Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Home Для студента... Аудиторська перевірка підприємств малого бізнесу
Аудиторська перевірка підприємств малого бізнесу
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Аудиторська перевірка підприємств малого бізнесу

Згідно з Указом Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 12 травня 1998 р. № 456/98 основними критеріями віднесення господарського суб'єкта до підприємств малого бізнесу є чисельність працюючих (не більше ніж 50 осіб) та обсяг виручки (не більш як 1 млн. грн). Аналогічні критерії для визначення підприємств, яким дозволяється складати та подавати скорочені фінансові звіти, наведені в Указі Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від З липня 1998 р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28 червня 1999 р. № 746/99. Разом з тим у ст. 63, п. 7 Господарського кодексу України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 16 січня 2003 р. № 436, зазначено, що малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
У зарубіжних країнах малими підприємствами вважаються ті, які протягом двох останніх років не виходили за встановлені межі двох із таких трьох показників: загальна сума активів (підсумок балансу), обсяг продажу (виручки) та середня кількість працівників.
Підприємства малого бізнесу становлять значну частку суб'єктів господарювання як за кількістю, так і за величиною сукупних показників діяльності в економіці більшості країн світу, у тому числі й в Україні. Вони мають певні особливості організації господарювання, ведення бухгалтерського обліку та подання звітності. Це слід ураховувати при проведенні аудиторських перевірок малих підприємств. Українські аудитори повинні насамперед орієнтуватися на Положення міжнародної практики аудиту (ПМПА) 1005 «Особливості аудиту малих підприємств». Як зазначено у цьому положенні, аудит малого підприємства відрізняється від аудиту великої організації більш спрощеною документацією та менш складним характером аудиту.
Особливості ведення бухгалтерського обліку, обсяг та порядок складання звітності підприємств малого бізнесу визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом МФУ від 25 лютого 2000 р. № 39 з наступними змінами та доповненнями. На відміну від інших суб'єктів господарювання, які складають п'ять обов'язкових форм звітності («Баланс», «Звіт про фінансові результати», «Звіт про рух грошових коштів», «Звіт про власний капітал», «Примітки»), малі підприємства подають лише один звіт — «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», зразок форми якого наведено у додатку до П(С)БО 25. Цей звіт складається з двох частин: 1) «Баланс» (за спрощеною формою); 2) «Звіт про фінансові результати» (лише в частині безпосереднього визначення фінансових результатів, без розшифрування елементів операційних витрат та розрахунку показників прибутковості акцій).
У ПМПА 1005 «Особливості аудиту малих підприємств» визначено, що з погляду аудиторської перевірки малим підприємством називають будь-який суб'єкт:
1.    право власності та управління яким сконцентровано в рамках вузького кола осіб (часто однієї особи);
2.    до якого можуть бути застосовані одна або кілька з наступних характеристик:
•    обмежена кількість джерел доходу;
•    спрощена система ведення бухгалтерського обліку;
•    обмежені засоби внутрішнього контролю у поєднанні з наявністю у керівництва можливостей діяти поза межами таких засобів контролю. Варто звернути увагу на те, що підприємство при цьому не обов'язково повинно мати всі перелічені характеристики. Аудитор використовуватиме спеціальний підхід до організації і методики аудиту, притаманний перевірці малих підприємств, якщо суб'єкт господарювання обов'язково має характеристики, перелічені в пункті а), а також деякі характеристики, зазначені в пункті б).

На малих підприємствах, як правило, право власності та право на управління належить одній особі, або власник може найняти директора (менеджера) для управління суб'єктом, однак у більшості випадків він бере безпосередню участь у процесі оперативного управління. Ураховуючи те, що малі підприємства випускають обмежений асортимент товарів або послуг та територіально розміщені на одному об'єкті, аудитор має змогу швидше ознайомитися з бізнесом клієнта (з меншими витратами часу та застосовуючи не дуже складні аудиторські процедури), проаналізувати основні показники його фінансово-господарської діяльності.
На малих підприємствах бухгалтерський облік, як правило, ведуть одна-дві особи. Але у будь-якому разі відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства. Незважаючи на те, що малі підприємства мають право здійснювати облік за спрощеною системою та подавати звітність у скороченому варіанті, згідно з ПМПА 1005 «Особливості аудиту малих підприємств» систему бухгалтерського обліку слід організувати так, щоб вона забезпечувала достатню впевненість у тому, що:
1.    всі операції та інші дані бухгалтерського обліку, які слід було відобразити, справді були відображені в обліку;
2.    активи та зобов'язання, відображені в системі бухгалтерського обліку, справді існують та відображені в адекватній вартісній оцінці;
3.    факти шахрайства та помилки будуть виявлені під час опрацювання даних бухгалтерського обліку.

Особливу увагу аудитору варто приділити оцінюванню та перевірці надійності засобів внутрішнього контролю на малих підприємствах. Часто система внутрішнього контролю на малих підприємствах або взагалі відсутня, або дуже недосконала. Через обмежену кількість працівників порушується одна з ключових вимог надійної організації внутрішнього контролю — розподіл функціональних обов'язків. Так, наприклад, одним і тим самим працівником можуть одночасно виконуватися функції, які є несумісними на великих підприємствах: 1) санкціонування господарської операції; 2) безпосереднє здійснення її; 3) відображення в обліку господарської операції; 4) контроль виконання.
Проте цей негативний момент дещо пом'якшується тим, що оперативний контроль здійснюється власником, який бере участь в управлінні, а він насамперед має бути особисто зацікавленим у збереженні активів підприємства, оцінюванні результатів його діяльності та у контролі за нею. Однак аудитор не повинен виключати можливості здійснення зловживань, шахрайства з боку керівництва та викривлення фінансової звітності. Тому аудитору слід перевіряти фінансову звітність об'єктивно, але з певною часткою професійного скептицизму. Тобто він заздалегідь не повинен виходити з того, що керівник підприємства є чесним або не чесним.
Специфічним аспектом аудиторської перевірки малих підприємств є контроль розрахунків з бюджетом, правильність нарахування та сплати податків, у тому числі «єдиного» податку, а також перевірка законодавчого підтвердження права на застосування пільг щодо оподаткування.
У ПМПА 1005 наведено деякі коментарі щодо застосування міжнародних стандартів аудиту при перевірці малих підприємств. Проте слід звернути увагу на те, що у процесі аудиторської перевірки будь-яких підприємств, незалежно від їхніх розмірів, використовують однакові нормативи, а підхід аудитора та вибір ним способів перевірки залежить від особливостей малих підприємств. Тобто зазначені в ПМПА 1005 коментарі лише доповнюють, а не змінюють вимог інших МСА.
Визначимо особливості аудиторської перевірки малих підприємств щодо вибору підходу здійснення аудиту, його окремих етапів, застосування специфічних методів, прийомів та процедур аудиту.

Не існує спеціальної методики перевірки малого підприємства. Аудитор самостійно приймає рішення виходячи зі свого власного професійного судження. Варто зазначити такі загальні особливості аудиту малого підприємства:
•    велике значення етапу планування аудиту та визначення основних напрямів діяльності підприємства;
•    незначне місце відводиться перевірці надійності функціонування системи внутрішнього контролю через відсутність належного контролю, на який міг би покладатись аудитор з метою зменшення обсягу своєї роботи;
•    найважливіша роль відводиться контролю рахунків, який включає не тільки підтвердження залишків на рахунках, а й повноти відображення записів за здійсненими господарськими операціями;
•    значимість аналітичної оцінки на кожному етапі аудиту (звертаємо увагу на те, що аналіз чинників, які впливають на правильність оцінювання та складання звітності, є більш простим, ніж на великих підприємствах).

Послідовність аудиторської перевірки малих підприємств матично подано на рис. 14.1.

Завдання проведення етапу аудиту, на якому здійснюється вибір основних напрямів перевірки, її планування та оцінювання ризиків і способів контролю на будь-якому підприємстві однакові. Цей етап має особливе значення для перевірки малого підприємства, якщо він дає змогу попередньо зрозуміти та оцінити основні системи підприємства і способи існуючого на підприємстві внутрішнього контролю.
Перелік інформації, яку необхідно зібрати аудитору для попереднього ознайомлення з бізнесом клієнта, та методи її отримання є стандартними для будь-якої аудиторської перевірки.
Процес ознайомлення за звичайних умов перевірки значно полегшується у зв'язку з невеликим розміром підприємства.
Як і на інших підприємствах, визначення важливих типів господарських операцій та рахунків має на меті виявлення тих операцій та рахунків, які завдяки своїй загальній сумі або економічній сутності значною мірою впливають на річну звітність.
Після визначення всіх важливих операцій підприємства аудитор повинен з'ясувати послідовність руху інформації з моменту її появи до безпосереднього відображення в бухгалтерському обліку. На великих підприємствах задокументований аудитором процес інформаційних потоків на підприємстві, як правило, описується досить детально та складно, із застосуванням блок-схем формування та руху даних в обліковій системі. Однак опис такого циркулювання інформації на малому підприємстві має бути досить повним для розуміння потоків інформації та виявлення можливих місць фальсифікації даних. Такий робочий документ аудитора може бути придатним для наступного використання у майбутніх звітних періодах.
Якщо мале підприємство використовує для ведення обліку комп'ютерну техніку, то аудитор повинен на початковому етапі перевірки звернути особливу увагу на:
•    якість програмного забезпечення, що використовується (особливо, якщо воно було розроблене самим підприємством);
•    наявність захисту від несанкціонованого доступу до бухгалтерських та фінансових даних (спеціальні коди, шифри, паролі).

Відсутність розподілу функціональних обов'язків на малих підприємствах у більшості випадків перешкоджає аудитору будувати свою перевірку на даних системи внутрішнього контролю та робить недоцільним опитування про функціонування такого контролю. Від якості та ефективності робіт з організації та здійснення контролю керівництвом та персоналом підприємства безпосередньо залежить обсяг анкетування, опитування та попереднього тестування по основних рахунках (статтях) звітності та часу, необхідного на їх здійснення аудитором.
Виходячи з зібраної інформації аудитор теоретично оцінює якість отриманих даних; для кожного типу важливих операцій він визначає ті процедури, які допоможуть йому впевнитись у правильності наданих для перевірки фінансових звітів. Річна бухгалтерська фінансова звітність має відповідати таким основним вимогам:
•    повнота;
•    достовірність;
•    дотримання правил та принципів відображення даних у бухгалтерському обліку;
•    законність.

Аудитор повинен виявляти ризики, пов'язані з недотриманням цих вимог.
Для того щоб визначити величину ризику контролю, аудитор мусить проаналізувати загальний вплив власника-керівника та інших ключових співробітників на функціонування системи контролю, визначити, наскільки позитивно ставиться власник-керівник малого підприємства до налагодження ефективної системи внутрішнього контролю. Вище вже були перелічені ті негативні чинники, які послаблюють систему контролю на малих підприємствах (концентрація повноважень і прийняття управлінських рішень у руках однієї-двох осіб, які одночасно є власниками і керівниками; неможливість розподілу функціональних обов'язків через обмежену кількість працівників). Тому можна зробити висновок, що аудитор не може повністю покладатися на те, що система внутрішнього контролю виявляє факти шахрайства або помилок. Аудитор може зробити припущення про високий рівень ризику контролю, не плануючи і не виконуючи детальних процедур перевірки (таких, як тестування засобів контролю) для обґрунтування своєї оцінки. Здебільшого доцільно відразу перейти до оцінювання по суті. Усі виявлені недоліки функціонування системи внутрішнього контролю мають бути у письмовому вигляді повідомлені керівництву малого підприємства.
Виходячи із попередньої оцінки рівнів властивого ризику та ризику контролю, аудитор визначає види та кількість процедур перевірки по суті з метою забезпечення належної якості аудиту та зниження ризику невиявлення до прийнятного рівня.
На підставі отриманої інформації, попередньої оцінки системи внутрішнього контролю підприємства та загального аудиторського ризику аудитор може визначити основні напрями перевірки. Він повинен скласти детальний бюджет аудиту; розробити план та програму майбутньої перевірки. У плані бажано відобразити головні види процедур перевірки рахунків та фінансових звітів; спостереження за проведенням інвентаризації на підприємстві та надсилання запитів підтвердження (в узгоджені з підприємством строки); можливість залучення додатково асистентів до процесу проведення перевірки (проте асистентам не бажано доручати важливі та відповідальні роботи з поглибленої перевірки рахунків).
Зважаючи на те, що процедурні, організаційні та адміністративні аспекти діяльності малого підприємства рідко документуються або документуються у неповному обсязі, ефективність аудиторської перевірки здебільшого залежить від компетентності та досвіду самого аудитора. Аудитор з високим рівнем кваліфікації повинен уміти швидко визначити без детальної перевірки (опитування, анкетування, тестування) всі основні проблеми, з якими він може зіткнутися при проведенні перевірки фінансової бухгалтерської звітності, та місця їх виникнення. Тому, незважаючи на невеликий розмір та обсяг діяльності таких підприємств, перевірка повинна здійснюватися досвідченим аудитором.
Оскільки на малих підприємствах аудитор нечасто і дуже обмежено може використовувати дані внутрішнього контролю і не здійснювати свою детальну перевірку, етап контролю рахунків набуває особливого значення. Методи і прийоми перевірки такі самі, як і на інших підприємствах, але детальність перевірки значно більша. Аудитор лише за допомогою поглибленого тестування рахунків зможе довести, що здійснені та зареєстровані операції відображені правильно, із дотриманням установлених вимог, а фінансові звіти є реальними та достовірними. Тому аудитор здійснює необхідні аудиторські процедури з перевірки руху капіталу, залишків рахунків у балансі, а також звіту про фінансові результати.
Наприклад, аудитор перевіряє, чи точно відображені у звітності всі закупівлі звітного періоду та чи правильна загальна їх сума. Для цього йому слід проконтролювати правильність приймання продукції (товарів, матеріалів) на склад від постачальників, обґрунтованість та належне оформлення рахунків-фактур, правильність складених бухгалтерських проведень, а потім переконатися у правильності розмежування фінансових періодів. У розпорядженні аудитора здебільшого немає способів внутрішнього контролю підприємства, на які він міг би покладатися, і тим самим зменшити обсяг своєї роботи.
Особливу увагу аудитор мусить звернути на наявність на підприємстві обставин, які можуть свідчити про можливість виникнення шахрайства та суттєвих помилок у звітності:
•    наявність у власника-керівника підприємства вагомих причин, які спонукають до викривлення показників фінансових звітів;
•    існування розмежування між коштами та операціями, що належать до господарської діяльності малого підприємства та особисто власника;
•    наявність суттєвих розбіжностей у рівнях винагороди власника-керівника із загальним рівнем його життя (проте варто враховувати, що він може мати інші джерела доходів, дані про які можна отримати з його особистої податкової декларації);
•    здійснення незвичних господарських операцій в кінці року;
•    проблеми з податковими органами тощо.

На етапі аудиту рахунків аудиторські докази найчастіше отримуються за допомогою здійснення процедур перевірки по суті. Такі процедури згідно з ПМПА 1005 можуть включати:
•    зіставлення сум, відображених у бухгалтерському обліку, з показниками, розрахованими на підставі даних з інших джерел (наприклад, зіставлення суми відвантаження товарів із сумою доходів від реалізації);
•    порівняння загальної кількості закуплених та проданих товарів;
•    аналітичні процедури;
•    підтвердження від третіх осіб;
•    аналіз подій після звітної дати.

Особливістю документування аудитором отриманої інформації в процесі перевірки малих підприємств є те, що найефективнішим вважається складання схем документообороту та описання систем. Ці документи зберігаються в архіві аудиторської фірми і можуть бути використані під час наступних перевірок з урахуванням змін, що відбулися.
Незважаючи на те, що обсяг документування роботи аудитора на малих підприємствах значно менший, ніж при перевірці великих підприємств, варто мати на увазі, що за будь-яких обставин робочі документи аудитора повинні містити план та програму перевірки, результати виконаних аудиторських процедур та зроблені на підставі отриманих аудиторських доказів висновки, як за окремими рахунками (статтями), так і за звітністю в цілому.
Завершальний етап, на якому здійснюється узагальнення даних та складання аудиторського звіту і висновку на малих підприємствах, не має ніяких суттєвих особливостей порівняно з іншими підприємствами.
Варто звернути увагу на ще один важливий аспект, який стосується обслуговування аудитором малих підприємств. Досить часто аудиторів запрошують для ведення бухгалтерського обліку, підготовки річної фінансової звітності або для надання консультацій з питань бухгалтерського обліку та оподаткування. Якщо аудитор дає згоду на перевірку звітності підприємства, якому він надавав перелічені аудиторські послуги, то він повинен оцінити можливість дотримання своєї незалежності та об'єктивності, а також виконання інших правил Кодексу професійної етики. Але за будь-яких умов, якщо аудитор надає аудиторські послуги, то він не повинен виконувати управлінських функцій і не приймати управлінських рішень, відповідальність за які несе керівництво малого підприємства.


загрузка...
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить