування власного часу і роботи за графіком;
- позволяють учням взяти під свій контроль их власне навчання під керівництвом викладача;
- створює можливості для учнів для набуття навичок взаємодії друг с другом та із різноманітними людьми в соціумі поза школою;
- дає учням практику в представленні та захисті їх власних результатів і думок  перед публікою - важлива навичка для реалізації прав дитини.


Як це робиться:
Проекти мають певні стадії. На всьому їх протязі акцент ставиться на дозволі та заохоченні прийняття відповідальності за своє власне навчання.
Тема або проблема. Вони могуть бути визначені викладачем і представлені класу на вибір или обрані безпосередньо класом, наприклад, в ході "мозкового штурму" для пошуку ідей. Добре мати пряме запитання із проблеми, що викликає інтерес учнів. Наприклад, "Чи добре поводяться з іноземними біженцями в нашому місті?" Або "Чого місцеві батьки бояться більш всього відносно дітей і наркотиків?" Питання має бути визначеним, аби уникнути його невірного или неповного розкриття учнями.
Як варіант, вашою відправною точкою міг би бути специфічний вид діяльності або обладнання, яке ви бажаєте, щоби учні використовували на протязі їх проекту, наприклад, магнітофон для інтерв’ювання.
Планування. Викладачі та учні повинні вирішить, коли проект почнеться, скільки часу знадобиться, які ресурси будуть використовуватись, де вони могуть бути знайдені, чи будуть учні працювати одні або в групах, над однією й тій же або над різними темами і так далі. Для учнів, які раніше не проводили дослідження, могла би бути більш легкою робота в групах. Дуже важливо обговорити на цій стадії, чим проект буде заключатись.
Дослідження / дія. Проектна робота дуже швидко випрацьовує велике число навичок. Наприклад, дослідницький проект відносно місцевої охорони здоров’я міг би включати відвідання, інтерв’ю, читання, фотографії, збирання статистики і дані аналізу. Творчий проект міг би включати технічні знання: як працює відеокамера, - і художні навички, типа виготовлення рекламної продукції для проекту. Кращі проекти об’єднують академічні, соціальні та творчі навички, щоби залучити всі здатності учнів. Викладач може допомагати на протязі цієї стадії, відповідаючи на запитання або пропонуючи пораду, але учні відповідальні за виконання роботи.
Продукт. Це може бути повідомлення, фільм, виставка, звукова стрічка, лекція, живопис, віршований твір. Добра ідея, якщо продукт описує не тільки учнівські результати, але й також і різні стадії проекту і власне почуття учнів відносно вивчаємої теми. Наприклад, учні, що робили емблему для кампанії против зловживання алкоголем в їх місті, могли б зробити фотографії себе в ході її підготовки та проведення і написати про те, як вони обрали і створили свій проект.
Продукт може бути представлений класу чи більш широкій аудиторії. Наприклад, проект відносно бідності у вашій області міг би зацікавити місцеву газету, або муніципальна влада могла б побажати узнати результати проекту відносно благоустрою дитячих та спортивних площадок.
Відгук. Оскільки проекти часто мультидисциплинарны (дослідження може торкатись аспектів декількох дисциплін), і декілька викладачів повинні давати оцінки продукту. У відгуку треба відобразити різноманітні навички, які використовувались на протязі проекту і не слід зосереджуватись тільки на академічних критеріях.

"Зустріч"
Що це таке і навіщо це роблять?:
Така форма як "Зустріч" може використовуватись, щоби змінити темп уроку. Наприклад, після довгого представлення викладачем. Це  можливість поговорити в парах чи тройках.
Як це робиться:
Повідомте учням, що на протязі п’яти хвилин вони можуть обговорити те, що тільки що було сказано или показано. Вони можуть говорити, що вони почувають, що вони думають или задавати друг другу питання відносно речей, які вони не розуміють. Після зустрічей  групи або пари можуть бути запрошені поділитись ідеями або запитаннями з класом.


Малюнок
Що це таке і навіщо це роблять?:
Малюнок може використовуватись в класній кімнаті, щоби розвити спостерігання і навички співробітництва, уявлення, почуття емпатії до людей на картинах або щоби узнати про інших членів класу. Малюнок є корисним при навчанні правам дитини тому, що робота класу може бути показана в школі, щоби передати цінності прав дитини іншим учням. Деякі ідеї для використовування малюнку даються нижче.
Як це робиться:
Зберіть картини, фотографії, малюнки на різні теми з газет, журналів, книг.
Попросить, щоби  учні попрацювали у парах. Дайте кожному учню картину і матеріали для малювання. Попросите учнів не показувати їх картину партнеру.
Кожний учень описує свою картину партнеру, який має спробувати намалювати її тільки за описом. Після десяти хвилин пара повністю змінює ролі. Із-за терміну малюнки будуть дуже прості, але тут важливіший опис, а не рисунок.
Учні потім по черзі зрівнюють свої малюнки з оригінальними картинами. Запитайте їх,  чи було не враховане щось важливе? Що? Чому?

Або:
В новому класі попросить, щоби кожен учень намалював свого сусіда, задаючи йому одночасно питання  типа:
- Які твої любимі речі?
- Де б тобі бажалось подорожувати?
- Яка твоя мрія?
Попросить, щоби кожен учень намалював щось, аби представити відповіді на ці запитання навколо границь портрета свого сусіда. (Для більш простої версії цієї діяльності, попросить, щоби учні написали ім’я їх сусіда замість їх малюнка. Решта діяльності залишається такою ж самою.)
Якщо у учнів є формальний художній урок, пошукайте можливості створення емблеми або художніх робіт, які виявляють інтерес або погляд на права дитини.
Картини та фотографії
Що це таке і навіщо це роблять?:
Оскільки картини або фотографії здаються однаковими всім глядачам, але фактично інтерпретуються нами всіма різними способами, вони могуть бути надзвичайно ефективні для демонстрації учням, як всі ми бачимо речі по-своєму.
Як це робиться:
Дайте учням в парах картину або фотографію для розгляду. Дайте парам п’ять хвилин, щоби записати всі питання, які вони мають відносно цього. Попросите, щоб вони обрали чотири найбільш важливих питання. Картина може бути пов’язана з темою, якої ви або інший викладач навчаєте.
Тепер попросите, щоби кожна пара показала свою картину та свої чотири найбільш важливих питання сусідній парі. Дайте їм десять хвилин попрацювати разом, щоби знайти відповіді на всі їх питання . Попросите, щоби вони зробили два списки:
1. Питання , на які вони не можуть знайти відповідь .
2. Питання  з можливою відповіддю.
Для питань з можливою відповіддю важливо, щоби учні записували, ЧОМУ обрана саме ця відповідь. Наприклад , якщо вони думають, що  дитина у картині - з холодної країни, які ключі були на картині, що допомогли їм прийняти таке рішення?
Зробить  показ всіх картин, питань та відповідей. Попросить, щоби учні подивились на картину, питання та відповіді кожного, і зробить подальші коментарі, де необхідно. Залиште місто, де викладачі, батьки або інші учні зможуть також прокоментувати і внести власні ідеї відносно картин.

Мультиплікації та комікси
Що це таке і навіщо це роблять?:
Мультиплікації та комікси - фактори сильного впливу на молодих людей. Вони можуть розважати та повідомляти або заохочувати упередження та стереотипи. Вони можуть використовуватись у класній кімнаті багатьма різноманітними способами. Наприклад, ви можете підготуватись до обговорення відносно насилля у засобах інформації, попросивши учнів підрахувати, скільки епізодів насилля відбуваються у мультиплікаціях та коміксах на протязі тижня. Мультиплікації, що рисуються самими учнями, можуть також використовуватись як спосіб інформації з проблем прав дитини решти школи.
Як це робиться:
Візьміть саморобні мультиплікації: стовпці з газет, журналів, коміксів та об’яв, які відносяться до проблеми, яка вивчається. Наприклад, насилля, нетерпимість або расизм. Попросить, щоби  учні обговорили їх у групах. Тоді запитайте:
- Яка ваша перша емоціональна відповідь?
- Яке повідомлення несе мультиплікація або комічна історія?
- Чи дійсно зображення (образи) ефективні у повідомленні історії, виразі точки зору або думок створивших їх людей відносно проблем?
- Це  критикує ідею або групу людей?
- Чи це включає стереотипи або упередження до специфічної групи людей (жінок, етнічним групам, біженцям, інвалідам)?
- Чи дійсно це серйозно, гумористичне або іронічне? Як це укладається в повідомленні?
Або:
Попросите учнів, щоби вони обрали проблему з прав дитини та намалювали мультиплікацію або комікс відносно цього. Попросить, щоби вони спробували представити цю тему найбільш ефективним способом, так, щоби  картини змусили людей задуматись відносно  проблем.
Покажіть результати.

Відео
Організації подібно Раді Європи та Міжнародної Амністії виробили відеокасети для використання в класі. Частини теленовин або документального фільму також можуть бути корисні. Ось деякі міркування відносно того, що слід пам’ятати при використанні відео:
Якщо учні обробляють інформацію, що отримана з відео, вони, вірогідніше всього,  будуть пам’ятати це. Однак ціль цього перегляду повинна бути сформульована попередньо. Наприклад, вони могли би використати своє зображення, щоби написати щоденник з точки зору характеру, що був помічений у відео, або використати відео як підґрунтя для обговорення. 

Газети
Що це таке і навіщо це роблять?:
Засоби інформації необхідні для надання інформації, яка поширюється у демократичному  суспільстві. Однак іноді ми виявляємо суб’єктивне повідомлення, що використовує стереотипи та упередження. Впізнавання та аналіз упереджень в газетах готує учнів до того, щоби  ідентифікувати це і противиться цьому в повсякденних ситуаціях. Цей вид діяльності також покращує навички комунікації учнів.
Як це робиться:
Оберіть сучасну проблему права дитини, яка достатньо освітлюється у друці у вашій країні, наприклад, дітей вулиці. Як варіант, оберіть тенденцію, яка виявляється у декількох різноманітних історіях, Наприклад , нетерпимість.
Поділите клас на чотири або п’ять груп.
Дайте кожній групі, по крайній мірі, одну історію з місцевих або національних газет відносно обраної теми. Якщо необхідно, однакове повідомлення може використовуватись всіма групами. Повідомлення із різних газет відносно того же самого випадку добрі для порівняння.
Попросить, щоби кожна група обговорила деякі питання з наступного списку. Оберіть питання, що відповідають повідомленням, які використовуються, або придумайте інші:
- заголовок повідомлення пропонує власний погляд відносно проблеми?
- який ваш розгляд справи при відсутності прецедентів описаної ситуації? Всякий, здається, може помилятись? Якщо так, хто?
- подібні прямі звинувачення можуть бути зроблені против любої людини? Якщо так, внесіть їх в список.
- пропонується будь-який доказ, щоби  підтримати ствердження?
- скільки  інформації в повідомленні направлено на критику когось?
- скільки  інформації  направлено в їх підтримку або захист?
- чи маються які-небудь прямі висловлювання людей, які критикуються?
- які слова, ви думаєте, найбільш важливі для створення вашого враження від повідомлення?
- яке враження, якщо воно є, відносно проблеми справляється на погляди звичайних людей?
- яке відношення людей, що представляють владу? Наприклад, соціальних працівників, міліції, посадових осіб і так далі.

Цей вид аналізу може бути розвинений багатьма способами. Наприклад , через більш широке обговорення, или через учнів, що пишуть свої власні газетні репортажі, або через порівняння газетного охоплення проблеми з телебаченням/ радіо.
Ви могли би також попросить, щоби учні принесли цікаві статті або історії, які вони знайшли в газетах. Таким чином, може бути сформована колекція класу, яка може використовуватись як основа для обговорення. Можна залучити батьків для допомоги учням, щоби знайти цікаву статтю.


Інтерв’ювання
Що це таке і навіщо це роблять?:
При навчанні правам дитини ми можемо користуватись книгами ради знання букви  закону, але для конкретних прикладів права в дії ми повинні оглянутись навколо нас, подивитись на наше власне оточення. Наприклад, якщо  клас вивчає права дитини, їх батьки будуть важливим джерелом інформації  відносно  того, як життя дітей змінилось за ці роки.
Інтерв’ю - хороший спосіб привнести більш широке знання про суспільство в школу, зв’язати вивчення прав дитини з реальним життям, а також покращити навички учнів в роботі з різноманітними типами людей.
Як це робиться:
Визначте проблему, якій буде присвячено інтерв’ю.
Визначте круг питань, точок зору, які необхідно буде з’ясувати.
Визначте коло людей, яким буде цікаво та повчально задати питання  стосовно даної проблеми.
Сформулюйте питання для кожної групи людей (питання до батьків може звучати менш формально, ніж питання до офіційної особи. Хоча офіційні особи теж чиїсь батьки, але слід пам’ятати про те, де, коли і з ким ви  говорите.)
Розподілить тих, кого будуть інтерв’ювати, серед інтерв’юерів.
Проведіть інтерв’ю (можливо, на перших порах на важливі інтерв’ю, про які слід домовлятись попередньо, вам слід піти разом з учнями.)
Опрацюйте інтерв’ю (видалить слова - "паразити", фрази неформального спілкування, що не відносяться до проблеми інтерв’ю.) Втім, порою емоції говорять більше, ніж слова, але їх можна передати у виді ремарок.


Асоціативні Слова
Що це таке і навіщо це роблять?:
Цей метод може використовуватись в класі на початку теми, щоби з’ясувати, наскільки  учні вже обізнані про те, що буде вивчатись, і в конці, щоби  з’ясувати, скільки  вони узнали.
Як це робиться:
Візьміть ключове слово, пов’язане з проблемою, що вивчається.
Попросить, щоби учні швидко записали інші слова, які їм спадають на думку, коли вони чують це слово. Це недовга вправа, хвилина або дві – достатній час.
Пояснить, що відсутність таких слів також приймається. Результат - "знімок" діапазону словника, який учні пов’язують з первинним словом - "курком".
Щоби  оцінити процес навчання, "до" і "після", результати можна порівняти. Це  може допомогти вам, щоби оцінити ваше навчання, а ваші учні зможуть побачити прогрес, якого вони досягли.
Як варіант, в кінці теми, попросить, щоби  кожний учень сказав одним словом, що  він думає або відчуває відносно даної теми. Або попросить назвати слово, яке стосується теми. Обійдіть навколо класу і зберіть слова. Попросить, щоби один чи два учні зробили список з цих слів.

Відтворююча інформація
Що це таке і навіщо це роблять?:
Хороший спосіб засвоїти та зрозуміти інформацію складається в тому, щоби  відтворити її в іншій формі. Наприклад, прослухати історію, а потім передати її в картинах. Учні повинні будуть ідентифікувати найбільш важливу частину інформації і вирішить, як відтворити її. Учень має рішить: "Я збираюсь зробити це  таким чином, тому що  ... ".
Ця техніка допомагає розвивати уявлення, а також навички спостерігання, вибору та розсуду.
Як це робиться:
Разом с учнями виберіть джерело (історію, картину, вірш, мультфільм або фільм). Наприклад, якщо клас вивчає право бути разом зі своєю сім’єю, могла б бути використана картина дитини - біженця.
Учні уважно читають, дивляться чи слухають первинну версію.
Вони вирішують, яку частину історії обрати, щоби перейти до наступної стадії розгляду, і пояснюють свій вибір. Якщо ви  використовуєте картину, то вони будуть повинні відобразити дану історію поза картиною. Якщо вони бажають добавити щось, чого не було в оригіналі, вони повинні пояснити чому.
Учні створюють нову версію.

Ідеї для створення заново засобів інформації:
- "Радіо п’єса ", записана на плівці;
- Коротка письмова історія
- Історія в формі коміксу
- Вірш - оповідання
- Живопис
- Історія, яку розповідають класу або решті школи


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить