Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Адиктивна поведінка: поняття і сутність

Адиктивна поведінка: поняття і сутність
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Адиктивна поведінка: поняття і сутність

Поведінка, що передує різним видам хімічної залежності, називається адиктивною. Ця поведінка виникає в результаті вживання різних груп наркогенних речовин і характеризується наявністю пов'язаних із цим проблем. При адитивній поведінці неповнолітнього його негативна пристрасть до вживання наркогенних речовин ще не досягла стадій індивідуальної психічної або фізичної залежності, тобто стадій захворювань.
Всі речовини, які викликають зміни у свідомості і використовуються людиною саме з цією метою, називаються інтоксикантами. До інтоксикантів можна віднести, крім наркотиків і наркотичних засобів, медичні препарати та вироби побутової хімії (розчинники, ацетон, фарби тощо). Наприклад, снодійні таблетки, які лікарі виписують тим, хто страждрє безсонням, потрібно приймати по півтаблетки перед сном. У даному випадку ми говоримо про них як про ліки. А, з другого боку, коли хто-небудь ковтає декілька таблеток, включає легку музику й випиває пару чашок кави, то тоді ми говоримо про снодійні таблетки як про наркотики, тому що це викликає стан сп'яніння. Також деякі промислові розчинники, такі як ацетон, самі по собі не є інтоксикантами. Але вони стають такими, коли людина наливає розчинник у пластиковий пакет, а потім надягає його на голову, щоб отримати бажаний ефект. Наркотичні засоби - це рослини, сировина і речовини, природні чи синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я.
Наркотики - речовини (офіційно, в установленому порядку, включені до списку наркотичних речовин та наркотичних лікарських засобів), які виявляють специфічну дію на нервову систему та організм людини в цілому, понад усе - на розвиток певних відчуттів і зміну свідомості та викликають особливий стан наркотичного сп'яніння.
В залежності від різновиду вживаного інтоксиканту можна виділити такі види хімічної залежності: наркоманію, токсикоманію, алкоголізм.
Наркоманія - хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенцією ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, і характеризується психічною та фізичною залежністю від них.
Токсикоманія - захворювання, яке викликане психічною та фізичною залежністю внаслідок вживаная речовин, які не включені до офіційного списку наркотиків, а також вдиханням парів речовин побутової хімії (клей, ефір, розріджувачі, аерозолі).
Алкоголізм - хвороба, що характеризується патологічною залежністю від спиртного з поступовою соціально-моральною деградацією особистості.
При тривалому вживанні інтоксиканту формується синдром залежності - поєднання фізіологічних, поведінко-вих і когнітивних явищ, при яких вживання інтоксиканту починає займати перше місце в системі цінностей індивіда. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба (часто сильна, іноді непереборна) приймати психоактивні речовини (які можуть бути прописані або не прописані лікарем), алкоголь або тютюн.
Діагноз залежності може бути поставлений тільки при наявності трьох і більше з нижче перерахованих ознак, які виникали протягом певного часу:
-сильна потреба або необхідність прийняти речовину;
-порушення здатності контролювати прийом речовин, тобто початок вживання, закінчення або дозування вживаних речовин;
-фізіологічні ознаки;
-ознаки толерантності такі, як збільшення дози речовини, необхідної для досягнення ефекту, що раніше спостерігався при більш низьких дозах;
-прогресуюче забуття альтернативних інтересів на користь вживання речовини, збільшення часу, необхідного для придбання, вживання речовини або відновлення після її дії;
- продовження вживання речовини, незважаючи на очевидні шкідливі наслідки, такі, як спричинення шкоди печінці внаслідок зловживання алкоголем, депресивний стан після періоду вживання речовини, зниження когнітивних функцій внаслідок вживання наркотиків.
Залежність від наркотичних речовин послідовно формуємся через декілька стадій - соціальну, психічну та фізичну. Кожна наступна стадія не змінює попередню, а додає до картини захворювання нові прояви.
Соціальна залежність характеризується тим, що людина, ще не почавши вживати наркотичні речовини, знаходячись у середовищі наркоманів починає переймати стиль їхньої поведінки, відношення до наркотику, зовнішні атринути групи. Психічна залежність виявляється спочатку з усвідомленим, а потім повністю усвідомлюваним і нездоланним потягом до наркотику. Поступово думки про наркотик у (відомості підлітка займають домінуюче місце. Пізніше до яскраво вираженого психічного узалежнення додається фізичне. Тепер вже відчуття не тільки психічного, а й фізичного комфорту досягається лише при наявності наркотику в організмі. Якщо дія наркотику припиняється, а чергової дози немає, то виникає абстинентний синдром -хворобливий стан організму, що супроводжується нестерпним білем суглобах.
Про вживання підлітками наркогенних засобів можуть свідчити такі ознаки:
•    зміна кола знайомих, поява нових друзів, з якими вони не знайомлять батьків (як правило, такі друзі не заходять у квартиру, а викликають підлітка на вулицю);
•    поява нової тематики у малюнках підлітків, які люблять малювати (зображення шприців, головок маку), а також аналогічного татуювання;
•    виникнення грошових боргів, продаж сімейних цінностей або перепродаж речей для отримання власних грошей;
•    байдуже ставлення до навчання, нехтування своїми обов'язками (погіршення успішності, прогули);
•    порушення біологічних ритмів, які безпосередньо пов'язані з прийомом наркотиків: різка зміна настрою, по¬чуття пригніченості, роздратованості; зміна тривалості сну, надмірне вживання їжі та великої кількості рідини (особливо солодкої);
•    зміна ритму активності; зниження в ранкові години і вдень (сонливість, в'ялість) і підвищення її у другій полови¬ні дня, ближче до ночі (безсоння);
•    поява слідів проколів шкіри за ходом підшкірних вен;
•    зміна зовнішнього вигляду підлітка: разом з появою незвичного почервоніння або блідості, жирність шкіри, відзначається схудненням або збільшенням ваги, блиск очей з незвичайною зміною величини зіниць, поява жовтизни на зубній емалі або швидке руйнування зубів; зміна в темпі мови (прискорена чи сповільнена);
•    відсутність кашлю під час простудних захворювань, порушення у травленні їжі (блювота, запори, проноси);
• поява у квартирі тютюнового диму, змішаного із запахом паленої трави або синтетики; кіптявого посуду (миски, ложки, баночки); шприців, лікарських речовин, цілих або подрібнених рослий, згортків бинтів, які просочені розчином коричневого відтінку; засобів побутової хімії.
У механізмі наркотизації особистості зазвичай виділяють три взаємозалежні компоненти: саму людину, її мікро-середовище і вплив на неї соціальних факторів.
Особистість. Найбільш значимими параметрами індивіда, що безпосередньо впливають на ймовірність його наркотизації, експерти називають:
-стан здоров'я;
-психологічні параметри;
-особливості віку.
Стан здоров'я, хворобливість, психічне чи фізичне виснаження впливають на процес наркотизації дітей і підлітків по-різному. З одного боку, як свідчить клінічний досвід і проведені наукові дослідження, діти з ослабленим здоров'ям та імунітетом, а тим більше з психопатичними відхиленнями набагато легше піддаються наркотизації, у них швидше формується наркозалежність і важче протікає саме захворювання. З другого боку, ослаблені діти не витримують шкільних навантажень, не в силах цілком засвоїти навчальний матеріал, мають погану успішність і на цій основі в них відбуваються зриви, виникають стреси і загострюються конфлікти. Це призводить до виникнення і посилення психологічної напруженості, що й провокує вживання наркотиків.
Психологічні особливості особистості. Групу ризику СТАНОВЛЯТЬ, у першу чергу, діти непосидющі, розгальмовані з ослабленими механізмами стримування самоконтролю, -акцентуаціями характеру (гіпертимні, шизоїдні, епілептоїдні, істероїдні). У них так само часто відбувається шкільна дезадаптація: виникають проблеми із засвоєнням матеріалу та успішністю, часті порушення дисципліни і пропуски занять, конфлікти з вчителями та ін., що створює психологічну напруженість і, як наслідок, звертання до наркотиків як способу зняття стресу.
Схильність до наркотизації мають також діти і підлітки з протилежними психологічними рисами - боязкі, недовірливі, невпевнені в собі, не здатні до самостійного прийняття рішень, з комплексом неповноцінності, що часто відчувають занепокоєння, тривогу, стрес, дефіцит позитивних емоцій.
Крім неодмінного оздоровлення дітей і підлітків, профілактика наркотизації відзначених груп ризику вимагає створення в школі діючої системи виявлення (учителями, психологами, соціальними педагогами, шкільними лікарями) ослаблених дітей, що мають захворювання, з нестійкою психікою, а потім надання їм допомоги в шкільній адаптації і проведення адресної індивідуальної антинаркотичної профілактики.
Вікові особливості. З усього їхнього переліку експерти акцентують увагу, насамперед, на цікавості, некритичності сприйняття і статевому дозріванні.
Перша проба наркотику може детермінуватися одним чи декількома мотивами, але в переважній більшості випадків провідною виявляється непереборна дитяча цікавість. І система профілактики у зв'язку з цим повинна, на думку експертів, забезпечити вирішення двох завдань. По-перше, усунути тотальну пропаганду наркотиків у засобах масової інформації, кіно- та відеофільмах, шоу-бізнесі, яка проводиться явно чи впливає на підсвідомість і збуджує інтерес до них. По-друге, дати позитивну альтернативу для виявлення цікавості до іншого способу життя, для чого створити (чи відродити) систему організації дозвілля у вигляді спортивних секцій, різних гуртків, студій, конкурсів, змагань тощо. Статеве дозрівання. Ряд наркологів указує на пряму залежність між рівнем статевого дозрівання і небезпекою наркоманій: у міру підвищення першого, небезпека другого зменшується, що пояснюють більш високою здатністю соціально і фізично зрілої особистості протистояти негативним впливам. Важливу роль у прилученні до наркотику грає такий компонент мотиваційної структури особистості, як фіксована настанова. Фіксована настанова - це внутрішня готовність, схильність до здійснення визначеної дії. Деякі з установок у силу особливої значимості потреби, з якою вони пов'язані, стають актуалізованим спонуканням до дії із задоволення даної потреби. Неможливість реалізації статевого, що сформувалося й актуалізувалося, сприймається як важкий психічний іспит. Тому тут одним із найбільш загальних алгоритмів наркотизації виступає розрив між високим рівнем домагань, що сформувався, і можливістю їхньої реалізації. Чим більший цей розрив -тим сильніше переживання. Саме бажання полегшити свої переживання, хоча б тимчасово звільнитися від них і спонукає до вживання наркотиків.
Фактор соціального мікросередовища. Вплив родини є однозначним і безперечним. Наскільки неблагополучна родина збільшує ймовірність наркотизації дітей і підлітків (не тільки особисті спостереження наркологів, але й матеріали численних досліджень підтверджують це), настільки ж благополучна захищає їх. Причому експерти особливо підкреслюють, що благополуччя не зводиться тільки до матеріального добробуту. Набагато важливіше наявність у родині атмосфери справжньої теплоти, уваги, поваги і взаємодопомоги. Саме внаслідок її відсутності багато дітей і підлітків з родин із високим рівнем матеріального статку часто тягнуться до компаній наркоманів, де їм дійсно раді (чи хоча б роблять вигляд, що раді), де вони одержують так необхідну кожному частку уваги і можливість самоствердження. Школа, на думку експертів, вона втрачає той потенціал впливу на формування дітей і підлітків, який мала раніше. Сьогодні вона ще певною мірою стримує наркотизацію молоді - принаймні, перше вживання наркотику в більшості випадків відбувається за її межами, частіше серед друзів і знайомих за місцем проживання. Але подальшому поширенню вона запобігти не може, тому що сама знаходиться у кризі, викликаній, насамперед, двома обставинами. По-перше, кризою системи цінностей, що охопила суспільство, а по-друге, ослабленням мотивації молоді до одержання знань, що значно знижує в її очах авторитет і значущість школи. Для багатьох дітей і підлітків школа втратила значення найважливішого поля реалізації їхніх соціальних потреб, фактора їхньої майбутньої соціальної мобільності, а разом з цим слабшає її контролююча та профілактична роль.
Вплив соціальних факторів. Усі експерти виходять із визнання наркотизму як одного із проявів стану суспільства і процесів, що відбуваються в ньому. Зокрема, епідеміологічний характер росту наркоманій з початку 90-х років вони пов'язують з початком системної трансформації українського суспільства і викликаними нею негативними наслідками: різким зниженням життєвого рівня і зубожінням значних прошарків суспільства, зростанням безробіття і почуттям непевності у майбутньому, руйнуванням системи цінностей і втратою життєвих орієнтирів, кризою ідентичності особистості, наростанням нервово-психологічної напруженості, стресів і ін. Крім того, наркологи бачать пряму провину держави також в абсолютній доступності для дітей і підлітків тютюну й алкоголю, у масованій їхній рекламі. Провокуюча роль тютюнопаління і вживання алкоголю в наступній наркотизації загальновідома. Паління тютюну і коноплі - дуже близькі за формою, бар'єр, що відокремлює одне від іншого, дуже малий. Перехід від паління тютюну до паління коноплі і її похідних, а від них до інших, у тому числі й важких наркотиків, наркологи вважають типовим варіантом, з яким легше боротися, руйнуючи перші ланки цього ланцюжка.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить