Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Ситуація 3

Ситуація 3
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Ситуація 3

Найбільші споживачі нафти явно стурбовані рекордними пінами на нафту в 2005 році. За даними МВФ, підвищення нафтових цін на 10 доларів за барель знищує один процентний пункт глобального економічного зростання.
Але якщо для споживачів нафти високі ціни несуть додаткові ризики, то для нафтоексгюртерів — несподівані прибутки. Відповідно до оцінок міністерства енергетики США, які було зроблено у червні 2004 року (тобто до цінових рекордів серпня-вересня), 15 найбільших експортерів нафти за результатами року зароблять на експорті 440 млрд доларів, з яких папівтрильйона доларів близько 80% — прибуток, а інше — витрати нафтових компаній на розвідку, видобуток І транспортування нафти до експортних терміналів. З огляду на тс, що ці витрати варіюють від 2 доларів за барель у країнах Перської затоки до 12 доларів у Північному морі, можна підрахувати, що в 2004 році найбільші експортери нафти дістали прибуток у 350-400 млрд доларів.
Така норма прибутку — рекорд останніх років. У 1998 році загальні доходи ключових експортерів нафти складали усього близько 160 млрд доларів, з яких близько 60% приходилося на витрати. Країни з високим рівнем витрат — Норвегія, Великобританія, Мексика, Росія — ледь покривали витрати на видобуток і транспортування нафти. Країни ОПЕК, у яких більш 90% всього експорту приходиться на нафту, були змушені скоротити витрати й удатися до запозичень: навіть при низьких витратах нафтовидобутку засобів на підтримку соціальної інфраструктури не вистачало.
«Страпи - нафтоекспортери дуже швидко зрозуміли уроки з 1998 року і припинили покладатися на те, що ціни будуть високими. Тому у своїх бюджетних розрахунках в останні роки всі ці країни виходили з консервативних прогнозів нафтових цін, щоб підстрахуватися на випадок їхнього зниження», — відзначає економіст дослідницького центра Global Insight Грзм Уил. Так, бюджети більшості нафтоекспортерів на 2004 рік були зверстані на основі прогнозів, згідно яким середня ціна нафти складе 20-23 долара за барель. Тому зненацька високі доходи 2004 року в більшості країн виявилися виведені за межі видаткових статей бюджету. Мільярди, що звалилися на голову, у різних країнах були використані по-різному.
Арабські країни Перської затоки стали ключовим одержувачем потоку нафтодоларів — шість країн регіону (вони об'єднані в Раду співробітництва Перської затоки) і одержали в 2004 році близько 180 млрд доларів. Високі ціпи на нафту дозволили їм значно поліпшити фінансову ситуацію.
Через необхідність підтримувати високі витрати в країні, де фактично єдиною галуззю є нафтовий сектор, а населення швидко росте, Саудівській Аравії було потрібно по розрахунках лондонського Центра глобальних енергетичних досліджень (CGES), щоб ціпи на нафту досягай 25 доларів за барель. Для того щоб підтримувати соціальні витрати й обслуговувати борг, країні потрібні були середні ціни в 27,5 долара за барель (чого не спостерігалося до 2003 року). Наприкінці 90-х Саудівська Аравія була змушена прибігати до значних запозичень. Уряд країни відмовлявся позичати за кордоном з релігійних причин, тому брав позику тільки на внутрішньому ринку — розмір внутрішнього боргу виріс до 176 млрд доларів, або 100% ВБП.
Напрями інвестицій інших нафтодоларів з арабських країн істотно змінилися. Раніш традиційним пунктом призначення були розвинуті країни, насамперед США. За деякими оцінками, до середини 2001 року накопичений обсяг інвестицій однієї лише Саудівської Аравії в США склав близько 750 млрд доларів. Ця сума була еквівалентна приблизно 7% американського ВВП. До 2001 року Саудівські компанії, банки і приватні особи щорічно вкладали в економіку США близько 4 млрд доларів. Значна частина прибутку реінвестувалася на місці. Американська економіка була основним засобом вкладення для інвесторів із країн Перської затоки: на США приходилося близько 60% вкладень арабських інвесторів за кордоном. Ще 30% направлялося в Європу і 10% — в інші країни.
Але після 11 вересня 2001 року ситуація змінилася. Анти-арабські виступи в США привели до відтоку Саудівських капіталів. За різними оцінками, за останні три роки зі Сполучених Штатів було виведено від 100 до 200 млрд доларів Саудівських інвестицій. У меншому масштабі виводилися з американської економіки інвестиції й інших арабських країн: по оцінках CGES, близько 50 млрд. доларів з 2001 року.
Сьогодні нові нафтодолари в американську економіку практично не направляються — цьому заважають як нові правила регулювання ринків у США, так і жорсткість візового режиму для громадян арабських країн. Так, американські банки повинні повідомляти фінансовій владі США про будь-які транзакції на суму більш 10 тис. доларів, що здійснюються іноземцями. Єдина сфера, куди, на думку аналітиків, арабські нафтодолари ще інвестуються, — це американські державні облігації. За даними американського Мінфіну, країни ОПЕК є власниками облігацій па 43 млрд доларів. Утім, це на 5% менше, ніж у 2001 році.
Через неможливість вкладати нафтодолари в розвинуті країни в регіоні Перської затоки спостерігається дійсний бум. Високими темпами ростуть фінансовий ринок (у Саудівській Аравії — на 51%, у Кувейту — на 26% з початку року) і ринок нерухомості, споживчі витрати, збільшуються інвестиції в інші сектори економіки. Особливо це помітно в невеликих країнах, таких як Бахрейн, ОАЗ або Катар, що намагаються диверсифі-кувати свої економіки, вкладаючи значні кошти в нерухомість, аеропорти, фінансовий сектор, туризм і сферу послуг.

Запитання:
1.    Опишіть вплив росту цін на нафту на розвиток світової
економіки й окремих галузей.
2.    Охарактеризуйте вплив подій 2001 року на американський бізнес.


 
загрузка...

Комментарии   

 
0 #1 Administrator 17.12.2012 08:21
ВІДПОВІДЬ НА СИТУАЦІЯ 3

1) - підвищення нафтових цін на 10 доларів за барель знищує один процентний пункт глобального економічного зростання;
- країни у яких більш 90% всього експорту приходиться на нафту, були змушені скоротити витрати й удатися до запозичень: навіть при низьких витратах нафтовидобутку засобів на підтримку соціальної інфраструктури не вистачало.
- Через неможливість вкладати нафтодолари в розвинуті країни в регіоні Перської затоки спостерігається дійсний бум. Високими темпами ростуть фінансовий ринок (у Саудівській Аравії — на 51%, у Кувейту — на 26% з початку року) і ринок нерухомості, споживчі витрати, збільшуються інвестиції в інші сектори економіки. Особливо це помітно в невеликих країнах, таких як Бахрейн, ОАЗ або Катар, що намагаються диверсифікувати свої економіки, вкладаючи значні кошти в нерухомість, аеропорти, фінансовий сектор, туризм і сферу послуг.

2) Напрями інвестицій інших нафтодоларів з арабських країн істотно змінилися. Раніш традиційним пунктом призначення були розвинуті країни, насамперед США. За деякими оцінками, до середини 2001 року накопичений обсяг інвестицій однієї лише Саудівської Аравії в США склав близько 750 млрд доларів. Ця сума була еквівалентна приблизно 7% американського ВВП. До 2001 року Саудівські компанії, банки і приватні особи щорічно вкладали в економіку США близько 4 млрд доларів. Значна частина прибутку реінвестувалася на місці. Американська економіка була основним засобом вкладення для інвесторів із країн Перської затоки: на США приходилося близько 60% вкладень арабських інвесторів за кордоном. Ще 30% направлялося в Європу і 10% — в інші країни.
Але після 11 вересня 2001 року ситуація змінилася. Анти-арабські виступи в США привели до відтоку Саудівських капіталів. За різними оцінками, за останні три роки зі Сполучених Штатів було виведено від 100 до 200 млрд доларів Саудівських інвестицій. У меншому масштабі виводилися з американської економіки інвестиції й інших арабських країн: по оцінках CGES, близько 50 млрд. доларів з 2001 року.
Сьогодні нові нафтодолари в американську економіку практично не направляються — цьому заважають як нові правила регулювання ринків у США, так і жорсткість візового режиму для громадян арабських країн. Так, американські банки повинні повідомляти фінансовій владі США про будь-які транзакції на суму більш 10 тис. доларів, що здійснюються іноземцями. Єдина сфера, куди, на думку аналітиків, арабські нафтодолари ще інвестуються, — це американські державні облігації. За даними американського Мінфіну, країни ОПЕК є власниками облігацій па 43 млрд доларів. Утім, це на 5% менше, ніж у 2001 році.
Цитировать
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить