Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Організація патронажу сім'ї і дітей

Організація патронажу сім'ї і дітей
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Організація патронажу сім'ї і дітей

Патронаж сім'ї й дітей має інтегративний характер, оскільки будь-які його технології й форми спрямовані як на поліпшення фізичного й матеріального становища клієнтів, зміцнення духовно-моральних засад їхньої особистості, так і на створення психологічного комфорту, підвищення психологічного тонусу й формування атмосфери довіри, взаєморозуміння, зміну мотивації, відволікання від небажаних переживань, а в цілому ряді випадків - на навчання й виховання. Залежно від ситуації різні технології й форми патронажу можуть застосовуватися як у комплексі, так і окремо. У науковій літературі частіше за все використовуються дві класифікації патронажу сім'ї і дітей, на основі яких можна розробляти і впроваджувати спеціалізовані дослідницькі, профілактичні і підтримуючі програми.
Перша класифікація ґрунтується на характері тих дій, що здійснюються по відношенню до сім'ї і дітей групи особливого ризику - клієнтів патронату. Вона містить у собі такі види патронажу, як власне соціальний, медикосо-ціальний, соціально-недагогічний, соціально-психологічний, соціально-економічний.
Друга класифікація ґрунтується на характеристиці об'єктів патронажу. Вони класифікуються за віком (діти, підлітки, старі), за статевою приналежністю (дівчата, хлопці, чоловіки, жінки), за медичними показниками (інваліди, вагітні жінки тощо), за соціальним статусом (бездоглядні діти, жертви насильства тощо), за сімейними проблемами (неблагополучні родини, діти батьків-алкоголіків тощо).
Крім двох основних класифікацій у ряді випадків патронаж систематизується за обставинами, у яких проходять патронажні дії, наприклад, домашній патронаж хворих дітей і старих, патронаж в умовах вуличної роботи з безпритульними дітьми і підлітками, патронаж сімей в умовах тимчасового проживання в них дитини.
Медико-соціальний патронаж застосовується до хворих і фізично неповноцінних членів сім'ї, у тому числі дітей (інвалідів), що потребують систематичного і повсякденного догляду. Він включає доставку медикаментів, надання гігієнічних послуг, доставку продуктів, виконання нескладних фізичних вправ, тобто всього того, до чого людина не здатна у зв'язку з тим станом, в якому вона знаходиться в даний момент.
Соціально-психологічний патронаж реалізується в різних формах довгострокової психологічної і соціальної допомоги клієнтам, що умовно поділяються на кризові, стресові та проблемні групи. Найчастіше соціально-психологічний патронаж у літературі називають соціально-психологічним супроводом. Він включає - поради відносно найкращого способу дій у сформованій ситуації; - надання інформації, що цікавить клієнта; - внесення системних змін: вплив на системи, що викликають у клієнта кризу й емоційну напругу, тобто робота з організаційного прояснення розвитку конфліктної ситуації; - психологічне і психосоціальне консультування; - допомога в розвитку у клієнта соціальних і особистісних навичок, що дозволяють йому справлятися з кризами.
Власне соціальний патронаж передбачає вивчення іпрояснення ситуації з урахуванням соціального і психологічного стану клієнта при використанні засобів, що знижують рівень тривоги і надають емоційну підтримку; надання конкретної (за необхідності - оперативної й екстреної) допомоги, спрямованої на вирішення специфічних кризових проблем, при домінуванні прямого впливу і мобілізації наявних у сім'ї ресурсів для «потрібних» змін у взаємини х і досягнення оптимального функціонування в середовищі; надання послуг профілактичного плану, що мають на меті не тільки задоволення потреб, пов'язаних з актуальною кризовою або критичною ситуацією, але і стабілізацію сприятливих тенденцій і закріплення успіхів, зменшення або усунення факторів ризику (навчання, моделювання, спонукання, посередництво й ін.); об'єднання зусиль учасників патронажу, налагодження їх включеності у вирішення проблем клієнта в залежності від характеру цих проблем і для забезпечення комплексного підходу (наприклад, економічного і культурно-освітнього - з одного боку, психологічного і психосоціального - з другого).
Соціально педагогічний патронаж здійснюється з метою надання всебічної допомоги дітям, що потрапили в особливо скрутний стан, силами спеціалістів, що орієнтуються на власні педагогічні можливості, а також на ресурси соціально-педагогічного простору. Він сприяє залученню дітей до діяльності, що завдяки привертанню уваги, схваленню і повазі з боку оточуючих, а також виключенню покарань і «виправлень» допомагає їм повною мірою виявити свої задатки, якості, інтереси і створює максимальні умови і можливості життєдіяльності.
Головна мета соціально-педагогічного патронажу дітей і підлітків - це зміна їхньої самосвідомості, ставлення до себе і оточуючих, почуття відповідальності, тобто соціальної позиції, що сприяє їх нормальному розвиткові.
Соціально-педагогічний патронаж застосовується і при роботі з сім'ями. Мета соціально-педагогічного патронажу сімей:
- формування у дитини з раннього віку загальнолюдських цінностей;
- надання дитині допомоги та підтримки у гідному самоствердженні та повноцінному житті;
- підвищення рівня готовності сім'ї до планування народження дітей, виконання виховної функції і первинної соціалізації дитини;
- формування педагогічної культури батьків;
- виховання дитини з позиції її інтересів і поваги до батьків;
- створення сприятливого сімейного мікроклімату та зміцнення інституту сім'ї.
Завдання соціально-педагогічного патронажу сім'ї:
- організація цілеспрямованої фахової допомоги сім'ї у вирішенні її соціальних і психолого-педагогічних проблем;
- допомога сім'ї у створенні доцільних умов виховання дитини відповідно до її віку, індивідуальних особливостей та потреб вікового і всебічного розвитку;
- формування соціально-педагогічної компетенції сім'ї -набуття членами сім'ї соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсякденного життя, які виникають під час спілкування з оточенням.
Соціально-педагогічний патронаж базується на таких функціях:
- виховна (що передбачає формування педагогічної компетенції сім'ї) - процес позитивної соціалізації дітей та
батьків, спрямований на вдосконалення, досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях на засадах компетентності , етики і моралі; вміння орієнтуватися у суспільних взаєминах; адаптацію батьків та дітей під час навчання та виховання дітей відповідно до вікових можливостей і соціальних потреб; допомогу в підготовці до школи дітей, на яких не поширюється суспільне дошкільне виховання; здатність до прийняття, розуміння і поваги до інших;
- соціально-правова що виявляється у піклуванні держави про сім'ю, дітей, у їх правовій підтримці та захисті; формуванні авової компетентності та культури сім'ї шляхом ознайомлення із чинним законодавством;
- соціально-реабілітаційна, яка передбачає виховну, освітню й певну опікунську роботу з неблагополучними сім'ями і сім'ями груп ризику.
Основні принципи соціально-педагогічного патронажу сім’ї
- увага до потреб сім'ї;
- повага до її членів незалежно від віку та соціального середовища;
-  уважне формування стратегії соціально-педагогічного патронажу;
- коректність під час спілкування, вибору методів роботи;
- диференційований підхід до проблем сімей, їх членів на основі врахування типу сім'ї, сімейного середовища і його виховного потенціалу;
- індивідуальний підхід до членів сім'ї відповідно до рівня їхнього усвідомлення власних соціально-педагогічних проблем і можливостей їх розв'язання;
- опора на позитивний соціальний та педагогічний досвід;
- співпраця педагога і сім'ї на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії;
- компетентність соціальних педагогів у виконанні своїх обов'язків.
Для соціально-педагогічного патронажу характерне використання як цілком традиційних форм допомоги -тренінгів (наприклад, позитивного життєвого настрою, підтримки корисних соціальних навичок); корекційних методик (корекція деструктивних афектів у дітей); педагогічної освіти батьків, навчання соціальним умінням, навичкам соціальної поведінки, так і спеціальних, що використовуються лише в патронажі - денне піклування про дітей, кондуктивна соціально-педагогічна допомога, кураторство.
Денне піклування про дітей поширюється на сім'ї з низьким рівнем доходів, неповні і багатодітні, що знаходяться під патронатом соціальної служби (наприклад, у центрі соціальної допомоги родині і дітям, у центрі соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями). З їхньою допомогою реалізується турбота про дітей з боку суспільства.
Кондуктивна соціально-педагогічна допомога в рамках патронажу - соціально-педагогічний супровід дітей з обмеженими можливостями, що не здатні в багатьох ситуаціях самостійно адаптуватися в суспільстві. Кондуктивний педагог допомагає відновити і повернути неповноцінній дитині здатність до адаптації і розвитку, поступово соціалізуючи її, навчаючи і приводячи в норму розбалансовані фізичні, психічні й особистісні можливості.
Кураторство з елементами нагляду і контролю при патронажі спрямовано на зміну традиційних установок системи правосуддя і пошук альтернативних підходів (типу взяття на поруки, піклування, часткового нагляду), здатних відгородити дітей і підлітків, схильних до девіантної поведінки, від здійснення надалі більш серйозних правопорушень.
Куратори, що мають справу з контингентом неповнолітніх правопорушників, взаємодіють з правоохоронними органами і при необхідності активно співпрацюють з судовими інстанціями, домагаючись зниження рівня міри відповідальності, що накладається на дітей і підлітків за провини, які не є карними злочинами.
Ефективність соціального патронажу прямо пропорційна потенціалу надання підтримки й різного роду необхідних соціальних послуг, якими володіє суб'єкт (або суб'єкти) патронажної діяльності.
Закономірно, що одна окремо взята соціальна служба, навіть якщо вона спеціалізується на здійсненні соціального патронажу, не в змозі забезпечити вихід із кризової ситуації исіх тих громадян (дітей і дорослих), які в них перебувають. Для повноцінного й всебічного вирішення проблем гострої життєвої ситуації з використанням технологій соціального сітронажу необхідне використання потенціалу исіх видів соціальних служб і інших установ соціальної сфери, кожна з яких у цьому випадку є елементом системи соціального патронажу, а всі вони в сукупності представляють «•игтому соціального патронажу.
Об'єктами цієї системи виступають установи й організації різної відомчої приналежності й організаційно-правових форм власності:
Служба соціального захисту населення забезпечує залучення до соціального патронажу комплексних установ соціального обслуговування населення, спеціалізованих установ підтримки сім'ї й дітей. їхніми силами вирішуються проблеми соціально-економічного змісту, надання психосоціальних послуг, влаштування на тимчасове проживання в стаціонарних умовах, правового супроводу, реалізації комплексу профілактичних, адаптаційних і реабілітаційних заходів і інших.
Органи й установи охорони здоров'я здійснюють у рамках соціально-патронажних програм своєчасну діагностику відхилень у стані здоров'я клієнтів, лікувально-оздоровчу роботу, динамічне спостереження за станом здоров'я, медико-гігієнічне навчання дітей і їхніх батьків, беруть участь у формуванні здорового способу життя, проводять комплекс лікувальних заходів відносно наркоманів, хворих алкоголізмом.
Органи й установи освіти зосереджують увагу на забезпеченні умов для навчання й розвитку дітей груп ризику шляхом створення спеціалізованих шкіл, класів і груп, що враховують специфіку фізичного, психічного й морального стану дитини, на залученні їх до занять у гуртках, клубах і секціях позашкільних центрів, на соціально-педагогічній роботі із сім'ями, що мають фактори ризику, оздоровленні в них умов сімейного виховання, організації середовища, що виховує, за місцем проживання, добросусідських відносин, сімейного дозвілля.
Організації й служби внутрішніх справ забезпечують соціально-правовий захист дітей і підлітків групи ризику, здійснюючи їхній захист від кримінального середовища, від осіб, що втягують неповнолітніх у злочинну діяльність.
Процес соціального патронажу включає кілька етапів, впродовж яких необхідно забезпечити взаємодію всіх зацікавлених органів влади й підвідомчих їм соціальних служб.
1. Етап відбору клієнтів. Пропозиції про встановлення соціального патронажу конкретної сім'ї або дитини можуть бути висунуті органами влади або соціальними службами й установами соціального захисту населення, охорони здоров'я, у справах сім'ї й молоді, а також органами опіки й піклування, міліцією, відділами у справах дітей, суспільними об'єднаннями.
2. Етап збору початкових відомостей про клієнтів. З огляду на те, що для формування адекватної програми соціального патронажу потрібно максимально докладна й об'єктивна характеристика сформованої в сім'ї або у дитини кризової ситуації, патронажна служба повинна одержувати інформацію різноманітного характеру (психологічного, медичного, педагогічного, криміногенного й іншого) із усіх можливих джерел.
Даний етап завершується складанням кожним з фахівців, що проводять вивчення ситуації, свого висновку.
3. Етап обговорення фахівцями отриманих результатів. На цьому етапі відбувається колективне осмислення й
оцінка фахівцями, що представляють різні відомства й служби, накопиченої інформації про клієнтів, що дозволяє уникнути діагностичних помилок і однобічного підходу до висновків, що стосується причин кризової ситуації й шляхів виходу з неї.
Як організаційно-технологічний механізм цього процесу рекомендується використати міжвідомчиіі соціальний консиліум. Ретельно обговоривши наявну інформацію про кожного з клієнтів, консиліум розробляє й приймає підсумковий висновок, що містить два розділи:
•    причини кризової ситуації в сім'ї, у дитини або іншого клієнта;
•    основні напрямки діяльності, здатні вивести клієнтів із кризового стану.
4.Етап розробки міжвідомчих програм соціального патронажу.
На основі рекомендацій міжвідомчого соціального консіліуму кожне відомство, підпорядковані йому соціальні служби або установи вносять пропозиції у міжвідомчу програму соціального патронажу відповідно до профілю своєї діяльності.
5. Етап реалізації міжвідомчих патронажних програм.
На цьому етапі служби, що становлять систему соціального патронажу, здійснюють у спільній діяльності реалізацію розроблених програм.
6. Етап підведення підсумків і визначення подальших перспектив.
Соціальним консиліумом розглядаються попередні підсумки й оцінюється ефективність проведеної роботи.
У випадку, якщо життєва ситуація клієнтів (сім'ї, дітей і інших) перестала носити кризовий характер, тобто наступила фаза нормальної життєдіяльності, приймається рішення про завершення соціального патронажу.
Якщо ж ситуація не покращилася або покращилася незначно й продовжує залишатися кризовою, приймається рішення про продовження соціального патронажу й розробку нової патронажної програми. Важливо відзначити, що етапи соціального патронажу мають циклічний характер: у випадку розробки повторних патронажних програм.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить