Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Стратегія управління фінансовою стійкістю

Стратегія управління фінансовою стійкістю
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Стратегія управління фінансовою стійкістю

Побудова фінансових стратегій на мікроекономічному рівні дає можливість об'єднанням господарським суб'єктам створювати певні моделі фінансово-господарської діяльності, досліджувати взаємозв'язок між окремими елементами їх розвитку.
Щоб забезпечити виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, насамперед, уміти реально оцінювати фінансовий стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів. Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Вона визначає конкурент ноздатність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені можуть бути гарантовані та забезпечені економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому і виробничому відношенні. За допомогою фінансового аналізу розробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, формуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.
Поліпшення якості управління вимагає розвитку й удосконалення методологічного і методичного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства і планування його діяльності.
Проведенню аналізу фінансового стану підприємства належним чином перешкоджають наступні фактори:
некомпетентність    управлінців    у    виборі    відповідної    методики проведення фінансового аналізу;
неоднозначність у підходах проведення фінансового аналізу;
не уніфікованість методів.
Внутрішній аналіз необхідний підприємству для більш ефективного планування і управління своєю діяльністю. При формування як поточних так і довгострокових планів, спочатку оцінюється фактичний фінансовий стан підприємства, а потім визначається ефект від розроблюваних стратегій на майбутнє. Як правило, задачі, спрямовані на коректування фінансової політики підприємства, задаються його адміністрацією. У цьому випадку можна сказати, що результати фінансового аналізу призначені для внутрішніх користувачів, вони повинні допомогти визначити найбільш ефективні шляхи поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства. Результатом проведення аналізу для внутрішнього користувача є комплекс управлінських рішень - поєднання різних заходів, спрямованих на оптимізацію виробництва і реалізацію продукції підприємства з урахуванням впливу змін макро- і мікроекономічного середовища.
Методики оцінки фінансового стану підприємств можна умовно розділити на три групи: оцінка за поточною діяльністю; оцінка за активами; оцінка за майбутніми грошовими потоками.
Оцінка за поточною діяльністю - не припускає використання прогнозів і впровадження нових проектів, вона максимально проста, і завдяки цьому, часто застосовується. Існує декілька різновидів оцінки фінансового стану підприємства по його поточній діяльності. Найкращі результати дає застосування подібної методики на стабільно працюючих підприємствах.
Оцінка за активами - застосовується у тих випадках, коли підприємство має серйозний потенціал. Тут використовуються оцінки вартості активів.
Оцінка за майбутніми грошовими потоками - застосовується в тих випадках, коли уявлення про подальший розвиток підприємства є єдиним і репрезентативним джерелом даних про об'єкт інвестування. Даний метод, має два певні недоліки: 1) зробити точний прогноз-задача надзвичайно складна і для такої оцінки розкид значень в 20-30% можна вважати відмінним результатом;  2) оцінці  будуть підлягати  проекти,  а не власне фінансова
діяльність підприємства.
Атрибутом сучасної економіки, окремої сфери діяльності, конкретного підприємства є їх "стійкість" або "сталий розвиток". Термін "стійкий" у тотожний поняттю "сталий" і має на увазі "такий, що довго зберігає і виявляє свої властивості, не піддається руйнуванню; для якого характерні стабільність, постійність...". А термін "розвиток" тлумачиться як "процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до іншого, вищого". Отже, сталий розвиток - це постійний, стабільний процес, за яким відбувається перехід від одного якісного стану об'єкта до вищого.
Вперше поняття "сталий розвиток" як показник економічної системи з'явилось в 1987 році у "Брунтлендській доповіді" Міжнародної комісії ООН з питань навколишнього середовища і розвитку.
Концепція стійкого розвитку передбачає певні обмеження в експлуатації мобілізованих фінансових ресурсів. Проте, ці обмеження можна взяти під контроль та забезпечити шлях до економічного розвитку підприємств й поєднання економічних інтересів суб'єктів фінансових відносин.

Застосування терміну "розвиток", а не "зростання" пояснюється тим, що існує "межа росту" та немає меж для "розвитку". Адже під зростанням розуміють кількісне збільшення об'єкту чи показника, що, безумовно має свої межі, а розвиток охоплює ще й інші складові - якість процесу чи об'єкту, його рейтинговий рівень тощо, тобто то, що не має певної межі. Отже, під стійкістю розвитку розуміють не сталу величину, а процес, який є безмежним. Фінансова діяльність підприємств повинна керуватись у своєму розвитку принципами стійкості. Особливо актуальним зазначене питання є в фінансовій сфері економіки, ефективне функціонування якої зумовлене тісним поєднанням таких складових, як економічної, та соціальної.

Схема структури цілей стратегії управління фінансовою
стійкістю підприємства Пояснення умовних позначень: 1 - зміцнення фінансової стійкості підприємства; 1.1.- усунення неплатоспроможності підприємства:
1.2 - відновлення фінансової стійкості підприємства;
1.3 - зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання; 1.1.1 - зменшення поточних зовнішніх фінансових зобов'язань підприємстві;

1.1.2 - зменшення поточних внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства;
1.1.3 — збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних
зобов'язань;
1.2.1  - збільшення обсягу позитивного грошового потоку;
1.2.2   -  зниження  обсягів  споживання   інвестиційних  ресурсів  підприємства у
поточному періоді;
1.3.1  - збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;
1.3.2 - перегляд окремих напрямків фінансової стратегії підприємств;
1.1.1.1 - пролонгація короткострокових банківських кредитів;
1.1.1.2 - відтер мінування виплати нарахованих дивідендів, процентів та ін.;
1.1.1.3 - подовження строків кредиторської заборгованості з товарних операцій;
1.1.2.1  - скорочення суми постійних витрат;
1.1.2.2 - скорочення рівних змінних витрат;
1.1.3.1 - ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень;
1.1.3 2 - реалізація окремих високоліквідних грошових і фондових інструментів
портфеля довгострокових фінансових вкладень;
1.1.3.3 - рефінансування дебіторської заборгованості;
1.1.3.4 - прискорення обігу дебіторської заборгованості;
1.2.1.1  - проведення ефективної цінової політики з метою збільшення суми чистого доходу підприємства;
1.2.1.2   - проведення ефективної податкової політики з метою збільшення суми чистого прибутку;
1.2.1.3   - проведення ефективної емісійної політики у процесі збільшення суми власного капіталу за рахунок додаткового випуску акцій та інших цінних паперів;
1.2.1.4 - проведення ефективної амортизаційної політики;
1.2.2.1   - відмова від початку реалізації реальних інвестиційних проектів, що не забезпечує швидкого чистого грошового потоку;
1.2.2.2 - залучення основних виробничих фондів і нематеріальних активів на умовах лізингу і селенгу;
1.2.2.3  - тимчасове припинення формування портфеля довгострокових фінансових вкладень;
1.2.2.4  - зниження нормативу оборотних активів за рахунок прискорення їхнього обігу.
Зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства залежить від повноти досягнення тактичних цілей, досягнення яких можливе лише за умови досягнення оперативних цілей (табл. 12.1).
Відповідність    тактичних    та    оперативних    цілей стратегії управління фінансовою стійкістю


Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової стійкості вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю за цільовою структуризацією стратегії управління.
Організація цільового стратегічного антикризового управління фінансовою стійкістю, допоможе підвищити рівень стійкості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств. Розроблений механізм структуризації цілей стратегії управління фінансовою стійкістю забезпечує взаємозв'язок і єдину цільову спрямованість заходів антикризового управління фінансами підприємства, що дасть змогу реалізувати програми фінансової стабілізації та закласти підґрунтя фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.
Удосконалення, фінансового управління.
Для вибору раціональних варіантів управління підприємством необхідно прогнозувати можливі ситуації, впливати на них, спрямовуючи його господарську діяльність на досягнення поставленої мети. Так як в будь-якому господарському чи технологічному процесі завжди є фінансовий аспект, а відтак, впливаючи на фінансову діяльність, можна впливати на функціонування всього підприємства, яке необхідно розглядати з точки зору системного підходу. Виробництво продукції, ресурсне забезпечення виробничого процесу, вибір технологій, реалізація продукції з урахуванням кон'юнктури ринку, управління фінансово-господарською діяльністю - це взаємопов'язані елементи економіко-виробничої системи.
Фінансове управління без використання сучасних комп'ютерних технологій не може бути ефективним. Використання обчислювальної техніки спрямоване на автоматизацію обробки інформації, формування необхідних звітних, бухгалтерських і банківсько-фінансових документів.
Інформація про реальну економічну ситуацію на підприємстві про інструментарій фінансового моделювання з метою оптимізації виробничо-
господарської та фінансової діяльності підприємства й ефективності комп'ютерні технології роблять можливою оптимізацію оперативного управління.
Перспективними напрямками використання науково обгрунтованого інструментарію є розробка оптимальних рішень управління господарською і фінансовою діяльністю підприємства - імітації, моделювання реальної ситуації, прогнозування на його основі розвитку цієї ситуації, які реалізуються через:
діалогові процедури аналізу управлінських рішень;
ділові  ігри  й  імітаційні  моделі  для  аналізу  ситуації та  відбору перспективних варіантів розвитку;
моделі    й    алгоритми    розробку    та    прийняття    оптимальних управлінських рішень;
програмне   забезпечення   для   максимального   спрощення   діалогу децидента з ЕОМ.
У розробках за вказаними напрямками істотним недоліком є недостатній взаємозв'язок параметрів виробничої діяльності підприємства з параметрами його фінансової діяльності. Вибір оптимальної стратегії і тактики у фінансовій діяльності забезпечує режим функціонування підприємства.
Фінансове управління може стати тим механізмом, який забезпечить оптимальний режим функціонування підприємства в ситуації, що склалася у зовнішньому середовищі. Для забезпечення цілісності системи управління фінансовою діяльністю передбачається виконання умови єдності цілей та інтересів на всіх рівнях управління, єдності принципів управління, єдності процесу управління.
При удосконаленні фінансового управління необхідно враховувати базові елементи моделей фінансового управління, основними з яких є:
ситуація прийняття рішення;
час для прийняття рішень фінансового управління;
ресурси, які необхідні для реалізації управління;
система управління факторами;
альтернативні варіанти при удосконаленні фінансового управління;
система критеріїв для оцінки результатів фінансового управління.
Дослідження з удосконалення фінансового управління підприємством
потребують   конкретного   вибору   критерію,   за  допомогою   якого   можна
порівнювати різні варіанти впливу на підприємство, його фінанси та систему
управління. Це зумовлює необхідність експертного аналізу кожного впливу
чи реакції системи управління на цей вплив. Ефективним засобом проведення досліджень є методи імітаційного моделювання, які забезпечують числовий експеримент над фінансовими моделями реальних ситуацій із використанням комп'ютерних технологій.
Зростання складності, трудомісткості проведення фінансових розрахунків є наслідком зростання фінансової інтеграції.
Функціонування підприємства має відповідати єдиній системі управління цим підприємством, а управління фінансовою діяльністю повинно бути складовою частиною цієї системи і спиратися на єдину інформаційну базу й загальні принципи математичного і програмного забезпечення усіх підсистем системи управління. Заважає цьому відсутність єдиної методики управління фінансами, нестабільність кредитної системи, втручання у фінансову діяльність підприємства з боку владних структур.
Використовуючи в управлінні фінансовою діяльністю підприємства моделі, необхідно звернути увагу на те, що моделі фінансового управління повинні відповідати:
структурі і властивостям об'єкта управління;
особливостям і можливостям створення використовуваних методів моделювання і експериментів, які проводяться на основі моделей, які використовуються;
вимогам фінансового управління.
Важливою є проблема стандартизації управлінської діяльності, розв'язання якої дає можливість користуватися набутим досвідом, наявним математичним і програмним забезпеченням, що значно здешевлює створення й експлуатацію систем управління.
Для удосконалення фінансового управління необхідні відповідні нормативне регулювання, інформаційна база, яка використовується при управлінні фінансовою діяльністю підприємства, міжнародні стандарти управління та світовий досвід.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить