Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Господарські рішення. Основні моделі та засоби прийняття рішень

Господарські рішення. Основні моделі та засоби прийняття рішень
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Основні моделі та засоби прийняття рішень

У процесі прийняття певних рішень суб’єктом господарюван-ня використовуються певні моделі.
Для формалізації кожної моделі прийняття господарського рішення використовується певна сукупність методів, серед яких найчастіше застосовуються:
1.    Алгоритм рішення. Алгоритм зображує альтернативні на-прями дій та фінансові наслідки кожної альтернативи. Розрахо-вуючи ймовірність кожного варіанту розвитку подій, можна про-аналізувати результати прийняття рішення чи низки рішень. Один із найкращих методів для прийняття рішень.
2.    Діаграма у вигляді риб’ячого скелету (метод Ішікави). Допомагає зрозуміти відношення між причиною та наслідками. Особливо корисна в ситуаціях, коли причини проблем чи криз важко з’ясувати. Діаграма дає змогу менеджеру: поглянути на проблему в цілому, а не на окремі її частини; знайти більше однієї можливої причини посталої проблеми; надати належну увагу дрібним причинам проблеми; чіткіше побачити зв’язки між при-чинами; обговорити проблему командою або групою; виробити нові ідеї; оцінити ідеї колективного прийняття рішення. Побудо-ва діаграми передбачає такі кроки: проблема ставиться у квадра-тик з правого боку сторінки (голова риби); креслиться горизонтальна лінія, що виходить із квадратика (хребет риби); далі кресляться похилі лінії, під кутом 45° до горизонтальної (ребра риби), на яких пишуться можливі причини виниклої проблеми; до кожної причини дописуються ніби лініями в різні боки можливі субпричини (кістки від ребер риби); оцінюються зв’язки між го-ловними причинами та субпричинами для розуміння того, як во-ни можуть бути поєднані та чи не дублюються вони на діаграмі.
3.    Блок-схема (блок-діаграма). Графічна репрезентація поточної інформації, ідей чи компонентів системи. Це найкращий спо-сіб пояснити чи зрозуміти, що відбувається всередині замкненої системи. У бізнесі блок-схеми ілюструють процес (фізичний процес виробництва, процес менеджменту), завдяки якому рішення доводяться до кінця. Можливі умовні позначення в схемах: фор-мулювання факту — овал, дія — прямокутник, питання — ромб, напрям руху — стрілка.
4.    Процес складання карт («ґрунтовка»). Спосіб, у який мож-на точно зобразити перебіг процесу. Полягає в інтерв’юванні лю-дей, котрі виконують роботу на кожній окремій ділянці, для того, аби зрозуміти головні напрями їхньої діяльності, інформаційні по-токи та зв’язки між ними. Чернетка процесу малюється на аркуші паперу. Потім люди, яких попередньо інтерв’ювали, запрошуються оглянути ті частини процесу, за які вони відповідають, щоб пере-
вірити дотримання точності їхніх описів у конструкції.
5.    Уявні схеми. Спосіб репрезентувати багато різних компонен-тів складної проблеми, інструментів для передачі складних ідей ін-шим. Використання уявних схем передбачає такі дії: центральна ідея, проблема пишеться в центрі великого аркуша паперу; ідеї, іні-ційовані центральною, зображуються за допомогою серії ліній, що виходять з центру; як результат з’являється зображення уявної схе-ми, подібної до павутиння чи кореневої системи алгоритму, де лінії розходяться в усіх напрямах до країв паперу. Схеми дають можли-вість зламати традиційні способи міркування над проблемою, на-близитися до проблеми буквально з чистим аркушем паперу, звіль-нюють людей від дотримання попередньої логіки.
Непередбачені зміни умов зовнішнього середовища та внут-рішніх реалій підприємства вимагають від суб’єкта господарю-вання необхідності прийняття багатьох рішень, але брак часу та ресурсів унеможливлює реалізацію цих рішень одночасно. Тому суб’єкт, що приймає рішення, повинен визначати, яким видам робіт чи рішенням віддавати перевагу. Розглянемо основні спо-соби формування пріоритетів.
1.    Метод АВС. Спосіб визначення ієрархії завдань та рішень через розміщення їх як А-, В-, С-завдання відповідно до їх важ-ливості (А — завдання найбільшої пріоритетності; В — важливі завдання, що мають меншу пріоритетність, але можуть набути її дуже швидко; С — завдання, які рано чи пізно привернуть увагу, але зараз можуть бути відкладені; D — завдання, що можуть уза-галі лишитись невиконаними, їх можна просто відкинути) чи за ступенем терміновості.
2.    Кольорове кодування. Використання кольорових крапок для позначення пріоритетності рішень. Різновид — техніка «ро-бочий набір», що полягає у вживанні чотирьох основних кольорів для класифікації роботи, субординуючи її як «завдання» та «можливості», а також поділяючи її на персональну та спільну. Напри-клад, синій колір може стосуватися завдань, які керівник вимагає виконувати чітко, згідно із затвердженим стандартом; жовтим кольором можна позначати завдання, де виконавець несе повну відповідальність за самостійну ініціативу в будь-якому напрямі.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить