Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Технології допомоги потерпілим від жорстокості в сім'ї

Технології допомоги потерпілим від жорстокості в сім'ї
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Технології допомоги потерпілим від жорстокості в сім'ї

Види і форми соціально-педагогічної допомоги, мета яких збереження сім'ї як соціального інституту в цілому і кожної сім'ї, яка потребує підтримки, можна поділити на термінові (нагальна соціальна допомога, термінове вилучення дитини з сім'ї, перебування в якій загрожує її життю іі.( якщо діти залишені без опіки батьків) та спрямовані на підтримання стабільності сім'ї, на соціальний розвиток сім'ї і її членів.
Особливої уваги соціальних педагогів і працівників потребують такі види екстреної допомоги, що стосуються різних видів насильств з боку батьків або родичів. Такі взаємини зазвичай приховані від оточуючих, але досить поширені. В Україні ця проблема не достатньо досліджена, проте зареєстровані злочини, свідчення медиків, педагогів, соціальних педагогів і працівників свідчать про підвищення рівня зацікавленості у протидії таким взаєминам у сім'ї.
Форми жорстокого ставлення не зводяться тільки до фізичного насильства - це будь-яке насильницьке зазіхання на особистість члена родини, на його право розпоряджатися своїми фізичними, психічними чи іншими здібностями - наприклад, заборона спілкуватися з друзями чи сусідами, перешкоджання зайнятості дружини, заборона на отримання освіти, підвищення кваліфікації, глузування, образи, необґрунтована критика. Така поведінка і психологічна атмосфера руйнують взаємини між членами родини, їх психосоматичне здоров'я.
Фізичне і сексуальне насильство в родині найбільше небезпечно для особистості, її здоров'я і життя. Фізичним насиллям вважається побиття, намагання удушення, нанесення поранень, навмисні опіки, укуси, а також використання отруйних або психотропних речовин і ін. Сексуальне насилля стосовно неповнолітніх дітей - це примус до статевих взаємин, демонстрація дітям порнофільмів та інші розпусні дії. Досить часто для примусу дітей до розпусних дій застосовується і фізичне насилля.
Для осіб, які пережили фізичне і сексуальне насильство, характерні тривалі депресивні стани, напади тривожності, страх доторкань, нічні кошмари, почуття ізольованості і низька самооцінка.
Захист найбільш слабких членів сім'ї, в першу чергу дітей, від жорстокого ставлення в сім'ї - одне із найважливіших завдань соціального педагога. У більшості випадків діти, жертви сімейного насилля, залякані і не здатні розповісти про те, що з ними відбувається. Причин цього може бути декілька: дошкільний вік дитини, нерозуміння того, що відбувається, інтелектуально-психічні обмеження та інші об'єктивні причини. Як правило, така поведінка прихована від оточуючих. У деяких випадках наслідків жорстокого поводження (синців, подряпин та ін.) не залишається або вони швидко зникають. А відтак необхідно знати прямі та опосередковані ознаки жорстокого поводження з дітьми в сім'ї: агресивність, дратівливість, відчуженість, байдужість, надмірна поступливість або обережність, болі в животі незрозумілого походження, проблеми з апетитом, неспокійний сон, енурез. Також може спостерігатись страх дитини стосовно конкретного члена сім'ї, явне небажання залишатися з ним наодинці. Інколи батьки не дозволяють дитині відвідувати школу, а діти, що відвідують школу, майже не приймають участі в шкільних справах, у них мало або зовсім немає друзів, вони відстають у розвитку, погано навчаються. Дитина не довіряє дорослим, вона намагається втекти з дому, здійснити самогубство.
Сукупність таких ознак повинна стати причиною для серйозного дослідження ситуації в сім'ї. Участь у такому дослідження спеціаліста з соціальної роботи, психолога, лікаря, інколи співробітника внутрішніх справ, повинно надати об'єктивну картину всіх подій, які відбуваються, і допомогти припинити жорстоке поводження з дитиною. Як правило, є необхідність негайного вилучення її з такої сім'ї, і направлення в заклад соціальної реабілітації - це знаходиться в компетенції місцевих органів опіки та піклування. Вияв жорстокості стосовно дітей, поведінка дорослих, яка по корегується, можуть слугувати приводом для порушення справи про позбавлення батьківських прав чи кримінальної відповідальності винуватця у жорстокому поводженні. До технологій, що використовуються у випадках сімейної жорстокості, слід віднести також організацію соціальних притулків, які дають можливість жінкам і дітям (за кордоном існують притулки і для чоловіків, які постраждали під жорстокого поводження в сім'ї) перечекати у безпеч ному місці кризу сімейної ситуації. Однак, як правило, обмежуватися тільки такою допомогою буває непродуктивно, тому що невирішені сімейні конфлікти періодично загострюються. Наразі необхідно застосовувати довгострокові програми допомоги, які орієнтовані на стабілізацію сім'ї, відновлення її функціональних зв'язків, нормалізацію стосунків між подружжям, між батьками і дітьми, налагодження взаємовідносин всіх названих членів сім'ї з оточуючими.
Так робота з «важкими» дітьми та підлітками передбачає діагностику сімейної та шкільної ситуації, виявлення первинних соціальних зв'язків дитини, обов'язковий аналіз її медико-соціального та інтелектуально-психологічного статусу. На основі отриманих даних складається програма роботи з сім'єю дитини, вирішення її шкільних проблем, залучення її в більш сприятливе соціальне оточення. Така програма виконується командою фахівців, в яку входять: соціальний працівник, соціальний педагог, психолог, а іноді юрист, з можливим залученням правоохоронних органів, культурних і спортивних центрів. У ході такої роботи паралельно проводиться соціально-психологічне консультування сім'ї з метою усунення взаємних непорозумінь, непродуктивних видів сімейної взаємодії, конфліктності у взаєминах; соціально-правове консультування, яке дозволяє сім'ї усвідомити і навчитися відстоювати свої права у взаємовідносинах з соціальним середовищем, у першу чергу з освітньою системою; педагогічне консультування, а також педагогічна допомога, яка сприяє подоланню шкільних складностей дитини. Велике значення мають також психокорекційні заходи, зміна самооцінки дорослих та дітей, усунення негативних стереотипів і виховання доброзичливого та поважного ставлення один до одного. Часто така діяльність містить і соціальні компоненти - наприклад, здійснення допомоги у працевлаштуванні батьків, покращення житлових умов (що безперечно залежить перш за все від соціально-економічної ситуації в країні і в конкретному населеному пункті). "У роботі з сім'єю алкоголіка діагностика передбачає виявлення основної причини зловживання спиртними напоями і супутніх обставин. Для цього необхідне вивчення особистостей всіх членів сім'ї, а також їх соціальної біографії. Причинами зловживання алкоголю можуть бути сімейна схильність, деякі особливості особистісного статусу (нестійкість особистості, інфантилізм, залежність), традиції сімейного чи соціального оточення, ілюзорна спроба відійти від проблем. Нерідко виявляється сукупність цих проблем. Аналіз їх вкрай необхідний, тому що інколи це пияцтво є причиною конфліктів у сім'ї, а навпаки, до пияцтва схиляються саме для того, щоб таким шляхом (хоча б у своїй уяві) подолати конфліктність. Далі складається програма роботи з алкогольнозалежною особою, її сім'єю, соціальним оточенням - це лікувальні заходи, консультації, психотерапія і психокорекція, можливо соціально-трудова реабілітація самого алкоголіка і його сім'ї. Медична реабілітація осіб, які зловживають алкоголем, до теперішнього часу малоефективна, тому що пацієнт повертається в теж саме середовище, в якому у нього з'явилася звичка до алкоголю; сім'я, яка тривалий час існувала в умовах перманентної кризи свідомо чи несвідомо сприяє відновленню у них колишньої звички. Якщо людина не має сили волі, то її особистісних ресурсів недостатньо, щоб протистояти таким тенденціям.
А відтак, робота з такою сім'єю передбачає формування мотивації клієнта і його сім'ї до безалкогольного способу життя, і побудову іншої системи взаємовідносин; психокорекційні заходи, які спрямовані на виховання особистості, що здатна бути господарем особистої долі; залучення клієнта в об'єднання чи клуби осіб - прихильників безалкогольного способу життя чи створення такого об'єднання. Одна з самих ефективних технологій створення сприятливого середовища, яке сприяє довготривалому лікуванню від алкоголізму - рух «Анонімні алкоголіки», а також програми «Анонімні діти алкоголіків», «Анонімні наркомани» та ін. Робота з конфліктною сім'єю, емоційний клімат в якій є незадовільним, починається, як правило, після заяви одного з подружжя, хоча інколи приводом для констатації серйозних внутрішньо сімейних проблем можуть бути спостереження шкільного чи соціального педагога, дитячого лікаря, котрий констатує негативні для здоров'я дітей психосоматичні наслідки сімейного напруження. Соціально-педагогічна робота з такою сім'єю починається з ретельного вивчення дійсної сімейної проблеми, про яку подружжя частіше за все має хибне уявлення, ознайомлення з особливостями особистостей подружжя, їх сімейних і шлюбних установок. Виникаючі складності можуть бути викликані будь якою з названих причин. Слід зазначити, що зовнішні ускладнення - матеріально-економічні обмеження, невпевненість у завтрашньому дні (майбутньому), безробіття тощо. - як правило, тільки загострюють сімейні конфлікти, виявляють дійсні їх причини. Негативні риси особистості, в першу чергу істеричність, психостенічність, компенсовані в процесі соціалізації чи самовиховання, під впливом зовнішніх причин можуть знову актуалізуватися і стати причиною постійних конфліктів. Серйозне розходження у сімейно-шлюбних установках може залишатися невиявленим досить довго, однак у переломні, вирішальні моменти розвитку сімейного життя чи під впливом зовнішніх ускладнень може виявитися, що подружжя притримується різних моделей сім'ї (егалітарних чи патріархальних), мають різні погляди на виховання дітей, емоційні, побутові, фінансові та інші взаємовідносини. Відповідно сімейна терапія включає в себе знаходження компромісу у культурно-духовній сфері, корекцію накопичених соціально-психологічних стереотипів, навчання навичкам неконфліктного спілкування. Така робота проводиться шляхом індивідуальних бесід і інтерв'ю, групової психотерапії чи ігрової терапії.
До методів, які активно застосовуються, відносяться так звана датерапія - аутодіагностична і психокорекційна ме тодика, за допомогою якої конфліктуюче подружжя раціоналізує свої, в цілому негативні, емоційно-психологічні взаємовідносини. В ході її здійснення пропонується відповісти «так» чи «ні» на низку чітко сформульованих запитань відносно різноманітних сторін взаємовідносин чоловіка та дружини. В результаті балансу своїх позитивних чи негативних відповідей один із подружжя може пом'якшити своє ставлення до іншого, якого звик звинувачувати у всіх негараздах, і визначити свої дійсні наміри - хоче він покращення відносин чи схиляється до розлучення. Інша діагностична методика - популярний на заході метод «скульптурної групи»: члени сім'ї візуалізують своє уявлення про сімейні взаємовідносини, створюючи скульптурну групу, причому при обговоренні місця в ній кожного члена сім'ї він реально оцінює свою позицію в ній і неспівпадання своєї оцінки з оцінкою інших.
Потрібно зазначити, що усвідомлення реальної сімейної проблеми має не тільки діагностичне, але і терапевтичне значення, оскільки виявлене та усвідомлене ускладнення вимагає від членів сім'ї переглянути свою поведінку.
Одна з багатогранних методик - побудова генограми сім'ї, тобто це схеми сімейної історії, яка створюється за визначеними правилами і віддзеркалює взаємовідносини у поколіннях пращурів, батьків і у самій досліджуваній сім'ї. Цей процес досить захоплюючий - складання свого генеалогічного дерева є однією з глибинних потреб людей. Крім того, в ході його складання, разом з психологом або соціальним педагогом, члени сім'ї, які, можливо, практично не спілкувалися впродовж тривалого часу, залучаються до спільної діяльності, доповнюючи один одного. Нарешті, підсумкова картина має значну інформативність: велику кількість випадків розлучень у висхідних чи бокових гілках сім'ї можуть СІДЧИТИ, відповідно, про негативну біологічну схильність чи про наявність вроджених особистісних проблем. Діагностична діяльність повинна допомогти клієнтам усвідомити і визнати необхідність зміни їх сімейних взаємовідносин, укоренити мотивацію для довготривалої, терплячої і складної роботи, спрямованої на особистісні зміни та подолання небажаних стереотипів.
Технології корекції сімейних взаємовідносин досить різнопланові; їх вибір визначається як обставинами конкретної соціальної ситуації, включаючи характерологічні риси клієнтів, так і особистісними якостями самого спеціаліста з сімейної терапії та перевагами, які він надає тій чи тій методиці. З часом кожен досвідчений спеціаліст по-своєму трансформує методики, створює особисту комбінацію з декількох прийнятних форм роботи. Суть всіх засобів, які застосовуються, - здійснення і закріплення тих змін, які будуть сприяти бажаній стабілізації сім'ї.
Нажаль, далеко не всі види сімейних дисфункцій підпадають корекції, причому це залежить не тільки від недостатності чи неадекватності зусиль спеціаліста з сімейної роботи. Інколи можна з більшою вірогідністю пророкувати негативний прогноз майбутнього сімейного союзу ще до його укладення. Деякі проблеми сімейної жорстокості можливо вирішити на ранніх етапах, але затягування та відкладання розв'язання ситуації не тільки ускладнює, а й заганяє проблему у глухий кут. Проте, соціальний педагог не повинен вважати ситуацію безнадійною, як би не загострилися відносини між членами сім'ї. Однак слід пам'ятати, що вирішення сімейних проблем - це перш за все справа вільного вибору і відповідальної поведінки самих членів родини. Без їх вольових зусиль і наполегливості найефективніша соціальна технологія не принесе успіху.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить