Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Поняття та види соціального патронажу

Поняття та види соціального патронажу
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Поняття та види соціального патронажу

Забезпечення добробуту, соціального й морального здоров'я сімей і дітей - фундаментальний обов'язок соціальної держави, якою, відповідно до Конституції, є Україна. На сучасному етапі гуманізації суспільних відносин визначають ся нові, самостійні напрямки соціальної допомоги і підтримки сімей, що опинились у кризовій ситуації, небезпечній у першу чергу для дітей, що народжуються і виховуються у несприятливих умовах.
Перенос акценту на раннє виявлення соціальних відхилень, тобто на профілактичні міри потребує запровадження ефективних інноваційних технологій, що дозволили б реально впливати на виправлецня неблагополучної ситуації в сім'ї і суспільстві в цілому.
Комплексною соціальною технологією такого рівня є соціальний патронаж - діяльність по наданню адресної підтримки й різноманітних соціальних послуг, що надаються на тривалій основі сім'ям і дітям (клієнтам), що потрапили у важку або небезпечну, кризову ситуацію, але об'єктивно не володіють здатністю або втратили можливість самостійно її перебороти.
Термін «патронаж» походить від французького раїгопе - заступник, заступництво. Під патронажем розуміють систему соціально-педагогічної допомоги і підтримки людини, що спрямована на попередження ускладнень, рецидивних проявів у процесі активної роботи людини по самовдосконаленню, подоланню соціально-педагогічних проблем, а також на укріплення і подальший розвиток у неї навичок соціально-педагогічної роботи над собою.
Патронаж як комплекс дій із надання соціальних послуг на стабільній і регулярній основі протягом тривалого часу, у структурному плані включає ряд ієрархічних ланок і має родову й видову структуру.
Соціальний патронаж - самостійний вид патронажу. Інший вид патронажу - це інституціональний патронаж, до якого відносяться психіатричний патронаж, який надається психіатричними службами; педіатричний патронаж немовлят; патронаж вагітних жінок; патронаж абонентів Телефонів довіри; патронаж самотніх людей похилого віку вдома тощо. Соціальний патронаж здійснюється на систематичній основі. Його тимчасові рамки повинні бути досить тривалими й виключати елемент епізодичності.
Метою соціального патронажу є створення умов для подолання кризової ситуації у клієнтів у результаті діяльності служб, що здійснюють патронаж, а також власних зусиль суб'єктів патронажу.
Соціальний патронаж не припускає пасивного використання клієнтами послуг. Він спрямований на активне освоєння, а потім і повсякденне застосування знань, умінь і навичок, прийомів самодопомоги, самоорганізації сімейного життя й власної життєдіяльності, які формуються в клієнтів у процесі цілеспрямованої патронажної роботи. Інтенсивність послуг у процесі патронажу, розмаїтість їх видів і форм детермінується ступенем функціональної несамостійності і соціальної занедбаності окремої особи або сім'ї.
Роль суб'єктивного фактора в поверненні клієнтів до нормального соціального функціонування або в превенції кризових сімейних і особистісних ситуацій досить значима, якщо клієнти - дорослі, які соціально не деградували й психічно здорові люди, здатні усвідомлювати свої вчинки й готові (або, за умови здійснення необхідної роз'яснювальної роботи, здатні) з розумінням і подякою сприймати зусилля фахівців. Як правило, криза в сімейних, міжособистісних иідносинах, у відносинах з дітьми у таких людей є наслідком їхньої недостатньої соціалізації, не повної готовності до сімейного життя, батьківської неспроможності, відсутності потрібних знань і вмінь, втрати окремих рис характеру.
У цьому випадку заходи, прийняті в рамках патронажу, іуштні забезпечити комплексний вплив на клієнтів і ми рішення їх проблем аж до повернення до нормальної життєдіяльності (або її знаходження) і усвідомленого виконання сімейно-батьківських обов'язків. У випадках же, коли клієнти через малолітство (діти, підлітки), соціальну занедбаність, психічні захворювання або через інші причини позбавлені здатності до свідомого конструктивного співробітництва із фахівцями, не приймають соціальну підтримку, що їм надається, але при цьому піддають небезпеці життя й здоров'я дітей, жінок, інвалідів, літніх членів сім'ї, соціальний патронаж повинен носити більш інтенсивний характер, поєднуватися з готовністю різних соціальних служб, у моменти кризових проявів, прийняти ефективні й рішучі дії щодо ізоляції потенційних жертв домашнього насильства від джерела загрози для їхнього життя й здоров'я, використовуючи можливості системи соціального обслуговування (соціальні притулки, соціальні готелі, жіночі кризові центри та інші установи, що надають соціальні послуги в стаціонарних умовах). Соціальний патронаж спрямований на створення умов, у яких клієнти (сім'ї й діти) повністю усвідомлюють причини й передумови виникнення важкої життєвої або кризової ситуації (як об'єктивні, так і ті, що з'явилися в результаті неправомірних дій у таких ситуаціях, що найчастіше є одночасно і їх джерелами), поступово здобувають здатність до самостійного вирішення своїх життєво важливих проблем і повноцінного функціонування в соціальному середовищі. У процесі патронажу шляхом формування і розвитку нових соціальних навичок або відновлення раніше втрачених, підвищення соціальної компетентності й здатності до адаптації в суспільстві, у клієнтів формується активно-діяльнісна позиція в сімейному, трудовому й соціальному житті. Саме це відрізняє соціальний патронаж від традиційних видів соціальної підтримки: у процесі патронажу фахівці, а не клієнти вибирають комплекс соціальних послуг, які найбільш адекватні проблемам, що виникли.
Об'єктивна потреба в організації соціального патронажу визначається тим, що клієнти (потенційні або реальні) часто бувають не здатні самостійно усвідомити небезпеку свого становища як для себе, так і для оточуючих.
Об'єктом соціального патронажу має бути будь-яка людина або сім'я у випадку реальної загрози появи, а тим більше, фактичного виникнення складної життєвої ситуації, включаючи ситуацію кризи.
Пріоритет у встановленні соціального патронажу повинні мати, по-перше, сім'ї, як фундаментальний суспільний інститут, від благополуччя якого залежить соціальне, моральне, і, в остаточному підсумку, економічне благополуччя держави, і, по-друге, діти — найменш захищена й найбільш уразлива частина населення, майбутнє країни. Проте це не виключає необхідності проведення соціального патронажу й всіх інших груп і категорій населення, які потребують цього, наприклад, самотніх людей похилого віку, інвалідів.
Процес соціального патронажу забезпечується застосуванням ряду технологій (методів): корекція, психотерапія, навчання, моделювання, спонукання, рефлексія, посередництво, розвиток у клієнтів соціальних і особистісних навичок, створення ситуацій, які допомагають знизити почуття тривожності у клієнтів, соціально-психологічний супровід тощо.
У ході здійснення патронажу використовуються різні форми соціальної-педагогічної роботи: бесіда, консультування, поради, спостереження, надання інформації, залучення в соціально активну діяльність та ін.
Домінуючу роль у соціальному патронажі відіграє процес прямого (безпосереднього) і опосередкованого спілкування фахівців з клієнтами, що має багатогранний і різноплановий характер (вербальні, практичні, письмові, посередницькі й інші дії).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить