Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Міжнародна співпраця суб'єктів аудиторської діяльності

Міжнародна співпраця суб'єктів аудиторської діяльності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Міжнародна співпраця суб'єктів аудиторської діяльності

Без перебільшення можна стверджувати, що одним із інструментів, який допомагає розвивати економічні відносини, у тому числі міжнародні, є аудит, оскільки він забезпечує довіру до перевіреної фінансової інформації для її користувачів різних рівнів (міжнародного, державного, урядового, підприємства).
Щодо аудиту, слід розрізняти такі поняття, як його інтернаціоналізація, інтеграція, гармонізація, стандартизація та уніфікація. Підпорядкованість та взаємозв'язок цих понять у контексті аудиту визначає рис. 17.1. Найбільш всеохопним, масштабним є термін «інтернаціоналізація аудиту», під яким слід розуміти створення та визнання міжнародних принципів аудиту, норм і стандартів, діяльність міжнародних аудиторських компаній, інтернаціональних вимог до професії аудитора (у тому числі до освіти та етики), створення і функціонування міжнародних аудиторських професійних організацій. Деталізацією і розвитком інтернаціоналізації аудиту є його «інтеграція» та «гармонізація».
Інтеграція аудиту має кілька основних аспектів: а) інтеграція видів аудиту (зовнішнього, внутрішнього, операційного, екологічного, надання аудиторських послуг) та їх подальший розвиток у взаємозв'язку та єдності; б) інтеграція національних методологій аудиту; в) інтеграційні процеси зі створення єдиних міжнаціональних нормативних документів; г) створення і діяльність міжнародних аудиторських компаній та їх об'єднання (поглинання) з національними аудиторськими фірмами.
Під гармонізацією аудиту слід розуміти приведення до відповідності, узгодженість національних вимог щодо аудиту (як професії, його методології, організації, законодавчих актів) із вимогами та законодавчими (нормативними) актами більш високого рівня: міжнародними, європейськими та іншими регіональними.
Доцільно виділяти три основні рівні гармонізації аудиту: 1) міжнародний; 2) регіональний (на рівні Європейського Співтовариства або країн СНД); 3) державний (національний).
Міжнародний рівень гармонізації характеризується діяльністю міжнародних, інтернаціональних професійних бухгалтерських та аудиторських організацій, спрямованою на вироблення єдиних рекомендацій у сфері аудиторської діяльності та шляхів приведення у відповідність національних і міжнародних вимог щодо аудиту. До таких організацій належать: МФБ та Рада з міжнародної практики аудиту, яка входить до неї; Організація Об'єднаних Націй та у її складі Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартів обліку та звітності (узагальнює вимоги щодо ступеня аналітичності і складу фінансової звітності мультинаціональних корпорацій та її аудиторської перевірки, ведення обліку на спільних підприємствах, відображення у звітах впливу соціально-економічних чинників); Організація економічного співробітництва та розвитку (об'єднує уряди 24 країн, у більшості індустріально розвинутих), вона має на меті сприяти економічному розвитку країн — членів організації через надання консультативної допомоги з широкого спектра проблем, у тому числі й у сфері аудиту. Процес міжнародної гармонізації аудиту розпочався у 70-х роках XX ст., коли було створено більшість із зазначених організацій. Усі рішення та документи, розроблені цими міжнародними організаціями, мають рекомендаційний характер.
Регіональний рівень характеризується гармонізацією різноманітних аспектів аудиту на рівні певного географічного регіону. Для України актуальне виділення двох основних регіонів: 1) Європейський Союз (ЄС); 2) країни СНД.
Наша держава може бути визнана рівноправним членом Європейського Союзу та міжнародної економічної спільноти (а це одне з найпріоритетніших економічних і політичних завдань) тільки за умови визнання та дотримання загальноприйнятих норм і правил, у тому числі й у сфері аудиту.
Вивчення практичного досвіду роботи західноєвропейських аудиторів підтверджує, що ці рекомендації Європейської федерації бухгалтерів повністю втілюються в життя в країнах — членах ЄС. Скажімо, аудитори Франції можуть вільно займатись аудиторською практикою у Великій Британії, Німеччині, Швеції, Італії та інших країнах, і навпаки. Проте слід чітко дотримуватись установлених вимог щодо кваліфікації, освіти, практичного досвіду, порядку отримання кваліфікаційного сертифіката аудитора. Тільки за цих умов відбувається визнання диплома (сертифіката) аудитора однієї країни в іншій державі.
ЄС випустив ряд Директив у сфері бухгалтерського обліку й аудиту (№ 4 — про бухгалтерські звіти компаній і їх аудиторську перевірку; № 7 — про консолідовану фінансову звітність і її аудит; №8 — про аудит та вимоги до аудиторів). Країни — члени ЄС після прийняття Директив мають у встановлені терміни (3—8 років) привести своє законодавство у відповідність до їхніх вимог. Директива Європейського Співтовариства № 8 вимагає проведення аудиторської перевірки для всіх великих компаній, дозволяючи самим державам — членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки для малих та середніх підприємств. Ця Директива також висуває вимоги щодо кваліфікації та освіти аудиторів. Згідно з положеннями Директиви ЄС № 8 аудитор при складанні кваліфікаційного іспиту повинен володіти знаннями з таких основних дисциплін: аудит; аналіз фінансової звітності; загальна теорія бухгалтерського обліку; консолідована звітність; фінансовий та управлінський облік; внутрішня контрольна система; правила складання річної і консолідованої звітності; оцінка і визначення фінансових результатів; рекомендації і правила обов'язкової перевірки звітності, а також загальне право; податкове право; цивільне і комерційне право; трудове право та право соціального страхування; інформаційні системи та інформатика; економіка підприємства, країни та фінансові науки; математика і статистика; основні принципи управління фінансами підприємства.
В Україні, на противагу цьому переліку дисциплін, згідно з положенням, затвердженим АПУ, при складанні іспиту на сертифікат аудитора, знання контролюються з таких дисциплін: аудит; фінансовий та управлінський облік; податки; господарське право, основи фінансового управління, інформаційні системи в бухгалтерському обліку та фінансовому управлінні. Висновок з цього приводу є очевидним. Це лише один із прикладів можливих аспектів гармонізації вітчизняного та європейського аудиту.
На регіональному рівні гармонізація може бути статичною та динамічною. У першому випадку з численних законодавчих та нормативних актів країн певного регіону вибирають те спільне, що їм притаманне в галузі аудиторської діяльності, і формують інваріант спільного нормативного документа; у другому випадку зацікавлені сторони (держави) домовляються вводити такі нові нормативні положення, які б не суперечили прийнятим раніше учасниками угоди.
Необхідність гармонізації аудиту на рівні країн СНД пояснюється спільним історичним та економічним минулим, функціонуванням єдиного народногосподарського комплексу в межах СРСР. Не слід відкидати те, що було корисним і що може бути корисним нині й у майбутньому. Проблеми реформування системи бухгалтерського обліку і розвитку аудиту в країнах СНД, у тому числі в Україні та Росії, є подібними. Важливу роль у їх вирішенні можуть відіграти Асоціація бухгалтерів і аудиторів країн — членів СНД, Координаційна Рада з методології бухгалтерського обліку країн СНД, у складі якої доцільно створити та активізувати роботу спеціального Комітету з питань аудиторської діяльності.
На початкових етапах розвитку процесу гармонізації аудиту в Україні зусилля щодо узгодженості регіонального масштабу мають більші шанси на успіх, ніж першочергова орієнтація на міжнародну перспективу.
Проведені дослідження дають змогу зробити висновок про те, що гармонізація аудиту на державному рівні полягає у досягненні узгодженості між:
•    різноманітними законодавчими і нормативними актами різних рівнів (закони, положення, інструкції, стандарти, нормативи, внутрішньофірмові нормативні документи), які стосуються питань аудиту;
•    діяльністю професійних організацій аудиторів України між собою (АПУ, САУ, ФПБАУ);
•    діяльністю професійних аудиторських організацій та органів законодавчої і виконавчої влади, фінансових структур (ДПАУ, НБУ, ДКЦПФРУ, державні адміністрації різних рівнів, відповідні комісії та комітети Верховної Ради України, Рахункова палата та інші державні структури).

Одним із проявів і шляхів здійснення інтеграції та гармонізації аудиту є його стандартизація. Стандарт у перекладі з англійської означає — норма, зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Тому можна стверджувати, що стандартизація аудиту — це процес розроблення та послідовного застосування комплексу правил, принципів та процедур у процесі здійснення аудиторської діяльності. Це означає, що стандарт аудиту — нормативний документ, який має рекомендаційний характер. Мета стандартів — бути достатньо детальними та повними, щоб їх тлумачення було однаковим у різних країнах, регіонах, фірмах. Серед стандартів аудиту доцільно виокремлювати чотири їх рівні: міжнародні; регіональні; національні; внутрішньофірмові.
Уніфікація аудиту є поняттям вужчим порівняно з терміном «стандартизація» і означає зведення окремих елементів теорії та практики аудиту до єдиних форм. Уніфікація скоріше притаманна аудиту на державному та внутрішньофірмовому рівнях, оскільки уніфікованими в аудиті можуть бути: форми робочих документів аудитора; аудиторські номенклатури; бази даних; аудиторські комп'ютерні програми; форми подання вхідної та вихідної інформації при використанні комп'ютерних систем; звіти аудиторських фірм (наприклад, до АПУ); формат проведення кваліфікаційних іспитів.
Отже, на основі викладеного можна зробити висновок про те, що основними формами здійснення процесу інтернаціоналізації аудиту є його інтеграція та гармонізація. На підставі вивчення зарубіжної та вітчизняної теорії і практики аудиту визначено головні чинники, які впливають на процеси поглиблення його інтеграції та гармонізації, а саме: держава; професійні бухгалтерські та аудиторські організації; суспільство; підприємства-клієнти; аудиторські фірми; характер діяльності підприємств; зовнішні користувачі інформації; національні особливості; зовнішній вплив; вплив академічної науки.
Основними державними органами, які можуть справляти вплив на гармонізацію та інтеграцію аудиту, є такі: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата, Державне казначейство, Міністерство фінансів, ДГТАУ, ДКЦПФРУ, Держкомстат, НБУ.
Суспільство впливає на гармонізацію та інтеграцію аудиту через визначення свого ставлення до професії аудитора (її рейтингу серед інших професій, престижу та іміджу), а також ступенем довіри до результатів аудиторських перевірок. Чим вищий рейтинг аудиторів у суспільстві, тим вищим вимогам повинна відповідати їхня діяльність, а це спонукає до поглиблення гармонізації та інтеграції аудиту.
Існує три основні рівні професійних організацій бухгалтерів та аудиторів: міжнародний, регіональний та національний. Щодо їх діяльності у напрямі гармонізації та інтеграції аудиту, то головна проблема полягає у координації й узгодженості їхніх дій, розподілі сфер впливу.
Виходячи з викладеного виникає необхідність у:
•    паралельній стандартизації бухгалтерського обліку та аудиту, узгодженні стандартів різних країн;
•    координації діяльності аудиторів, які перевіряють дочірні компанії філії та представництва корпорації на території різних країн, і аудиторської групи, яка перевіряє консолідовану звітність материнської компанії;
•    досягненні збалансованого складу між аудиторами, які працюють «на виїзді», по різних країнах, та місцевими аудиторами;
•    досягненні необхідного рівня кваліфікації всіх задіяних аудиторів;
•    виробленні єдиних підходів до організації та здійснення внутрішнього аудиту в усіх складових частинах мультинаціональної корпорації;
•    стандартизації та уніфікації аудиторських процедур;
•    визначенні послідовності та ієрархії подання результатів перевірок внутрішніми аудиторами: одразу в головний офіс компанії чи керівництву місцевого дочірнього підприємства.

Вирішення зазначених питань сприятиме гармонізації аудиту у міжнародному та регіональному масштабах.
Крім того, слід враховувати інтереси внутрішніх користувачів інформації підприємства-клієнта (керівників різних рівнів, ради директорів, контрольних служб) та галузеву специфіку його діяльності. Це означає, що крім загальної гармонізації аудиту доречно розрізняти конкретні її прояви на рівні галузей господарської діяльності та стандартизації інформації (щодо її обсягу та якості), яка надається зацікавленим особам на підприємстві-клієнті, що перевіряється. Доцільно розробити стандартні методики аудиторської перевірки підприємств харчової, легкої, хімічної промисловості, машинобудування, торгівлі тощо, а також визначити стандартну структуру і формат рекомендацій аудитора, звітів з проведених оглядів інформації, аналітичних оцінок.
Зовнішні користувачі інформації аудитора (інвестори, кредитори, покупці, банки, фінансові аналітики, фондові ринки, брокери) теж причетні до гармонізації аудиту. Мають бути вироблені загальні вимоги до структури та змісту аудиторських висновків, які складаються аудиторами різних країн, а це, у свою чергу, сприятиме захисту інтересів користувачів інформації та забезпечить їхні права на отримання якісних, стандартизованих даних про результати перевірки. Необхідно також створити умови для неухильного дотримання аудиторами цих вимог.
Національні особливості, притаманні тій чи іншій державі, можуть прискорювати або уповільнювати процес гармонізації аудиту. Серед чинників, які впливають на цей процес, можна назвати такі: 1) рівень економічного розвитку держави (чим вищий рівень розвитку, тим країна є більш інтегрованою у світове економічне співтовариство, а це, у свою чергу, сприяє і створює передумови інтеграції та гармонізації у сфері аудиту); 2) національні традиції ведення бухгалтерського обліку та здійснення аудиту (часто можуть справляти негативну дію, оскільки кожен вважає, що саме його система є найкращою, і нічого не хоче в ній змінювати); 3) рівень державного контролю (чим він вищий, тим більша кількість підприємств перевіряється органами державного фінансового контролю, тим жорсткіше його законодавче регулювання, звужується сфера аудиту і зменшується потреба його гармонізації); 4) співвідношення державної та приватної форм власності (дія аналогічна попередньому чиннику).
Зовнішній вплив на процес гармонізації аудиту має такі прояви:
•    законодавчі та нормативні акти (міжнародні та європейські, які сприяють або вимагають гармонізації (МСА, Директиви ЄС));
•    міжнародні та регіональні фінансові структури (Світовий банк, ЄБРР, які можуть випускати спеціальні положення, інструкції, що сприяють гармонізації та стандартизації аудиту, наприклад «Керівництво з фінансового обліку, звітності та аудиту» випущене Центральним та операційним відділом обліку та звітності Світового банку у січні 1995 p.);
•    політичні вимоги, невиконання яких часто викликає негативні фінансові наслідки;
•    іноземні інвестори, які можуть вимагати проведення аудиту лише у відповідності до МСА або стандартів своєї країни;
•    міжнародне співробітництво на рівні різних структур (державних, професійних організацій та аудиторських фірм);
•    колоніальна залежність на певному етапі історичного розвитку та вплив інших країн.

Розробляючи та впроваджуючи концепцію інтеграції та гармонізації аудиту в будь-якій державі, у тому числі й в Україні, варто брати до уваги основні причини розбіжностей теорії і практики аудиту та його нормативне регулювання у різних країнах: сила впливу держави на процес розроблення нормативів (стандартів) аудиту; розбіжності в меті фінансового контролю державних та приватних підприємств; численні культурні розбіжності (мова, суспільні потреби, національні традиції, державні пріоритети); розбіжності у ставленні до професії аудитора; законодавче регулювання; недостатня увага питанням упровадження МСА на практиці; розбіжності у розумінні функцій аудитора; бажання уникнути залежності від зовнішнього впливу при розробленні стандартів аудиту.
Негативними проявами гармонізації аудиту (яких слід всіляко уникати або зводити до мінімуму) є такі: загроза втрати досягнень у сфері аудиту тієї чи іншої країни; великі матеріальні та фінансові затрати; досить тривалий період здійснення.
Проте існує низка чинників, які дають можливість зменшувати національні розбіжності та негативні прояви гармонізації аудиту:
•    зростання орієнтації на потреби інвесторів, які у більшості випадків наполягають на веденні бухгалтерського обліку і складанні звітності відповідно до МСБО та проведенні аудиту згідно з МСА;
•    злиття ринків капіталу у глобальних масштабах;
•    тенденції гармонізації у регіонах політичних та економічних інтересів, що видно на прикладі Європи, яка прагне до інтеграції;
•    прагнення до уніфікації стандартів аудиту, пов'язане з розвитком мультинаціональних корпорацій з метою спрощення і стандартизації проведення аудиторських перевірок фінансових звітів дочірніх підприємств, які входять до їх складу і розташовані на території різних держав, зменшення пов'язаних з цим витрат.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що в Україні треба розробити та впровадити спеціальну Програму інтеграції й гармонізації аудиту (у рамках загальної програми його реформування).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить