Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Господарські рішення.Закони та закономірності, що впливають на прийняття рішень

Господарські рішення.Закони та закономірності, що впливають на прийняття рішень
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Закони та закономірності, що впливають на прийняття рішень

Приймаючи господарське рішення, керівник як людина, як бі-осоціальна й духовна самокерована система, перебуває під упли-вом ряду законів природи, синергетичний ефект поєднання яких без їх знання може привести до різних, причому не завжди пози-тивних, наслідків.
У загальному розумінні закон являє собою стійкі відносини між об’єктами та явищами, яким властиві необхідність, загаль-ність і повторюваність [5]. Основні закони, що їх повинні врахо-вувати ОПР, — це загальні закони, котрі визначають поведінку людини; закони зв’язку із зовнішнім середовищем; соціально-психологічні та біопсихічні закони

1. Загальні закони управління людиною
Закон єдності біологічного та соціального Індивідуум у своєму поводженні, звичках запрогра-мований навколишнім середовищем, культурними стандартами, тому дії людини визначаються не тіль-ки поточними стимулами, але й усім досвідом її по-переднього життя
Закон єдності соціального й несвідомого Дії людини визначаються не тільки свідомістю, але й неусвідомленими мотиваційними причинами. Лю-дина може бути запрограмована на виконання рі-шення і, не усвідомлюючи цього, реалізовувати його
Закон послідовності розвитку У природі та єдності зміна розвитку відбувається пі-сля виникнення відповідних передумов. За первіс-ними успіхами можуть траплятися зриви, якщо не враховувати стратегічні розриви. Необхідна поетап-на реалізація прийнятих рішень
Закон зростання ентропії Ізольовані організаційні системи мимоволі прагнуть перейти з менш імовірного стану в більш імовірний за відсутності протидійних сил
Закон відносності поводження У механізмах роботи мозку все відносно. У різних умовах ті самі подразники сприймаються по-різному та викликають різні реакції. Поводження лю-дини не підпадає під лінійні закони, воно недетер-міновано. Можна лише прогнозувати її дії ймовірнісними методами
Закон кумулятивного впливу зовнішніх чинників Причиною поведінкових дій є не одна попередня подія, а низка їх. Тому доцільно враховувати різно-маніття та стохастичність соціальних і психологіч-них явищ у різних ситуаціях, а також ту обставину, що кожна людина домагається своєї мети.
Дії людини зумовлюються вродженими та придба-ними якостями, підпрограмами, що й викликає зрос-тання впливу зовнішніх сил у сполученні з внутрішніми причинами на ухвалення рішення
Закон Визначення
2. Закон інерційності людських систем
Загальний закон інерції Почавши працювати в одному напрямі, людський мозок має схильність працювати в тому самому на-прямі й за інших зовнішніх подразників. Кожна лю-дина набуває певних звичок, навиків, що дають мо-жливість якщо не визначати конкретні її дії, то принаймні прогнозувати
Закон настановлення Діяльність людини, її вчинки визначаються, як пра-вило, системами цінностей, що вказують на стан го-товності, схильності особи до видів діяльності та ступінь її активності.
Людина ще до ухвалення рішення налаштована дія-ти певним чином, хоча часто й не усвідомлює існу-вання та вплив настанов. Учинки індивідуума в схожих ситуаціях часто збігаються. Отже, знаючи комплекс настанов, можна прогнозувати дії людини
Закон домінанти Кожна людина схильна до визначеного сприйняття, способу мислення, способів дії та форм поведінки на основі наявних у кожної людини в нервовій сис-темі вогнищ збудливості. Порушення пов’язано не з поточними факторами, а з минулим досвідом, об-ставинами. При цьому виявляється схильність до визначеного сприйняття дійсності, способу мислен-ня, способів дії та форм поводження. Сформовані домінанти не переборюються словами й логікою переконання, допоки не з’явиться новий досвід, що руй-нує старі домінанти
3. Закони зв’язку із зовнішнім середовищем
Закон відповідності вимогам середовища Ступінь прояву особистих якостей і реалізація мож-ливостей людини визначається вимогами навколишнього середовища. Гарні умови життя, праці, побуту знижують незадоволеність, але не стимулюють здатність до розвитку
Закон адаптації Усі реакції людини, її вчинки та дії спрямовані на усунення шкідливих щодо неї зовнішніх впливів і досягнення сприятливих умов для забезпечення своєї життєдіяльності. Усе, що не пристосується до на-вколишнього середовища, вимирає
Закон впливу норм і регламентації Чинні норми виражають типові соціальні зв’язки та відносини для більшості. Дотримання норм — обов’язок людини. Однак зайва регламентація притлу-млює активність особистості, творчу самостійність
4. Соціально-психологічні та біопсихічні закони
Закон обмеженості нормативно-правового поводження  Встановлені формальні вимоги мають обмежену си-лу. Органи керування повинні мати повноваження й обов’язки відповідно до функцій. При цьому має до-тримуватися домірність відповідальності об’єкту і характеру повноважень
Закон рефлекторного характеру діяльності  Діяльні акти людини мають у своїй основі безумовні й умовні рефлекси, що забезпечують біологічне і соціальне виживання, саморозвиток людини. Лю-дина, у першу чергу, підкоряється безумовним ре-флексам. Ієрархічний (суспільний) рефлекс генетично визначає необхідність боротьби за місце в соціальній ієрархії. Рефлекс мети — основний фак-тор породження життєвої енергії, завдяки чому створюються (формуються) умови для досягнення цієї мети
Закон традицій і зви-чаїв Звичаї — історично сформовані й передані в процесі еволюції порядки, правила поведінки, а традиції — гальмо. Знищення традицій і звичаїв руйнує органі-зацію, а насаджувана нова культура може бути за-своєна тільки в молодому віці. Традиції можуть мі-нятися лише зі зміною поколінь
Закон економії сил Витрати праці люди прагнуть зменшити, а її резуль-тати використовувати максимально. Людина спо-конвічно запрограмована вдосконалювати, полег-шувати працю. Цей закон породжує лінь
Закон випереджувальної дії реальності Людський мозок може приймати рішення з визначе-ним тимчасово-просторовим попередженням майбутніх подій. Усі реакції людини, її дії не вільні від ми-нулого та не відбуваються поза зв’язком із перспективою
Закон очікуваного корисного ефекту Людина не може прийняти й виконати рішення, що не обіцяє одержання корисного ефекту
Закон впливу емоцій та вольової детермі-нації поведінки Живі системи стимулюються до дій позитивними емоціями. Позитивні емоції викликають приплив енергії, підвищення тонусу організму. В разі виник-нення конфлікту між розумом і почуттям найчасті-ше перемагає почуття. Однак людина здатна свідо-мо регулювати свої дії та вчинки відповідно до поставленої мети, хоча воля — не завжди вирішаль-ний фактор її активності. Необхідно враховувати і сферу можливої несвідомої поведінки

Для підвищення якості й ефективності господарських рішень не-обхідно враховувати механізм дії таких економічних законів функ-ціонування ринкових відносин, як: закон залежності між попитом та ціною (закон попиту); закон залежності між пропонуванням та ці-ною (закон пропонування); закон зростання додаткових витрат; за-кон спаду корисності; закон ефекту масштабу виробництва; закон ефекту досвіду; закон економії часу; закон конкуренції.

Необхідність прийняття ГР зумовлена існуванням проблем — складних теоретичних питань чи практичних ситуацій, що характеризуються розривом між тим, що є та що повинно бути. Поняття «технологія прийняття рішень» вимагає відповідей на такі запитання: ідея, мета (навіщо робити?); кількість і якість об’єктів (що робити?); ресурси (з якими витратами?); застосовувані технології (як робити?); виконавці (хто повинен робити?); терміни (коли робити?); споживачі (для кого робити?); місце (де робити?); економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти (що це дає?).
Процес прийняття рішень (ПР) характеризується комплексом «інтегральних» процесів інтелектуальної діяльності керівника й апарата управління, доцільною організацією, науково обґрунто-ваними технологіями. Процес прийняття рішень має певні елементи: мету; суб’єкта, що приймає рішення; альтернативні варіанти рішення; умови, результати та критерії вибору.
Процес прийняття рішень передбачає формування та викорис-тання певного алгоритму. На даний час не існує загальноприйня-тої технології прийняття рішень. Необхідну обґрунтованість і на-дійність того чи іншого рішення дає можливість забезпечити виконання певних процедур на етапах постановки задачі розв’язання проблеми; розробки варіантів рішення; вибору рішення; організації виконання рішення та його оцінки.
Існують три шляхи прийняття рішення: керівник може при-ймати рішення самостійно; рішення може бути прийнято керів-ником після консультації з іншими; ті, кого це рішення безпосе-редньо стосується, можуть приймати його як група (керівник при цьому виступає як один із членів групи).
Корисні структурні схеми для прийняття рішень: модель «сміттєвого контейнера», раціонально-дедуктивна модель, науковий менеджмент (тейлоризм), дискретно-інкрементальна модель, уні-версальне передбачення, редукціонізм, тотальне управління якіс-тю, теорія хаосу, теорія ігор. Методи, що допомагають прийняти конкретне рішення: алгоритм рішення; діаграма у вигляді риб’ячого скелету (метод Ішікави); блок-схема (блок-діаграма); процес складання карт («ґрунтовка»), уявні схеми.
Непередбачені зміни умов діяльності підприємства часто ви-магають реалізації одразу кількох рішень, але через брак часу та ресурсів суб’єкт, що приймає рішення (СПР), повинен знати ос-новні способи формування пріоритетів — це метод АВС та ко-льорове кодування.
Для прийняття та обґрунтування рішень варто враховувати логіку, інтуїцію та досвід як три сторони трикутника. В ідеалі всі названі елементи повинні бути абсолютно збалансованими, але на практиці акценти будуть великою мірою залежати від стилю прийняття рішення (групового чи індивідуального) та типу рі-шення взагалі.
Процес прийняття рішення на стратегічному та оперативному рівні може носити інтуїтивний, заснований на судженнях чи ра-ціональний характер. Оскільки рішення приймаються людьми, то їх характер багато в чому несе на собі відбиток особистості ме-неджера, що приймає рішення. У зв’язку з цим прийнято розріз-няти урівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані та обережні рішення. У теорії управління виділяють також три основні моделі прийняття рішень — класична, поведінкова та ірраціональна мо-делі. Основними факторами безпосередньої ситуації, що впливає на прийняття рішення, є: значимість рішення; тиск часу; умови, в яких діє ОПР. Залежно від ступеня визначеності інформації іс-нують такі умови прийняття господарських рішень: умова визна-ченості; умова невизначеності; умова ризику.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить