Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Словник-довідник соціального працівника

Словник-довідник соціального працівника
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Словник-довідник соціального працівника

АБАЗІЯ (від гр. a… - заперечна частка і basis - ходіння) - втрата здатності стояти або ходити, порушення координації рухів нижніх кінцівок. Є наслідком захворювання нервової системи.
АБСАНС (фр. absence - відсутність чогось) - короткочасна, раптова втрата свідомості. А. Є симптомом і виявом певного захворювання, наприклад, епілепсії. Після короткого затьмарення свідомості хворий повертається до норми. Медикаментами чи функціональними методами лікують основне захворювання.
АБСТИНЕНЦІЯ (від лат. abstineo - утримуюсь) - у психофізіології - статеве утримання, а також особливий психічний і фізіологічний стан у наркоманів, які припиняють вживання наркотиків. Характеризується певною незручністю, відчуттям дискомфорту. Потрібні вольові зусилля, щоб пережити, перебороти такий стан і шкідливу звичку.
АБУЛІЯ (від гр. abulia - нерішучість). Термін патопсихології, вживається на означення хворобливого ослаблення або втрати волі.
АВТОБІОГРАФІЯ (від гр. autos - сам, bios - життя, grapho - пишу) - букв.: власний життєпис.
АВТОГІПНОЗ (від гр. autos - сам і hypnos - сон) - самонавіювання, викликання гіпнотичного стану людини за допомогою її власних інтелектуальних і вольових зусиль, без участі інших людей.
АВТОРИТЕТ (від лат. autoritas - влада, вплив) - загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організацій в різних сферах суспільного життя.
АВТОФІЛІЯ (від гр. autos - сам і phileo - люблю) - самолюбування.
АГАМІЯ (гр. agamia) - 1) безшлюб'я; 2) біол. відсутність статі.
АГНОЗІЯ (від гр. a… - заперечна частка і gnosis - знання, пізнання) - розлад процесів впізнавання подразників зовнішнього середовища (оптичних, акустичних, тактильних, нюхових, смакових) або частин власного тіла, що виникає, як правило, внаслідок руйнування певних кіркових зон головного мозку при збереженні органів відчуття (вухо, око тощо).
АГОРАФОБІЯ (від гр. agora - площа і phobos - страх) - страх простору, один з видів психоневрозу.
АГРАМАТИЗМ (від гр. agrammatos - нерозбірливий) - порушення мовної діяльності людини. Виявляється у неправильному використанні граматичних елементів і форм.
АГРАФІЯ (від гр. a… - заперечна частка і grapho - пишу) розлад писемної мови, що виявляється у повній втраті здатності писати або значних дефектах на письмі (грубих перекрученнях слів, пропусках складів і літер тощо).
АГРЕСИВНІСТЬ (вiд лат. aggredior - нападаю) - емоцiйний стан i pиса хаpактеpу людини. Характеризується імпульсивною активністю поведінки, афективними переживаннями - гніву, злості, прагненням заподіяти іншому травму (фізично чи морально).
АДАПТАЦІЯ (від лат. adapto - пристосовую) - зміна параметрів чутливості аналізаторів, пристосування їх до подразників (наприклад, око адаптується при сприйманні віддаленого об'єкта завдяки механізмам акомодації та конвергенції). Соціально-психологічна А. особистості в групі чи колективі забезпечується завдяки функціонуванню певної системи механізмів (рефлексії, емпатії, прийому соціального зворотного зв'язку тощо).
АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - процес і результат активного пристосування індивіда, шара, групи до умов соціального середовища, до суспільних умов життя, що змінюються або що вже змінилися. У А.с. виділяють дві форми: а) активну, коли суб'єкт прагне впливати на середу з метою її зміни (наприклад, зміни цінностей, форм взаємодії і діяльності, які він повинен освоїти); б) пасивну, коли суб'єкт не прагне до такого впливу і зміни. Показниками успішної А.с. виступає високий соціальний статус індивіда (шара, групи) в даному середовищі, його психологічне задоволення цим середовищем загалом і його найбільш важливими елементами (зокрема, задоволення роботою, її умовами і змістом, винагородою, організацією). Показниками низької А.с. є переміщення суб'єкта в іншу соціальне середовище (текучість кадрів, міграція, розлучення), аномія і поведінка, що відхиляється. Успішність А.с. залежить від характеристики середовища і суб'єкта.
АДЕКВАТНІСТЬ (вiд лат. adaegguatus - пpиpiвняний, piвний, вiдповiдний) - означає вiдповiднiсть людських вiдчуттiв, уявлень, думок пiзнаваному об'єкту.
АДИНАМІЯ (гр. adynamia) - мед. безсилля, слабкість від старості, тривалої хвороби, голоду.
АДМІНІСТРАЦІЯ - органи управління, що здійснюють на підставі наданих їм прав виконавчо-розпорядчі функції по підтримці певного порядку, організації діяльності на підприємствах і в установах, в рамках окремих районів, територіальних утворень і інших спільнот. А. має також соціальні служби всіх рівнів. А. покликана здійснювати управління соціальною роботою в межах своєї компетенції.
АКСЕЛЕРАЦІЯ (вiд лат. acceleratio - пpискоpення) - пpискоpений iндивiдуальний pозвиток людини (найбільш відчувається в дитячi i юнацькi pоки).
АКТИВАЦІЯ (вiд лат. activus - дiяльний) - нейpофiзiологiчний i психiчний пpоцеси пiдсилення активностi оpганiзму.
АКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА (вiд лат. activus - дiяльний) - свідома, цілеспрямована діяльність людини, орієнтована як на перетворення об'єктивних соціальних умов, так і на формування соціальних якостей власної особистості (активної життєвої позиції).
АКТУАЛІЗАЦІЯ (вiд лат. actualis - спpавжнiй, сучасний) - пеpехiд певного iнстинкту, схильностi, здатностi i можливого (потенцiального) у спpавжнiй (актуальний) стан.
АЛАРМІСТ (від фр. alarme - тривога, неспокій) - особа, схильна до паніки, яка розповсюджує неперевірені, необгрунтовані чутки, які викликають тривожні настрої.
АЛІМЕНТИ - кошти, які у встановлених законом випадках одні члени сім'ї зобов'язані виплачувати на утримання інших членів сім'ї. Сімейне законодавство встановлює коло осіб, що мають право на А., зобов'язаних до їх сплати, розмір і терміни виплати А. При відмові від добровільної виплати А. можуть бути стягнуті через суд.
АЛКОГОЛІЗМ (від арабського al-kuhl - тонкий порошок) - хронічне захворювання, яке розвивається в результаті систематичного вживання спиртних напоїв, і яке проявляється у фізичній і психічній залежності від алкоголю, що веде до соціальної і психологічної деградації особистості.
АЛЬТЕРНАТИВА (вiд лат. alterno - чеpгую, змiнюю) - поняття психологiї упpавлiння. Означає необхiднiсть вибоpу мiж двома або кiлькома можливостями, що виключають одна одну.
АЛЬТРУЇЗМ (фр. altruisme) - безкорисливе піклування про благо інших та готовність жертвувати для інших своїми інтересами.
АЛЬТРУЇЗМ - самовідданість, свідоме і добровільне служіння людям, бажання допомогти іншим, сприяти їх щастю на основі мотиву любові, відданості, вірності, взаємодопомоги, співчуття. Термін введений О.Контом як протилежний за значенням егоїзму. А. виступає одним з принципів в соціальній роботі. Здатність до А. необхідна якість працівників соціально-культурної сфери.
АМІМІЯ (від гр. a - заперечна частка і mimikos - мімічний) - зниження або повна відсутність міміки обличчя внаслідок враження нервової системи.
АМНЕЗІЯ (від гр. a - заперечна частка і mneia, mneme - пам'ять) - послаблення або втрата пам'яті.
АМОРАЛІЗМ - 1) суспільно-історичне явище, що виражається в запереченні загальноприйнятих норм моралі в поведінці людей; 2) принцип практичної або ідейної орієнтації, який обгрунтовує правомірність нігілістичного відношення до загальнолюдських норм моралі в поведінці людини, а також в політиці, що проводиться певними групами людей або політичними партіями; 3) характеристика сукупності негативних якостей людини, його вчинків і образу життя (підлість, безчестя, безпринципність, зрада, безсовісність, брехня, обман тощо). У деяких аспектах перетинається з такими поняттями, як аномія і поведінка, що відхиляється.
АНАЛІЗАТОР - оpган відчуття з відповідною дiлянкою мозку i неpвовими шляхами, що їх з'єднують.
АНДРОФОБІЯ (від гр. aner (andros) - чоловік і phobos - страх) - ненависть до чоловіків.
АНКЕТУВАННЯ (вiд фp. enquete - букв.: pозслiдування) - один з технiчних засобiв конкpетного соцiологiчного дослiдження - письмове (iнодi усне) опитування значної кiлькостi людей за певною схемою - анкетою.
АНОМІЯ - різні види порушень в ціннісно-нормативний системі суспільства; стан суспільства, в якому помітна його частина, знаючи про існування зобов'язуючих їх норм, відноситься до них негативно або байдуже. Поняття "А." введено французьким соціологом Е.Дюркгеймом, потім розроблено американським соціологом Р.Мертоном. Останній розглядав А. як основу поведінки, що відхиляється, яка викликана неможливістю досягнути індивідуальних цілей "законними шляхами". В даний час використовується при вивченні кризових явищ, перехідних суспільних станів, в соціології права і моралі, в області соціальної роботи при дослідженні розв'язання проблем девіантної поведінки.
АНОФТАЛЬМ (від гр. an - заперечна частка і ophtalmos - око) - мед. відсутність одного ока або двох.
АНТЕНАТАЛЬНИЙ (від лат. ante - до і natalis - той, що стосується народження) - те, що стосується до внутрішньочеревного життя, до періоду до народження.
АНТИСУСПІЛЬНІ ЯВИЩА - явища соціального життя, які находяться у протиріччі із загальноприйнятими нормами моралі і гуманізму.
АНТИЦИПАЦІЯ (лат. anticipatio - угадування напеpед, пеpедбачення) - у психологiї як здатнiсть випеpеджаючого вiдобpаження явища, пеpедбачення поведiнки iндивiда тощо.
АПАРТЕЇД - найбільш крайня форма расової дискримінації. Означає позбавлення або істотне обмеження політичних, соціально-економічних і цивільних прав якої-небудь групи населення, аж до її територіальної ізоляції (див. Резервація). До А. відносяться деякі акти геноциду. Сучасне міжнародне право вважає А. злочином проти людства. У 1973 році ООН прийняла Міжнародну конвенцію про припинення А. і покарання за нього.
АПАТІЯ (гр. apatheia - безчуттєвість) - стан байдужості, відсутності інтересу.
АПЕРЦЕПЦІЯ (вiд лат. ad - до, perceptio - спpиймання) - piзновид i властивiсть спpиймання, в яких виявляється залежнiсть спpиймання вiд попеpеднього iндивiдуального досвiду людини, її знань, iнтеpесiв, актуальних для неї потpеб, полягає у включеннi нових об'єктiв до наявної в людини системи уявлень.
АРЕФЛЕКСІЯ (гр. a - заперечна частка і reflexus - відбиття) - мед. відсутність рефлексів.
АСКЕТИЗМ - крайня форма стриманості від чуттєвих задоволень, свідоме придушення природних бажань і потреб, повна зневага до матеріальних благ і радощів земного життя. Як етичний принцип протистоїть гедонізму, що зводить насолоду у вище благо і мету життя. Розрізнюють дві основні різновиди А.: релігійний і етичний, які приймають специфічні форми мотивації в різні історичні епохи. Релігійний А. виявляється частіше за все в формі самоти, в різного роду самотортурах, постах, в безшлюбності тощо. Етичний, так званий мирський А. набував, зокрема, форми протесту проти майнової нерівності, розкоші неробства пануючих класів. Наукове розв'язання питання полягає в подоланні крайнощів як А., так гедонізма, в реалізації всього багатства суті людини, досягнення радості буття і повноти відчуття життя.
АСОЦІАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ - об'єднання фахівців в області соціальної роботи. Вони беруть участь в діяльності Міжнародної федерації соціальних працівників і інших міжнародних організацій, співпрацюють з національними асоціаціями різних країн.
АСТЕНІЯ (гр. astheneia - безсилля, слабкiсть) - зниження сил певної психiчної функцiї оpгана або тканини, загальна ослабленiсть. У психологiї говоpять пpо астенiчнi почуття, астенiчний тип iндивiда тощо.
АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ - система пpийомiв свiдомої психiчної самоpегуляцiї людини.
АФЕКТ (вiд лат. affectus - хвилювання, пpистpасть) - короткочасна і сильно виражена емоційна реакція, яка супроводжується порушеннями як в довільно-руховій сфері (гальмування або перезбудження, порушення координації рухів), так і в сфері вегетативних реакцій (зміна пульсу і дихання, спазм кровоносних судин та ін.). А. може порушувати нормальне протікання вищих нервових процесів, спричиняючи звуження, а іноді затьмарення свідомості. У зв'язку з цим розрізнюють стани нормального А. і патологічного. Останній характеризується втратою здатності контролювати свої дії з подальшою їх амнезією (відсутністю спогадів або неповними спогадами про події переживання певного періоду). У патологічному А. гніву та люті людина може здійснити злочин аж до вбивства, в стані А. туги та відчаю - самогубство. Патологічний А. виникає, як правило, у психічно нездорових осіб. У карному праві злочин, скоєний в стані А., сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, розглядається як скоєний при пом'якшувальних обставинах. У практиці соціальної роботи явище А. повинно враховуватися при спілкуванні з клієнтами, особливо психічно нездоровими.
Б
БАЖАННЯ - один iз стpуктуpних компонентiв pозвитку вольового пpоцесу: пеpеживання людиною своїх актуальних потpеб. Б. хаpактеpизується усвiдомленим уявленням пpо пpагнення щось здiйснити.
БАЙДУЖІСТЬ - психічний стан людини: характеризується притупленням або цілковитою втратою інтересу до інших людей, до навколишнього світу.
БАНДА (італ. banda - загін) - у соціальній психології група з асоціальною метою і спрямованістю, злочинна група, зграя, кліка.
БАТОФОБІЯ (від гр. batos - глибина) - хворобливий страх глибини, нав'язливе уявлення.
БАТЬКІВСТВО - сукупність біологічних, правових і виховних функцій, що виконуються чоловіком по відношенню до своїх дітей. Розрізняють Б. біологічне і юридичне. Біологічним батьком дитини є представник чоловічої статі, що бере участь в зачатті цієї дитини. Юридичним батьком вважається людина, офіційно зареєстрована як батько у встановленому порядку. Б. передбачає набір прав і обов'язків, які діляться на особисті і майнові. До перших відносяться право давати дитині прізвище і ім'я, право (обов'язок) на виховання і навчання своїх дітей, право на їх представництво і захист. До майнових обов'язків батька відноситься матеріальне забезпечення своєї дитини до досягнення нею повноліття, у разі розлучення батьків це юридичне відношення виступає як аліментний обов'язок (див. Аліменти). Біологічне Б. в ряді випадків може не співпадати з юридичним Б. У Б. як соціальному інституті найважливіше значення має виховна діяльність. По-перше, вона є необхідною передумовою формування в свідомості дитини ідеї гармонійності світу (відсутність одного з батьків сприймається дітьми як дисгармонія світу загалом і сприяє розвитку різних порушень в психології і свідомості дітей); по-друге, сприяє формуванню статевої самосвідомості дітей; по-третє, формує у дітей уявлення про соціальні зразки фактичної чоловічої поведінки. Чоловіча поведінка, виховна діяльність батька тільки тоді мають вплив, коли протікають на очах дітей. При відсутності цього можливе так зване приховане безбатьківство (жіноче одностатеве виховання). У той же час функції чоловіка-вихователя в сім'ї може виконувати дідусь або який-небудь інший дорослий родич-чоловік.
БЕЗДОМНИЙ - людина, що не має житла, притулку, яка веде неосідлий образ життя. До числа Б. в широкому значенні можна віднести кочовиків. Значну частину Б. представляють так звані бомжі, тобто особи без певного місця проживання. Ряди бездомних поповнюють колишні в'язні, тікаючі від батьків діти, інваліди, наркомани і алкоголіки, біженці, військовослужбовці, що повертаються з інших країн. Більшість Б. чоловіки-одинаки, серед Б. жінки складають біля 10%.
БЕЗДОМНІСТЬ - трактується вельми широко: і як відсутність притулку, і мешкання в притулках без права на володіння ними і під загрозою негайного виселення; мешкання на горищах і в підвалах; і як мешкання в гуртожитках, нічліжках; і як мешкання в будинках, що підлягають зносу; як мешкання на площі друга. Явище Б. властиве людству протягом всього його існування. Але особливо широко воно розповсюджується в періоди соціальних зворушень і стихійного лиха: воєн, голоду, повеней, землетрусів, кризових процесів. Причини Б. Крім загальних причин, що посилюють проблему Б., найбільш характерні для багатьох країн в цей час такі: недостатня кількість житла; нестача дешевого житла; безробіття і малодохідність багатьох сімей і окремих громадян, що зумовлюють нестачу коштів для оплати житла; соціальне здоров'я суспільства (наявність психічнохворих, осіб з поведінкою, що відхиляється, наркоманів, алкоголіків; нездорові відносини в сім'ї; неблагополучне положення осіб, що вийшли з місць ув'язнення); слабі можливості реалізації соціальних програм, націлених на надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, групам ризику тощо. Нині найважливішими чинниками зростання числа бездомних в Україні і загалом в СНД можна назвати: розвал СРСР, нестабільність у взаємовідносинах новоутворених держав, міжнаціональні конфлікти, розгул ринкової стихії "дикого" капіталізму. Крім того, в 90-ті роки помітно послабилась діяльність правоохоронних органів. Виключені з кримінального кодексу статей, що засуджують за спекуляцію і багато які господарські махінації, нові правила прописки різко зменшили можливості міліції в боротьбі з безпритульними, жебраками, повіями, шахраями. Розв'язання проблеми Б. Для розв'язання проблем Б., необхідно вжити заходів стратегічного характеру. Їх реалізація залежить від рівня розвитку суспільства, стану його економіки, моралі, духовного життя загалом, політичної культури, степені розвитку соціальної сфери. Один з ключових заходів стабілізація ситуації на території колишнього СРСР - припинення національних конфліктів. Потрібно розробити більш довершений кодекс міграційних законів, що регламентують всі аспекти територіальних переміщень населення. Важливі спільні рішення всіх держав СНД. Істотну роль може відіграти реалізація довготривалої програми "Міграція", що передбачає завчасний відбір районів можливого розселення біженців із зазделегідь продуманою системою їх облаштування. Багато що залежить від рішення житлової проблеми.
БЕЗНАДІЙНОСТІ ВІДЧУТТЯ - психічний стан людини: характеризується цілковитою втратою сподівань, зневірою у майбутнє. Б.в. може бути реальним і мнимим, вигаданим.
БЕЗПОРАДНІСТЬ - морально-психологічна риса окремих людей, що характеризується їх нездатністю або невмінням керувати своєю свідомістю і поведінкою, а отже, досягти успіхів у діяльності.
БЕЗРОБІТНИЙ - працездатний громадянин, що не має роботи і заробітку, зареєстрований в службі зайнятості з метою пошуку відповідної роботи і готовий приступити до неї. При цьому не беруться до уваги плата за виконання громадських робіт у напрямі служби зайнятості, виплата вихідною допомоги і середнього заробітку працівникам, вивільненим в зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або скороченням чисельності штату підприємств, установ і організацій. Не можуть бути визнані Б. наступні категорії громадян: а) що не досягли 16-літнього віку; б) особи, яким призначена (у відповідності із законодавством) пенсія, виключаючи інвалідів ІІІ групи; в) особи, що відмовилися протягом 10 днів з дня звертання в службу зайнятості від двох варіантів відповідної роботи (тобто роботи, відповідної професійній придатності працівника з врахуванням рівня його професійної підготовки, досвіду колишньої роботи, стану здоров'я, транспортної доступності робочого місця); г) особи, що вперше шукають роботу, а також не маючі професії (спеціальності) у разі двох відмов від отримання професійної підготовки, від запропонованої оплачуваної роботи (навіть тимчасової). Для тих, що втратили роботу в зв'язку із структурними змінами в економіці, закриттям або перепрофілюванням виробництва законом передбачається збереження стажу і середнього заробітку в період працевлаштування, але не більш 3 місяців. У середині 90-х років в Росії, за офіційним даними, було 5 млн. Б., за неофіційними - від 10 до 15 млн.
БЕЗРОБІТТЯ (незайнятість) - відсутність роботи для працездатних. Б. тісно пов'язане з поняттям "зайнятість", яке значно ширше за поняття "робота". Виділяють три основні форми Б.: поточне, приховане, застійне. До поточного Б. відносять незайнятість в зв'язку з переходом працівників з одного підприємства на інше (фрикційна незайнятість). Приховане (латентне) Б. це надмірна зайнятість, зумовлена різними причинами: прагненням зберегти кадри, зменшити число безробітних, надати відповідну матеріальну підтримку людям тощо. Застійна форма Б. характерна, як правило, для люмпенізованих шарів (бомжей, тунеядців тощо.), тобто людей, які надто нерегулярно працюють. Допустимою вважається Б. в межах 2 - 5% працездатного населення. Але і в цьому випадку суспільство несе певні втрати: зростає об'єм допомоги по Б., масштаб громадських робіт, функціонування біржі праці (Центрів зайнятості), розширяються програми соціального захисту тощо. Масова ж Б. (перевершує нормативну в 2 - 4 рази і більш) може бути детонатором соціального вибуху, набагато збільшує суспільні витрати. Причини Б.: науково-технічний прогрес зумовлює скорочення працівників передусім ручної праці; структурні зміни в економіці зумовлюють зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; підвищення продуктивності праці також веде до зменшення числа зайнятих; скороченню живої праці сприяє дія закону економії часу. В умовах загострення економічних проблем закриваються підприємства, що забруднюють навколишнє середовище. Це об'єктивні чинники, що діють у всіх країнах, незалежно від їх економічної системи. У перехідний період на перший план виступають чинники іншого порядку, які зумовлені, як, наприклад, нині в Росії, рівнем і характером ринкових відносин, що складаються. Серед них: приватизація, акціонування підприємств, оренда тощо, які ведуть до оптимізації чисельності зайнятих; ліквідація або скорочення збиткових і нерентабельних підприємств. В умовах системної кризи в країні проблеми Б. загострюються через різке падіння виробництва (до 50% і більш в різних галузях) дестабілізацію економіки (внаслідок міжнаціональних конфліктів), внаслідок конверсії військового виробництва і скорочення збройних сил. Соціальна політика держави, що захищає інтереси насамперед заможних верств населення, також веде до загострення проблем Б. Негативні соціальні наслідки Б.: збільшення смертності від серцевих захворювань; зростання числа самогубств і вбивств, численності пацієнтів в психіатричних лікарнях; погіршення стосунків в сім'ї, зростання злочинності тощо. Дослідженнями зафіксовані наступні основні психологічні якості безробітного: невисокий рівень соціальної сміливості; поступливість; конформність; песимізм і обережність в поведінці; недовірливість і скептицизм; стійкий маргінальний емоційний стан. Заходи по забороні Б.: створення спеціалізованих підприємств для окремих категорій населення; використання надомних форм роботи; застосування скороченого робочого дня і неповного робочого тижня; відпустка без збереження заробітної плати; надання фінансової допомоги для розвитку самозайнятості, підприємництва, а також нових форм зайнятості; встановлення квоти прийому для окремих категорій населення (молоді, інвалідів тощо) на підприємствах; введення пільгового оподаткування і кредитів підприємствам, що створюють додаткові робочі місця для жінок, молоді, інших категорій громадян; проведення громадських робіт. Найважливіший напрям діяльності держави по стримуванню, зменшенню тягаря Б. - стабілізація економічної ситуації в країні, децентралізація промисловості, переклад її в сільські райони і малі міста, створення малих підприємств, розширення сфери обслуговування, боротьба з інфляцією, оптимізація ринку праці, сприяння мобільності робочої сили, створення нових робочих місць, підготовка і перепідготовка кадрів.
БЕЗСИЛЛЯ - негативний стан людини, що характеризується неможливістю, нездатністю або невмінням виконати певну роботу, задовольнити певну власну потребу.
БЕСІДА - у психології (дитячій, педагогічній, соціальній) - один із прийомів вивчення психіки особистості.
БІДНІСТЬ - показник прибутку сім'ї (або людини, що окремо мешкає) з урахуванням числа її членів, віку її голови і кількості дітей до 18 років, відповідає мінімальному рівню споживання. Б. визначається як нестача коштів, прибутків, покликаних задовольняти матеріальні і інші потреби людей. Бідні або незаможні люди, чий місячний прибуток на одного члена сім'ї менше мінімального споживчого кошика (мінімального споживчого бюджету) або рівний мінімальній заробітній платі. У 90-е роки в Росії системна криза зумовила необхідність користуватися в рішенні задач соціального захисту населення показником мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму. Рівень Б. в суспільстві використовується для встановлення розміру мінімальної заробітної плати, пенсій, допомог, стипендій, кошторису витрат на кількість громадян в будинках для старезних, інвалідів, дітей в дитячих будинках і будинках дитини, хворих в лікарнях, засуджених у виправничо-трудових установах. Оскільки нині в нашій країні низький прожитковий мінімум, то і вказані витрати на потреби гостро потребуючих груп і верств населення вкрай низькі в порівнянні з аналогічними витратами в розвинених країнах.
БІЖЕНЕЦЬ - особа, що покинула місце постійного мешкання внаслідок військових дій, переслідування або інших надзвичайних обставин. Згідно з Конвенцією 1951 року і Протоколу 1967 року, прийнятими ООН, Б. це обличчя, яке внаслідок обгрунтованих побоювань може стати жертвою переслідування по ознаці раси, релігії, громадянства, політичних переконань приналежності до певної соціальної групи, знаходиться поза країною своєї громадянської приналежності і не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися її захистом внаслідок таких побоювань або, не маючи певного громадянства і знаходячись поза країною свого колишнього місця проживання, не може і не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань. У першій половині 90-х років в Росії було від 300 тис. до 3 млн. Б. (точних даних немає). Більшість з них (до 80%) росіяни. Це результат вимушеної міграції з колишніх радянських республік.
БІОРИТМИ - пеpiодичнi змiни iнтенсивностi пеpебiгу фiзiологiчних i психiчних пpоцесiв залежно вiд часу.
БІСЕКСУАЛЬНІСТЬ (від лат. bini - два і sexualis - статевий) - наявність у індивіда статевих залоз або ознак іншої статі: двостатевість, гермафродитизм.
БОЖЕВІЛЛЯ - психічний стан людини, при якому втрачено контроль розуму за поведінкою і діями. характеризується тимчасовими або постійними розладами психіки.
БРАЙЛЯ ШРИФТ - спеціальний рельєфно-крапковий шрифт для сліпих. Винайдено французьким тифлопедагогом Л.Брайлем.
БРАХІЦЕФАЛИ (від гр. brachys - короткий і kephale - голова) - люди, в яких відношення ширини голови до її довжини в процентах більше 80.
В
ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ - у широкому розумінні - поняття, що пояснює випадки труднощів, з якими стикається педагог при організації і здійсненні виховного процесу. У вузькому розумінні термін В. використовується для позначення максимально наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини, який потребує відповідної уваги і зусиль вихователя для його подолання.
ВАЛЕОЛОГІЯ - вчення про здоровий образ життя, фізичні можливості людського організму як кількісні характеристики здоров'я, про взаємовідносини людини з навколишнім середовищем, вплив техногенних чинників, загрозливих здоров'ю, дотримання населенням нормативних вимог санітарії і гігієни, форми навчання методам підтримки здоров'я тощо.
ВАЛІДНІСТЬ (психологiчного тесту) - у найзагальнiшому значеннi - мipа вiдповiдностi мiж тим, що конкpетнiй тестовiй методицi пpиписується, й тим, що вона фактично собою являє.
ВАНДАЛІЗМ (від лат. Vandali(i) - давньогерманське плем'я, відоме своєю жорстокістю) - асоціальна діяльність, неаргументоване, безглузде знищення матеріальних і культурних цінностей.
ВЕРСІЯ (лат. versio - видозміна) - одне з декількох, відмінних один від іншого викладень або пояснень якого-небудь факту, події.
ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (в соціальній роботі) - взаємообмін емоціями, динамічна взаємодія; корективний, поведінковий зв'язок, що встановлюється соціальним працівником з клієнтом. Для створення робочої атмосфери при наданні допомоги соціальний працівник повинен дотримуватися певних етичних норм, включаючи конфіденційність, неупередженість по відношенню до клієнту, застосовувати індивідуальний підхід, надавати клієнту можливість самому визначати свої дії, цілеспрямовано виражати свої почуття.
ВЗАЄМОДІЯ СОЦІАЛЬНА - взаємний вплив різних сфер, явищ і процесів, осіб або спільностей, який здійснюється за допомогою соціальної діяльності. Розрізнюють взаємодію зовнішню (між відособленими об'єктами) і внутрішню (всередині окремого об'єкта між його елементами). Якщо соціальну роботу розглядати як систему, то взаємодія між її складовими елементами (суб'єктом, об'єктом тощо) буде внутрішньою, а її взаємодія з іншими системами (економічною, політичною тощо) зовнішньою.
ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА - сила, з якою змiна одного фактоpу впливає на iншi фактоpи.
ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ - спосіб стосунків між окремими людьми, соціальними групами, колективами, організаціями, країнами, при якому максимально осмислюється і враховується на практиці точка зору чи позиція сторін, які спілкуються.
ВИБІРКА - 1) сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, яка підлягає безпосередньому вивченню; 2) сукупність способів, прийомів, процедур відбору елементів об'єкту, одиниць спостереження та вивчення при масових соціологічних дослідженнях.
ВИНАГОРОДА - в межах теоpiї мотивацiї - це все, що має ваpтiсть для людини.
ВИХОВАННЯ - 1) в широкому значенні функція суспільства, що забезпечує його розвиток шляхом передачі новим поколінням людей соціально-історичного досвіду попередніх поколінь відповідно до цілей і інтересів тих або інших класів, соціальних груп; 2) у вузькому значенні - процес свідомого, цілеспрямованого і систематичного формування особистості, який здійснюється в рамках і під впливом соціальних інститутів (сім'ї, виховних і навчальних закладів, установ культури, громадських організацій, засобів масової інформації та ін.) з метою її підготовки до виконання соціальних функцій і ролей, до життєдіяльності в різних сферах соціальної практики (професійно-трудової, суспільно-політичної, культурної, сімейно-побутової тощо). В. - основана ланка соціалізації, воно органічно взаємопов'язане з навчанням, є складовою частиною системи освіти. Як функція суспільства, властива будь-якій соціальній системі, В. в той же час є конкретно-історичним явищем, зумовленим в кінцевому рахунку соціальними відносинами, властивими тому або іншому типу суспільства. Теоретичну основу систем В. складають філософські, релігійні, соціально-політичні, психологічні і педагогічні вчення, що відповідають інтересам пануючих в суспільстві сил. У соціальній роботі В. має виключно важливе значення і для підготовки соціальних працівників, і для можливостей вирішення задач соціального захисту населення, впливу на клієнтів, тих або інших шарів і груп населення (наприклад, підлітків з девіантною поведінкою тощо), спілкування соціологів з клієнтами тощо. Педагогічні, психологічні, державно-правові і інші основи соціальної роботи тісно пов'язані з процесом В. як в широкому, так і вузькому значенні слова.
ВИХОВАННЯ СЕКСУАЛЬНЕ див. Сексуальне виховання.
ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - вiдобpажальна умовноpефлектоpна дiяльнiсть вищих вiддiлiв центpальної неpвової системи (коpи великих пiвкуль головного мозку та найближчих пiдкipкових центpiв), спpямована на забезпечення найскладнiших взаємовiдношень цiлiсного оpганiзму людини (i вищих тваpин) iз зовнiшнiм сеpедовищем.
ВІДОБРАЖЕННЯ - загальна властивiсть матеpiї, яка полягає в здатностi матеpiальних об'єктiв pеагувати на дiю, впливи.
ВІДПОЧИНОК - у психології - діяльність суб'єкта, не заповнена трудовими справами.
ВІДТВОРЕННЯ - один з процесів пам'яті, під час якого відбувається оживлення свідомості у вигляді образів об'єктів, що колись сприймалися, уявлень, думок, почуттів, дій.
ВІДЧУТТЯ - психiчний пpоцес, що полягає у вiдобpаженнi мозком властивостей пpедметiв i явищ об'єктивного свiту, а також станiв оpганiзму пpи безпосеpедньому впливовi подpазникiв на вiдповiднi оpгани чуття.
ВІЗІОНІЗМ (від фр. vision - привид, бачений) - збірна назва неістинних зорових відчуттів, вражень, які породжуються глибокими душевними розладами, вживанням наркотиків, алкоголю тощо. В. споріднений з галюцинацією.
ВІРІЛІЗМ (лат. virilis - чоловічий) - чоловікоподібність, утворення в жінок вторинних чоловічих статевих ознак (напр., вусів).
ВІТАЛЬНИЙ (лат. vitalis) - біол. життєвий, прижиттєвий, той, що має відношення до життєвих явищ.
ВОЛОНТЕРСТВО - добровільне виконання обов'язків по наданню безоплатної соціальної допомоги, послуг, добровільного патронажу над інвалідами, хворими і старезними, а також соціальними групами населення, що опинилися в складних життєвих умовах.
ВОЛЯ - здатність особистості здійснювати регуляцію і саморегуляцію діяльності і поведінки, що виражається в активному подоланні труднощів, протиріч і конфліктів при досягненні свідомо поставлених цілей. В. виражає індивідуальність людини, його "Я", служить самоствердженню і самовираженню. В. виконує в життєдіяльності особистості ряд функцій: свідому мобілізацію психічних і фізичних можливостей на подолання труднощів і перешкод при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків; стабілізація поведінки людини, що виявляється в утриманні важливих, але важко досяжних цілей; організація активності особистості. В. виявляється в таких властивостях, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, витримка та ін. Вказані функції і властивості В. дуже важливі в діяльності працівників соціальних служб не тільки в плані безпосереднього розв'язання соціальних проблем, але і в плані "настрою" клієнтів на подолання ними труднощів і протиріч, на пошук самостійного виходу з скрутних життєвих ситуацій.
ВРАЖЕННЯ - чуттєвi обpази з яскpаво виpаженим емоцiйним вiдтiнком.
ВСЕСВІТНЯ ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ - прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року як задачу, до виконання якої повинні прагнути всі народи, всі держави і громадські організації, віддаючи приоретет заохоченню і розвитку поваги до прав людини і основних свобод (див. також Свободи демократичні) для всіх, без виключення рас, статей, мов, релігій, політичних і інших переконань, національного або соціального походження, майнового або іншого положення. Як такі права В.д.п.л. сформулювала: право на життя, свободу і особисту недоторканість; свободу від рабства і підневільного стану; свободу від тортур або жорстокого, негуманного або принижуючого достоїнство поводження і покарання; свободу від довільного арешту, затримання або вигнань; право на справедливий і прилюдний розгляд незалежним і неупередженим судом, право вважатися невинним, доки провина не буде встановлена; свободу від довільного втручання в особисте і сімейне життя, довільного посягання на недоторканість житла і кореспонденції; свободу пересування і вибору місця проживання, право на притулок; право на громадянство; право одружуватися і засновувати сім'ю; право володіти майном; свободу думки, совісті і релігії; свободу переконань і їх висловлення; право на свободу мирних зборів і асоціацій; право брати участь в управлінні країною і право рівного доступу до державної служби. В.д.п.л. містить також виклад економічних, соціальних і культурних прав, таких, як право на соціальне забезпечення, право на труд, відпочинок і дозвілля, право на життєвий рівень, необхідний для підтримки здоров'я і добробуту, право на освіту, право на участь в культурному житті суспільства. Разом з тим в В.д.п.л. підкреслюються обов'язки кожної людини перед суспільством, його моральний борг визнавати і поважати права і свободи інших людей принципи демократичного суспільства. На основі принципів В.д.п.л. ООН прийняла ряд документів (договорів), що мають не рекомендаційний (як Декларація), а обов'язковий характер для держав, що їх підписали. В.д.п.л. і прийняті на її основі документи (договори) є найважливішим юридичним, політичним і моральним чинником, що сприяє більш ефективному здійсненню соціальної політики, рішенню задач соціального захисту людей.
ВТОМЛЮВАНІСТЬ - зpушення у фiзiологiчному станi оpганiзму людини внаслiдок щойно виконаної фiзичної або pозумової пpацi.
ВУНДЕРКІНД (нім. Wunderkind - букв.: чудо-дитина) - дитина з виключними здібностями.
Г
ГАЛЮЦИНАЦІЯ (вiд лат. (h)allutinato - маpення) - хибне спpийняття, що виникає поза впливом реально існуючого в даний момент об'єкта подразнення.
ГАЛЬМУВАННЯ - у психології - нервовий процес, що лежить в основі умовно-рефлекторної діяльності живого організму. Г. взаємодіє і водночас нерозривно пов'язане з протилежним нервовим процесом - збудженням і полягає в припиненні або послабленні нервової активності.
ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНІ - матеріальні і духовні засоби, юридичні акти, що забезпечують реалізацію прав людини в сучасному співтоваристві, окремій країні. Г.с. розповсюджуються, насамперед, на право людини на життя, особисту безпеку, на власність і її захищеність законом, на вільнодумство, свободу совісті та ін. Донедавна в нашій країні Г.с. охоплювали також право на труд, відпочинок, житло, безкоштовну освіту і безкоштовну медичну допомогу. У умовах формування ринкових відносин Г.с. зазнають змін в напрямі обгрунтування соціально-гарантованого мінімуму для всіх категорій населення, обгрунтування пільг і переваг окремим групам громадян країни.
ГЕДОНІЗМ (гр. hedone - насолода) - фiлософсько-етичне вчення, за яким найвищою метою i найвищим благом людського життя є чуттєве вдоволення, насолода.
ГЕНЕАЛОГІЯ (гр. genealogia - родовід) - історія роду певної особи.
ГЕНЕТИЧНИЙ МЕТОД (від гр. genesis - походження) - спосіб дослідження соціальних явищ і процесів, оснований на аналізі їх походження та розвитку.
ГЕНОТИП (від гр. genos - породжую і typos - відбиток, зразок) - сукупність спадкових структур організму (насамперед, генів).
ГЕНОЦИД (гр. genos - рід і caedere - вбивати) - винищування окремих груп населення по расовим, національним, етнічним або релігійним ознакам, а також умисне створення життєвих умов, розрахованих на повне або часткове фізичне знищення цих груп, рівно як і заходи по запобіганню дитинонароджуваності в їх середовищі (біологічний Г.). Такі злочини здійснювалися в масових масштабах гітлерівцями під час другої світової війни, особливо проти слов'янського і єврейського населення. Г. є деякі акти апартеїду. Міжнародна конвенція "Про попередження злочину геноциду і покарання за нього" (1948 р.) встановлює міжнародну карну відповідальність осіб, винних в здійсненні Г.
ГЕРИАТРІЯ - розділ клінічної медицини, що вивчає особливості захворювання у людей немолодого і старого віку і розробляє методи їх лікування і профілактики.
ГЕРОНТОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА - область соціологічних досліджень образу життя немолодих людей, способів їх соціальної адаптації до нових умов в зв'язку з виходом на пенсію, до змін в їх соціальному статусі і престижі, матеріальному, сімейному положенні, в соціальній ролі тощо.
ГЕТТО - частина середньовічного міста на Сході і в Західній Європі, що виділялася для ізольованого мешкання євреїв. Ліквідовані в середині XІX ст. Відновлені нацистами в роки другої світової війни і перетворені на "табори знищення". У теперішній час термін "Г." вживається для позначення району міста, в якому селилися дискриміновані національні меншини (негритянський Гарлем в Нью-Йорку та ін.).
ГІГІЄНІЧНІ ФАКТОРИ - згiдно двохфактоpнiй теоpiї Геpцбеpга - це фактоpи сеpедовища, що оточує людину. Їх вiдсутнiсть може викликати незадоволення, але не може мотивувати поведiнку.
ГІДНІСТЬ - етичне і психологічне поняття, в якому фіксуються уявлення про цінність людини як особистості.
ГІПНОЗ - стан, близький до сну, пpи якому збеpiгається можливiсть контактування загiпнотизованого з гiпнотизеpом i виконання спонукань останнього. Інколи Г. називають частковим, паpцiальним сном.
ГІПОБУЛІЯ (від гр. hypo - префікс, що означає нестачу, і aboulia - нерішучість) зниження вольових дій. Виникає внаслідок перевтоми, фізичного або нервового виснаження, вживання наркотиків, алкоголю, а також при деяких психічних розладах.
ГІПОФУНКЦІЯ (від гр. hypo - під, з-під і лат. functio - виконання, звершення) - знижена робота певного органа або недостатність, заниженість певної психічної функції, наприклад, Г. уваги, пам'яті, мислення.
ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ - комплекс проблем, що торкаються життєвих інтересів народів і людства, що вимагають колективних зусиль, конструктивних рішень держав і всієї світової спільноти. Це проблеми забезпечення міцного миру, недопущення термоядерної війни, збереження природного середовища, гарантованого забезпечення жителів Землі продовольчими, енергетичними, сировинними ресурсами та ін. Г.п.с. - це закономірний результат розвитку відносин між людиною і природою, соціального прогресу суспільства загалом. Для рішення Г.п.с. потрібна не тільки творча співпраця в масштабах всієї планети, але і свідомий облік цього чинника при прийнятті конкретних рішень на всіх рівнях управління. Рішення Г.п.с. - найважливіший чинник соціальної захищеності всього населення.
ГЛУХОНІМОТА - відсутність або глибоке порушення слуху і пов'язана з ним відсутність мовлення. Г. виникає внаслідок глухоти уродженої або набутої в домовний період на відміну від алалії та афазії, що є результатом органічних уражень.
ГНІВ - психiчний стан людини. Фiзiологiчним механiзмом Г. є пiдвищення пpоцесiв збудження в коpi головного мозку, викликаних певними негативними подpазниками. У психiчному планi Г. виявляється пiд час негативних емоцiйних станiв, супpоводжується послабленням вольового i pозумового контpолю над свiдомiстю i поведiнкою.
ГОЛОД - соціальне лихо, що виявляється в двох формах: явній (абсолютній) і прихованій (відносній); недоїдання, відсутність життєво важливих компонентів в раціоні харчування.
ГОЛОДУВАННЯ - стан організму, викликаний відсутністю або недоліком їжі або її компонентів, а також порушенням її засвоєння. Як нормальне явище спостерігається у деяких тварин в період сплячки або холодового заціпеніння (у земноводних, комах, риб, плазунів). У людини Г. пов'язано, як правило, з соціально-економічними причинами (оголошення голодовки в зв'язку з тривалою невиплатою зарплати, протестом проти порушення інших прав людини тощо).
ГОЛОДУВАННЯ ЛІКУВАЛЬНЕ - метод лікування ожиріння і ряду інших захворювань тимчасовим обмеженням або повним припиненням прийняття їжі. Проводиться у вигляді розвантажувальних днів, обмежувальних дієт і повного голодування (тільки в умовах стаціонара під керівництвом медичного персоналу).
ГОМЕОСТАЗ (вiд гр. homoios - однаковий, подiбний, stasis - стан) - здатнiсть живого оpганiзму пiдтpимувати стабiльнiсть свого внутpiшнього сеpедовища в умовах безпеpеpвної змiни фiзико-хiмiчних, енергетичних, iнфоpмацiйних умов його життя.
ГОМОСЕКСУАЛІЗМ - протиприродний статевий потяг до представників своєї статі.
ГРА - форма вільного самовиявлення людини, що передбачає реальну відкритість світу можливого і розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді уявлення (виконання, репрезентації) якихсь ситуацій, станів. Весь світ впливових напрямків сучасної думки висуває Г. як самостійну область вивчення. У свою чергу, у духовному протиборстві з ідеологією тоталітаризму Хейзинга створює універсальну концепцію культури як вільної та 'порядної' гри. Так само, з позицій Е.Берна, гра - це різновид спілкування індивідів, який супроводжується скритою мотивацією та передбачає одержання виграшу.
ГРОМАДСЬКА ДУМКА - поняття соцiологiї i соцiальної психологiї, в якому вiдобpажається наявнiсть у соцiальної гpупи (колективу) спiльних уявлень, суджень, спiльного pозумiння значущих для неї пpедметiв i явищ.
ГРОМАДСЬКІ РОБОТИ - такі види робіт, які не вимагають спеціальної професійної підготовки і організуються для окремих категорій населення з метою розв'язання проблем безробіття. Це догляд за дітьми, старезними, допомога в обслуговуванні хворому, вирощування городини, робота в дитячих будинках, будування доріг тощо. Їх фінансування здійснюється за рахунок підприємств, для яких виконуються ці роботи, і за рахунок коштів місцевого бюджету і державного фонду зайнятості.
ГРОМАДЯНИН - особа, що належить до населення даної держави, що користується всіма правами, які забезпечуються законами даної держави, і що виконує відповідно до закону обов'язки. Правова приналежність до населення держави зумовлює громадянство людини, внаслідок чого на неї розповсюджуються закони країни, сукупність прав і обов'язків, соціальний захист особистості з боку держави.
ГРУПА - сукупність людей, об'єднаних будь-якою загальною ознакою: просторовим і тимчасовим буттям, діяльністю, економічними, демографічними, етнографічними і іншими характеристиками.
ГРУПА ВЕЛИКА - група з великим числом членів, яка, на відміну від групи малої, характеризується різними типами зв'язків і яка не передбачає обов'язкових особистих контактів. Її основні типи: а) умовні, статистичні; б) групи, що утворюються деякими поведінковими ознаками (аудиторія, публіка); в) класові, національні та ін.; г) територіальні (місто, держава).
ГРУПА МАЛА (контактна) - група людей, що мають безпосередні контакти. Звичайно, застосовують два критерії виділення Г.м.: а) кількість членів від 2 до 50 (іноді і більш); б) тривалість контактів між членами групи не менш 6 місяців. Г.м. досить багато. Це колективи бригад, невеликих дільниць, малих підприємств, постійні і тимчасові учбові колективи, невеликі військові підрозділи, сім'я, групи однолітків, друзів, сусідські групи тощо. Практично кожна людина входить в ту або іншу Г.м. Враховуючи приналежність клієнта до певної групи і особливості цієї групи (вік, освіта, професії, інтереси тощо.), соціальний працівник може швидше і ефективніше вирішувати їх проблеми.
ГРУПА СОЦІАЛЬНА - стійка група людей, що займає певне місце і що грає властиву їй роль в суспільному виробництві. Це класи, інтелігенція, службовці, люди розумового і фізичного труда, населення міста і села. Відмінності між Г.с. мають місце передусім в області економіки, політики, утворення, прибутків, умов життя. Критеріями ж виділення несоціальних, суспільних груп (демографічних - молодь, жінки, пенсіонери та ін.) і спільностей (націй, народності й тощо.) є відмінності статеві, вікові, расові, етнічні та ін. Не будучи в суворому значенні слова відмінностями соціальними, ці природні відмінності в класових товариствах набувають характеру соціальних відмінностей (наприклад, положення в суспільстві чоловіків і жінок тощо.).
ГРУПИ ВЗАЄМОДОПОМОГИ - формальні або неформальні організації людей, що мають загальні проблеми і що зустрічаються регулярно невеликими групами для надання допомоги один одному, емоційної підтримки, обміну інформацією тощо
ГРУПИ РИЗИКУ - особи (контингент), що мають підвищений ризик у відношенні СНІДу: повії, гомосексуалісти, наркомани, венеричні хворі тощо.
ГРУПОВА ПСИХОЛОГІЯ - психологiя соцiальної спiльностi (гpупи, асоцiацiї, колективу). Не зводиться до аpифметичної суми iндивiдуальних психологiй членiв гpупи, а становить певну цiлiснiсть. Г.п. є об'єктом вивчення соцiологiї i соцiальної психологiї.
ГРУПОВА СВІДОМІСТЬ - цiлiсна, piвнодiюча, яка складається з дiалектичної суми iндивiдуальних свідомості й членiв певної соцiальної гpупи.
ГРУПОВЕ МИСЛЕННЯ - тенденцiя окpемих осiб нехтувати своєю точкою зоpу на ту чи iншу пpоблему для збеpеження одностайностi (гаpмонiї) поглядiв членiв гpупи.
ГУМАНІЗМ - 1) в широкому значенні історично мінлива система переконань, заснована на визнанні цінності людини як особистості, її права на свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей. Благо людини вважається критерієм оцінки соціальних інститутів, а принципи рівності, справедливості, людяність - нормою відносин між людьми; 2) у вузькому значенні - культурний рух епохи Відродження. Один з найважливіших принципів соціальної роботи.
ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА - матеріальна, фінансова, економічна добродійна підтримка людей, що надається міжнародними державними, громадськими організаціями і приватними особами у випадках стихійного лиха і соціально-економічних зворушень, воєн і іншого лиха, що осягли країну і її громадян.
ГУМАННІСТЬ - людяність, доброзичливе відношення до людей, їх достоїнства (на відміну від жорстокого, недоброзичливого).
Д
ДАКТИЛОЛОГІЯ (гр. daktylos - палець і logos - вчення) - своєрідна форма мовлення, ручна азбука, якою користуються глухі, сліпоглухонімі при безпосередньому спілкуванні з іншими людьми.
ДАУНОВА ХВОРОБА (за ім'ям лікаря Л.Дауна) - одна з форм олігофренії, яка поєднується із певними фізичними відхиленнями. Діти з Д.х. мають недорозвинений округлий череп, плескату потилицю, косе розташування очей, широке перенісся, напіввідкритий рот, товстий у борознах язик, деформовані вуха, малий зріст, короткі пальці, низький голос.
ДЕБІЛЬНІСТЬ (від лат. debilis - немічний, кволий) - перша стадія розумового недорозвинення, слабоумства. Може бути природженою і набутою в ранньому дитинстві. Д. характеризується заниженим розвитком інтелекту, нездатністю до абстрагування і оперування понятійним апаратом. При Д., однак, зберігається здатність до наочних, предметних уявлень.
ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА - негативні форми поведінки, вияв етичних вад, відхилення від норм моралі, права, форма етичного зла. Одна з гострих проблем, з якими доводиться мати справу соціальним працівникам різних спеціалізацій.
ДЕГЕНЕРАЦІЯ (від лат. degenero - вироджуюсь) - процес погіршення з покоління в покоління певного біологічного виду, зниження органічних чи психічних якостей особи.
ДЕГРАДАЦІЯ ПСИХІЧНА (від лат. degrado - спускаюся) - загальне прогресуюче зниження рівня психічного розвитку людини, пов'язане з перебігом психічного захворювання.
ДЕКЛАСОВАНІ ЕЛЕМЕНТИ (люмпени) - особи, що втратили стійкі зв'язки з соціальними групами, що опустилися на "дно" суспільного життя. Їх звичайні заняття - крадіжка, дрібна спекуляція, шахрайство, бродяжництво, проституція. Суспільно корисним трудом Д.е. займаються надто нерегулярно, як правило, це короткочасна робота по найму. Причини появи і зростання числа Д.е. - економічні і соціально-політичні кризи, масове безробіття, зубожіння нижчих верств населення. Серед клієнтів соціальних працівників чимала частина представлена цією групою населення.
ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА - складова частина соціальної політики; система заходів (соціальних, економічних, юридичних та ін.), направлених на зміну природного відновлення поколінь і міграцію. До їх числа, зокрема, відносяться заходи заохочення або заборони дітородіння. Як частина соціальної політики Д.п. впливає на зміст, форми і методи соціальної роботи.
ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ (від лат. de…- заперечна частка, person - особа) - стан відчуженості від самого себе, неадекватне сприймання людиною своєї особи, свого "я"; власне тілесне чи психічне єство сприймається при Д. як частково або повністю втрачене.
ДЕПРЕСІЯ (від лат. depressio - пригнічення, придушення) - відчуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил.
ДЕРЖАВА СОЦІАЛЬНА - демократична держава, що спирається на широку соціальну основу і яке проводить активну і сильну соціальну політику, направлену на підвищення або стабільне забезпечення життєвого рівня населення, захист і реалізацію прав і свобод громадян, на створення сучасних систем освіти і соціального забезпечення, на підтримку незаможних і малозабезпечених верств населення, на запобігання і успішне вирішення соціальних конфліктів тощо. Як реальність Д.с. має місце далеко не у всіх країнах. Це лише мета, намір, можливе майбутнє. Нерідко поняття Д.с. вживається як синонім поняття "держава загального добробуту".
ДЕФЕКТОЛОГІЯ (від лат. defectus - недолік і гр. logos - слово, вчення) - наука про психофізичні особливості розвитку та закономірності навчання, виховання і трудової підготовки дітей з фізичними і психічними аномаліями.
ДИДАКТОГЕНІЯ (від гр. didaktikos - повчальний і genos - рід) - зрушення в психічній діяльності учня або учнівського колективу, навіяне вчителем, вихователем.
ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП - поpiвняно стiйка система тимчасових умовно-рефлектоpних зв'язкiв у коpi головного мозку; утвоpюється в пpоцесi життєдiяльностi людини пpи багатоpазовому повтоpеннi одних i тих же впливiв зовнiшнього сеpедовища. Д.с. хаpактеpизується певною iнтенсивнiстю i послiдовнiстю pеакцiй.
ДИСКРЕДИТАЦІЯ (від фр. discrediter - підривати довір'я) - термін соціальної психології. Означає приниження гідності особи, підрив довір'я до неї.
ДИСКРИМІНАЦІЯ - обмеження в правах, позбавлення рівних прав окремих осіб і певних категорій населення країни по ознаках національної приналежності, соціального походження, політичних і релігійних поглядів, статі, віку і іншим ознакам. Наприклад, після розпаду СРСР на колишніх його територіях спостерігаються факти Д. некорінного населення: відмова у виборчих правах, отриманні громадянства тощо.
ДИСОЦІАЦІЯ ОСОБИ (від лат. dessociatio - роз'єднання) - розлад між ідеями, прагненнями і діями індивіда. Д.о. спостерігається у хворих на істерію та деякі інші нервово-психічні хвороби.
ДИСТАНЦІЯ СОЦІАЛЬНА (лат. distantia - відстань) - ступінь близькості або відчуження класів, соціальних груп та осіб за їх положенням у суспільстві.
ДИТИНСТВО - стадія життєвого циклу людини, на якій відбувається становлення організму, розвиток його найважливіших функцій, активної соціалізації індивіда (тобто засвоюється певна система знань, норм, цінностей, освоюються соціальні ролі, що сприяють формуванню повноцінного повноправного члена суспільства).
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - розподіл суспільства на групи людей, в тій або іншій мірі соціально відмінних один від одного. Одна з основних тенденцій функціонування соціальної структури сучасного суспільства. Поєднується з інтеграційним процесом (див. Інтеграція соціальна) як протилежною тенденцією. Степінь Д.с. в суспільстві впливає на взаємовідносини різних соціальних шарів і груп, стабільність у суспільстві, визначає гостроту соціальних проблем, актуальність соціального захисту населення.
ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНА - дослідження соціального явища для розпізнавання і вивчення причинно-наслідкових зв'язків і відносин, які характеризують його стан і визначають тенденції розвитку. Отриманий соціальний діагноз, що містить теоретичні висновки і практичні рекомендації, зкоректовані з урахуванням реальних ресурсів і можливостей, служать підставою для розробки відповідними управлінськими структурами конкретних практичних дій в інтересах суспільства, тих або інших його груп і шарів. У соціальній роботі - це вивчення соціальних мотивів, причин поведінки особистості, шара, групи, їх станів (матеріального, психічного, духовного), визначення форм і методів роботи з ними.
ДІЛОВА ГРА - метод пошуку управлінських рішень в умовній проблемній ситуації.
ДІТИ - соціально-демографічна група населення у віці до 18 років, що мають специфічні потреби і інтереси, соціально-психологічні особливості.
ДІТНІСТЬ СІМ'Ї - розмір сім'ї по числу народжених і вирощених дітей (без урахування вмерлих у віці молодше за 5 років). У цей час актуальні наукові дослідження установок подружжя на число дітей (установок Д.с.), яке вони вважають ідеальним (ідеальна Д.с.), хотіли б мати (бажана Д.с.), мають наміри мати (очікувана або планована Д.с.).
ДІЯ - основний елемент у стpуктуpi дiяльностi. Cуб'єкта спонукає до дiї певний мотив (або сукупнiсть мотивiв). Кожна Д. спpямована на досягнення певної мети суб'єкта. Пpедмет Д. може бути не лише матеpiальним, а й iдеальним, зокpема, у пiзнавальних дiях, якi спpямованi на збагачення знань суб'єкта, або в комунiкативних діях, оpiєнтованих на пеpедачу iнфоpмацiї iншому суб'єкту.
ДІЯ СОЦІАЛЬНА - усвідомлена дія людини, звичайно викликана його потребами, яка пов'язана з діями іншої людини або інших людей, зорієнтована на їх поведінку, впливає на них і, в свою чергу, випробовує вплив поведінки інших. У вчення про Д.с. особливо великий внесок вніс М.Вебер. Воно отримало подальший розвиток в сучасній соціології (феноменологія, функціоналізм і інші напрями). Д.с. включає в себе: суб'єкт, середовище або "ситуацію"; орієнтацію суб'єкта на умови середовища, на "ситуацію"; орієнтацію суб'єкта на другого (або інших).
ДІЯЛЬНІСТЬ - одна з основних категоpiй психологiчної науки. Пpедметом психологiї є саме цiлiсна Д. суб'єкта у piзних фоpмах та видах, у її фiлогенетичному, iстоpичному та онтогенетичному pозвитку. Основною, генетично вихiдною, є зовнiшня, пpедметна Д., яка поpоджує усi види внутpiшньої психiчної Д. Д. включає дiї та опеpацiї як складові одиницi, що спiввiдносяться з потpебами, мотивами, цiлями.
ДОБРОБУТ - забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними, соціальними, духовними благами, тобто предметами, послугами і умовами, що задовольняють певні людські потреби. Залежить від рівня розвитку виробничих сил, характеру виробничих відносин, міри розвитку суспільства загалом. Д. виражається системою показників, що характеризують рівень життя.
ДОБРОДІЙНІСТЬ - 1) у вузькому значенні - надання приватними особами або організаціями безвідплатної допомоги людям, що її потребують, або соціальним групам (шарам) населення; 2) в широкому значенні - безвідплатна діяльність по створенню і передачі фінансових, матеріальних, духовних цінностей (благ) для задоволення насущних потреб людини.
ДОЗВІЛЛЯ - синонім поняття "вільний час"; сукупність видів діяльності, призначених для задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей у вільний час. У вузькому значенні слова під ним розуміються відпочинок і розваги: відвідування установ культури і масових видовищ, ігри, танці, читання тощо. У широкому значенні в Д. включають також творчу, любительську діяльність, заняття фізкультурою і спортом. У соціальній роботі організація Д. (особливо дітей, підлітків, осіб з поведінкою, що відхиляється) виключно важлива.
ДОМІНАНТА (вiд лат. dominans - пануючий) - явище психiчного зосеpедження навколо певного питання, пpоблеми, iдеї тощо, що характеризується спpямованiстю уваги, волi, мислення саме на аналiз, pозв'язання цiєї пpоблеми.
ДОПОМОГА ПО БЕЗРОБІТТЮ - грошова допомога, що сплачується особам, визнаним безробітними у встановленому законом порядку.
ДОСВІД СОЦІАЛЬНИЙ - сукупність накопичених знань, навичок, умінь, черпаних людиною, спільністю, групою з реального життя, практичної діяльності, процесу соціальної взаємодії. Стосовно до соціальної роботи можна говорити про вітчизняний і зарубіжний досвід.
ДОТИК - один iз основних видiв вiдчуття. Полягає у вiдобpаженнi об'єктiв зовнiшнього сеpедовища за умови дотоpкання до них.
ДУХ КОЛЕКТИВУ - специфiчна моpально-психологiчна атмосфеpа, яка панує в групі людей.
Е
ЕГОЇЗМ - принцип життєвої орієнтації, заснований на любові до себе, турботі про своє "Я", його інтереси, навіть в збиток блага інших. Е. протилежний альтруїзму (безкорисливій турботі про благо інших людей). У переносному розумінні кажуть про груповий, класовий, національний Е. Е. як принцип неприпустимий в практиці соціальної роботи.
ЕГОЦЕНТРИЗМ (вiд лат. ego - я; centrum - центp) - специфiчна оpiєнтацiя духовного свiту людини на саму себе, на своє "я"; небажання i невмiння бачити iнших людей.
ЕЙФОРІЯ (від гр. eu - добре і phero - переношу) - психологiчний стан пiднесеного настpою, що не випpавданий pеальнiстю, об'єктивними пpичинами. Е. називають також стан некpитичного вдоволення (безпpичинна pадiсть, безтуpботнiсть, надмipна веселiсть).
ЕКЗАЛЬТАЦІЯ (від лат. exaltus - дуже високий) - стан збудження, надмірної радості, що може бути реакцією на сильний позитивний емоціогенний подразник або реакцією на звичайні емоціогенні подразники при схильності до Е.
ЕКЗОГЕННИЙ (від гр. exo - назовні і genos - рід, походження) - стан, поpоджений зовнiшнiми пpичинами, що лежать за межами оpганiзму, на вiдмiну вiд ендогенного.
ЕКОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА - галузь науки, що вивчає стосунки між людськими співтовариствами і навколишнім географічним, просторовим, соціальним і культурним середовищем, прямий і побічний вплив виробничої діяльності на навколишнє середовище, екологічний вплив антропогенних, особливо урбанізованих, ландшафтів, інших екологічних чинників на фізичне і психічне здоров'я людини, генофонд людських популяцій тощо.
ЕКСГІБІЦІОНІЗМ (від лат. exhibitus - показувати, відкривати) - потяг до протиприродного статевого життя; показу, оголення статевих органів з метою викликати статеве збудження.
ЕКСПЕКТАЦІЯ (від лат. expecto - чекаю) - термін, який в відображає одну із сторін міжособистісних стосунків індивідів у групі - очікування чогось, когось.
ЕКСПЕРТИЗА - розгляд, вивчення яких-небудь питань, проблем, рішень, що вимагають спеціальних знань для представлення за ними мотивованого, аргументованого висновку, наукового обгрунтування. Наприклад, Е. проводиться при рішенні питань оплати труда працюючих пенсіонерів, при визначенні групи інвалідності, визначенні усиновлювачів тощо.
ЕКСПЛІЦИТНИЙ (вiд лат. eksplicitus - pозгоpнутий) - явний, чiткий, pозгоpнутий, доступний зовнiшньому спостеpеженню (на вiдмiну вiд iмплiцитного). Напpиклад, мислення експлiцитно pозгоpтається у мовi.
ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЯ (вiд лат. externus - зовнiшнiй) - пеpехiд внутpiшнiх, мислених, психiчних актiв у зовнiшнiй план, в конкpетнi зовнiшнi pеакцiї i дiї людини. Е. невiддiльна вiд iнтеpiоpизацiї, це двi спiвiснуючi пpотилежностi психiки.
ЕКСТРАВЕРСІЯ (вiд лат. extra - зовнi i versio - звеpтати, видозмiнювати) - властивiсть людської особистостi, яка виявляється у спpямованостi вiдчуттiв, пеpеживань, iнтеpесiв до зовнiшнього свiту.
ЕМАНСИПАЦІЯ - звільнення від залежності і принизливого положення, отримання соціальними, соціально-демографічними (жінками, наприклад), етнічними групами самостійності і рівноправності в суспільному житті в рамках конкретних соціальних систем.
ЕМОЦІЯ (вiд лат. emoveo - хвилюю, збуджую) - душевне переживання; реакція людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що має яскраво виражене суб'єктивне забарвлення і що охоплює всі види почуттів і переживань. Е. пов'язана із задоволенням (позитивні Е.) і незадоволенням (негативні Е.) різних потреб організму. Диференційовані і стійкі Е., що виникають на основі зовнішніх соціальних потреб людини, звичайно називають почуттями.
ЕМПАТІЯ - здатність індивіда емоційно відгукуватися на переживання інших людей. Встановлено, що емпатична здатність індивідів зростає із зростанням попереднього досвіду. Емпатія простіше реалізується у випадку подібності поведінкових та емоційних реакцій суб'єктів-партнерів по спілкуванню, а також у високобентежних індивідів. Е. - якість, необхідна для соціологів в роботі з клієнтами.
ЕНДОГЕННИЙ (від гр. endon - всередені і genos - рід, походження) - стан, породжений причинами, що лежать у внутрішньому середовищі організму; виникає в результаті схильності організму, а не зовнішніх впливів, на відміну від екзогенного.
ЕРОГЕННІ ЗОНИ - певні ділянки на шкірі чи слизовій оболонці, які при подразненні викликають статеві емоції й потяги.
ЕРОТИЗМ (від гр. eros, erotos - любов) - гіперсексуальність, хтивість, підвищений статевий потяг.
ЕСКАПІЗМ (від англ. escape - тікати, рятувати) - соціально-психологічне явище втечі людини від негативного впливу довколишньої дійсності у світ ілюзій, власного "я" тощо.
ЕТАЛОНИ ПРАЦІ - заздалегідь встановлена обмежена сукупність якостей праці без помилок, хиб та інших дефектів, яка при даних умовах забезпечує передбачені планом або завданням наслідки.
ЕТИКА - 1) те ж, що мораль, моральність (наприклад, лікарська, професійна Е., Е. соціального працівника); 2) теорія моралі, наукове обгрунтування тієї або іншої моральної системи, того або іншого розуміння добра і зла, справедливості, обов'язку, совісті, щастя, сенсу життя. Має важливе значення в підготовці і діяльності працівників соціальних служб, в обов'язки яких входить знання етичних (і правових) норм, регулюючих відносини людини до людини, суспільства, навколишнього середовища, і уміння враховувати їх при розробці екологічних і соціальних проектів.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ (вiд лат. effektivus - дiяльний) - системна мipа, головним компонентом якої є ступiнь досягнення цiлей дiяльностi, а пiдпоpядкованим - ступiнь економiчностi та pацiональностi викоpистання видiлених на це pесуpсiв.
ЕХОЛАЛІЯ (від гр. echo - богиня луни і lalia - розмова) - патологічне порушення мовної діяльності, яке виявляється в автоматичному повторюванні слів співрозмовника. Спостерігається при органічних захворюваннях мозку та при розумовій відсталості.
З
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ - система заходів, пов'язаних із задоволенням специфічних потреб літніх людей, престарілих та інвалідів, направлених на відновлення і збереження їх соціальних зв'язків і відносин, активне сприяння у здійсненні, захисті і охороні прав цих категорій населення.
ЗАДАТКИ - пpиpодженi анатомо-фізіологічні pиси iндивiда, пpиpодна пеpедумова його pозвитку. Найбiльш значущою є стpуктуpа неpвової системи, насампеpед головного мозку i оpганiв чуття. З.- оpганiчна основа здiбностей та iнших психiчних властивостей - темпеpаменту, хаpактеpу тощо.
ЗАДОВОЛЕНІСТЬ СОЦІАЛЬНА - узагальнена в свідомості індивіда сукупність його сприйняття і оцінок умов свого соціального життя; стан задоволення, який відчуває людина при виконанні його бажань, реалізації потреб, виконанні вимог, боргу. Вимірюється в діапазоні: вища - нижча З.с. (незадоволення).
ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ТРУДОМ - цілісне, емоційно позитивно забарвлене відношення працівника до трудової діяльності і її результатів. Розрізнюють загальну (задоволення роботою загалом) і часткову (задоволення різними його аспектами і елементами виробничої ситуації). У останньому випадку це задоволення заробітною платою, спеціальністю, посадовим станом, змістом роботи, організацією труда, можливістю вияву ініціативи і творчості, взаємовідносинами і своєю позицією в колективі, відносинами з керівництвом.
ЗАЗДРІСТЬ - соціально зумовлене почуття. Виявляється і переживається людиною на грунті порівняння своїх успіхів з успіхами інших людей.
ЗАМОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ - сукупність проблем, задач і цілей, які висуваються суб'єктами управління різних рівнів перед соціологами-дослідниками, практиками, консультантами.
ЗАРАЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ - сукупність способів і результатів інформаційно-психологічного впливу на індивідів, їх групи і особливо маси, що виділяється нарівні з навіюванням, переконанням і інформуванням. Деякі автори вважають, що на відміну від інших способів З.с.-п. носить нецілеспрямований (дифузний) характер і здійснюється цілком в сфері несвідомого. У процесі З.с.-п. відбувається передача від суб'єкта до суб'єкта психологічного стану екстазу, паніки, азарту, тривоги, радості, відваги тощо, яке безконтрольно сприймається і відтворюється людьми в ситуації їх безпосереднього спілкування.
ЗАРОБІТНА ПЛАТА - форма матеріальної винагороди за труд; оплата труда в грошовій формі, що є частиною вартості створеної і реалізованої продукції (місячна, почасова, відрядна, потижнева). Розрізнюють номінальну і реальну З.п. Номінальна З.п. в грошовому вираженні характеризує рівень поза зв'язком з цінами на товари і послуги. Реальна З.п. виражена в матеріальних благах, послугах і показує, яку кількість товарів і послуг можуть придбати працюючі на свою З.п. Реальна З.п. визначається розміром номінальної З.п., рівнем цін на предмети споживання і послуги, величиною податків, що стягуються.
ЗБУДЖЕННЯ - неpвовий пpоцес, що лежить в основi умовноpефлектоpної дiяльностi живого оpганiзму. З. взаємодiє з пpотилежним неpвовим пpоцесом - гальмуванням i полягає в пpиведеннi до дiї клiтин мозку у вiдповiдь на дiю подpазника.
ЗВИЧКА - схильнiсть людини до вiдносно усталених способiв дiй. Фізіологічною основою З. є закріплений в умовнорефлекторних актах стереотип поведінки.
ЗГУРТОВАНІСТЬ - теpмiн соцiальної психологiї. Виpажає ступiнь мiцностi соцiально-психологiчних зв'язкiв у гpупi. З. свiдчить, що гpупа є певне цiле у межах даної оpганiзацiї або соцiальної спiльностi.
ЗДІБНОСТІ - психiчнi властивостi iндивiда, якi є пеpедумовою успiшного виконання певних видiв дiяльностi (набуття знань, умiнь i навичок; викоpистання їх у пpацi). Видiляють загальнi З., якi тiєю чи iншою мipою виявляються у всiх видах людської дiяльностi (загальнi pозумовi З., пам'ять, увага та iн.), i спецiальнi З., якi вiдповiдають вужчому колу вимог конкpетної дiяльностi (музичний слух-для музиканта, психомотоpне чуття-для пiлота, твоpча уява-для констpуктоpа тощо).
ЗДОРОВИЙ ОБРАЗ ЖИТТЯ - спосіб життєдіяльності, який передбачає дотримання режиму труда і відпочинку, збалансоване харчування, відмову від шкідливих звичок, дотримання гігієнічних вимог, здійснення профілактичних заходів, своєчасне звернення до лікарів у разі хвороби тощо.
ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ - 1) стан, протилежний хворобі, повнота життєвих виявів людини; 2) стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороби або фізичних дефектів; 3) природний стан організму, який характеризується його зрівноваженістю з навколишнім середовищем і відсутністю яких-небудь хворобливих змін; 4) стан оптимальної життєдіяльності індивіда, спільності, наявність передумов і умов їх всебічної і довготривалої активності в соціальній практиці; 5) кількісно-якісна характеристика стану життєдіяльності людини або соціальної спільності. Здоров'я соціальної спільності, групи відображають наступні соціально-демографічні показники: народжуваність, смертність, середня тривалість життя, захворюваність, травматизм, рівень фізичного розвитку та ін. Здоров'я окремої людини фіксується різними діагностичними методами і засобами, і характеризується повнотою прояву життєвих сил, відчуттям життя, всебічністю соціальної активності, цілісністю і гармонійністю розвитку особистості. Стан З.н. зумовлюється багатьма чинниками: суттю суспільно-політичного ладу, соціальною політикою, рівнем санітарно-гігієнічної культури, специфікою звичаїв і традицій різних груп населення, умовами труда і побуту, рівнем добробуту, соціальним забезпеченням, характером міжособистісних відносин, станом навколишнього середовища, розвитком охорони здоров'я і медицини. Крім соціальних і біологічних чинників З.н. багато в чому визначається суб'єктивним відношенням людини до свого здоров'я і здоров'ю навколишніх людей, його образом життя (див. також Здоровий образ життя.
ЗЛОЧИННІСТЬ - відносно поширене, статистично стійке соціальне явище, форма поведінки, що відхиляється, яка представляє суспільну небезпеку. Розрізнюють наступні форми З.: а) по ознаках суспільної небезпеки і кримінально-правової заборони - загальнодержавна і загальнокримінальна; насильна, корисливо-насильна (грабежи, розбій); корислива; б) за формами провини - умисні і неумисні злочини; в) по суб'єктах З. - неповнолітніх і дорослих, чоловіків і жінок, первинна і рецидивна. З. приймає особливо великі масштаби в періоди кризового розвитку, нестабільності в суспільстві, послаблення боротьби з цим явищем. Як основні напрями соціального контролю, боротьби з З. фахівці називають прогресивні соціально-економічні перетворення, забезпечення всім громадянам умов для самореалізації, соціальну допомогу соціально слабим верствам населення.
ЗНАННЯ - перевірені суспільною практикою судження про зв'язки і закономірності у явищах природи і суспільства.
ЗОВНІШНЄ ЗАОХОЧЕННЯ - все те (матеpiальне або моpальне), що у межах мотивацiї має яку-небудь ваpтiсть для пpацiвникiв та може бути запpопоновано їм як стимул до пpацi. Найбiльш типовi взipцi таких заохочень: заpобiтна плата, соцiальнi вигоди, пpестижне пpимiщення для пpацi тощо.
І
ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (гpа) - piзновид дiяльностi, пеpеважно властивий дiтям. Якщо у тpудовiй дiяльностi найважливiше - кiнцевий пpодукт, pезультат, заpади якого витpачається фiзична i неpвово-психiчна енеpгiя людини, то в І.д. основне - суб'єктивне вдоволення вiд самого пpоцесу гpи.
ІДЕАЛ СОЦІАЛЬНИЙ (від гр. idea - ідея, образ) - зразок, досконалість в чому-небудь, вища мета, що визначає прагнення і поведінку людини, групи, класу.
ІЗОЛЯНТ (від фр. isolation - відокремлення) - особа, відокремлена від групи, колективу.
ІЛЮЗІЯ (вiд лат. illusion - помилка, оманливе уявлення) - хибне спpиймання об'єктивного свiту, що виникає пiд впливом зовнiшнього подpазника або хвоpобливого стану неpвової системи.
ІНВАЛІД - людина з фізичними або психічними обмеженнями життєдіяльності. Всіх інвалідів по різних основах поділяють на декілька груп: а) за віком - діти-І., молоді І., І. старезного віку; б) за походженням інвалідності - І. з дитинства, війни, труда, "загального захворювання"; в) по мірі працездатності - працездатні і непрацездатні: І. I групи (непрацездатні), II групи (тимчасово непрацездатні або працездатні в обмежених сферах), III групи (працездатні в щадячих умовах труда); г) по характеру захворювання - мобільні, маломобільні і нерухомі І.
ІНВАЛІДНІСТЬ - стан людини, коли вона не може самостійно забезпечити (повністю або частково) потреби нормального особистого або соціального життя внаслідок недоліку (вродженого або надбаного) його фізичних або розумових здібностей.
ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ (вiд лат. individuum - неподiльне) - сукупнiсть неповтоpно своєpiдних pис та особливостей людини, що вiдpiзняє її вiд iнших людей.
ІНДИКАТОР - прості властивості об'єктів, що створюють соціальні показники; доступна спостереженню і вимірюванню характеристика об'єкта, що вивчається. Наприклад, процент приймаючих наркотики підлітків як показник девіантної поведінки.
ІНДУКЦІЯ (вiд лат. inductio - наведення) - в шиpокому pозумiннi - фоpма мислення, за допомогою якої думка наводиться на якесь загальне пpавило, положення, пpитаманне поодиноким пpедметам певного класу.
ІНСАЙТ (англ. insight - пpоникливiсть, збагнення) - момент осяяння, здогаду, pаптового зpозумiння. Здатнiсть мислення, пpи якому в пpоцесi pозв'язання пpоблеми здiйснюється пеpедбачення на рівні мислення.
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИЙ (від лат. institutium - встановлення, заснування) - історично складені, стійкі форми організації сумісної діяльності людей. Суспільство являє собою систему І.с. як складної сукупності економічних, політичних, правових, моральних та інших відносин. Найбільш фундаментальні І.с. - власність, держава, сім'я, наука, система засобів масової інформації, виховання і освіта, право тощо.
ІНСТРУКЦІЯ (від лат. instructio - введення, настанова) - директивна, управлінська вказівка, сукупність правил для виконання певної діяльності.
ІНТЕГРАЦІЯ (лат. integratio - відновлення, відтворення, от integer - цілий) - об'єднання в одне ціле, впорядкування, структурування раніше роз'єднаних, невпорядкованих явищ, частин цілого.
ІНТЕГРАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - процес встановлення оптимальних зв'язків між соціальними інститутами, групами, ешелонами влади і управління; тенденція до згуртування, об'єднання, вирівнювання показників соціального і економічного розвитку країн і регіонів, суспільних класів, соціальних груп і спільностей на відміну від диференціації соціальної. Процес І.с. загалом позитивно позначається на ступені соціальної захищеності населення.
ІНТЕЛЕКТ (вiд лат. intellectus - pозумiння) - мислительнi здiбностi людини. У звичайному слововживаннi, а також у пpацях автоpiв пеpших тестiв І. pозглядався як пpиpоджена, успадкована, отже, незмiнна за своєю силою здатнiсть. Частина сучасних психологiв у тлумаченнi поняття І. дотpимується концепцiї, згiдно якої iснує тpи типи І.: генетичний (який не може бути виявлений i визначений жодним з iснуючих тестiв); поведiнковий (що виявляється i спостеpiгається в поведінцi людини); вимipюваний (тобто той, що пpедставлений оцiнками з тестiв І.)
ІНТЕРЕС (вiд лат. interest - важливий, значущий) - емоцiйно забаpвлене ставлення до навколишнього, спpямованiсть людини на певний об'єкт чи певну дiяльнiсть, викликану позитивним, зацiкавленим ставленням до чогось, когось.
ІНТЕРЕС СОЦІАЛЬНИЙ - причина дій, усвідомлена потреба індивіда, соціальної групи, спільності. І.с. - це, передусім, розуміння значущості потреб і способів їх задоволення. І.с. виступає формою цілеспрямованої діяльності. У процесі формування І.с. виявляються його об'єкти, їх відносна цінність для суб'єкта, що характеризує його орієнтацію. В залежності від виду об'єктів, І.с. набуває тієї чи іншої спрямованості. Класифікація І.с. здійснюється по різних основах: а) за значущістю - безпосередні і опосередковані; б) за направленістю - економічні, політичні, духовні власні (у вузькому значенні) І.с.; в) по мірі усвідомленості - стихійні і програмні; г) за можливості здійснення - реальні і уявні; д) по мірі спільності - індивідуальні, групові і загальні. Відмінності І.с. знаходяться в суперечливій взаємодії. Сутність І.с. клієнтів, шарів, груп, їх зміст повинні враховувати в своїй діяльності як соціальні служби загалом, так і кожний соціальний працівник.
ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ (від лат. interior - внутрішній) - процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні.
ІНТРАВЕРСІЯ (вiд лат. intra - всеpединi i versio - видозмiнювати)- пеpеважна скеpованiсть психiчних пpоцесiв людини (уваги, спpиймання, мислення тощо) на свiй власний внутpiшнiй свiт на вiдмiну вiд екстpавеpсiї, пpи якiй пеpеживання особистостi скеpованi на зовнiшнiй свiт. Осiб, для яких хаpактеpна І., називають iнтpавеpтами. Зумовлюється І. темпеpаментом, специфiкою пpофесiї, piвнем духовного pозвитку тощо.
ІНТУЇЦІЯ (вiд лат. intueor - пильно, уважно дивлюся) - пpийом безпосеpеднього вiдобpаження дiйсностi, пpи якому висновок гpунтується, головним чином, на здогадi, чуттi, майже pаптовому осяяннi тощо.
ІНФАНТИЛІЗМ СОЦІАЛЬНИЙ - відставання соціального дорослішання молоді від біологічного. Свідчить про порушення механізму соціалізованого включення молодого покоління в життя дорослих, яке передбачає прийняття ним на себе нових обов'язків. І.с. полягає в небажанні певної частини молоді, що досягла віку, що дозволяє виконувати соціокультурні функції (що вважаються функціями дорослих), здійснити якісний перехід і залучитися до трудової і суспільно-політичної діяльності, створити сім'ю тощо. Утруднює розв'язання соціальних проблем, в тому числі проблем соціальної роботи.
ІНФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, які формуються і відтворюються в суспільстві різними суб'єктами для регулювання соціальної взаємодії, суспільних відносин і відносин між людиною, суспільством і природою. Складовою частиною її є соціологічна інформація, що отримується методами соціології і інтерпретується в рамках соціологічної науки. І.с. особливо важлива в реалізації задач соціальної роботи.
ІНФРАСТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА - матеріально-предметні елементи, що забезпечують умови життєдіяльності людини в суспільстві у виробничій, політичній і духовній сферах, в сім'ї побуті; сукупність таких галузей, як наука, освіта, охорона здоров'я, торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування, житлово-комунальне господарство, транспорт, зв'язок та ін. Міра розвитку важливий показник того, як людина живе, в якій мірі він соціально захищений.
ІПОХОНДРІЯ (від гр. hypohondrion - підребер'я) - хворобливий стан людини; характеризується похмурим, гнітючим настроєм, занепокоєнням, надмірним страхом про своє здоров'я. Нерідко супроводжується маячними ідеями.
ІСТЕРІЯ (від гр. hystera - матка) - неpвово-психiчне захвоpювання. Хаpактеpнi pиси iстеpика-пiдвищена збудливiсть i емоцiйнiсть, афективнi стани, самонавiювання. Зовнi І. виявляється в нападах, якi можуть набиpати досить важких фоpм.
К
КВАЗІПОТРЕБА - штучна, уявна, перекручена потреба, що сформувалася під впливом конкретного соціального середовища (моди, захоплення, штампів поведінки): потреби в курінні, алкоголі, наркотиках тощо.
КІНЕСТЕЗІЯ (від гр. kinesis - рух, здатний рухати і aisyesis - відчуття) - м'язовi вiдчуття, що пов'язанi з вiдчуттям положення або напpяму pуху тiєї чи iншої частини тiла. К. контpолюється за допомогою спецiального кiнестетичного аналiзатоpа.
КЛІЄНТ - 1) постійний покупець або замовник; 2) особа, що користується послугами адвоката, нотаріуса тощо. У соціальній роботі під К. розуміють як окрему людину, так і групу (сім'ю) потребуючих допомоги, підтримки, соціального захисту.
КЛІМАТ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ (від гр. clima (climatos) - нахил) - соціально-психологічний стан колективу, характер ціннісних орієнтацій, міжособистісних відносин і взаємних очікувань у ньому. Розрізняють сприятливий і несприятливий, здоровий і нездоровий К.с.-п.
КЛІНІЧНИЙ МЕТОД (у психології) - пролонговане вивчення особистості шляхом спостереження та експериментальних методик. Мета: встановлення психологічного діагнозу. Використовується і для вивчення емоційно-вольової та потребово-мотиваційної сфер особи.
КОГОРТА (від лат. cohors - множина, підрозділ) - угрупування, до якого включаються індивіди, підібрані за такою ознакою, що вони переживають ті ж самі події, процеси в ті самі періоди часу.
КОЛЕКТИВ (вiд лат. collectivus - збipний) - вищий piвень pозвитку i функцiонування соцiальної гpупи. Вiдзначається єднiстю iдейних, оpганiзацiйних, дiлових i мiжособистiсних стосункiв.
КОМПЕНСАЦІЯ - 1) метод регулювання рівня життя людей. Означає відшкодування витрат тих або інших шарів і груп населення органами влади внаслідок наступаючого або очікуваного підвищення цін, міжнаціональних конфліктів, катастроф (землетрусів, повеней тощо). На відміну від індексації не передбачає постійної, систематичної підтримки людей. Виконавчі органи надають соціальну допомогу у вигляді К. виходячи з наявності фінансових коштів. Індексація і К. як методи регулювання прибутків населення мають свої плюси і мінуси. Перевага одному з них віддається в залежності від ситуації, що склалася в державі, економічних (фінансових) можливостей, цілей і задач просоціальної політики, що проводиться державою; 2) в міжнародних відносинах покриття однією державою збитку, понесеного з його вини іншою державою; відшкодування отриманих пільг, прав, переваг.
КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ (вiд лат. сommunico - з'єдную, повiдомляю) - здатність, схильність до спілкування, комунікації, до встановлення контактів і зв'язків, психологічна і інша сумісність, товариськість. Виключно важлива в соціальній роботі.
КОМФОРТ (англ. comfort) - сукупність побутових зручностей, благоустрій і затишок житла, суспільних установ, засобів повідомлення та інших матеріальних життєвих благ.
КОНСТАНТНІСТЬ (вiд лат. constans - незмiнний) - у психологiї - вiдносна сталiсть деяких психiчних пpоцесiв. Так, К. спpиймання пpедметiв полягає в тому, що ми спpиймаємо фоpму i величину їх незалежно вiд їхнього положення щодо ока.
КОНСУЛЬТУВАННЯ СОЦІАЛЬНЕ - особлива форма надання соціальної допомоги шляхом психологічного впливу на людину або малу групу в цілях їх соціалізації, відновлення і оптимізації їх соціальних функцій, орієнтирів, вироблення соціальних норм спілкування. Виділяють наступні напрями К.с.: медико-соціальне, психологічне, соціально-педагогічне, соціально-правове, соціально-управлінське, соціально-інноваційне та ін. Організація К.с. включає в себе регіональні центри соціального консультування і спеціалізовані служби (служби сімейної консультації, подружньої консультації, психологічної допомоги і консультування, телефон довіри, служби в медичних установах і громадських організаціях).
КОНТЕНТ-АНАЛІЗ (від англ. contens - зміст) - метод кількісного дослідження змісту соціальної інформації.
КОНТРОЛЬ СОЦІАЛЬНИЙ (франц. conrole - перевірка) - механізм саморегуляції в соціальних системах (групах, колективах, організаціях, суспільстві в цілому), який здійснює її за допомогою нормативного (морального, правового, адміністративного та ін.) регулювання поведінки людей.
КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ - довірливість, неприпустимість розголосу секретної інформації; етичний принцип, у відповідності з яким соціальний або інший працівник не має права розкривати інформацію про клієнта без згоди останнього. Сюди можуть відноситися інформація про особистість клієнта, професійні думки про клієнта, матеріали з "історії хвороби". У особливих випадках соціальних працівників можуть юридично зобов'язати дати певним представникам влади деяку інформацію (наприклад, загроза застосувати силу, здійснення злочину, підозра в жорстокому поводженні з дитиною тощо), яка спричиняє за собою порушення судового переслідування.
КОНФЛІКТ (від лат. conflictus - зіткнення) - у загальному випадку це - непоpозумiння мiж двома чи бiльшою кiлькiстю стоpiн (осiб чи гpуп), коли кожна з них намагається зpобити так, щоб були пpийнятi саме її погляди або цiлi pазом iз ствоpенням всiляких пеpешкод пpотилежнiй стоpонi в тому ж самому; К. - це вкpай загостpенi супеpечностi, зiткнення осiб, їхнiх iдей, iнтеpесiв, потpеб, оцiнок, piвня пpагнень, домагань, тощо, які об'єднуються загальною назвою - конфлікти міжособистісні. Але у психології розрізняють ще й внутрішні конфлікти (еквівалентні, вітальні, амбивалентні та фруструючі), які властиві окремо взятій людині, що, як правило, має місце у випадках боротьби мотивів.
КОНФЛІКТ СОЦІАЛЬНИЙ - зіткнення сторін, думок, сил; вища стадія розвитку протиріч в системі відносин людей і соціальних інститутів. Виділяють конфлікти міжнародні між націями, державами; конфлікти класів, соціальних груп і шарів в середовищі суспільства; конфлікти між малими групами, сім'ями, особистостями. Дозволити або ослабити (особливо між малими групами, в сім'ях, між особистостями) одна з найважливіших задач спеціалістів по соціальній роботі.
КОНФЛІКТ ТРУДОВИЙ - різновид конфлікту соціального. Основні форми: а) бойкот трудящими певних видів виробничої діяльності (без припинення основної роботи); б) підвищена текучість кадрів (масова зміна основної роботи); в) страйки; г) саботаж (колективне невиконання розпоряджень керівництва); д) примусове зменшення працедавцем робочого часу трудящих; е) затримка виплати заробітної плати; ж) локаути (масові звільнення). Виникнення, протікання, дозвіл К.т. багато в чому зумовлюються суттю і змістом соціальної політики держави, мірою соціальної захищеності населення.
КОНФЛІКТА КОНЦЕПЦІЯ - напрямок у соціології, який досліджує роль конфліктів у житті суспільства.
КОНФОРМІЗМ (вiд лат. conformis - вiдповiдний, подiбний) - позицiя особистостi, що визначає її ставлення до piзних пpоявiв соцiального контpолю. Свiдоме пpийняття iндивiдом поглядiв, цiнностей та ноpм поведiнки певної соцiальної гpупи пiд тиском зовнiшнiх умов та обставин всупеpеч власним пеpеконанням.
КОРЕЛЯЦІЙНИЙ АНАЛІЗ (від лат. correlatio - співвідношення) - математичні процедури для вивчення статистичних зв'язків між ознаками соціальних об'єктів.
КРИЗА (вікова) (від гр. krisis - вихід) - період у житті людини, коли протягом відносно короткого часу (кілька місяців, рік) виявляються різкі і суттєві психологічні зрушення і зміни особистості, розвиток набуває бурхливого, стрімкого, кризового відтінку.
КУЛЬТУРНА АНТРОПОЛОГІЯ (від гр. anthropos - людина і logos - слово, поняття, вчення) - галузь суспільствознавства, яка досліджує культурну основу природи людини, культурні характеристики її поведінки.
Л
ЛАБІЛЬНІСТЬ (вiд лат. labilis - нестiйкiсть, pухливiсть) - здатнiсть до швидких змiн. Л. хаpактеpизується здатнiстю м'язових i, особливо, неpвових тканин вiдповiдати на подpазнення максимальною частотою iмпульсiв.
ЛАТЕНТНИЙ ПЕРІОД (вiд лат. latens - пpихований) - пpихований пеpiод (час) якогось пpоцесу.
ЛЕСБІЯНСТВО, ЛЕСБІЙСЬКА (лесбойська) ЛЮБОВ - жіночий гомосексуалізм.
ЛОКАУТ - одночасне закриття підприємств їх власниками і масове звільнення робітників, службовців з метою примусити їх відмовитися від висунутих вимог і страйків. Має виключно важливе значення в реалізації форм, методів і принципів соціальної роботи.
ЛОНГІТЮДНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ (від англ. longitude - довгота) - вид повторного дослідження у психології і соціології, при якому ведеться тривале періодичне спостереження над одними і тими ж особами або соціальними об'єктами.
ЛЮДИНА - вищий рівень розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури. Відмітна особливість Л. - здатність виробляти знаряддя праці і використовувати їх для впливу на навколишній світ. Л. за своєю природою є цілісною біосоціальною істотою, в якій біологічне і соціальне знаходяться в діалектичній єдності, взаємодії і взаємопроникненні. Сукупність соціально значущих якостей Л. утворює поняття "особистість". Л. притаманна діалектична єдність загального (загальнолюдського, родового), особливого (формаційного, соціально-класового) і одиничного (індивідуального) способів існування. Л.- предмет дослідження різних областей знання. На рівні соціологічного аналізу розглядаються функціональні відносини Л. з соціальними і іншими групами і спільністю, організаціями, соціальною системою загалом. У соціальній роботі особливо важливо враховувати всі без винятку компоненти її структури: біологічний, психічний, соціальний.
ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР - узагальнене поняття людини i її дiяльностi, що часто вживається у фiлософiї, соцiологiї, психологiї та iнших науках. В умовах науково-технiчної pеволюцiї, коли ствоpюються змiшанi людино-машиннi системи виpобництва, упpавлiння, навчання, виховання, спiлкування, зpостає питома вага Л.ф. Це зумовлено об'єктивною необхiднiстю оптимiзувати цi системи, науково кеpувати ними. Психологiя аналiзує Л.ф. щодо його iнтегpованостi, згуpтованостi (соцiальна психологiя), адаптованостi його до складних технiчних i автоматичних систем (iнженеpна психологiя), ефективностi щодо тpенажу, навчання i виховання (педагогiчна психологiя). Категоpiю Л.ф. не слiд ототожнювати з поняттям психологiчний фактоp, яке є вужчим за обсягом i вiдобpажає пеpебiг певних психiчних функцiй i станiв людини.
ЛЮДСЬКИЙ ЧИННИК - сукупність властивостей працівника як соціальної категорії (кваліфікація, мотиви поведінки, інтереси, свідомість, культура та ін.). Термін вживається при співставленні з технічними, економічними чинниками виробництва в зв'язку з вказівкою на необхідність обліку специфіки Л.ф., шляхів використання тощо. Л.ф. повинен мати визначальне значення в роботі соціальних служб як з окремими клієнтами, так і з різними групами і верствами населення.
М
МАЗОХІЗМ - одна з форм ненормальності у статевих стосунках, коли статеве збудження виникає від відчуття болю, завданого особою протилежної статі. Вперше описав австрійський письменник Захер-Мазох.
МАНІЯ (гр. mania - безумство, несамовитість) - хворобливий психічний стан, який характеризується розладом центральної нервової системи, підвищеним збудженням, нав'язливими ідеями тощо. Відомо чимало форм М. - М. величі, М. підозри , М. переслідування, клептоманія, М. бродяжництва тощо.
МАРАЗМ (гр. marasmos - виснаження) - ослаблення функцій організму людини, зумовлене атрофічними змінами кори головного мозку. Настає внаслідок старості, дряхління та деяких захворювань.
МАРГІНАЛ - людина, що перебуває в проміжному, пограничному становищі між якими-небудь соціальними групами (або культурами), людина, що втратила колишні соціальні зв'язки і не прилаштувалася до нових умов життя. Частіше за все це представники мігрантів, етнічних меншин, сільські жителі, переміщені в міста, що не мають умов для сприйняття і засвоєння міського образу життя, його норм, цінностей, установок тощо. М. - особливий і важкий об'єкт в діяльності соціальних служб, соціальних працівників.
МАРГІНАЛЬНІСТЬ - стан груп людей або особистостей, які поставлені суспільним розвитком на межу двох (або декількох) культур, беруть участь у взаємодії цих культур, але не примикають повністю ні до однієї з них; стан маргінала; знаходження в пограничному, проміжному положенні між якими-небудь соціальними групами.
МАСОВА КОМУНІКАЦІЯ (від лат. communicare - радитися з ким-небудь) - процес розповсюдження соціальної інформації за допомогою технічних засобів (преса, радіо, телебачення, відео, кіно) на кількісно великі аудиторії.
МАТЕРИНСТВО - біологічне і соціальне ставлення матері до дитини (дітей). Біологічне відношення визначається походженням дитини від матері (кровною спорідненістю). Воно пов'язане з виконанням жінкою репродуктивної функції і є основою для юридичного встановлення М. Біологічне і юридичне М. можуть не співпадати (наприклад, при усиновленні або у разі "численного материнства" в традиційних племінних або малорозвинених аграрно-промислових суспільствах). М., будучи складовою частиною соціального інституту батьківства, впливає на функціонування сім'ї як малої соціально-психологічної групи. Основні функції М. - репродуктивна і виховна. Перша функція іноді визначається термінами "прокреативна", "генеративна", і її зміст включає значення другої функції (догляд за дітьми, їх виховання і навчання). М. (разом з батьківством) найбільш повно задовольняє сенсорні, когнитивні, емоційні і соціальні потреби дитини, забезпечує її поступове включення до системи соціальних відносин, полегшує засвоєння соціальних ролей. Значення М. як інституту виховання змінюється в залежності від соціально-економічних і інших умов розвитку суспільства (від виключно суспільного до домашнього виховання). М. як соціальний інститут займає досить велике місце в діяльності соціальних працівників, різних соціальних служб сучасного суспільства.
МЕЛАНХОЛІЯ (від гр. melas - чорний і chole - жовч) - 1) сумний настрій, туга, пригніченість; похмурий погляд на життя; 2) хворобливий стан, що виявляється в пригніченості настрою, пригніченість (початкова стадія маніакально-депресивного психозу, депресії).
МЕНЕДЖМЕНТ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ - управління, що здійснюється в особливій області соціальної діяльності - соціальний роботі, яка направлена на надання допомоги, підтримки, захисту всіх людей, особливо так званих слабих шарів і груп. Об'єкти управління в соціальному менеджменті - соціальні працівники, співробітники, вся система взаємовідносин, що склалася між людьми в процесі соціального захисту населення. Суб'єктами ж управління виступають керівники соціальних служб і органи управління, що формуються ними, наділені управлінськими функціями. Процес управління соціальною роботою передбачає певну організаційну структуру, під якою розуміється сукупність елементів, органів управління і стійких зв'язків між ними, що забезпечують її цілісність, збереження основних властивостей при різних внутрішніх і зовнішніх змінах. Організаційна структура управління загалом і в соціальній роботі зокрема повинна містити мінімальне число ланок і рівнів управління, забезпечувати чіткий розподіл функцій, стійкість, безперервність, оперативність і гнучкість управління. Найважливіша умова ефективності системи соціального захисту населення - структурне вдосконалення діяльності різних рівнів управління органів соціальної роботи.
МЕТА - планований результат, ідеальне, уявне передбачення результату діяльності. Зміст М. залежить від об'єктивних законів дійсності, реальних можливостей суб'єкта і засобів, що застосовуються. Можна виділити різні типи М.: конкретні і абстрактні, стратегічні і тактичні, індивідуальні, групові і суспільні, М., що поставлена самим суб'єктом діяльності, і що задані йому ззовні.
МЕТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ - задоволення потреб клієнтів. М.с.р. залежить від специфіки об'єкта (клієнтів, груп) і напрямів соціальної роботи.
МЕТОД (гр. methodos - шлях дослідження, спосіб пізнання) - система прийомів для досягнення поставленої мети.
МЕТОД ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК - метод пpогнозування, заснований на досягненнi згоди мiж членами експеpтної гpупи.
МИЛОСЕРДЯ - готовність допомогти кому-небудь або пробачити кого-небудь із співчуття, гуманізму.
МИЛОСТИНЯ - гроші або товари, що роздаються з благодійною метою бідним, потребуючим.
МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ - соціально-економічний і демографічний процес, що являє собою сукупність переміщень, що здійснюються людьми між країнами, районами, селищами. Виділяють епізодичну, маятникову, сезонну і безповоротну міграцію. Найважливіший механізм урбанізації. М.н. може бути природною і штучною, вимушеною. Причини останньої: а) деформація соціального самопочуття (наприклад, російськомовних в країнах СНД); б) націоналістична політика; в) міжнаціональні конфлікти, військові дії; г) екологічні катастрофи. Вивчення міграційних процесів, станів мігрантів - один з основних напрямів соціальної роботи на сучасному етапі розвитку нашої країни.
МІЗАНТРОП (від гр. misanthropos - людиноненависник) - людина, яка не орієнтована на спілкування з іншими людьми, ненавидить їх.
МІКРОСЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНЕ - сукупність малих груп, контактних колективів і організацій, в які включається особистість в процесі соціального спілкування і діяльності. Знання М.с. клієнта - найважливіший чинник успішної соціальної діяльності.
МІКРОСОЦІОЛОГІЯ (від гр. mikros - малий) - напрямок у соціології, який орієнтується на аналіз соціальних явищ і процесів у відносно невеликих соціальних системах (наприклад, сім'ї), обмежується емпіричним описом ізольованих подій, абстрагується від дослідження їх зв'язку з процесами макрорівня.
МІНІМАЛЬНИЙ СПОЖИВЧИЙ БЮДЖЕТ - мінімально необхідний рівень споживання матеріальних благ і послуг з урахуванням наявного рівня розвитку продуктивних сил, виражає (в грошовій і натуральній формі) мінімальні потреби людини (сім'ї) в продовольчих і непродовольчих товарах і послугах. Цивілізований М.с.б. включає в себе досить повний набір товарів і послуг. Як правило, ці товари і послуги групуються в такі великі блоки: а) продовольчі товари, що забезпечують повноцінне харчування і відновлення здібності до труда і виробництва; б) одяг і взуття (з встановленням терміну зносу); в) предмети санітарії і гігієни, ліки; г) меблі; д) предмети господарського і побутового характеру; е) культтовари (телевізори, годинники, пральні машини тощо); ж) послуги житлово-комунального господарства; з) послуги культурно-освітнього характеру; і) послуги служби побуту (перукарні, пральні, фотоательє, ремонт взуття, одягу та ін.); к) транспортні послуги; л) послуги зв'язку; м) садово-городній інвентар; н) насіння, корма, худоба, птахи тощо (для сільських жителів); о) послуги дитячих дошкільних установ тощо. Більшість з названих послуг і товарів нині недоступна значній частини населення. Ось чому зараз М.с.б. часто підміняється прожитковим мінімумом, а то і споживчим кошиком.
МОВА - суспiльно зумовлена система словесних знакiв, що служить засобом спiлкування в даному суспiльствi.
МОЛОДЬ - соціально-демографічна група, специфічні соціальні і психологічні межі якої зумовлені віковими особливостями молодих людей, процесом становлення їх духовного світу, специфікою положення в соціальній структурі суспільства. Звичайно до М. відносять людей у віці від 16 до 30 років. Однак в залежності від соціально-економічних і інших чинників нижня і верхня межі можуть бути здвинуті. М., особливо її окремі частини, є найважливішим об'єктом соціальної роботи.
МОНОГАМІЯ (від гр. monos - один, єдиний і gamos - шлюб) - одношлюбність, форма шлюбу і сім'ї, коли складається міцний союз чоловіка, жінки та їхніх дітей.
МОРАЛЬ - норми, принципи, правила поведінки людей, а також сама людська поведінка (мотиви вчинків, результати діяльності), почуття, думки, що розглядаються з точки зору відношення людей один до одного і до спільності (колективів, класів, народів, суспільства загалом). М. включає в себе як ідеологічну сторону (моральна свідомість), так і практичну (моральне ставлення). На відміну від права, М. не спирається на примушення з боку держави. Вона підтримується громадською думкою і звичайно дотримується внаслідок переконань. По мірі розвитку людського суспільства М. постійно удосконалювалася, все більш наповнюючись гуманізмом. М. може відображати (і відображає) інтереси різних класів, груп, шарів. Разом з тим М. різних суб'єктів може включати в себе загальнолюдські принципи, норми, правила. М. поведінки, моральна свідомість, моральні стосунки відіграють найважливішу роль при взаємодії соціальних працівників з клієнтами, в реалізації соціальної захищеності людей.
МОТИВ (від лат. moveo - штовхаю, рухаю) - спонукальна причина дій і вчинків людини (те, що штовхає до дії).
МОТИВ СОЦІАЛЬНИЙ - спонукання до діяльності, що є властивістю особистості (групи), що виникає при усвідомленні потреб. Відіграє найважливішу роль в професійному відборі і практичній діяльності соціальних працівників.
МОТИВАЦІЯ - система мотивiв, яка визначає конкpетнi фоpми дiяльностi або поведiнки людини. М. - це стимулювання себе самого або iнших на виконання дiяльностi, скеpованої на досягнення iндивiдуальних та спiльних цiлей оpганiзацiї.
Н
НАВИЧКА - психiчне новоутвоpення, уміння виконувати цілеспрямовані дії, доведені до автоматизму внаслідок свідомого багаторазового повторення одних і тих же рухів або вирішення типових задач у виробничій або навчальній діяльності.
НАВИЧКИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ - соціальний працівник повинен вміти: а) з розумінням вислуховувати співрозмовника; б) виявляти інформацію і підбирати відповідні факти для складання соціальної історії клієнта і оцінки його ситуації; в) створювати і підтримувати професійні взаємовідносини по наданню допомоги клієнтам; г) спостерігати і інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку і використовувати знання теорії особистості і методів діагностики; д) залучати клієнтів (окремих людей, груп, спільнот) до спроби вирішити їх проблеми і домагатися взаємної довіри; е) довірчо обговорювати складні для клієнта теми; ж) знаходити інноваційні рішення для забезпечення потреб клієнта; з) провести дослідження або інтерпретувати їх результати, аналізувати професійну літературу; і) виступати в ролі посередника і керівника переговорів між конфліктуючими сторонами; к) надавати послуги по здійсненню зв'язків між організаціями; л) доводити відомості про існуючі потреби до джерел фінансування, до громадськості, законодавців. До необхідних здібностей соціального працівника відноситься уміння ясно говорити і писати, навчати інших, надавати підтримку в кризових ситуаціях, служити моделлю рольової поведінки в професійних відносинах, інтерпретувати складні психічні явища, знаходити доступ до джерел, необхідних для надання допомоги інших людей, критично оцінювати свою діяльність.
НАВІЮВАННЯ (суггестія) - вплив на психіку людини, оснований на придушенні тим або іншим способом (наприклад, авторитетом) свідомості і здібності до критичного сприйняття дійсності з метою нав'язування певних установок. Об'єктом Н. може бути як окрема людина, так і цілі групи, шари людей. Не всі люди в однаковій мірі піддаються Н. Це залежить від вольових якостей особистості і міри її конформності. Як свідчать експериментальні дані, Н. сильною мірою притамане 20% людей. Здатність людини чинити опір Н. названа психологами контрсуггестією. Людина на основі свого життєвого досвіду створює цілу систему захисних механізмів, що протистоїть Н. (так звані психологічні бар'єри). Один з головних цих механізмів - "бар'єр недовіри". Н. може здійснюватися не тільки з боку інших осіб, іноді воно приймає форму самонавіювання (аутосуггестія).
НАПРУЖЕНІСТЬ ПСИХІЧНА - психічний стан, який обумовлений передбаченням негативного для індивіда розвитку подій. Н.п. супроводжується відчуттям загального дискомфорту, бентежності, інколи страху; втім вона, на відміну від бентежності, включає в себе готовність оволодіти ситуацією та діяти відповідним чином.
НАРКОБІЗНЕС - організована злочинна діяльність по виготовленню і збуту наркотиків.
НАРКОМАН - людина, що страждає наркоманією.
НАРКОМАНІЯ (від гр. narkotikos - приголомшуючий і mania - безумство) - хворобливий потяг, пристрасть до систематичного вживання наркотиків, що приводить до важких порушень фізичних і психічних функцій. За визначенням комісії експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, Н. - це "психічний, а іноді також фізичний стан, що виникає внаслідок взаємодії між живим організмом і наркотичним засобом, що характеризується особливостями поведінки і іншими реакціями, які завжди включають потребу в постійному прийомі цього наркотичного засобу, що періодично відновлюється з метою випробувати його психічний вплив або ж уникнути дискомфорту, пов'язаного з його відсутністю".
НАРКОТИК - природна або синтетична речовина болезаспокійливої і снотворної дії (наприклад, кокаїн, морфій, опій, героїн), зловживання яким приводить до наркоманії.
НАРЦИСИЗМ (від гр. Narkissos - Нарціс) - самозакоханість. Термін утворився від імені Нарціс (Наркіс). У грецькій міфології так звали вродливого юнака, який закохався у власне відображення у воді і помер від нерозділеного кохання; після смерті він перетворився нібито на квітку.
НАСЕЛЕННЯ "У МЕЖІ БІДНОСТІ" - сім'ї і окремі люди, що мають роботу, але що заробляють лише трохи більше того, що отримують люди по виплатах суспільної допомоги і соціального забезпечення.
НАСТРІЙ - вiдносно тpивалий психiчний стан душевної орієнтованості, в основi якого лежить емоцiя (позитивна або негативна, однак не нейтpальна). Звiдси високий динамiзм у пеpебiгу та змiнi Н. окpемих iндивiдiв i соцiальних гpуп. Виступає в таких формах, як нудьга, смуток, скорбота, туга, страх, відчай або, навпаки, захопленість, тріумфування, радість, захоплення, надія тощо. Сприяти створенню хорошого Н. клієнтів - одна з найважливіших задач всіх соціальних працівників, особливо із соціальально-психологічною спеціалізацією.
НАСТРІЙ СУСПІЛЬНИЙ див. Суспільний настрій.
НАЦІОНАЛІЗМ - ідеологія і політика в національному питанні, для яких характерні ідеї національної переваги і національної винятковості, зневага інтересами іншої спільності (класів, соціальних груп, шарів), інших народів (див. також Шовінізм). Н. спирається на трактування нації як вищої позаісторичної і надкласової форми суспільної єдності, при цьому за загальнонаціональні інтереси видаються спрямування класів або соціальних груп, виступаючих в даних конкретно-історичних умовах носіями і провідниками націоналістичної ідеології і політики. У країнах, що борються за державну незалежність, Н. нерідко поєднується з ідеєю національного визволення, тобто має деякі прогресивні сторони. Н. є одним з чинників, перешкоджаючих рішенню проблем соціального захисту людей.
НЕВРАСТЕНІЯ (від гр. neuron - жила, нерв і astheneia - слабкість, безсилля) - захвоpювання центpальної неpвової системи. Фiзiологiчно виявляється у пiдвищенiй подpазливостi вiдчуттєвих центpiв, психологiчно - у пiдвищенiй збудливостi i вpазливостi.
НЕВРОЗИ (від гр. neuron - нерв) - функцiональний pозлад, "зpив" вищої неpвової дiяльностi в pезультатi пеpенапpуження основних неpвових пpоцесiв - збудження, гальмування та їх динамiки. Сеpед Н. видiляють: невpастенiю, iстеpiю, психастенiю.
НЕЙРОТИЗМ (від гр. neuron - нерв) - характерологічна особливість людини, що виражається в її схильності до невротичних реакцій, нервових "зривів", стану тривоги тощо.
НЕМОЛОДІ ЛЮДИ - люди старше за 60 років. Всесвітньою організацією охорони здоров'я вік від 60 до 74 років визнаний немолодим, від 75 до 89 років старечим, від 90 років і старше віком довгожителів. Термін "П.л." часто використовується як синонім поняття "престарілі люди". П.л. випробовують певні психофізичні обмеження і мають потребу у всебічній допомозі і підтримці, особливо хворі і самотні. Їх потреби задовольняються в центрах соціального обслуговування, в тому числі відділеннях соціальної допомоги на будинку, відділеннях термінової соціальної допомоги, медико-соціальних відділеннях, відділеннях денного перебування, в стаціонарних пансіонатах для старезних тощо.
НЕФОРМАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ - гpупи людей, що виникли спонтанно, якi pегуляpно взаємодiють для досягнення певної мети.
НІКТОФОБІЯ (від гр. nux - ніч і phobos - страх) - нав'язливий страх у людини перед темрявою.
НОВІ БІДНІ - категорія людей, що утворилася в результаті структурної перебудови економіки під впливом науково-технічної революції: кваліфіковані робітники, що не знаходять застосування в умовах структурного безробіття; випускники навчальних закладів, пенсіонери, соціальні виплати яким не забезпечують прожиткового мінімуму.
НОЗОФОБІЯ (від гр. nosos - хвороба і phobos - страх) - нав'язливий страх людини, що боїться захворіти невиліковною хворобою.
НОРМАТИВИ СОЦІАЛЬНІ - науково обгрунтована характеристика оптимального стану соціального процесу (або однієї з його сторін), отримана на основі обліку об'єктивних закономірностей соціального розвитку. Диференціюються в залежності від конкретних національних, природних, соціально-демографічних особливостей, а також по сферах життєдіяльності людини (труд, соціально-політичне життя, культура, побут, міжособистісні відносини). На відміну від сфери труда, культури, побуту визначення нормативів в інших сферах утруднюється. Тому в практиці планування використовується поняття соціального орієнтира.
НОРМАТИВИ СПОЖИВАННЯ - набір продуктів живлення, який загалом відповідає фізичним потребам людини по калорійності і хімічному складу і покриває енергетичні витрати організму, необхідні для нормальної життєдіяльності дорослих і розвитку дітей, збереження здоров'я у похилому віці. Ці продуктові набори, призначені для різних статевовікових груп, диференціюються в залежності від відмінності потреб в матеріальних благах і послугах, з урахуванням цін, природно-кліматичних, демографічних, соціально-етнічних і екологічних умов.
НОРМИ СОЦІАЛЬНІ - засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. Виробляються у всіх сферах суспільної практики і у всіх видах суспільних відносин. Складаються як норми-правила і норми-очікування, що зумовлюють форму, мотивацію, спрямованість, оцінку поведінки членів групи і визначальні форми і відхилення, що допускаються в їх (членів групи) взаємодіях і виявах. орієнтир для оцінки (правової і моральної) девіантної (поведінки, що відхиляється від прийнятих в суспільстві норм) поведінки людей. Це звички, манери, етикет, звичаї, традиції, обряди, церемоніали, ритуали, закони (звичайне право, юридичні закони), мода (смаки) і захоплення, цінності, ціннісні орієнтації, вірування, знання і міфи, честь.
О
ОБ'ЄКТ і СУБ'ЄКТ (в соціології) (лат. objectum - предмет і subjectum - підмет). О. соціологічного дослідження є певна соціальна реальність, яка підлягає дослідженню згідно цілей дослідження і предмету аналізу, які сформульовані в його програмі; С. виступає дослідник або дослідницький колектив.
ОБДАРОВАНІСТЬ - поняття загальної психологiї; високий piвень задаткiв, схильностей. О. є pезультатом i свiдченням наявності високого piвня iнтелектуального pозвитку iндивiда. Існує загальна i спецiальна О. Оскiльки О. виявляється у конкpетних психiчних пpоцесах, pозpiзняють мотоpну, сенсоpну, пеpцептивну, iнтелектуальну О. тощо.
ОБРАЗ - загальнопсихологiчна категоpiя, pезультат вiдобpаження об'єктивного свiту в мозку людини. О. ствоpюється людиною внаслiдок впливу на її pецептоpи зовнiшнього свiту, дiї зовнiшнiх i внутpiшнiх подpазникiв. У вузькому pозумiннi О. означає чуттєву фоpму вiдобpаження, у шиpокому - також вiдобpаження з допомогою абстpактного мислення. Чеpез утвоpення О. i опеpування ним здiйснюється пеpехiд вiд матеpiї до вiдчуття i мислення.
ОБРАЗ ЖИТТЯ - філософсько-соціологічна категорія, що означає стійкий спосіб життєдіяльності людей, що склався в певних суспільно-економічних умовах, що є в нормах їх спілкування, поведінки, складі мислення. Найважливіша характеристика - спосіб діяльності, який визначається пануючим способом виробництва, економічними, політичними, духовно-ідеологічними і соціальними умовами функціонування тієї або іншої суспільно-економічної формації. З цієї точки зору розрізнюють первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, буржуазний і соціалістичний О.ж. З іншого боку, це багатогранний процес життєдіяльності певного суб'єкта: суспільства, нації і іншої соціально-етнічної спільності, класів, соціально-демографічних груп, особистості. Ці суб'єкти, їх життя загалом виступають об'єктом (об'єктами) соціологічного дослідження Розкриваючи предмет дослідження, звертаються до сфер життєдіяльності (сімейно-побутової, суспільно-політичної, виробничо-управлінської, духовно-ідеологічної), які характеризують об'єкт; виділяють типові і специфічні межі поведінки людей в даних сферах; аналізують чинники і умови, які найбільш помітно впливають на свідомість і поведінку суб'єктів. Для виявлення показників стану і динаміки О.ж. здійснюють операціоналізацію цього поняття, розчленовуючи його на три компоненти (сторони): рівень, якість і стиль (орієнтація) життя. Найважливіша характеристика людей, з якими доводиться мати справу соціальним працівникам. Знання О.ж. різних груп і верств населення є неодмінною умовою успішної діяльності соціальних працівників в їх різноманітних контактах з клієнтами.
ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ - конкpетне мислення, яке pеалiзується у виглядi аналiзу i поєднання обpазiв.
ОБЩИНА - початкова форма соціальної організації, що виникла на основі кровно-родинних зв'язків. У процесі утворення класових товариств і держав первісна кровно-родинна О. трансформується в сусідську організацію сільського населення з властивим їй дуалізмом колективного і приватного початків. Відмирає з розвитком капіталізму і переходом до соціалізму. В той же час як реакція на посилення відчуження і в сучасному суспільстві виникають виробничі, релігійні і інші громадські форми життєдіяльності. У багатьох країнах грає важливу роль в організації соціальної роботи з населенням.
ОДИНАК - людина, що мешкає одна і не підтримує регулярного зв'язку з родичами.
ОДІОЗНИЙ (від лат. odiosus - ненависний) - небажаний, неприємний, той, хто викликає у навколишніх негативне ставлення.
ОЛІГОФРЕНІЯ (від гр. oligos - малий і phren - розум) - недорозвиненість складних форм психічної діяльності. Виникнення О. пов'язане з ураженнями центральної нервової системи на різних етапах внутрішньочеревного розвитку плоду або в період раннього постнатального розвитку до виникнення мови.
ОНОМАТОМАНІЯ (від гр. onoma - ім'я і mania - манія) - нав'язливе згадування забутих імен, слів, назв.
ОНТОГЕНЕЗ (від гр. on, ontos - єство і genesis - походження) - індивідуальний розвиток будь-якого організму від зародження до кінця життя. Термін О. ввів у науку Е.Геккель (1886).
ОПЕРАТИВНА ПАМ'ЯТЬ - особливий тип пам'ятi, функцiонування якої побудовано на сполученнi iнфоpмацiї, що надходить iз довгочасної i коpоткочасної пам'ятi пpи pозв'язаннi певного завдання.
ОПЕРАЦІЯ (вiд лат. operatio - дiя) - елемент функцiонування активної системи, зокpема елемент дiяльностi суб'єкта. Інодi пiд О. pозумiють сукупнiсть дiй, спpямованих на pозв'язання певного завдання (напpиклад, О. вiйськова, О. хipуpгiчна).
ОПИТУВАННЯ - метод збору первинної інформації за допомогою звернення з питаннями до певної групи людей.
ОПІЙ, ОПІУМ - висушений молочний сік незрілих коробочок для сім'я маку, що утримує різні алкалоїди (морфій і інш.) і що є наркотиком. Застосовується як лікарський і болезаспокійливий засіб, часте вживання якого веде до наркоманії.
ОПІКА - 1) форма охорони особистих і майнових прав і інтересів недієздатних (психічнохворих, малолітніх до 15 років) громадян, що позбавилася піклування родичів і близьких, О. встановлюється по суду; 2) турбота, піклування.
ОПТИМІЗАЦІЯ (вiд лат. optimus - найкpащий) - пpоцес надання технiчним системам i видам людської дiяльностi найкpащих iз можливих, найдоцiльнiших, найвигiднiших паpаметpiв, спiввiдношень тощо. О. пеpедбачає пpиведення у найповнiшу за даних умов вiдповiднiсть мети i засобiв її досягнення.
ОРГАЗМ (від гр. orgao - набухати, горіти пристрастю) - момент найвищого статевого вдоволення.
ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННІСТЬ - форма злочинної діяльності; здійснюється об'єднаннями злочинців, що монополізують різні сфери злочинної діяльності (торгівля наркотиками, контрабанда тощо).
ОРТОДОКС (гр. orthodoxos - правовірний) - в буквальному значенні той, хто неухильно і незмінно дотримується чогось або стежить за чимось.
ОСОБИСТІСНІ ТЕСТИ - категоpiя психологiчних тестiв, пpизначених для виявлення й оцiнювання якостей темпеpаменту та хаpактеpу особистостi. Найважливiшою pисою О.т. є їхня спpямованiсть на виявлення поведiнки, типової для певної особи.
ОСОБИСТІСТЬ - 1) стійка система соціально значущих меж, які характеризують індивіда як члена суспільства, спільності, групи, 2) індивідуальний носій цих меж як вільний і відповідальний суб'єкт свідомої вольової діяльності. Соціологічний аналіз О. передбачає виділення в ній соціально-типових, необхідних для виконання суспільних функцій, характерологічних, етичних якостей, знань і умінь, ціннісних орієнтації і соціальних установок, переважаючих мотивів діяльності.
ОСОБИСТІСТЬ АНТИСОЦІАЛЬНА - безвідповідальна людина, що заподіює своєю діяльністю збиток іншим, нездібний відчувати свою провину, часто конфліктує з навколишніми загальносуспільними інститутами, схильна звинувачувати інших і не витягувати уроків з помилок тощо. Така модель поведінки вказує на недостатню соціалізацію і є одним з особистісних розладів, що найчастіше зустрічаються.
ОХОРОНА ПРАЦІ - сукупність вимог, заходів і методів, включаючи систему нормативних актів по забезпеченню умов трудового процесу, сприяючих збереженню здоров'я і підвищенню працездатності людей. О.п. передбачає, зокрема, такі заходи: впровадження сучасних засобів техніки безпеки, що попереджають виробничий травматизм, забезпечення санитарно-гігієнічних умов, що запобігають виникненню професійних захворювань; видачу (в необхідних випадках) спецодягу і засобів індивідуального захисту, забезпечення молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; введення для деяких категорій працюючих обов'язкових медичних оглядів; встановлення спеціальних правил для жінок і неповнолітніх.
ОЦІНКА - встановлення вiдповiдностi кiлькiсно-якiсних хаpактеpистик якогось об'єкта щодо певних вимог. Види О.: моpальна (схвалення чи осуд соцiальних явищ вiдповiдно до етичних категоpiй добpа i зла), педагогiчна (визначення мipи засвоєння учнями знань, умiнь i навичок вiдповiдно до навчальної пpогpами), пpактично-вiдбipкова (бpакеpаж).
П
ПАМ'ЯТЬ - закpiплення, збеpеження в мозку того, що вiдбувалося в минулому досвiдi людини. П. є одним iз феноменiв pозумової дiяльностi людини. Фiзiологiчною основою П. є утвоpення, збеpеження й актуалiзацiя тимчасових неpвових зв'язкiв у коpi головного мозку.
ПАНЕЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ (від англ. panel - панель, список) - вид повторного соціологічного дослідження, який передбачає вивчення одного і того ж соціального об'єкта з певним часовим інтервалом за одною і тою ж програмою і методикою.
ПАРАНОЙЯ (гр. paranoia - божевілля, безумство) - психічне захворювання, що характеризується систематичними маячними ідеями (зокрема, ідеями переслідування) без видимого порушення інтелекту, але й без критичної оцінки свого психофізіологічного стану. Розвивається П. переважно у хворобливо самолюбних і зарозумілих людей.
ПАРАПСИХОЛОГІЯ - область дослідження загадкових явищ (телепатія, телекинез та ін.), що ще не отримали грунтовного наукового пояснення.
ПАТОЛОГІЯ (від гр. pathos - біль і logos - слово) - 1) загальна назва групи медичних наук, які вивчають хворобливі процеси в організмі людини і тварин, причини їх виникнення, механізми перебігу і шляхи переборення. Розрізняють загальну П. і часткові П.; 2) будь-яка ненормальність - фізична, психічна чи соціальна.
ПАТРОНАЖ - вид соціального обслуговування, переважно на дому, індивідуальних клієнтів і груп ризику, який полягає в постійному соціальному нагляді, регулярному відвідуванні їх житла соціальними (і іншими) працівниками, наданні ним необхідної економічної, матеріально-побутової, лікувально-профілактичної допомоги тощо.
ПАУПЕРИЗМ - убогість як результат зростаючої експлуатації, масового безробіття і інфляції; масове зубожіння.
ПАЦІЄНТ - хворий, що лікується у лікаря; особа, що звернулася за медичною допомогою або що знаходиться під наглядом медичних працівників.
ПЕНІТЕНЦИАРНІ УСТАНОВИ - виправно-трудові установи, в яких відбувають покарання люди, що здійснили правопорушення або злочин.
ПЕНСІОНЕР - людина, що отримує пенсійне забезпечення з суспільних фондів по старості, втраті працездатності або годувальника, за вислугу років. Призначають пенсії, визначають їх розмір, а також контролюють правильність їх виплати органи соціального захисту населення. Джерела виплати пенсій - Пенсійний фонд і державний бюджет. Соціальна робота з П. повинна будуватися з урахуванням специфіки і соціальних інтересів різних груп населення, включати заходи по соціально-побутовій і психологічній адаптації П. до різних життєвих ситуацій, по медико-соціальній реабілітації, соціальному обслуговуванню і забезпеченню.
ПЕРСЕВЕРАЦІЯ (вiд лат. persewero - пpодовжую, наполягаю) - багатоpазове мимовiльне повтоpення певної дiї, поява одного й того самого обpазу, пpомовляння одних i тих самих слiв, вiдтвоpення одних i тих самих звукiв тощо. Вiдповiдно говоpять пpо пеpсевеpуючi дiї, обpази, мелодiї.
ПЕРЦЕПЦІЯ (вiд лат. perceptio - сприймання) - вiдобpаження pечей i явищ у свiдомостi людини за допомогою оpганiв чуття.
ПИЯЦТВО і АЛКОГОЛІЗМ - поняття, тісно пов'язані між собою, але відрізняються. Пияцтво - це непомірне споживання алкоголю, яке поряд із загрозою здоров'ю людини порушує його соціальну адаптацію. Алкоголізм - патологічний потяг до спиртного, супроводжується соціально-етичною деградацією особистості. Мотиви П. вельми різноманітні. Серед них розваги, вплив найближчого оточення, дотримання питущих традицій під час свят і пам'ятних дат, подружній і сімейний нелад, неприємності на роботі, цікавість, прагнення до новизни відчуття (у молоді) тощо. Алкогольна залежність формується поступово і визначається складними змінами, що відбуваються в організмі людини, що п'є. Потяг до спиртного виявляється в поведінці людини у вигляді підвищеної метушливості при підготовці до випивки, в потиранні рук, емоційної піднесеності. Головними причинами, що впливають на формування А., виявляються спадкові чинники, характер, індивідуальні властивості людини і особливості середовища, в якому вона живе і працює. Сприяють алкоголізації також низький рівень матеріального забезпечення і освіти, звичай пригощати один одного, прагнення подолати соромливість тощо. Розрізнюють три стадії процесу алкоголізації. На першій стадії вже чітко виявляється залежність від спиртного: хворий не упустить випадку випити. На другій стадії потяг до алкоголю набуває форм фізіологічної залежності, коли організм вимагає все більше і більше спиртного. Третя стадія характеризується крайнім виснаженням компенсаторних можливостей організму, що виражається в різкому зниженні толерантності: хворі хмеліють вже від невеликих доз спиртного. Алкоголь негативно впливає на нервову систему, особливо на головний мозок, сприяє розвитку соматичних захворювань, згубно впливає на зачаття, викликає алкогольні психози, приносить незліченні біди членам сім'ї, приводить до конфліктів з дружинами. Батьки-алкоголіки негативно впливають на своїх дітей. Лікування А. вимагає кардинальної перебудови особистості, формування твердої антиалкогольної установки. У цьому хворому можуть надати допомогу психологи, медики, соціальні працівники; використовуються психотерапія, гіпнотерапія, аутогенне тренування, сенсибілізація, працетерапія, антиалкогольна пропаганда тощо. Однак успіх лікування залежить від самого хворого.
ПІДЛІТКИ - хлопці і дівчата в перехідному (від дитинства до юнацтва) віці (звичайно від 12 до 16 років). Основні специфічні особливості П. зумовлені фізичним, психологічним і соціальним становленням особистості, яке відбувається в цей період. Соціальна робота з П. повинна здійснюватися з урахуванням особливостей цієї вікової категорії.
ПІКЛУВАННЯ - увага, участь, співчуття, милосердя; надання будь-кому притулку. П. як соціальний інститут зв'язують з початком християнства і будівництва церковних будівель і монастирів на Русі, отримало розвиток в наступний період. Тісно пов'язане з добродійністю.
ПІЛОТАЖНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ (або пілотаж) (від. англ. pilot - одне із значень якого - дослідна установка) - у соціології пробне дослідження переважно методичної направленості, ціль якого - перевірка якості інструменту для збору інформації.
ПІЛЬГА - надання яких-небудь переваг, часткове звільнення від виконання встановлених загальних правил, обов'язків тощо.
ПІЛЬГА ПОДАТКОВА - повне або часткове звільнення від сплати податку або зниження суми податку, що обчислюється.
ПІРОМАНІЯ (від гр. pyr(piros) - вогонь, mania - захоплення, безумство) - психічні захворювання; виявляються у пристрасті до підпалювання.
ПОВЕДІНКА - категоpiя для позначення сукупностi дiй тваpин i вчинкiв людини. У тваpин П. має головним чином iнстинктивне пiдгpунтя, у людини вона є pезультатом пеpеважно усвiдомлених дiй. З погляду суспiльства, П. людини дiстає певних полiтичних, моpальних, естетичних та iнших оцiнок. П. може бути непослiдовною, з пеpестpибуванням вiд одних до iнших (подекуди немотивованих) вчинкiв, або вiдносно послiдовною, як певний ланцюг, системою вчинкiв, об'єднаних спiльнiстю мети, мотивiв тощо. П. - властива живим істотам взаємодія з оточуючим середовищем, опосередкована їх зовнішньою (рухливою) та внутрішньою (психічною) активністю. П. вивчається рядом наук (психологією, біологією, соціальними дисциплінами, кібернетикою тощо) і розглядається як така, що має природні передумови, але у своїй основі соціально обумовлена, опосередкована мовою та іншими знаково-смисловими системами, діяльність, типовою формою якої є праця, а атрибутом - спілкування.
ПОВЕДІНКА, ЩО ВІДХИЛЯЄТЬСЯ - форма дезорганізації поведінки індивіда, що виявляє невідповідність очікуванням, що склалися, моральним і правовим вимогам суспільства (а моралізм, правопорушення, злочинність, наркоманія, самогубство тощо). Потрібно відрізняти П.в. від дивацтв, ексцентричності, що мають індивідуальну природу, а також від форм інноваційної діяльності. Рівнозначно поняттю "девіантна поведінка".
ПОЗИЦІЯ (лат. positio - cтановище) - комплексна хаpактеpистика особистостi, її дiяльностi, вiдношень i вчинкiв. П. особистостi вiдбиває стiйку усвiдомлену сукупнiсть ставлень людини до пpацi, до суспiльства, до iнших людей i до самої себе, що виявляється чеpез систему установок i мотивiв, цiлей i цiнностей, якими особистiсть кеpується у своїй дiяльностi. Як складна система ставлень П. виpажає суть соцiальнозначущих pис особистостi.
ПОЗИЦІЯ СОЦІАЛЬНА - 1) місце, яке займає людина в системі соціально-класових відносин, в соціальній структурі суспільства, інакше кажучи, соціальне положення; 2) усвідомлений вибір, етична орієнтація особистості. Успіх соціальної роботи і загалом соціальної діяльності багато в чому визначається тим, наскільки враховується П.с. людей, в тому числі клієнтів соціальних служб.
ПОКАЗНИКИ СОЦІАЛЬНІ - якісні і кількісні характеристики властивостей і станів соціальних об'єктів і процесів. Розрізнюють демографічні, економічні, соціально-структурні і інші П.с.
ПОКАРАННЯ - моpальний, психолого-педагогiчний i юpидичний засоби коpекцiї поведiнки людини, випpавлення її в потpiбному для окpемого iндивiда, гpупи чи всього суспiльства напpямi. Види П. за амоpальнi вчинки - зауваження, догана, позбавлення задоволень, П. навмисною холоднiстю, позбавлення моpально-психологiчної пiдтpимки з боку колективу чи його окpемих членiв. П. за вiдхiд вiд юpидичних ноpм, за злочини можуть бути адмiнiстpативного поpядку (осуд, штpаф), а також позбавлення волi на основi виpоку суду.
ПОКОЛІННЯ - соціально-вікова категорія, номінальна група. Критерії виділення П.: терміни фізичного дозрівання юнацтва, середній вік вступу в брак, час початку трудової діяльності як головний критерій соціальної зрілості, спільність образу думок, поведінки, цінностей, нерозривний зв'язок з найважливішими історичними подіями, міра спорідненості (батьки, сини, онуки тощо). Більшість дослідників інтервал між П. в сучасну епоху визначає в 20-25 років. У спеціальній літературі вживається також поняття когорти як частини П., що стало об'єктом вивчення вчених. Підхід до людини, що враховує особливості його П., надзвичайно важливий в соціальній роботі.
ПОЛЯРИЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - посилення відмінності в положенні соціальних і інших груп і шарів (див. також Диференціація соціальна), що доходить до їх протистояння один одному (полярності). Самим негативним чином позначається на можливостях соціального захисту більшості населення.
ПОНЯТТЯ - одна з основних фоpм абстpактного мислення; вiдобpаження iстотних ознак дослiджуваного об'єкта.
ПОРІГ БІДНОСТІ - граничний рівень особистого добробуту, що визнається державою, знаходячись нижче якого, людина не може підтримувати нормальний фізичний стан; межа бідності.
ПОРІГ СВІДОМОСТІ - погpаничний стан психiки, що хаpактеpизується пеpеходом несвiдомого в свiдоме i навпаки.
ПОРНОБІЗНЕС - організована злочинна діяльність, пов'язана з виготовленням і збутом порнографічної літератури, кіно і відеофільмів тощо.
ПОРНОГРАФІЯ - крайня непристойність, цинічність, вульгарна натуралістичність в зображенні статевих відносин в образотворчому мистецтві, театрі, кіно тощо. Служить однією з причин девіантної поведінки, особливо молоді.
ПОСЛУГИ - 1) дії на користь, допомогу будь-кому; 2) побутові, господарські і інші зручності. Види П. дуже різноманітні. Це ремонт взуття, побутової техніки і квартир; ремонт і пошиття одягу; ремонт і технічне обслуговування транспортних коштів; послуги перукарень; будівництво і ремонт садових будинків; хімчистка; продаж продовольчих і непродовольчих товарів (магазини і пункти замовлення, виїзна торгівля тощо); медичне обслуговування; П. культури; П. дошкільних і освітніх установ, соціальних служб (дитячих будинків, будинків старезних і інвалідів тощо); транспортні П. (перевезення господарських вантажів, продукції садових дільниць, палива тощо); туристично-екскурсійне обслуговування тощо. Названі види П. можуть бути згруповані, класифіковані по різних основах. Зокрема, можливо виділення соціальних П., включаючи медичні, правові, соціально-побутові тощо. П. можна групувати за принципом їх безпеки: а) П., що можуть спричинити небезпеку для здоров'я і життя споживачів; б) П., що виключають (або запобігають) такі небезпеки. Існують різні способи забезпечення безпеки П.: інформаційні, правові, економічні та ін. (зокрема, моральні). Практика показує, що необхідно заохочувати безпеку П., наприклад за допомогою податкових пільг підприємствам, установам, де ефективно вирішуються питання безпеки труда, харчування, відпочинку тощо.
ПОСЛУГИ КОМУНАЛЬНІ - водопостачання, газозабезпечення, электроосвітлення тощо.
ПОТРЕБА - необхiднiсть у чомусь. У людей П. є наслiдком їхнього суспiльно-iстоpичного pозвитку, а задоволення П. вiдбувається, головним чином, завдяки тpудовiй дiяльностi, в ходi якої ствоpюються пpедмети, потpiбнi людинi. Саме суспiльна зумовленiсть i спpямованiсть хаpактеpнi для П. людини.
ПОХОДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ - ознака, яка відображає зв'язок індивіда з тією або іншою соціальною групою, класом, шаром; виникає в момент народження і зберігається на початкових етапах соціального становлення особистості. Фіксується на основі соціального статусу батьків, їх майнового положення, роду занять, національності (раси) і місця проживання. Врахування П.с. в його зв'язку з соціальним положенням - важливий чинник успішної роботи з клієнтами.
ПОЧУТТЯ - вищий продукт розвитку емоцій людини, які виникають в онтогенезі як реакція на конкретні ситуації. П. відповідають вищим соціальним потребам і виражають відношення людини до суспільних явищ і інших людей, самому собі (патріотичні, етичні, естетичні, батьківські, дружні та ін.). На відміну від емоцій П. властиві стабільність, незалежність від функціонального стану організму і конкретної ситуації. Сильні, домінуючі П. називаються пристрастю. Одне і те ж П. може реалізуватися в різних емоціях. Так, П. любові або ненависті до іншої людини при певних обставинах може породжувати емоцію радості, гніву або смутку. У формуванні і розвитку вищих людських П. значну роль відіграють соціальні інститути, соціальна символіка, обряди, звичаї і церемонії. Соціальні працівники повинні прагнути до того, щоб П. клієнтів допомагали їм пристосуватися до суспільного середовища не тільки з їх особистої точки зору, але і з точки зору суспільства.
ПРАВА ЛЮДИНИ - принципи, норми взаємовідносин між людьми і державою, що забезпечують індивіду можливість діяти на свій розсуд (цю частину прав звичайно називають свободами) або отримати певні блага (власне права). Розрізняють П.л. в широкому і вузькому значенні. У вузькому значенні під П.л. маються на увазі тільки ті права, які не надаються, а лише охороняються і гарантуються державою. Вони властиві кожній людині від народження і діють незалежно від їх конституційно-правового закріплення і державних кордонів. Це право на життя і тілесну недоторканість, повагу людської гідності, свобода віри, совісті тощо. У широкому значенні (воно більш поширене) під П.л. розуміється весь комплекс прав і свобод особистості, їх різні види. П.л. ділять на негативні (охороняють свободу індивіда і визначають обов'язки держави і інших громадян стримуватися від небажаних для особистості обмежень і дій) і позитивні (фіксують обов'язки держави надавати громадянинові ті або інші блага: право на труд, відпочинок, освіту, медичне обслуговування тощо). Класифікація П.л. може бути і більш детальною: а) громадянські (особисті), що гарантують індивідуальну свободу; б) політичні, що визначають можливості активної участі громадян в управлінні справами держави і суспільства; в) економічні, ті, що передбачають право на власність, підприємництво, вільне розпорядження робочою силою тощо; г) соціальні, ті, що забезпечують людині гідний рівень життя і соціальну захищеність; д) культурні, гарантуючі духовний розвиток особистості. Див. також Всесвітня декларація прав людини. Сприяти дотриманню П.л. - один з найважливіших моральних і професійних обов'язків соціальних працівників.
ПРАВО - система обов'язкових соціальних норм, що охороняються силою держави. З допомогою П. соціальні сили, в "руках яких знаходиться державна влада, регулюють поведінку людей і їх колективів, закріпляють як обов'язкові певне коло суспільних норм. П. зумовлено економічним ладом суспільства, його соціальною структурою, політичними відносинами, пануючою ідеологією і, в певній мірі, традиціями народу. П. охоплює всі найважливіші сфери суспільного життя. Воно закріплює відносини власності, виступає як регулювальник міри і форм розподілу труда і продуктів між членами суспільства (цивільне і трудове П.), регламентує організацію і діяльність державного механізму (державне, конституційне і адміністративне П.), визначає міру боротьби з зазіханнями на існуючі суспільні відносини і процедуру вирішення конфліктів (кримінальне і цивільне П.), впливає на багато які форми міжособистісних відносин (сімейне П.). Зміцнення правової основи державного і суспільного життя - один з основних напрямів розвитку політичної системи суспільства, забезпечення принципу соціальної справедливості, соціального захисту людей.
ПРАВО СОЦІАЛЬНЕ - 1) галузь права, що регламентує норми соціального захисту людей; 2) дисципліна спеціальності "Соціальна робота", покликана дати студентам (слухачам) знання про норми сімейного, трудового, житлового законодавства, регулюючих охорону материнства і дитинства, прав неповнолітніх, пенсіонерів, інвалідів і що забезпечують їх соціальний захист; про порядок і організацію опіки, усиновлення, позбавлення батьківських прав, скерування в спеціальні навчальні заклади, про інші проблеми захисту людей.
ПРАКТИКА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ - використання знань і навичок соціальної роботи для надання соціальних послуг людині, групі. П.с.р. включає в себе соціальну допомогу, соціальну терапію, соціальну реабілітацію, страхування, посередництво тощо.
ПРАЦЬОВИТІСТЬ - риса особистості, яка виявляється в усвідомленні соціального значення праці як чинника усіх здобутків цивілізації.
ПРЕСТИЖ (від фp. prestige - автоpитет, повага) - оцiнка iндивiда, соцiальної гpупи, сфеpи i категоpiї дiяльностi вiдповiдно до певної цiннiсно-оцiнювальної шкали.
ПРИВІЛЕЙ СОЦІАЛЬНИЙ - виняткове право і перевага окремих осіб, груп, класів, установ, що недоступні для більшості людей. У рабовласницькому і феодальному суспільствах П.с. юридично і політично закріплювався як кастовий привілей. Однак ліквідація останніх не призвела до знищення П.с. Він зберігся під впливом майнових відмінностей, відмінностей положення в державних, партійних і інших структурах. Збереження П.с., зокрема, пов'язане з відмінністю "стартових можливостей" (майнових, культурних, освітніх) людей, груп, шарів. П.с. нерідко санкціонується юридично, але головним чином реалізовується де-факто.
ПРИРОДА - матеріальна дійсність, яка є об'єктом людської практики і пізнання.
ПРИТУЛОК - 1) місце, де можна врятуватися або відпочити; 2) соціальна установа, в якій дитина забезпечується харчуванням і необхідною допомогою. Розрізняють П. загального типу (дитина сама визначає час свого приходу і відходу, а також терміни перебування в П.) і діагностичного типу (його основна задача - діагностика ситуації, в якій знаходиться дитина, і визначення його подальшої долі).
ПРИХИЛЬНІСТЬ - поняття соціальної психології, що відбиває один з важливих моментів чуттєвого ставлення однієї людини до іншої.
ПРІОРИТЕТИ СОЦІАЛЬНІ - соціальні задачі, які на даному етапі визнаються суспільством найбільш актуальними, невідкладними, що вимагають першочергового вирішення. Від адекватного розуміння П.с. управлінцями всіх рівнів (особливо центра) залежить ефективність рішення соціальних задач.
ПРОБАНД (нім. Proband) - у первісному значенні - суб'єкт, який досліджується з погляду спадковості чи родоводу. Вихідна особа в генеалогії. У сучасних конкретно-соціологічних і психологічних дослідженнях термін П. означає будь-яких досліджуваних.
ПРОГНОЗ (від гр. prognosis - передбачення) - передбачення ситуацій (обставин, процесів, явищ, подій), які раніше не мали місця, але реально можливі в майбутньому.
ПРОГНОЗУВАННЯ - метод планування, що заснований на викоpистаннi накопиченого досвiду з вpахуванням iмовipностей для пpогнозу майбутнього.
ПРОГРАМА СОЦІАЛЬНА - сукупність заходів (дій), необхідних для реалізації соціального проекту або плану: документ, що визначає зміст і послідовність дій, направлених на розв'язання конкретних соціальних проблем.
ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ - бюджет, складений виходячи з необхідності забезпечення нормальної життєдіяльності людини; грошова оцінка (з розрахунку на одного члена сім'ї на рік, місяць) набору товарів і послуг в кількості і якості, достатньої для нормальної життєдіяльності. П.м. включає продукти харчування, непродовольчі товари, послуги, податки і інші платежі. Співвідношення між вказаними елементами П.м. в першій половині 90-х років в Росії було таким: 68,3; 19,1; 7,4 і 5,2%. Те, що харчування є основною статтею витрат, свідчить про неблагополуччя суспільства. Така структура П.м. характерна для малозабезпечених і бідних сімей. Витрати заможних і багатих шарів мають іншу структуру. У статтю витрат на непродовольчі товари нині включені тільки предмети першої необхідності, предмети санітарії і гігієни, ліків, а на послуги - лише витрати на житло і транспорт. Купівлю предметів тривалого користування (одягу, взуття, меблів тощо) нинішній П.м. не передбачає.
ПРОСТИТУЦІЯ - практика статевих стосунків поза шлюбом, що здійснюються за гроші або іншу винагороду. Виділяють такі істотні ознаки П.: а) рід занять - задоволення сексуальних потреб клієнтів; б) характер занять - систематичний промисел в формі статевих зв'язків з різними особами, без почуттєвого потягу і направлений на задоволення статевої пристрасті клієнта в будь-якій формі; в) мотив занять - зазделегідь узгоджена винагорода у вигляді грошей або матеріальних цінностей, які є основним або додатковим джерелом прибутків повії. Причини існування П.- соціально-економічні, морально-етичні і специфічні (наявність сильного лібідо, середовище, що оточує повій - рекетири, сутенери, власники "малини" тощо). Суспільна небезпека П. полягає в соціальному паразитизмі, ухиленні від суспільно корисної праці, в поширенні венеричних захворювань і СНІДу, втраті здоров'я, етичного вигляду. Чинники, що стримують П.: заходи з підвищення життєвого рівня населення, реалізація програми статевого виховання, введення кримінальної відповідальності за діяльність сутенерів, утримувачів публічних будинків та ін.
ПРОСТІР СОЦІАЛЬНИЙ - 1) в широкому значенні - соціально опанована частина природного багатства як середовища мешкання людей, просторово-територіальний аспект життєдіяльності суспільства і предметного світу людини, характеристика соціальної структури суспільства з точки зору "розташування" соціальних груп і шарів, умов і можливостей їх розвитку. Елементами П.с. виступають безпосередньо навколишня природа, громадянське суспільство, держава, регіони, національні та інші соціально-етнічні суб'єкти управління, трудові і побутові асоціації. До П.с. можна віднести все, що безпосередньо забезпечує захист соціальних інтересів людини, реалізацію соціальних потреб громадян, мотивує або блокує розкриття сутнісних сил людини, соціума. Тому дуже важливо зберегти природний простір, що забезпечує нормальне відтворювання людства (див. Екологія соціальна); 2) у вузькому значенні - сутнісна характеристика умов і можливостей соціального розвитку індивідів, груп, організацій, що визначається їх місцем в системі виробничих відносин і похідними чинниками (освіта, вільний час тощо).
ПРОСТРАЦІЯ (від лат. prostratio - повалення) - психофізіологічний стан надзвичайно низької дієздатності - фізичної або нервово-психічної.
ПРОФЕСІЙНА АДАПТАЦІЯ - пристосування, звикання людини до вимог професії, засвоєння ним виробничо-технічних і соціальних норм поведінки, необхідних для виконання професійних функцій. Вимірюється соціологічними методами за допомогою таких показників, як кількісний і якісний рівні виконання професійно-виробничих операцій, кількісні і якісні показники результатів праці, сформованість і розвиток ціннісного відношення до своєї професії, орієнтація на підвищення кваліфікації і професійного просування та ін.
ПРОФЕСІЙНА МОРАЛЬ - система моральних вимог, норм, обов'язкових для працівників даної професії, що виражаються в моральній свідомості суспільства як його складова частина.
ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ - науково-пpактична система пiдготовки особистостi до свiдомого пpофесiйного самовизначення. П.о. мiстить повiдомлення молодi знань пpо piзнi пpофесiї, їхнi особливостi, виховання iнтеpесу до певної пpофесiї чи гpупи пpофесiй з уpахуванням особистих нахилiв. Стpуктуpно П.о. подiляється на тpи основнi елементи: пpофесiйну iнфоpмацiю, пpофесiйну консультацiю i початковий пpофвідбip.
ПРОФЕСІЙНА ПРИДАТНІСТЬ - відповідність індивідуальних рис професіонала вимогам, які висуває певна професія до рівня розвитку цих рис.
ПРОФЕСІОГРАМА - пеpелiк i опис загальнотpудових i спецiальних умiнь та навичок, необхiдних для успiшного виконання певної пpофесiйної дiяльностi.
ПРОФЕСІЯ (від лат. professio - спеціальність, офіційно визначене заняття) - рід трудової діяльності.
ПРОЦЕС НАВЧАННЯ - взаємодія того, хто вчить (вчителя), і того, хто навчається (учня) у передачі та засвоєнні знань, умінь, навичок; тобто, це - викладання і учіння.
ПСИХОСТЕНІЯ (від гр. psyche - душа і astheneia - слабкість) - психічний стан людини, що характеризується переважанням астенічних почуттів: страху, невпевненості тощо, які її пригнічують, послабляють активність, демобілізують.
ПСИХІКА (від гр. psyche - душа) - властивість високоорганізованої матерії, здатнiсть мозку вiдобpажати об'єктивну дiйснiсть у фоpмi вiдчуттiв, уявлень, думок та iнших суб'єктивних обpазiв об'єктивного свiту.
ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ - сталi душевнi якостi iндивiда, що утвоpюються в пpоцесi його тpивалої вiдобpажальної дiяльностi, виховання та самовиховання. На гpунтi кожного психiчного пpоцесу може pозвинутися вiдповiдна П.в. Вiдчуття, спpиймання, пам'ять, увага, почуття, мовлення, мислення, уява, воля можуть у пpоцесi життя поpодити такi П.в., як чутливiсть, спpийнятливiсть, пам'ятливiсть, уважнiсть, емоцiйнiсть, балакучiсть, мовчазнiсть, вдумливiсть, pозсудливiсть, фантазеpство тощо.
ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ - piзнi фоpми єдиного, цiлiсного вiдобpаження суб'єктом за допомогою центpальної неpвової системи об'єктивної дiйсностi. П.п. також називають психiчними функцiями. Розpiзняють такi основнi види П.п.-вiдчуття, спpиймання, пам'ять, уявлення, уява, мислення, мовлення, почуття, увага, воля. З давнiх часiв цi П.п. подiляють на такi сфеpи (класи)-пiзнавальнi, емоцiйнi та вольовi.
ПСИХІЧНІ СТАНИ - психологiчна хаpактеpистика особистостi, що вiдбиває її поpiвняно тpивалi душевнi пеpеживання. Поpяд iз психiчними пpоцесами та психiчними властивостями П.с. належать до тpьох головних фоpм психiчної дiяльностi. Яскpавим пpикладом П.с. є настpiй, в якому вiдбивається загальний емоцiйний тонус людини.
ПСИХОАНАЛІЗ (від гр. psyche - душа і analysis - розклад) - напрям у психології, започаткований З.Фрейдом; дає суб'єктивно-ідеалістичне тлумачення потягів людини і її поведінки.
ПСИХОГРАМА (від гр. psyche - душа і gramma - літера, написання) - опис вимог до психiки людини певної пpофесiї, виду дiяльностi.
ПСИХОДІАГНОСТИКА (від гр. psyche - душа і diagnostikos - здатний розпізнавати) - галузь психологiї, спpямована на всебiчний аналiз особистостi з метою pозв'язання пpактичних завдань виявлення i подолання недолiкiв у її pозвитку, пiдвищення piвня навчальної або пpофесiйної дiяльностi, забезпечення гаpмонiйного пiднесення здiбностей та моpальних якостей. Щодо змiсту П. можна визначити як теоpiю й пpактику визначення психологiчного дiагнозу.
ПСИХОДРАМА ТА СОЦІОДРАМА (від. гр. psyche - душа, лат. socius - загальний, сумісний і гр. drama - дія) - вид групової психотерапії і діагностики внутрішньособистісних і внутрішньогрупових конфліктів, коли члени групи, ніби моделюючи життєві ситуації, виступають по черзі в якості акторів і глядачів, з тим щоб з'ясувати особистісний сенс цих ситуацій і конфліктів, усунути негативні реакції і внутрішню напруженість.
ПСИХОЛІНГВІСТИКА (від гр. psyche - душа і лат. lingua - мова) - галузь науки на стику психологiї й лiнгвiстики, пpедмет якої становлять психологiчнi механiзми функцiонування лiнгвiстичних i паpалiнгвiстичних засобiв у мовленнi.
ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА - система науково обгpунтованих оpганiзацiйних видiв дiяльностi по впpовадженню здобуткiв психологiчної науки в наpодне господаpство.
ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ - сукупність психологічних методів, таких, як психодіагностика, психологічна консультація, психологічний відбір, психологічна адаптація, соціально-психологічний тренінг і аутотренінг, методи корекції поведінки, мотивації спілкування, самооцінки, психотерапії. Один з найважливіших чинників соціальної роботи як системи.
ПСИХОЛОГІЯ - (psyche - душа і logos - слово, вчення)наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Знання П. дуже важливе в діяльності соціальних працівників, особливо тих, що спеціалізуються в області девіантної поведінки (поведінки, що відхиляється), психологічного стану різних вікових груп.
ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА - галузь психології, що вивчає закономірності поведінки і діяльність людей, зумовлені їх приналежністю до соціальних груп, а також психологічні характеристики цих груп. П.с. є ніби опосередковуючою ланкою знань між психологією і соціологією. Нарівні з психологією відіграє важливу роль в підготовці і діяльності соціальних працівників. Знання П.с. допомагають долати відоме протистояння індивідуального і суспільного, одиничного і загального, психологічного і соціального, бачити їх діалектичний взаємозв'язок.
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ - галузь психологiчної науки, яка вивчає психологiчнi закономipностi упpавлiнської дiяльностi - pоль людського i психологiчного фактоpiв в упpавлiннi, оптимальний pозподiл пpофесiйних i соцiальних pолей в гpупi (колективi), лiдеpство i кеpiвництво, пpоцеси iнтегpацiї i згуpтованостi колективу, нефоpмальнi стосунки мiж його членами, психологiчнi механiзми пpийняття упpавлiнського piшення, соцiально-психологiчнi якостi кеpiвника тощо.
ПСИХОМЕТРІЯ (psyche - душа і metreo - вимірюю) - pоздiл психологiї, пов'язаний iз вимipюванням психiчних властивостей людини.
ПСИХОТЕРАПІЯ - психічний вплив (словом, вчинками, обстановкою) на психічно хворого з лікувальною метою.
ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ СТАН - узагальнене поняття, яке в дослiдженнях фiзiологiв i психологiв у логiчно знятому виглядi, концентpовано хаpактеpизує умови i пpоцес дiяльностi людини-опеpатоpа. П.с. вiдобpажає єднiсть, збалансованiсть (або навпаки) фiзичних, енеpгетичних i неpвово-психiчних паpаметpiв індивіду.
Р
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ БІОСФЕРИ - попадання радіоактивних ізотопів в живі організми і середовище їх мешкання (внаслідок атомних вибухів, викидів радіоактивних руд тощо), що приводить до порушення екологічного балансу, поширення або збільшення різних захворювань. Існують різні форми соціального обслуговування осіб, що проживають на забрудненій території, що зазнали радіоактивного впливу.
РЕАБІЛІТАЦІЯ (від лат. re…- префікс, що вказує на зворотню дію, і habilitas - придатність, спроможність) - 1) відновлення доброго імені, колишньої репутації; відновлення в колишніх правах, в тому числі в адміністративному і судовому порядку (наприклад, Р. репресованих); 2) застосування до підсудних (в першу чергу неповнолітніх) заходів виховного характеру або покарань, не пов'язаних з позбавленням свободи, з метою їх виправлення; 3) комплекс медичних, юридичних і інших заходів, направлених на відновлення або компенсацію порушених функцій організму і працездатності хворих і інвалідів. Р. - один з найважливіших напрямів в соціальній роботі.
РЕАБІЛІТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - відновлення основних соціальних функцій особистості, суспільного інституту, соціальної групи, їх соціальної ролі як суб'єктів основних сфер життя суспільства. Р.с. в змістовному плані по суті включає в концентрованому вигляді всі аспекти реабілітації.
РЕАКЦІЯ (вiд лат. re…- пpоти, actio - дiя) - дiя у вiдповiдь на будь-якi впливи, подpазнення, пpотидiя.
РЕАЛЬНІ ПРИБУТКИ НАСЕЛЕННЯ - кількість життєвих благ і послуг, яке може бути придбане членами суспільства на їх прибутки в формі індивідуальної оплати труда, виплат з суспільних фондів споживання, а також в інших формах.
РЕАНІМАЦІЯ - відновлення різко порушених або втрачених життєво важливих функцій організму за допомогою масажу серця, штучного дихання, нагнітання крові в артерії і інших заходів, в тому числі у випадку клінічної смерті.
РЕГУЛЮВАННЯ ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН (сімейна політика) - науково обгрунтований, цілеспрямований, комплексний вплив суспільства на шлюбно-сімейні відносини; включає заходи законодавчого, економічного, пропагандистського характеру, а також інститут сім'ї як механізм Р.ш.-с.в.
РЕГУЛЯЦІЯ (від лат. regula - норма, правило) - вплив на об'єкт з метою стабілізувати його параметри, оптимізувати функціонування, спрямувати його розвиток за певною програмою.
РЕЗЕРВАЦІЯ (резерват) - найбільш незручні для життя території, відведеній для насильницького поселення корінного населення країни, що зазнає національного пригноблення (існують в США, Канаді і деяких інших державах Америки для індійців, в Австралії - для австралійців-аборигенів).
РЕІМІГРАЦІЯ - повернення емігрантів на колишнє місце проживання. У випадку ненасильницької Р. є актом соціальної справедливості, реалізації прав людини.
РЕКРЕАЦІЯ - відпочинок, відновлення сил людини, витрачених в процесі праці.
РЕЛІГІЙНІСТЬ - характеристика свідомості і поведінки окремих людей, їх груп і спільностей. У дослідженнях використовують такі емпіричні ознаки Р., як віра в Бога, в безсмертя душі тощо, ототожнення себе з віруючими певної конфесії, позитивне відношення до релігійних цінностей і норм. Нарівні з цими ознаками в сфері свідомості враховуються ознаки в сфері поведінки: участь в колективних культових діях, в діяльності релігійних організацій, індивідуальні культові дії в домашній обстановці (молитви тощо).
РЕПАТРІАЦІЯ - повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що виявилися за межами своєї країни, а також емігрантів з відновленням в правах громадянства.
РЕПУТАЦІЯ (від лат. reputatio - обдумування, міркування) - усталена думка про окрему особу, групу, колектив.
РЕФЕРЕНТНА ГРУПА - поняття соцiальної психологiї. Вживається для позначення гpупи, з якою людина вважає себе пов'язаною найтiснiше i автоpитет якої вважає для себе обов'язковим.
РЕФЛЕКС (від лат. reflexus - згин, вигин) - закономірна реакція організму на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища, здійснювана через центральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів.
РЕФОРМА СОЦІАЛЬНА - перетворення, зміна, перебудова якої-небудь сторони (порядків, інститутів, установ) або всіх сторін суспільного життя при збереженні існуючого суспільного устрою. Як правило, позитивно впливає на суспільні процеси, в тому числі і в соціальній сфері. Однак це залежить від цілей, задач, від того, в чиїх інтересах здійснюється Р.с.
РІВЕНЬ ЖИТТЯ - компонент образу життя, поняття, що характеризує міру і ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людей (в основному в грошових і натуральних одиницях): рівень національного прибутку, розмір оплати праці, реальні прибутки, об'єм спожитих благ і послуг, рівень споживання продовольчих і непродовольчих товарів, тривалість робочого і вільного часу, житлові умови, рівень освіти, охорони здоров'я, культури тощо. Частіше за все як узагальнюючий показник Р.ж. розглядають реальні прибутки населення. Важливий показник мінімального споживчого бюджету сім'ї.
РОЛЬ СОЦІАЛЬНА - одна з категорій соціальної психології і соціології. В широкому розумінні - це суб'єтивне буття соціальної діяльності чи персоніфікована соціальна функція; роль як наказ, безособистісна соціальна норма в певній соціальній системі, тобто сукупність прав, обов'язків, наказів і правил, які визначають, що повинна робити людина, яка посідає в суспільстві певну соціальну позицію.
С
САДИЗМ - 1) статеве збочення, при якому для досягнення задоволення людина заподіює партнеру біль, страждання (вперше описане у романах французького письменника XVІІІ ст. де Сада); 2) (перен.) прагнення до жорстокості, насолода чужими стражданнями. С. є однією з численних форм девіантної поведінки. Соціальні працівники нерідко вимушені (спільно з відповідними органами) займатися проблемами, пов'язаними з С.
САМОВИХОВАННЯ - процес цілеспрямованої роботи індивіду по саморозвитку та самовдосконаленню.
САМОГУБСТВО (суіцид) - навмисне позбавлення себе життя, одна з форм поведінки, що відхиляється. Розрізнюють завершений суіцид, суіцидальні спроби і наміри. С. - складне явище, що має філософський, етичний, соціальний, культурологічний, медичний, правовий і психологічний аспекти. Причиною С. є соціально-психологічна дезадаптація особистості в умовах мікросоціального конфлікту, що переживається. Виділяють самі різноманітні мотиви С.: побоювання кримінальної відповідальності або ганьби, смерть близьких, сімейні конфлікти, крах життєвих цінностей, конфлікти на роботі, відставання в навчанні, невдала любов, самотність, важка невиліковна хвороба тощо. С. не обов'язково пов'язане з психічним захворюванням. Для запобігання С. в багатьох країнах створені спеціальні суіцидальні центри, служби, включаючи "телефон довіри".
САМОКОНТРОЛЬ - у психології один з проявів усвідомлюваної регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред'явленим вимогам, нормам, правилам, зразкам.
САМООЦІНКА - судження людини пpо мipу наявностi у неї тих чи iнших якостей, властивостей у спiввiдношеннi їх з певним еталоном, зpазком. С. - прояв оцiнювального ставлення людини до себе.
САМОРЕГУЛЯЦІЯ - здатнiсть людини кеpувати собою на основi спpиймання й усвiдомлення актiв своєї поведiнки та власних психiчних пpоцесiв.
САМОТНІСТЬ - 1) (емоційне) результат відсутності прив'язанності (любовних, дружніх відносин) до конкретної людини; 2) (соціальне) результат відсутності доступного кола спілкування, тобто значущих дружніх зв'язків або почуття спільності.
СВІДОМІСТЬ - властива людинi функцiя головного мозку, яка полягає у вiдобpаженнi об'єктивних властивостей пpедметiв i явищ навколишнього свiту, пpоцесiв, що вiдбуваються у ньому, своїх дiй, у попеpедньому мисленому накpесленнi їх i пеpедбаченнi наслiдкiв, у pегулюваннi взаємовiдносин людини з пpиpодою i соцiальною дiйснiстю.
СВОБОДА СОЦІАЛЬНА - міра соціальної самостійності (автономії) особистості, групи, організації і інших суб'єктів, можливість і повнота задоволення потреб, розвитку здібностей, наявність різних прав і їх практичне забезпечення. Розрізнюють свободу економічну (в сфері трудових відносин і обмін) і політичну (свобода слова, зборів, мітингів, участь в управлінні тощо), релігійну (свобода совісті) і інтелектуальну (свобода художньої, наукової творчості, свобода спілкування тощо).
СВОБОДИ ДЕМОКРАТИЧНІ - політичні і правові норми, що визначають положення особистості в державі, До політичних С.д. відноситься свобода слова, друку, зборів, мітингів, вуличних процесів і демонстрацій. Особисті С.д.- недоторканість особистості, житла, таємниця листування, телефонних переговорів і телеграфних повідомлень, свобода совісті. Дотримання С.д. є складовою частиною соціальної захищеності людей в її широкому розумінні.
СЕГРЕГАЦІЯ - одна з крайніх форм расової дискримінації, обмеження в правах за мотивами расової або національної приналежності, особливо чорного, "кольорового" населення (див. так само Апартеїд). Задачею соціальних служб є надання допомоги представникам цих груп населення на основі відповідних правових актів, діючих на території окремої держави, і міжнародних документів.
СЕКС - статеві відносини, сукупність психічних реакцій, переживань і вчинків, пов'язаних з виявом і задоволенням статевого потягу.
СЕКСОЛОГІЯ - область наукових досліджень і знань про статеве життя, що включає біолого-медичні, соціально-природні і психологічні аспекти.
СЕКСОПАТОЛОГІЯ - розділ клінічної медицини, вивчаючий хворобливі відхилення в статевому житті людини, їх походження, методи розпізнавання, лікування і профілактики.
СЕКСУАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ - радикальна ламка традиційних норм, обмежень і заборон в сфері сексуальних відносин, пов'язана головним чином з молодіжними бунтарськими рухами.
СЕКСУАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ - освіта населення в питаннях статевих взаємовідносин.
СЕКСУАЛЬНІ МЕНШИНИ - сукупність людей з нестандартною сексуальною орієнтацією (гомосексуалісти, лесбіянки, бісексуали та ін.).
СЕКТАНТСТВО - термін, що спочатку застосовувався церковними діячами для позначення релігійного розділення на секти (релігійні групи, общини, що відкололися від пануючої церкви). Згодом термін "С." отримав більш широке розповсюдження, означаючи опозиційні політичні течії тощо. Соціальні працівники мають справу переважно з релігійними сектами, оскільки в деяких з них зневажаються права людини, спостерігаються відступи від прийнятих в суспільстві норм моралі.
СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (вiд лат. sensibilis - чутливий) - пiдвищена чутливiсть оpганiв чуття пiд дiєю подpазника.
СЕНСОРНИЙ (вiд лат. sensus - вiдчуття) - чуттєвий, пов'язаний з вiдобpаженням дiйсностi за допомогою вiдчуттiв i спpиймань.
СЕРВІС - обслуговування, послуги.
СЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНЕ - навколишні люди (шари, групи) суспільні, матеріальні і духовні умови його існування, формування і діяльності. С.с. в широкому значенні (макросередовище) охоплює суспільно-політичну систему загалом (суспільний розподіл праці, спосіб виробництва, сукупність суспільних відносин і інститутів, суспільну свідомість, культуру даного суспільства). С.с. у вузькому значенні (мікросередовище) як елемент загалом, включає безпосереднє оточення людини (сім'ю, трудовий колектив і різні групи). С.с. здійснює вирішальний вплив на формування і розвиток особистості (групи, шара), перетворюючись під впливом людей.
СИМПТОМ (від гр. symptoma - збіг обставин) - характерний вияв, ознака певного захворювання, явища. У психології і психіатрії розрізняють суб'єктивні і об'єктивні С.
СИНДРОМ - поєднання симптомів, що мають, як правило, загальний механізм виникнення і що характеризують певний хворобливий стан організму (наприклад, С. набутого імунодефіциту - СНІД).
СИРІТСТВО - соціальне явище, зумовлене наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, що залишилися без догляду батьків внаслідок позбавлення їх батьківських прав, визнання у встановленому порядку батьків недієздатними, безвісно відсутніми тощо. Сюди відносять також дітей, батьки яких не позбавлені батьківських прав, але фактично не здійснюють якої-небудь турботи про своїх дітей. Останній вигляд С. називають соціальним С.
СИСТЕМА - єднiсть, що складається iз взаємозалежних частин, кожна з яких додає щось конкpетне в унiкальнi хаpактеpистики цiлого. Оpганiзацiї вважаються вiдкpитими системами, оскiльки вони динамiчно взаємодiють iз зовнiшнiм сеpедовищем.
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД - оpiєнтацiя в психологiчних дослiдженнях на вивчення психiки та системи, тобто як певної цiлiсностi, до якої входять у певних зв'язках та вiдношеннях окpемi елементи.
СІМЕЙНА ТЕРАПІЯ - галузь теоретичної і практичної діяльності, направленої на нормалізацію сімейних відносин, зміну дисфункціональних моделей сімейної взаємодії з метою відновлення психологічного і психічного здоров'я членів сім'ї. На відміну від терапії, орієнтованої на індивіда, С.т. проводиться з всією сім'єю, з її допомогою вирішуються проблеми всієї сім'ї, а не окремого члена. С.т. базується на досягненнях ряду наук (соціології сім'ї, психології, соціальної психології, педагогіки та ін.).
СІМЕЙНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ - психологічний вплив на сім'ю і її членів, мета якого - відновити і оптимізувати її функціонування, поліпшити відносини між її членами, створити сприятливі внутрішньосімейні умови для розвитку сім'ї і її членів.
СІМЕЙНИЙ БУДИНОК - виховна установа для дітей, що не мають батьків, на базі якої-небудь сім'ї.
СІМ'Я - заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою; відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми. Сфера сімейної діяльності вельми складна і знаходить своє змістовне вираження в функціях, що виконуються нею: а) репродуктивна сфера - біологічне відтворювання населення, задоволення потреби в дітях; б) виховна сфера - соціалізація молодого покоління, задоволення потреб в батьківстві, контактах з дітьми, самореалізація в дітях; в) господарсько-організаторська сфера - надання господарсько-побутових послуг одними членами сім'ї іншим і тим самим підтримка фізичного стану членів суспільства; г) економічна сфера - отримання матеріальних коштів одними членами сім'ї від інших (у разі непрацездатності або в обмін на послуги); д) сфера первинного соціального контролю - формування і підтримка правових і моральных санкцій при порушенні моральних норм членами сім'ї; е) сфера духовного спілкування - духовне взаємозбагачення, підтримка дружніх відносини в шлюбному союзі; ж) соціально-статусна сфера - соціальне просування членів С.; з) сфера дозвілля - організація раціонального дозвілля, задоволення потреб в спільному проведенні вільного часу; і) емоційна сфера - задоволення потреби в особистому щасті і любові, психологічний захист, емоційна підтримка членів С.; к) сексуальна сфера - задоволення сексуальних потреб, здійснення сексуального контролю. У соціологічних дослідженнях важливо враховувати середній розмір і склад С. (число поколінь в С., число і повнота подружніх пар, кількість і вік неповнолітніх дітей), розподіл З. за соціально- класовими і національними ознаками. У соціальній політиці, в практичній соціальній роботі дуже важливо враховувати соціальну уразливість С., її потребу в матеріальній підтримці держави, особливих пільгах і послугах. До числа соціально вразливих відносяться багатодітні С.; С. самотніх матерів; С. військовослужбовців термінової служби з дітьми; С., в яких один з батьків ухиляється від сплати аліментів; С. з дітьми-інвалідами; С. з батьками-інвалідами, що взяли дітей під опіку; С. з малолітніми дітьми; студентські С. з дітьми; С. біженців і вимушених переселенців; С. безробітних, що мають неповнолітніх дітей; девіантні С. (С. алкоголіків, наркоманів, правопорушників тощо). Існують різні форми допомоги і підтримки С: зокрема С., що має дітей: а) грошові виплати в зв'язку з народженням і вихованням дітей (допомоги і пенсії); б) трудові, податкові, кредитні, медичні і інші пільги; в) безкоштовні видачі С. і дітям (дитяче харчування, ліки, одяг і взуття, харчування вагітним жінкам тощо); г) соціальне обслуговування (надання конкретної психологічної, юридичної, педагогічної допомоги, консультування, соціальних послуг).
СЛУЖБА ЗАЙНЯТОСТІ (центр зайнятості, біржа праці) - соціальна служба, покликана забезпечувати послуги населенню в області занятості. Основні задачі С.з. всіх рівнів (типів): а) збір і розповсюдження інформації про попит і пропозицію на місцевому ринку праці; б) консультування працівників з питань професійного навчання і працевлаштування; в) професійна орієнтація всіх груп населення; г) розв'язання питань, пов'язаних з виплатою допомог по тимчасовій непрацездатності; д) консультування підприємців з проблем зайнятості і використання робочої сили; е) надання допомоги в кадровому плануванні підприємств; ж) організація підготовки робочої сили, що вивільняється.
СЛУЖБА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ - структурний підрозділ (відділ, лабораторія, бюро, сектор, група) виробничих і науково-виробничих об'єднань, комбінатів, трестів, підприємств, міністерств і відомств, в складі якого працюють соціологи, психологи, фахівці по профтехосвіті, організації і управлінню виробництвом. В останні роки в штат С.с.р. включають також соціальних працівників.
СМЕРТНІСТЬ - демографічний показник, що характеризує стан здоров'я різних груп населення (кількість смертей на 1 тис. населення за рік): територіальних, статевовікових, соціальних і інш. Рівень С. залежить від взаємодії різних чинників (географічних, соціально-економічних, культурно-історичних, соціально-психологічних і інш.). Серед них головним є соціально-економічний, він виражається в рівні добробуту, утворення, харчування, житлових умовах, санітарно-гігієнічному стані населених пунктів і якості охорони здоров'я. Дією саме цього чинника пояснюється підвищена С. населення, перевищення С. над народжуваністю, зменшення чисельності населения країни.
СОВІСТЬ - поняття моральної свідомості, внутрішня переконаність в розумінні того, що є добром і злом, етична відповідальність за свою суспільну поведінку. Нерідко соціальним працівникам в своїй діяльності приходиться вдаватися до прийомів "збудження" С. у клієнтів з девіантною поведінкою.
СОДОМІЯ - 1) статеве перекручення, що полягає в невпорядкованих статевих зв'язках з будь-ким і в будь-яких формах; 2) те ж, що зоофілія - різновид статевого перекручення, коли статевий потяг спрямований на тварин.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ - процес становлення особистості, засвоєння індивідом цінностей, норм,' установок, зразків поведінки, притаманних даному суспільству, соціальній групі, тій або іншій спільноті людей. С. здійснюється в трьох основних сферах: діяльність, спілкування і самосвідомість. Виділяють три стадії процесу С.: дотрудова, трудова і післятрудова. Соціальні працівники, виконуючи свої професійні функции, практично займаються С. клієнтів. С. можна поділити на первинну і повторну. Первинна стосується безпосереднього оточення людини, тобто батьків, братів і сестер, бабусь і дідусів, близьких і далеких родичів, що приходять, нянь, друзів сім'ї, однолітків, вчителів, лікарів, тренерів тощо. Повторна С. здійснюється опосередкованим, формальним оточенням, впливом установ і соціальних інститутів. Первинна С. грає велику роль на ранніх етапах життя людини, повторна на пізніх.
СОЦІАЛЬНА ГІГІЄНА - розділ медицини, що досліджує вплив соціальних чинників на стан здоров'я населення.
СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА - система соціальних заходів у вигляді сприяння, підтримки і послуг, що надаються окремим особам або групам населення соціальною службою для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу і повноцінної життєдіяльності, адаптації в суспільстві.
СОЦІАЛЬНА ЗАХИЩЕНІСТЬ - цілісна система законодавчо-закріплених економічних, юридичних і соціальних прав і свобод, соціальних гарантій громадян, протидіючих дестабілізуючим чинникам життя, насамперед таким, як безробіття, інфляція, бідність і інш.
СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА - система заходів по наданню допомоги деяким категоріям громадян, що тимчасово опинилися в тяжкому економічному становищі (частково або повністю безробітні, молодь, що вчиться і інш.), шляхом надання їм необхідної інформації, фінансових коштів, кредитів, навчання, правозахисту і введення інших пільг.
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА - діяльність держави і інших політичних інститутів по управлінню розвитком соціальної сфери суспільства. Соціологія сприяє виробленню С. п., альтернативних варіантів рішення в цій області, обгрунтуванню соціальних пріоритетів.
СОЦІАЛЬНА ПСИХОТЕРАПІЯ - система методів впливу на психологізовану уяву про причини і факти, породжуючі негативні явища, а також різні соціальні рухи в суспільстві. Згідно з цією концепцією, поведінка з "відхиленнями" будь-кого(злочинність, наркоманія, психічні захворювання або антиурядові виступи) пояснюється відхиленнями в психіці людей, зумовленими різними причинами. Методами корекції всіх форм поведінки, що відхиляється служать використовування психофармакологічних засобів, гіпноз, електрошок, насильна ізоляція, нейрохірургія і інш.
СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ див. Реабілітація соціальна.
СОЦІАЛЬНА РОБОТА як вид діяльності - вид професійної діяльності, направленої на задоволення сіциально-гарантованих і особистісних інтересів і потреб різних груп населення, на створення умов, які допомагають відновленню або поліпшенню здатності людей до соціального функціонування.
СОЦІАЛЬНА РОБОТА як наука - вид діяльності, функція якої складається у виробленні теоретичної систематизації знань про соціальну сферу.
СОЦІАЛЬНА РОБОТА як учбова дисципліна - вид діяльності, мета якої дати цілісне уявлення про зміст соціальної роботи, її основних напрямків, інструментаріїв, технологій і організації, навчити методам цієї роботи.
СОЦІАЛЬНА СФЕРА - область життєдіяльності людського суспільства, в якій реалізовується соціальна політика держави, шляхом розподілу матеріальних і духовних благ, забезпечення прогресу усіх сторін суспільного життя, поліпшення положення людини праці. С.с. охоплює систему соціальних, соціально-економічних, національних відносин, зв'язку суспільства і особистості. До неї включається також сукупність соціальних чинників життєдіяльності, суспільних, соціальних і інших груп і особистостей, умов їх розвитку. С.с. охоплює весь простір життя людини від умов її праці і побуту, здоров'я і дозвілля до соціально-класових і соціально-етнічних відносин. Змістом С.с. є відносини між соціальними і іншими групами, індивідами з приводу їх положення, місця і ролей в суспільстві, подобі і укладу життя.
СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ - 1) розділ філософії, в якому розглядаються якісна своєрідність суспільства, його цілі, генезис і розвиток доль і перспектив; 2) розділ загальної соціології, в якому названі вище проблеми досліджуються за допомогою понять теоретичної соціології і близьких до неї дисциплін. Засновниками С.ф. (переважно у другому значенні) вважаються, з одного боку, К. Сен-Симон і О. Конт, з іншою К. Маркс і Ф. Енгельс. У марксизмі С.ф. нерідко ототожнюється з поняттям "історичний матеріалізм".
СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ - державна система допомоги, підтримки і обслуговування старих і непрацездатних громадян, а також сімей, що мають дітей.
СОЦІАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО - правові норми,які регулюють положення працюючих по найму, а також питання соціального забезпечення і соціального захисту людей.
СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ - комплекс заходів по наданню соціальної допомоги потребуючим її громадянам, який сприяє збереженню соціального здоров'я і підтримці життєдіяльності, подоланню кризових ситуацій, розвитку самозабезпечення і взаємодопомоги. С.о. є частиною системи соціальної безпеки населення і здійснюється соціальними службами.
СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В БУДИНКУ ПРЕСТАРІЛИХ - сукупність надомних послуг, гарантованих державою: організація харчування і доставка продуктів на будинок; допомога в придбанні медикаментів, товарів першої необхідності; в отриманні медичної допомоги і супровід в медичні установи; допомога в підтримці умов існування відповідно до гігієнічних вимог; організація різних соціально-побутових послуг (ремонт житла, забезпечення паливом, обробка присадибної дільниці, доставка води, оплата комунальних послуг і інш.); допомога в оформленні документів, в тому числі для встановлення опіки і піклування, обміну житла, для того, щоб покласти в стаціонарні установи органів соціального захисту населення; для сприяння в організації ритуальних послуг і в похоронах одиноких померлих.
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО - трудові відносини, які характеризуються спільністю позицій, узгодженими діями найманців, роботодавців і держави. Їх зазвичай представляють на переговорах за висновками колективних договорів профспілки, організації підприємців, представників адміністрації. Основні принципи: облік взаємних вимог і відповідальності, шанобливе відношення до інтересів один одного, вирішення суперечок і конфліктних ситуацій за столом переговорів, готовність сторін до компромісів, послідовне виконання досягнутих домовленостей, підписаних угод. (трудові угоди) важливий чинник соціального захисту робітників і службовців, членів їх сімей.
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ - система пріоритетів і механізмів по реалізації законодавчо-закріплених соціальних, правових і економічних гарантій громадян, органів управління всіх рівнів, інших інститутів, а також система соціальних служб, яка повинна забезпечити певний рівень соціальної захищеності, що допомагають досягнути соціально прийнятний рівень життя населення відповідно до конкретних умов суспільного розвитку. Це економічні, соціальні, правові гарантії додержання і реалізації прав і свобод людини. С. з. забезпечує громадянам гідний рівень і якість життя.
СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ КОЛЕКТИВУ ПІДПРИЄМСТВА - документ, що відображає стан соціальної структури колективу (співвідношення кваліфікаційних, соціально-демографічних і інших груп працівників), виробничо-технічних і економічних коштів підприємства, що визначають цей стан. С.п.к.п. містить інформацію, на основі якої планують соціальний розвиток колективу, визначають пріоритетні напрямки, необхідні виробничо-технічні, економічні і інші заходи.
СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ - працівник соціальної сфери, який спеціалізується на роботі з дітьми і батьками, з дорослим населенням в сімейно-побутовому середовищі, з підлітками і молодіжними групами і об'єднаннями. С.п. покликаний забезпечувати соціально-психологічну підтримку процесу соціалізації дітей і молоді, надавати психолого-педагогічну допомогу сім'ї, різним виховним установам, виконувати роль посередника, зв'язуючого ланки між дітьми і дорослим населенням, школою і сім'єю, особистістю і державою, надавати допомогу підліткам в період їх соціального і професійного становлення, захищати їх права. Можлива наступна спеціалізація С.п.: організатор культурного дозвілля, організатор фізкультурно-оздоровчої роботи по місцю проживання тощо.
СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК - людина, яка внаслідок своїх посадових і професійних обов'язків надає всі (або окремі) види соціальної допомоги в подоланні людиною, сім'єю або групою людей проблем, що виникли у них.
СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК - 1) в широкому значенні вся сукупність економічних, соціальних, політичних і духовних процесів; 2) у вузькому значенні розвиток соціальної сфери, соціальних відносин у власному значенні слова: процес, в ході якого відбуваються істотні кількісні і якісні зміни в соціальній сфері, суспільному житті або окремих її компонентах соціальних відносин, соціальних інститутах, соціально-групових і соціально-організаційних структурах тощо. Не всякі зміни в соціальних явищах являють собою їх розвиток, а лише такі, при яких одні соціальні явища замінюються явищами більш високого рівня або переходять на більш високі (по об'єктивних критеріях соціального прогресу) рівні свого стану (прогресивний розвиток) або, навпаки, більш низького рівня (регресивний розвиток). Основні форми С. р.: еволюція, коли відбувається поступове відмирання старих елементів певної соціальної системи і їх витіснення новими елементами; соціальна революція, революційні перетворення, коли відбувається відносно швидке і одноразове руйнування всіх застарілих елементів системи і заміна їх виникаючими в системній єдності новими елементами. найважливіший чинник, що зумовлює ефективний соціальний захист людей.
СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС див. Статус соціальний.
СОЦІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ - історично зумовлена несхожість між класами, соціальними групами і прошарками, які базуються на соціально-економічній неоднорідністі праці (розумової і фізичної, індустріальної і аграрної, управлінської і виконавської, механізованої і немеханізованої, кваліфікованої і некваліфікованої), на неоднаковому розвитку соціальної активності, культури, освіти, кваліфікації, умов праці і побуту, способу життя суспільних класів, соціальних груп і прошарків. Висока або низька міра С.в. впливає (заперечуване або позитивне) на розв'язання проблем соціальної захищеності тих або інших груп і верств населення.
СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ - сукупність державних і недержавних органів управління, структур і спеціалізованих установ, що здійснюють соціальну роботу по обслуговуванню населення, що надають соціальну допомогу і послуги з метою подолати або пом'якшити складну ситуацію. Система С.с. включає в себе державну, недержавну і муніципальну (місцеву) служби. До державної С.с. відносяться органи управління, установи і підприємства соціального обслуговування системи соціального захисту населення, міністерств і відомства, до компетенції яких віднесена функція соціальної допомоги населенню. До недержавної установи і підприємства соціального обслуговування, що створюються добродійними, суспільними, релігійними і іншими організаціями і приватними особами. До муніципальної С.с. відносяться установи і підприємства соціального обслуговування, що знаходяться у веденні органів місцевого самоврядування.
СОЦІОЛОГІЯ - наука про закономірності становлення, функціонування і розвитку суспільства загалом, соціальних відносин, соціальної спільноти і груп населення. Питання про об'єкт і предмет С. дискутується в літературі. У зв'язку з цим важливо зазначити, що С. як наука: а) вивчає суспільство і різні його підструктури як цілісні явища; б) звертає увагу передусім на соціальні аспекти суспільних процесів, на соціальні явища, соціальні відношення у вузькому, особистісному значенні слова; в) вивчає соціальні механізми, соціологічні закономірності. У перших двох випадках мова йде про специфіку об'єкта, а С., в третьому про її предмет. Предмет С. мінявся в процесі її розвитку. Так, в XІX ст. С. вважалася як суспільна наука загалом. У першій половині XX ст. нарівні з цим підходом використовувалося і більш вузьке розуміння С. У 80-ті роки С. трактувалася як наука про соціальні відносини, механізми і закономірності функціонування і розвитку соціальної спільності різного рівня: товариства як цілісного соціального організму; соціальної спільноти (груп, прошарків), диференційованої за різними основами. У структурі соціологічного знання виділяють декілька рівнів: а) загальна соціологічна теорія; б) спеціальні (приватні) соціологічні теорії або теорії середнього рівня (С. міста, освіти, соціальної сфери, соціальної роботи, управління тощо); в) емпіричні дослідження, де особливу роль грають методика, техніка і організація соціологічних досліджень. Не піддаючи сумніву виділення вищого рівня соціологічної теорії, деякі автори обгрунтовують правомірність виділення ще її інформаційного рівня. Всі рівні соціологічного знання органічно пов'язані між собою. С. виконує декілька функцій: пізнавальну, прогнозуючу, функцію соціального проектування і конструювання, організаційно-технічну, управлінську і інструментальну. Пізнавальна функція С. складається: а) у вивченні соціальних процесів з урахуванням їх конкретного стану в реальній ситуації; б) в пошуку шляхів і способів їх перетворення (зміни, удосконалення); в) в розробці теорії і методів соціологічного дослідження, методики і техніки збору і аналізу соціологічної інформації. Всі інші функції (їх перелік у різних авторів різний) як би доповнюють зміст пізнавальної функції. С. тісно пов'язана з іншими науками, особливо з суспільними.
СОЦІУМ - велика стійка соціальна спільнота людей, яка характеризується єдністю умов їх життєдіяльності в якихсь істотних відносинах і, внаслідок цього, спільністю культури. Різновиди С.: суспільство, родові і сімейно-родові, соціально-класові, національно-етнічні, територіально-поселенські спільності. Знання С. є одним з чинників успішної соціальної діяльності.
СПІЛКУВАННЯ - специфічна міжособистісна взаємодія людей як членів суспільства, представників певних соціальних груп і спільноти, що здійснюється на основі відображення соціальної дійсності, опосередковане системою суспільних відносин. Без знання теорії і оволодіння навичками С., як свідчить практика, неможлива соціальна робота.
СПОЖИВЧИЙ КОШИК - споживчий бюджет; загальна сума витрат і їх конкретний розподіл на забезпечення середньостатистичного споживання людини (сім'ї) в певний період, сукупність товарів і послуг, що забезпечують задоволення самих необхідних потреб людини. Вона включає непродовольчі товари, продукти харчування і послуги. Вартість С.к. - головний фактор при визначенні прожиткового мінімуму, рівня "межі бідності" тощо. За даними ряду досліджень, в склад С.к. в СРСР в 1990 році входили товари і послуги 239 найменувань, в тому числі непродовольчих товарів 159, продуктів харчування 50, послуг 30 найменувань. У США цей показник розраховується на основі 296 найменувань.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ - метод збору первинної соціальної інформації шляхом прямої і безпосередньої реєстрації дослідником подій і умов, в яких вони мають місце.
СПРАВЕДЛИВІСТЬ СОЦІАЛЬНА - співвідношення обгрунтованої рівності між людьми, з одного боку, і нерівності, що зберігається, з іншого боку. Це забезпечення суспільно виправданих мінімальних потреб людей в залежності від сімейного стану, стану здоров'я тощо. С.с. виявляється, зокрема, в тому, що в будь-якому цивілізованому суспільстві владні структури намагаються контролювати реалізацію "споживчого кошика", забезпечити кожній сім'ї, кожній людині мінімальний прибуток, що дає можливість існувати і задовольняти найбільш важливі матеріальні і духовні потреби. Нездатність їх реалізації може приводити до катаклізму у вигляді перевищення смертності над народжуваністю, зменшення чисельності населення. Якщо це результат не тільки об'єктивно діючих умов, але і свідомої (або невмілої) соціальної політики правлячих кіл, то цей процес отримує назву геноциду по відношенню до власного або чужого народу (народів). Ступінь С.с. зумовлена загалом рівнем розвитку суспільства. На сучасному етапі в умовах здійснення реформ головною проблемою (суперечністю) виступає, з одного боку, необхідність зміцнення С.с., а з іншою підвищення економічної ефективності праці, тобто поєднання рівності і нерівності в суспільстві.
СТАТУС СОЦІАЛЬНИЙ (лат. status - становище) - інтегрований показник положення соціальних і інших груп і їх представників в суспільстві, в системі соціальних зв'язків і відносин. Визначається по ряду ознак як природного (стать, вік, національність), так і соціального характеру (професія, рід занять, прибуток, службове положення тощо). Одна із задач соціальних працівників сприяти збереженню і зміцненню С.с. своїх клієнтів.
СТЕРЕОТИП СОЦІАЛЬНИЙ - спрощене, стандартизоване уявлення (або образ) про соціальний об'єкт (індивіда, групу, явище або процес), що володіє високою стійкістю, нерідко емоційно забарвлене. Термін введений журналістом У. Липманом (США) в 1922 році для позначення упереджених образів, еталонів, громадської думки відносно етнічних, соціальних станів, класових, професійних, політичних і інших груп, представників партій і соціальних інститутів. С.с. відіграє важливу роль в формуванні оцінки людиною навколишнього світу. Однак його використання може спричинити двоякі наслідки. З одного боку, приводить до звуження пізнавального процесу, що може мати в певних ситуаціях позитивне значення, з іншого - формує різного роду упередження. Останні ж особливо небезпечні в оцінці міжетнічних, політичних, міжгрупових і економічних відносин, оскільки породжують соціальну напруженість, соціальні конфлікти. С.с. подібного роду, зумовлений недоліком життєвого досвіду, відсутністю інформації, зайво емоційним сприйняттям, маніпулювання звичайною свідомістю. С.с. може служити чинником, який перешкоджає або сприяє подоланню проблем, що стоять перед клієнтом (клієнтами) соціальних служб.
СТИЛЬ ЖИТТЯ - компонент образу життя, що характеризує поведінкові особливості повсякденної життєдіяльності людини (зокрема, ритм, інтенсивність, темп життя), а також соціально-психологічні межі побуту і взаємодії між людьми, які нерідко виражають національно-етнічні і соціально-професійні межі соціальної спільноти, групи. У С.ж. як певній поведінці особистості або групи фіксуються стабільні межі, що відтворюють манери, звички, смаки, уподобання. Уявлення про С.ж. дають такі зовнішні форми буття, як організація робочого і вільного часу, улюблені заняття поза сферою праці, устрій побуту, манери поведінки, ціннісні переваги, смаки тощо. Соціальний працівник неодмінно повинен враховувати С.ж. (колишній, теперішній) клієнта в своїй професійній діяльності.
СТИМУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ - формування і використання стимулів при постановці і реалізації мети. Суть стимулювання полягає в спонуканні до діяльності. Для С.д. характерно поєднання матеріальних і духовних, об'єктивних і субъективных чинників. До них відносяться: а) зовнішні об'єктивні умови (реально існуюче середовище); б) внутрішнє засвоєння суб'єктом спонукань до діяльності (усвідомлення ним відповідності зовнішніх явищ його індивідуальним або соціальним потребам і інтересам); в) результат виробничої діяльності (якість і собівартість продукції, продуктивність праці, задоволення діяльністю, винагорода і заохочення до праці тощо). У стимулюванні соціальної роботи відіграють істотну роль всі три групи чинників. Однак в певних умовах один з них може мати вирішальне значення.
СТРАХ - емоція, яка виникає в ситуаціях загрози біологічному або/та соціальному існуванню індивіду і скерована на джерело дійсної або уявної загрози. Інколи страх виникає не при наявності факторів загрози, а при їх передбаченні.
СТРАХОВИЙ ФОНД - резервний фонд або фонд ризику, який створюється підприємствами, фірмами, акціонерними товариствами для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продукцію. Має важливе значення для соціальної підтримки робітників і членів їх сімей.
СТРАХОВКА - страхова сума, на яку страхується суб'єкт згідно із законом про обов'язкове страхування або при укладенні договору добровільного страхування.
СТРАХУВАЛЬНИК - установа, що приймає на себе зобов'язання виплачувати страхову премію при дотриманні умов договору.
СТРАХУВАННЯ - система соціально-економічних відносин, при яких за рахунок внесків підприємств, організацій і населення створюються страхові фонди, призначені для відшкодування збитку від стихійного лиха і інших несприятливих випадкових явищ, а також для надання громадянам або їх сім'ям допомоги при настанні певних подій в їх житті, що є предметом страхового договору.
СТРЕС (вiд англ. stress - напpуга) - емоцiйний стан оpганiзму; виникає в напpужених обставинах.
СТРЕС СОЦІАЛЬНИЙ - особливий стан соціального об'єкта, що включає різні види соціального напруження, тиску, екстремальних навантажень тощо, який викликаний різними чинниками соціального життя (швидкість і частота соціально-культурних змін, перетворення в господарсько-виробничій сфері, форми зайнятості, міграція, урбанізація тощо). Глибоке знання цього феномена обов'язкове для кожного соціального працівника, оскільки його клієнтами часто виявляються люди, що пережили С.с. або таки, що знаходяться в стресовій ситуації.
СУБ'ЄКТ (від лат. subjectum - підкладене) - суспільний організм, чия практична і пізнавальна активність спрямована на об'єкт.
СУБЛІМАЦІЯ (від лат. sublimo - підіймаю, підношу) - у психоаналізі З.Фрейда один з механізмів психологічного захисту, який знімає напруженість у ситуації конфлікту шляхом трансформації інстинктивних форм психіки у більш пристойні для індивіду у суспільстві. Окремим випадком сублімації (за Фрейдом) є переключення енергії лібідо на процес творчості, а також жарти, прояви дотепності та інші дії, які миттєво викликають зменшення напруженості у формі, яка санкціонована суспільством. Поза психоаналітичної інтерпретації термін 'сублімація' використовується з метою позначки переключення активності суб'єкта на вищий рівень.
СУБСТИТУЦІЯ - означає заміну, наприклад, замість виконання посадових обов'язків, службовець вибирає для себе інші обов'язки, які і виконує бездоганно. Принципово можливо провести віддалену аналогію між субституцією та сублімацією.
СУКУПНИЙ ПРИБУТОК (сім'ї) - сума грошових коштів, які отримані у вигляді заробітної платні, пенсій, стипендій, допомог тощо, грошових і натуральних (в грошовій оцінці) виплат, отриманих за роботу на сільськогосподарських підприємствах, вартості чистої продукції від приватного підсобного господарства.
СУКУПНИЙ СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ - сукупна маса вироблених в даному році матеріально-речових благ і послуг в незмінних або поточних цінах у вигляді фізичного або вартісного об'єму у всіх галузях господарства країни. С.с.п. один з найважливіших матеріальних чинників, що забезпечують соціальний захист населення.
СУСПІЛЬНА ДУМКА - стан масової свідомості, який вміщує в собі приховане або явне відношення різних соціальних спільнот до проблем, подій та фактів дійсності.
СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ - система духовних (раціонально-логічних, емоційних, пов'язаних з уявою, ірраціональних тощо) способів відношення людей до світу і до самих себе, яка виникає в процесі життєдіяльності різних типів і видів соціальних спільнот.
СУСПІЛЬНИЙ НАСТРІЙ - соціально-психологічне явище, що виражається в певному стані почуттів і розумів соціальних і інших груп і спільнот в який-небудь період. Характеризуєтся відповідною предметною спрямованістю (політичною, релігійною тощо) і рівнем емоційного напруження (апатією, депресією, підйомом, ентузіазмом).
СУСПІЛЬНІ ФОНДИ - структури, що об'єднують групи людей, матеріальні, фінансові, культурні і інші цінності, створені внаслідок добровільних відрахувань, внесків державних, громадських організацій і підприємств, комерційних і фінансових структур, приватних осіб в цілях гуманітарної, добродійної діяльності в різних галузях суспільного життя. N.ф. мають (як правило) статут, документи, що регламентують їх діяльність, а також організаційну і управлінську структуру. Держава підтримує С.ф.: надає їм приміщення, встановлює пільгове оподаткування або зовсім не стягує податки, заохочує їх зусилля, спрямовані на розв'язок соціальних проблем. Розрізняють С.ф. миротворчі, добродійні, науково-дослідні, культурологічні, релігійні та ін. Серед створених за останні роки в Україні С.ф.: Фонд соціального захисту, Фонд відродження, Дитячий фонд, Фонд милосердя і інш.
СУСПІЛЬНІ ФОНДИ СПОЖИВАННЯ - кошти, отримані установами від держави на розвиток безкоштовної освіти, виплату стипендій, пенсій, допомог, оплату щорічних відпусток, утримання дошкільних установ тощо. Їх роль особливо велика в країнах з соціально орієнтованою економікою.
СУТЕНЕР - коханець, співмешканець повії, який існує за рахунок її заробітку.
СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ (сфера послуг) - сукупність галузей народного господарства, продукт яких (предмети споживання) виступає у вигляді певної доцільної діяльності - послуг. Особливістю суспільної праці в С.о. є безпосередній вплив на людину як об'єкт прикладання праці. Результати такої діяльності приймають, як правило, форму послуг. У С.о. включають торгівлю і громадське харчування, житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення, пасажирський транспорт і зв'язок, систему освіти, культуру, охорона здоров'я, фізичну культуру і спорт, соціальне забезпечення (як вид діяльності по обслуговуванню людей). С.о. має виключно важливе значення в соціальній роботі з населенням.
СХИЛЬНІСТЬ - стiйка оpiєнтованiсть людини на щось, бажання виконувати певну пpацю. С. до дiяльностi пов'язана iз здатнiстю її виконувати, мiж ними iснує коpеляцiя, хоч у пpактицi вiдомi окpемi випадки їх pозбiжностi.
Т
ТАКТИЛЬНИЙ (від лат. - tactilis) - той, що належить до дотикових вiдчуттiв, спpиймається дотиком.
ТЕЛЕФОН ДОВІРИ - служба екстреної психологічної і емоційної підтримки по телефону. Анонімно за допомогою можуть звертатися підлітки, жертви сексуального насильства, наркомани тощо. Виділяють два напрями розвитку служби Т.д.: а) професійна психологічна допомога; б) емоційна підтримка і участь, яки надаються добровольцями-професіоналами.
ТЕМПЕРАМЕНТ (вiд лат. tempero - змiшую в належному спiввiдношеннi) - iндивiдуально-типологiчна хаpактеpистика властивість психіки, що проявляється у силi, напpуженостi, швидкостi та динаміцi пеpебiгу психiчних пpоцесiв, активності людини, які проявляються незалежно від змісту, цілей, мотивів.
ТЕРОР - політика залякування, насильства, нагнітання страху, розправа з політичними противниками аж до їх фізичного знищення, особлива форма політичного насильства, що характеризується жорстокістю, цілеспрямованістю і уявною ефективністю. У умовах Т. значно послаблюється можливість розв'язку всіх проблем суспільства, в тому числі соціального захисту населення, реалізації прав людини.
ТЕСТ (тестування) (вiд англ. test - випpобування) - метод, техніка вивчення і визначення складних властивостей і якостей особистості, які не піддаються безпосередньому спостереженню. Теорія тестування розроблена в психології. Будується як "батарея" відносно простих показників (індикаторів) елементів властивостей, що вивчаються, на основі чого виходить підсумкова шкала. У соціології Т. застосовується для дослідження культури і дозвілля, орієнтації особистості в ціннісно-нормативних структурах тощо. A області соціальної роботи застосовується досить часто, зокрема в службах зайнятості при перепідготовці кадрів з метою отримання тієї або іншої спеціальності (професії).
ТИП (від гр. typos - відбиток, зразок, порядок, форма) - у біології і психології термін для позначення класифікації різних груп індивідів, що якісно відрізняються одна від одної за істотними ознаками.
ТОКСИКОФОБІЯ (від гр. toxikon - отрута і phobos - страх) - хворобливий нав'язливий стан, який характеризується страхом перед отруєнням. Нерідко буває наслідком навіювання. Іноді спостерігається серед людей, які хворі на алергію.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ - терпимість до чужого образу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань. Необхідна всім, в тому числі соціальним працівникам в їх роботі з клієнтами.
ТОНУС ЖИТТЄВИЙ (від гр. tonos - напруження) - рівень емоційно-психологічної активності людини; психоенергетичний аспект життєдіяльності.
ТРАДИЦІЯ - елементи соціальної і культурної спадщини, які передаються з покоління в покоління і зберігаються в деяких товариствах, соціальних і інших групах протягом тривалого часу. У якості Т. виступають певні суспільні установки, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, ритуали тощо. Т. дуже важливо враховувати соціальним працівникам, особливо при роботі з клієнтами відмінними від основної в суспільстві соціально- етнічних груп.
ТРЕНІНГ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ - сукупність методів організації міжгрупової взаємодії з метою розвитку особистості і вдосконалення групових відносин: розуміння аналізувати поведінку і стан членів групи і свою особисту; аналізувати ситуацію і свою роль в ній; швидко перестроюватись в різних умовах і різних групах тощо. Основні методи тобто: рольові ігри і групова дискусія. Використовується в роботі з клієнтами, об'єднаними тими або іншими умовами спільного життя, діяльності (в психоневрологічних диспансерах, будинках для престарілих, в службах зайнятості тощо).
ТРУДОВИЙ ДОГОВІР - угода між працівниками і підприємством (установою, організацією), по якому працівник зобов'язується виконувати певну роботу з підкоренням внутрішньому розпорядку, а підприємство (установа, організація) виплачувати йому заробітну платню і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін. Т.д. укладається на різні терміни (невизначений, визначений, на час виконання конкретної роботи). Повне і всебічне виконання Т.д. з боку адміністрації і окремих керівників важливий чинник соціальної захищеності працюючих.
У
УБОГІСТЬ - 1) крайня бідність; 2) {перен.} бідність (почуттів, думок), занепад духа.
УВАГА - фоpма психiчної дiяльностi людини, що виявляється у її спpямованостi i зосеpедженостi на певних об'єктах пpи одночасному абстpагуваннi вiд iнших. У. є такою психiчною функцiєю, яка хаpактеpизує вибipкове ставлення до навколишнього свiту, коли з великої кiлькостi подpазникiв свiдомiсть видiляє один або кiлька.
УМІННЯ - викоpистання суб'єктом наявних знань i навичок для вибоpу i здiйснення пpийомiв дiй вiдповiдно до поставленої мети. У. забезпечує здатність виконання людиною певних дій на основі знань та навичок ("знання в дії").
УМОВИ ПРАЦІ - сукупність особливостей знарядь і предметів праці, стан виробничого середовища організації труда, що впливають істотний чином на здоров'я, настрій і працездатність індивіда. Виділяють чотири групи елементів У.п.: а) санітарно-гігієнічні (мікроклімат, освітлення, шум, вібрація, стан повітряного середовища, ультразвук, різноманітні випромінювання, контакт з водою, маслом, токсичними речовинами, загальна і професійна захворюваність); б) психофізіологічні (фізичне навантаження, нервово-психічне напруження, одноманітність роботи, робоча поза тощо); в) соціальнопсихологічні (соціально-психологічний клімат трудового колективу, його соціальні характеристики); г) естетичні (конструкторські якості робочого місця, архітектурно-художні якості інтер'єра, застосування функціональної музики тощо). Чинники, що впливають на У.т.: а) соціально-економічні (нормативно-правові, економічні, соціально-психологічні, суспільно-політичні) безпосередньо зумовлені сукупністю виробничих відносин, та обумовлено рівнем розвитку продуктивних сил; б) техніко-організаційні (кошти праці, предмети і продукти праці, технологічні процеси, організація праці, організація управління) безпосередньо зумовлені рівнем продуктивних сил, та опосредовані виробничими відносинами; в) природні (географічні, біологічні, геологічні) зумовлені особливістю природного середовища, в якому здійснюється праця. Специфіка дії природних чинників на У.п. полягає в тому, що вони не тільки безпосередньо впливають на формування У.п., але і створюють середовище, в якому діють чинники, що відносяться до перших двох груп. Всі три групи чинників знаходяться в нерозривній єдності і впливають на процес праці одночасно. Облік цих чинників - необхідна умова реалізації соціального захисту населення. Створення нормальних У.п. - найважливіший чинник соціальної захищеності людей. Обов'язком соціальних служб є активний вплив на відповідні управлінські структури з метою створення (і контролю) сприятливих У.п. працівникам.
УПРАВЛІННЯ - у психологiї - свiдомий i цiлеспpямований пpоцес впливу на свiдомiсть i поведiнку окpемих iндивiдiв або членiв гpупи, колективу, оpганiзацiї з метою пiдвищення оpганiзованостi та ефективностi їх спiльної дiяльностi.
УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНЕ - 1) в широкому значенні управління усіма і будь-якими суспільними процесами на відміну від управління в біологічних і технічних системах; 2) у вузькому значенні - управління процесами і явищами соціальної сфери суспільного життя, засіб реалізації соціальної політики. Змістом У.с. є формування критеріїв і показників соціального розвитку об'єкта, виділення виникаючих в ньому соціальних проблем, розробка і застосування методів їх розв'язку, досягнення станів, що плануються і параметрів соціальних відносин і процесів. У.с. має циклічний характер і проходить такі стадії, як прийняття управлінського рішення, його виконання і перевірку результатів його виконання. Ці стадії реалізуються з допомогою наступних функцій (напрямів) управлінської діяльності: планування (іноді виділяється прогнозування), регулювання, керівництво, організація, координація і контроль. Суб'єктом У.с. в широкому значенні виступає все населення, у вузькому значенні спеціалізовані державні і суспільні установи і служби. При здійсненні задач У.с. застосовуються різноманітні методи і кошти: економічні, адміністративні, соціально-психологічні і інш.
УПРАВЛІНСЬКЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ - різновид професійної діяльності по вдосконаленню управління, центральна ланка якої - експертна допомога керівникам в розв'язанні проблем управління соціальними системами.
УСИНОВЛЕННЯ, УДОЧЕРІННЯ - прийняття на виховання неповнолітніх дітей, що позбавилися піклування батьків, з встановленням між усиновленим і усиновлювачем правових (особистих і майнових) відносин, існуючих між батьками і дітьми. Після У. правовий зв'язок неповнолітнього з колишніми батьками повністю припиняється. Усиновити можуть чужі люди і родичі, якщо останні по якій-небудь причині замінили батьків. Не можуть бути усиновлювачами неповнолітні громадяни, позбавлені батьківських прав, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними, психічно хворі, наркомани, алкоголіки тощо. Для У. потрібна згода батьків дитини (одного з них), самого неповнолітнього (якщо він досяг десятирічного віку), чоловіка(дружини) усиновлювача. Таємниця У. охороняється законом. У. може бути відмінено тільки судом, який керується інтересами дитини.
УСТАНОВКА - стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби.
УСТАНОВКА СОЦІАЛЬНА - ціннісне відношення суб'єкта до соціального об'єкта, виражене в готовності позитивної або негативної реакції на нього. Вироблення позитивної установки на роботу з клієнтами соціальних служб, на соціальну роботу в цілому, неодмінна умова успішної професійної діяльності соціологів.
УСТАНОВКА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА - 1) готовність, схильність індивіда або групи людей визначеним чином реагувати на ті або інші явища соціальної дійсності; 2) відносно стійка у часі система поглядів, заснованих на ціннісних орієнтаціях індивіда, а також сукупність пов'язаних з ними емоційних станів, зорієнтованих до певних дій. Знання У.с.-п. має велике практичне значення в соціальній діяльності, в тому числі і в соціальній роботі, контактах соціальних працівників і клієнтів.
УТРИМАНЕЦЬ - людина, що перебуває на чиєму-небудь утриманні.
УТРИМАННЯ - забезпечення непрацюючого (хворого, престарілого, неповнолітнього тощо) коштами, необхідними для існування.
УТРИМАНСТВО - прагнення у всьому розраховувати на допомогу інших, а не на свої сили.
УЯВА - психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду.
Ф
ФАЗА (від гр. phasis - поява) - період, ступінь розгортання певного явища, подій. У психології розрізняють Ф. вікового розвитку індивіда, Ф. соціалізації особистості тощо.
ФАКТ СОЦІАЛЬНИЙ - 1) подія, що мала місце в певний час, при певних умовах незалежно від дослідів суб'єктів; 2) в пізнавальному, гносеологічному значенні подія, описана в чітких поняттях з зазначенням специфіки соціальної ситуації, в якій воно мало місце. У якості Ф.с. розглядають дії, вчинки і характеристики поведінки людей, соціальних і інших груп, матеріальні і духовні продукти людської діяльності, думки, погляди, оцінки людей, їх взаємозв'язки.
ФАКТОР (від лат. facio - роблю) - умова, рушійна сила, причина якогось явища, процесу.
ФАХІВЕЦЬ - 1) працівник, що отримав підготовку до вибраного ним виду трудової діяльності в професійному учбовому закладі; 2) в соціальній статистиці працівник переважно розумової праці, що закінчив, як правило, вищий або середній спеціальний учбовий заклад. В залежності від складності розумової праці розрізняють З. найвищої (висококваліфіковані кадри науки, мистецтва, системи управління і інш.), високої (інженери, агрономи, лікарі, вчителя старших класів, юристи, економісти, соціальні працівники і інш.) і середньої (техніки, фельдшери, вчителя молодших класів, вихователі дитячих садів, бібліотекарі і інш.) кваліфікації. У залежності від рівня відповідальність виділяє Ф.-керівників і Ф.-виконавців.
ФАХІВЕЦЬ З СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ - працівник соціальної служби з високим загальнокультурним, інтелектуальним і етичним потенціалом, професійною підготовкою і необхідними особистісними якостями, що дозволяють ефективно виконувати професійні функції. Ф.с.р. вивчає соціально-економічні і соціально-психологічні умови життя соціальних груп, прошарків, сім'ї і окремої людини і застосовує адекватні методи соціального захисту, підтримки, реабілітації і інших видів соціальної роботи, а також різні соціальні технології.
ФАЦИЛІТАЦІЯ (від лат. facies - образ, обличчя) - термін соціальної психології, що означає підвищення продуктивності праці під впливом присутності інших.
ФЕМІНІЗМ - руйнування стереотипів, рух за захист прав і звільнення жінок, що виникло в епоху буржуазних революцій у Франції, Англії і США. Ф. ділять на старий і новий. Для старого Ф. (виник в XVІІІ в., особливого розквіту досяг в кінці XІX в.) характерне вузьке трактування соціальної рівності жінки (лише як правова рівність). Він отримав назву суфражистського руху. Зростання зайнятості жінок, отримання ними виборчих прав (в Європі і США) привели до спаду феміністського руху. Новий рух сформувався тільки в кінці 60-х початку 70-х років XX в. під назвою неофемінізма. У ньому виділяють три основних напрями: ліберально-реформістський, соціалістичний і радикальний. Існуючий (нарівні з названими) консервативний напрям фактично є антифеміністським (ідеалізує сім'ю і материнську функцію жінок, заперечує наявність дискримінації їх з боку держави). Ф. як рушійна сила виступає істотним чинником соціального захисту жінок, поліпшення умов їх життєдіяльності, якісного зміни образу життя жінки.
ФЕМІНОЛОГІЯ - наука, що вивчає закономірності положення жінки в суспільстві, що досліджує всю сукупність соціальних, політичних, економічних і духовних тенденцій досягнення рівності можливостей для чоловіків і жінок, взаємовідносин статей в різних сферах життя суспільства.
ФІЗІОГНОМІКА (від гр. physis - природа і gnome - думка) - вчення про зв'язок психічного складу і характеру людини з будовою і формою її обличчя, тіла.
ФІЛАНТРОПІЯ - добродійність, допомога незаможнім, соціально незахищеним; заступництво.
ФОБІЇ (від гр. phobos - страх, побоювання) - нав'язливі страхи, які людина не в змозі переборювати.
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ - загальні та спеціальні. Загальні: індивідуальне, парне, групове, колективне навчання; спеціальні: урок, семінар, факультатив, гурток, лабораторні заняття, навчальна конференція, консультування.
ФРЕЙДИЗМ - загальне позначення філософсько-антропологічної і психологічної концепції австрійського вченого-психіатра 3. Фрейда (1856-1939) і сукупність розвинених на її основі вчень і шкіл, відповідно до яких основні стимули людської поведінки є несвідомі прояви психічних процесів, первинні біологічні потяги, головним чином статеві. Значною мірою на цьому заснований сучасний психоаналіз.
ФРУСТРАЦІЯ (від лат. frustratio - марне сподівання, невдача, обман) - психічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження, що виникає в конфліктних ситуаціях, які перешкоджають досягненню мети чи задоволенню потреб і бажань, загрожують людині або її престижу, людській гідності. Ф. - це психологічний стан, що виникає при розчаруванні, нездійсненні якої-небудь значущої для людини мети, потреби; гнітюча тривога, почуття напруження, безвихідність. Зняття Ф. є однією з важливих задач в діяльності соціальних працівників, під час їх контактів з клієнтами.
ФУГА (від лат. fuga - біг, втеча) - психічний стан втечі людини від себе.
ФУТУРОЛОГІЯ - 1) в широкому значенні сукупність уявлень про майбутнє людства; 2) у вузькому - область наукових знань, що охоплює перспективи соціальних процесів; часто вживається як синонім прогнозування.
Х
ХАРАКТЕР (від гр. charakter - ознака, риса, прикмета) - комплекс сталих психiчних властивостей людини, що виявляються в її поведiнцi та дiяльностi, у ставленнi до суспiльства, до пpацi, колективу, до самої себе. Як i свiтогляд, Х. є стpижнем особистостi, головним визначальником її iндивiдуальностi.
ХАРЧУВАННЯ - надходження в організм людини і засвоєння ним речовин, необхідних для поповнення енергетичних витрат, побудови і поновлення тканин. Х. людини істотно впливає на його здоров'я, працездатність і тривалість життя. Добова потреба в Х. залежить від віку, роду занять, способу життя, кліматичних умов тощо. Добова потреба в основних поживних речовинах і калоріях для чоловіка 40-60 років, що не займається фізичним трудом і що проживає в місті: білки - біля 90 г, в тому числі тваринні - понад 50 г; жири - біля 80 г, в тому числі рослинні - 25 г; вуглеводи - понад 350 г; калорійність - 2600 ккал. У жінок, в зв'язку з менш активним обміном речовин і меншою вагою тіла, відповідні показники на 15% нижче. Для раціонального дитячого Х. необхідні всі харчові компоненти (у відповідних дозах) і правильний режим (наприклад, 4-разовий прийом їжі з відповідним розподілом її кількості: 30, 40-45, 10, 20%).
ХЛОРОПСІЯ (від гр. chloros - зелений і opsis - вид, розгляд) - кольорове бачення, викликане отруєнням. При Х. всі предмети здаються зеленого кольору.
ХОСПИС - 1) лікарня для онкологічних хворих з останньою стадією захворювання, де створені всі умови, щоб людина відчувала як можна менше страждань; 2) багатопрофільна програма, що передбачає допомогу смертельно хворим людям на протязі останніх місяців їх життя. Ця допомога, як правило, забезпечується в установах нелікарняного типу, в домашній обстановці членами сім'ї, друзями і знайомими.
Ц
ЦИКЛОТИМІЯ (від гр. kyklos - коло і thymos - душа) - психічне захворювання, легка форма маніакально-депресивного психозу.
ЦІЛІ (орієнтири) СОЦІАЛЬНІ - цінності індивіда, групи індивідів, класів, суспільства, на досягнення яких направлена їх діяльність.
ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ - вiдбipкова, вiдносно стiйка система спpямованостi iнтеpесiв i потpеб особистостi, нацiлена на певний аспект соцiальних цiнностей. Детеpмiнантами Ц.о. особистостi виступають матеpiальнi умови життєдiяльностi, а також iндивiдуально-типовi pиси, нахили, здатностi i здiбностi людини.
ЦІННОСТІ СОЦІАЛЬНІ - 1) в широкому значенні - значимість явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості; 2) у вузькому значенні - етичні і естетичні вимоги, вироблені людською культурою, що є продуктами суспільної свідомості. До числа Ц.с. відносять світогляд, соціальну справедливість, людська гідність, цивільний обов'язок тощо.
Ч
ЧИННИК СОЦІАЛЬНИЙ - причина, рушійна сила якого-небудь соціального явища, що визначає його характер або окремі межі.
ЧУТКИ - iнфоpмацiя, що пеpедається по неофіційним каналам повiдомлень.
ЧУТТЯ - а) особливий психiчний стан пiдсвiдомого вiдобpаження явищ i подiй, iнтуїтивне пеpедчуття їх; б) особливе пеpеживання, що супpоводжується вдоволенням чи невдоволенням чимось або кимось.
Ш
ШИЗОЇД (від гр. schizo - розсікаю, розділяю) - тип особистості, що перебуває на межі між здоровим станом і психозом. Для Ш. властивий ряд характерологічних та особистісних рис (замкнутість, некомунікабельність, надмірна серйозність, холодність у стосунках тощо).
ШОВІНІЗМ - крайня форма націоналізму, проповідування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам всіх інших націй, поширення національного чванства, розпалювання національної ворожнечі і ненависті. Ш. впливає саме негативним чином на взаємовідносини між соціально-етнічними групами, нерідко проявляючись в тій або іншій формі в розв'язанні соціальних проблем корінних груп населення, в практиці соціальної роботи.
Я
Я - категорія у психології для означення індивідуальності, неповторності особистості.
ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ - в загальному означає такий характер здійснення соціологічного дослідження та викладання його результатів, при якому основний акцент робиться на теоретичних ресурсах соціології, індивідуальному досвіді, спостереженні та інтуїції, традиційних засобах філософського і логічного аналізу категорій і понять, історичних співставленнях, використанні окремих особистих і офіційних документів, прийомів публіцистичного і художнього обгрунтування тверджень, висновків і рекомендацій.
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ - компонент (сторона) образу життя; категорія, що виражає якість задоволення матеріальних і духовних потреб людей: якість харчування, якість одягу і її відповідність моді, комфортність житла, якісні характеристики в сфері охорони здоров'я, утворення, обслуговування населення, якісна структура дозвілля, етична атмосфера, настрій, міру задоволення людей в змістовному загальному пізнаванні світу, творчій праці, структурі розташування тощо. Органічно пов'язане з рівнем життя. Облік і знання Я.ж. своїх клієнтів, основних соціальних і інших груп верств населення неодмінні умови успішної діяльності соціального працівника.


Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить