Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Особливості аудиту акціонерних товариств

Особливості аудиту акціонерних товариств
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Особливості аудиту акціонерних товариств

Діяльність акціонерних товариств є невід'ємною складовою ринкової економіки України. Вони виробляють значну частину валового національного доходу, об'єднують у своєму складі більшу частину працюючого населення країни. Заінтересованими особами щодо результатів функціонування акціонерних товариств і отримання надійної інформації про них є: акціонери (фізичні та юридичні особи, у тому числі інституціональні інвестори); керівництво компанії (підприємства); працівники, банки, партнери по бізнесу, держава. Акціонери зацікавлені в отриманні дивідендів, збільшенні ринкової вартості акцій, керівництво — у стабільній роботі акціонерного товариства, поліпшенні його фінансового стану, технічному переоснащенні; працівників цікавить рівень оплати їх праці та перспективи подальшої діяльності; банки та партнери прагнуть отримати достовірні дані про можливість підприємства відповідати за своїми зобов'язаннями, повертати кредити, виконувати умови укладених угод та договорів, а держава зацікавлена у правдивій інформації щодо нарахування та сплати податків. Зменшити інформаційний ризик користувачів інформації, звітності акціонерних товариств, підтвердити її, дати певні гарантії її достовірності можна за допомогою аудиторських перевірок.
Розглянемо основні питання методики й організації аудиторської перевірки акціонерних товариств, а саме: проблеми щодо аналізу законодавчого регулювання їх діяльності, визначення основних аудиторських процедур за етапами перевірки, дослідження специфічних аспектів фінансово-господарської діяльності та звітності акціонерних товариств, складання аудиторського висновку, порядку призначення аудиторів.
З'ясуємо, що означає поняття «акціонерне товариство». Згідно зі ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Статутний фонд не може бути меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення акціонерного товариства.
До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися за допомогою відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватись через підписку, купуватися та продаватися на біржі.
Обов'язковою є аудиторська перевірка для звітності лише відкритих акціонерних товариств, а закриті проводять її з власної ініціативи. За даними щорічних інформаційних бюлетенів Аудиторської палати України 60—70 % усіх замовлень на аудит у нашій державі припадає на акціонерні товариства, у тому числі 7— 8 % — на закриті товариства.
Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (пп. 1, 3 ст. 14) усі підприємства, у тому числі акціонерні товариства, повинні надавати засновникам та іншим користувачам квартальну та річну фінансову звітність відповідно до установчих документів. Відкриті акціонерні товариства зобов'язані не пізніше І червня оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність через публікації її у періодичних виданнях або поширення її у вигляді окремих друкованих видань.
Акціонери можуть вимагати для ознайомлення річні баланси товариства, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів, які мають бути їм надані (п.«Г» ст. 10 Закону України  «Про господарські товариства»).
Право бути ознайомленим із річним звітом товариства персонально мають тільки власники іменних акцій, інші акціонери ознайомлюються з річним звітом товариства через засоби масової інформації.
При організації та здійсненні аудиту акціонерних товариств треба керуватись такими основними законодавчими та нормативними актами:
    Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями);
    Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-XII (з наступними змінами і доповненнями);
    Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»;
    Цивільний кодекс України;
    Господарський кодекс України;
    Закон України «Про державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р.;
    Закон України «Про інформацію»;
    Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. № 448/96-ВР;
    Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ;
    Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств», затверджене рішенням ДКЦПФРУ від 9 лютого 2001 р. № 18;
    Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств», затверджене рішенням ДКЦПФРУ від 11 червня 2002 р. № 167;
    Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду», затверджене рішенням ДКЦПФРУ від 14 вересня 2000 р. № 125;
    Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств», затверджене рішенням ДКЦПФРУ від 30 грудня 1998 р. №221;
    Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених з державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації», затверджене рішенням ДКЦПФРУ від 11 квітня 2000 р. № 39;
    Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при збільшенні статутного фонду у зв'язку з індексацією основних фондів», затверджене рішенням ДКЦПФРУ від 17 березня 2000 р. № 25;
    Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, які створюються шляхом заснування органом, уповноваженим управляти об'єктами державної власності, та холдингових компаній, що створюються у процесі корпоратизації та приватизації», затверджене рішенням ДКЦПФРУ від 15 лютого 1999 р. №25;
    Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні», затверджене рішенням ДКЦПФРУ від 20 листопада 1997 р. №29;
    Постанова Кабінету Міністрів України «Про управління державними корпоративними правами» від 15 травня 2000 р. № 791;
    Порядок складання та надання квартального звіту щодо здійснення діяльності, пов'язаної з веденням реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджений наказом ДКЦПФРУ від 27 вересня 1996 р. №219;
    Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітента-ми облігацій, затверджене рішенням ДКЦПФРУ від 17 січня 1996 р. №3;
    Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України, погоджені ДКЦПФРУ, протокол від 2 червня 2002 р. № 8;
    Вимоги до аудиторського висновку, який подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації інформації та випуску цінних паперів, а також при поданні регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій (крім комерційних банків), затверджені рішенням ДКЦПФРУ від 25 січня 2001 р. № 5;
    Рішення ДКЦПФРУ «Про затвердження порядку ведення реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що надають послуги на ринку цінних паперів» 28 липня 2004 р. № 331;
    Наказ ДКЦПФРУ «Щодо формування та ведення реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що надають послуги на ринку цінних паперів» від 19 жовтня 2004 р. № 1231;
    Рішення «Про затвердження вимог до аудиторського висновку, який подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку для отримання ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів» від 28 липня 2004 р. №325;
    Методичні рекомендації щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці відкритих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків), схвалені АПУ 23 лютого 2001 р., протокол № 99;
    Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні;
    Порядок ведення консолідованого бухгалтерського обліку промислово-фінансовими групами, затверджений наказом МФУ від 24 березня 2000 р. № 61;
    Міжнародні стандарти аудиту;
    Кодекс професійної етики бухгалтерів.

Джерелами аудиторських доказів при перевірці акціонерних товариств можуть бути:
•    установчі документи;
•    протоколи щорічних зборів акціонерів;
•    протоколи зборів Ради акціонерів, Правління;
•    Реєстр акціонерів;
•    накази, розпорядження, внутрішні нормативні та інструктивні документи підприємства;
•    договори, угоди, контракти;
•    матеріали інвентаризації;
•    первинна облікова документація;
•    облікові регістри;
•    звітність (квартальна та річна);
•    інші фінансові не бухгалтерські звіти;
•    усна та письмова інформація від керівництва акціонерного товариства;
•    відповіді на запит від банків та третіх осіб (дебіторів, кредиторів);
•    інформація юриста;
•    документація внутрішнього аудитора;
•    комерційні газети та журнали, інформація фондових бірж.

Далі розглянемо особливості аудиту акціонерних товариств у розрізі окремих етапів перевірки, серед яких виділяємо підготовчий, проміжний, фізичної перевірки, аудиту рахунків (основний) та завершальний.

Підготовчий етап. Найперше принципове питання, яке потрібно вирішити на цьому етапі, — порядок призначення, затвердження аудитора на проведення перевірки. Оскільки власники (акціонери) відокремлені від свого майна, фінансових вкладень у товариство і можуть не брати участі у його діяльності та управлінні, вони прагнуть отримати достовірну інформацію про результати функціонування акціонерного товариства, а тому вони мають довіряти аудитору, бути переконаними в об'єктивності його думки. Тому аудитора не повинно призначати керівництво, Правління чи Спостережна рада. Його кандидатура (або аудиторська фірма) має узгоджуватися й затверджуватися загальними зборами акціонерів (як це роблять у переважній більшості зарубіжних країн), а також обумовлюватися величина аудиторського гонорару.
На підготовчому етапі аудитор, який отримав повноваження, повинен провести загальне ознайомлення з підприємством, з'ясувати напрям його діяльності, специфіку галузі; визначити, які існують основні господарські процеси та їх суть; провести опитування й анкетування керівництва; поспілкуватися з попереднім аудитором і з'ясувати, чи існують підстави відмовитися від проведення перевірки.
До особливих напрямів перевірки акціонерних товариств на підготовчому етапі слід віднести аудит установчих документів. Згідно з чинним законодавством України до установчих документів акціонерних товариств відносять установчий договір та статут.
Установчий договір — це цивільно-правовий договір, що регулює відносини між учасниками у процесі створення і діяльності юридичної особи. Він укладається у письмовій формі і набирає чинності з моменту підписання. У законодавстві, зокрема у Законі України «Про господарські товариства», не зазначені обов'язкові елементи інформації, які повинен містити установчий договір. Тому, перевіряючи правильність його складання, аудитор повинен керуватись загальними нормами цивільного законодавства про угоди і зобов'язання. Підкреслимо, що установчий договір акціонерного товариства укладається між його засновниками з метою створення товариства і після державної реєстрації товариства є виконаним. Після того, як акціонерне товариство пройшло державну реєстрацію, будь-які зміни і доповнення повинні вноситись лише в його статут за рішенням загальних зборів акціонерів. А установчий договір як установчий документ залишається при цьому без змін. На це аудитору варто звернути особливу увагу.
Після цього аудитор перевіряє статут акціонерного товариства, відповідність його положень вимогам чинного законодавства, правомірність внесення змін і доповнень.
З юридичного погляду статут — це корпоративний нормативний акт, який затверджується одноголосно або більшістю учасників господарського товариства і регулює питання створення, діяльності і припинення існування товариства. Він набирає чинності з моменту державної реєстрації господарського товариства.
Перевіряючи статут, аудитор повинен переконатись у такому:
1.    згідно зі ст. 4 та 37 Закону України «Про господарські товариства» статут обов'язково має містити відомості про:
•    вид господарського товариства;
•    найменування та місцезнаходження товариства;
•    мету та предмет його діяльності;
•    склад засновників та учасників товариства;
•    розмір та порядок створення статутного фонду;
•    типи та категорії акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних типів та категорій, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій;
•    порядок розподілу прибутку, у тому числі виплати дивідендів та покриття збитків;
•    склад та компетенція органів управління товариства і порядок прийняття ними рішень;
•    порядок внесення змін до установчих документів; и) порядок реорганізації та ліквідації товариства;
2.    зміни до статуту внесені у зв'язку зі зміною предмета і цілей діяльності товариства; зміною його місцезнаходження або поширення його діяльності на зовнішні ринки; збільшенням або зменшенням статутного фонду; зміною структури та повноважень органів управління товариства;
3.    аудитор повинен переконатися (на підставі протоколів зборів акціонерів) у тому, що за внесення змін проголосувало не менше ніж три чверті акціонерів, присутніх на загальних зборах акціонерів, які мають право голосу;
4.    зміни та доповнення до статуту набувають чинності після реєстрації у відповідному органі, що здійснював державну реєстрацію товариства;
5.    повнота і своєчасність внесків акціонерів до статутного капіталу відповідно до статуту.

Специфічним об'єктом аудиторської перевірки є Реєстр акціонерів. Відповідно до наказу Голови ДКЦПФРУ «Про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів» від 1 квітня 1996 р. № 58 кожна компанія (товариство) повинна вести та зберігати точні й повні записи про осіб, які є її акціонерами, незалежно від того, випустила корпорація сертифікати акцій чи випуск акцій був здійснений у безпаперовій формі. Перелік зареєстрованих осіб на певну дату з зазначенням кількості належних їм акцій називається реєстром акціонерів. Згідно з чинним законодавством України акціонерні товариства, які об'єднують 500 та більше акціонерів, повинні мати незалежного реєстратора акціонерів, від якого аудитор може отримати необхідну інформацію. Аудитор повинен зважати на те, що підставою для запису у реєстр акціонерів є такі документи: передавальне доручення, сертифікат іменних цінних паперів, договір дарування, договір обміну, рішення суду; документ, що підтверджує право на спадщину; документи, визначені ФДМУ щодо іменних цінних паперів, розміщених у процесі приватизації; засновницькі документи юридичної особи у разі передання іменних цінних паперів засновником у власність при формуванні статутного фонду цієї юридичної особи. За інших умов записи до реєстру є незаконними.
Аудитору слід перевірити наявність у реєстрі такої обов'язкової інформації: назва акціонерного товариства і його місцезнаходження; дані про величину статутного капіталу; види, кількість та номінальна вартість випущених акцій, їх роздрібнення та консолідацію; дані про кожного акціонера; дані про акції, викуплені товариством за рахунок власних коштів; дані про виплати дивідендів та угоди з акціями тощо. Необхідно зіставити суми за рахунками акціонерів у Реєстрі акціонерів з сумою акціонерного капіталу за даними Головної книги.
У більшості випадків для ведення Реєстру акціонерів використовується певне програмне забезпечення, і він ведеться в електронному вигляді. З огляду на це проблемним аспектом аудиторської перевірки, який потребує подальшого дослідження, удосконалення методики й організації, є контроль відповідності програмного забезпечення реєстру із зберігання необхідних даних і дотримання вимог законодавчих та нормативних актів України. У процесі аудиту важливо з'ясувати, чи відповідає ведення реєстру потребам акціонерного товариства. Аудитору бажано переконатися, що існує захист від несанкціонованого доступу до реєстру, а останній є багаторівневим, а також, що існує можливість резервного збереження та наступного відновлення реєстру (щоденно, щотижня, щомісячно).
Якщо певні види діяльності, які зазначені у статуті товариства, підлягають ліцензуванню, то аудитор мусить перевірити наявність ліцензій, спеціальних дозволів тощо, інакше діяльність товариства вважатиметься незаконною. Далі аудитору треба вивчити організаційну структуру підприємства, систему управління, наявність філій, дочірніх підприємств, структурних підрозділів, підпорядкованість і функціонування Спостережної ради, Правління, Ревізійної комісії, проведення Загальних зборів акціонерів, вивчити відповідні протоколи та інші внутрішні розпорядчі документи, інструкції, накази.
Після здійснення інших традиційних для підготовчого етапу аудиторських процедур, які виконуються під час будь-якої аудиторської перевірки (визначення загального стану й оцінювання системи внутрішнього контролю, оцінювання аудиторського ризику і його складових, вибір підходів і методів контролю, важливих напрямів перевірки; формування групи аудиторів; визначення строків перевірки), аудитор складає план та програму аудиту.

Проміжний етап. На цьому етапі аудитор здійснює контроль дотримання в акціонерному товаристві загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку, загальний огляд ведення аналітичного й синтетичного обліку і виявлення зон ризику, уточнює план і програму аудиту. Серед особливостей проміжного етапу аудиту акціонерних товариств варто назвати детальний контроль (тестування системи внутрішнього контролю) та вивчення роботи Ревізійної комісії. На відміну від інших підприємств, в акціонерних товариствах зарубіжних країн, у тому числі в Росії, здебільшого у складі системи внутрішнього контролю запроваджується служба внутрішнього аудиту, яка підпорядковується лише вищому керівництву (Правлінню, директору, Спостережній раді) й основною метою діяльності якої є надання допомоги менеджерам різних рівнів управління ефективно виконувати свої обов'язки. В Україні запровадження внутрішнього аудиту в акціонерних товариствах тільки розпочинається, і тому на перспективу, плануючи свою перевірку, зовнішній аудитор повинен приділити належну увагу перевірці надійності даних та ефективності роботи внутрішнього аудитора.
Згідно з Законом України «Про господарські товариства» (ст. 49) Ревізійна комісія обирається Загальними зборами акціонерів і підзвітна їм. Наявність Ревізійної комісії у структурі органів управління акціонерного товариства є обов'язковою. Мета її діяльності — контроль за фінансово-господарською діяльністю Правління товариства (на нашу думку, вона повинна контролювати не лише Правління, а й усю діяльність акціонерного товариства), виявлення недоліків і зловживань та надання результатів перевірок відповідним органам управління товариством. Російська практика свідчить, що досить часто Ревізійну комісію перетворюють на службу внутрішнього аудиту (з відповідними повноваженнями), а іноді ці служби функціонують паралельно.
Завданням незалежного аудитора є контроль правильності обрання, роботи і звітності Ревізійної комісії, детальний аналіз причин і результатів позачергових перевірок, здійснених нею (за рішенням Загальних зборів, Спостережної ради, з власної ініціативи, на вимогу акціонерів (частка яких у сукупності становить не менше 10 % голосів).
Усі суттєві недоліки, виявлені аудитором на проміжному етапі у письмовому вигляді повідомляються керівництву акціонерного товариства.

Етап фізичної перевірки. Характерними рисами цього етапу для акціонерних товариств є перевірка реальної наявності активів підприємства (основних засобів, запасів, грошових коштів та їх еквівалентів), установлення їх належності (права власності на них) та перевірка правильності їх оцінки. З цією метою аудитор або його асистент мають бути присутніми при проведенні інвентаризації (строки якої повідомляються йому заздалегідь) і вибірково перевіряє достовірність її результатів. Якщо акціонерне товариство має дочірні підприємства, або філії, ця процедура має бути виконана на кожному з них. Особлива увага приділяється контролю наявності майнових внесків учасників товариства, справедливості їх оцінки (здебільшого виявляються факти її необґрунтованого завищення). Важливим об'єктом контролю аудитора є фактична наявність викуплених акцій власної емісії та бланків сертифікатів акцій, умов їх зберігання. Якщо акції товариства зберігаються у банку-депозитарії, то аудитор повинен отримати офіційне письмове підтвердження від депозитарію про їх фактичну кількість і вартість.

Аудит статей звітності. Це — основний етап аудиторської перевірки, на якому основними завданнями аудитора є перевірка кожної статті всіх форм річної звітності згідно з установленими ознаками і критеріями, аналітичний огляд звітності за весь період перевірки, визначення динаміки розвитку підприємства, повідомлення керівництву про виявлені недоліки. З огляду на це специфічними аспектами аудиту акціонерних товариств на даному етапі є такі: перевірка порядку формування і обліку статутного капіталу, операції з акціями; контроль правильності обліку та списання організаційних витрат; розрахунки з акціонерами, виплата дивідендів.
Величина статутного капіталу акціонерного товариства визначається у Статуті і складається з суми номінальної вартості випущених (придбаних акціонерами) акцій. Статутний капітал, зазначений у Статуті, як правило, більший, ніж сума фактично випущених акцій, що дає право здійснювати наступну емісію акцій. Аудитор перевіряє записи за такими бухгалтерськими рахунками: 40 «Статутний капітал»; 42 «Додатковий капітал»; 43 «Резервний капітал»; 45 «Вилучений капітал»; 46 «Неоплачений капітал»; 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про господарські товариства» акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. Збільшення статутного капіталу здійснюється через випуск нових акцій, обмін облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Зменшення статутного капіталу здійснюють зменшенням номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій через викуп частини акцій у їхніх власників з метою анулювання цих акцій. Зазначимо основні помилки, які можуть бути виявлені аудитором під час перевірки статутного капіталу та господарських операцій з акціями власної емісії:
1.    Статутний капітал змінювався без відповідного рішення загальних зборів акціонерів.
2.    Не внесені відповідні зміни у статут у разі збільшення статутного капіталу.
3.    Випуск акцій для покриття власних збитків товариства.
4.    Неправильне віднесення (списання) витрат, пов'язаних з емісією цінних паперів, послуг реєстратора та ведення реєстру власників іменних акцій (вони мають бути віднесені до валових витрат підприємства-емітента).
5.    Статутний капітал, об'явлений при реєстрації акціонерного товариства, не оплачений протягом року і не зменшена (не перереєстрована) його величина на суму розміщених акцій.
6.    Неправильно здійснені записи на рахунках бухгалтерського обліку сум, одержаних від продажу акцій коштів (на рахунку 40 «Статутний капітал» слід відобразити номінальну вартість реалізованих акцій, а додатково внесені кошти — у сумі перевищення фактичної ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю), треба записати за кредитом рахунка 42 «Додатковий капітал», субрахунок «Емісійний дохід».
7.    Використання емісійного доходу на інші цілі, відмінні від погашення втрат при реалізації акцій за ціною, нижчою за їх номінальну вартість.
8.    Викуп акціонерним товариством не повністю оплачених акцій в акціонерів або викуп не за рахунок сум, які перевищують статутний капітал; відсутність рішення Загальних зборів про викуп акцій.
9.    Неоподаткування доходу акціонерів від продажу акцій (дохід визначається як різниця між курсовою і номінальною вартістю акцій).
10.    Відображення змін статутного капіталу у зв'язку з перепродажем викуплених в акціонерів акцій.
11.    Відсутність обліку бланків акцій (на забалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку»); їх аналітичний облік повинен вестися за видами акцій (іменні, привілейовані, прості) і матеріально відповідальними особами.
12.    Оплата акцій або їх частки через залік коштів, отриманих у кредит; засобів, отриманих під заставу, або бюджетних коштів (що забороняється чинним законодавством України).
13.    Випуск облігацій до моменту повної оплати акціонерами всієї вартості випущених акцій.
14.    Неправильна оцінка майна, що є внеском до статутного капіталу акціонерного товариства, або відсутність рішення акціонерів щодо його оцінювання.
15.    Невідповідність показників Звіту про власний капітал даним синтетичного та аналітичного обліку, Головної книги.
16.    Невідповідність показників ряд. 010 та 300 Звіту про власний капітал ст. 300—380 Балансу.

Контроль аудитором правильності обліку та списання організаційних витрат, пов'язаних зі створенням акціонерного товариства, полягає у збиранні підтверджень про те, що:
•    витрати на реєстрацію товариства, оплата послуг юристів, нотаріусів, оцінників, реєстратора, канцелярські та друкарські витрати, об'яви про продаж акцій, витрати на випуск бланків акцій та облігацій повинні відноситись на валові витрати товариства;
•    оплата цих витрат здійснена коштами акціонерного товариства або його акціями;
•    організаційні витрати акціонерних товариств можуть бути списані відразу на валові витрати або накопичуватись і відображатись у складі витрат майбутніх періодів з подальшим поступовим списанням на поточні валові витрати (протягом не більше ніж 5 років).

Перевіряючи правильність нарахування і виплати дивідендів, аудитор мусить переконатися, що:
•    дивіденди нараховуються з прибутку акціонерного товариства після оподаткування;
•    дивіденди нараховуються і виплачуються акціонерам — юридичним особам-резидентам без стягнення податку з джерела виплат;
•    дивіденди, нараховані на акції, що належать державі, перераховуються до Державного бюджету;
•    якщо нараховані дивіденди фізичним особам-акціонерам, не отримані останніми, а спрямовані на додаткове придбання нових акцій на підставі їх письмової заяви до бухгалтерії підприємства, то прибутковий податок не стягується; у всіх інших випадках сума нарахованих дивідендів обкладається прибутковим податком;
•    на суми дивідендів не роблять нарахування на соціальне страхування.

Усі виявлені аудитором порушення на етапі аудиту статей звітності фіксуються у його робочих документах, в узагальненому вигляді спеціальним листом повідомляються керівникові підприємства з зазначенням можливих і необхідних коригувань облікових регістрів і фінансової звітності.

Завершальний етап. На цьому етапі перевірки аудитор здійснює узагальнення отриманих результатів, складає свій звіт і висновок про достовірність фінансової звітності, передає його замовникові, обговорює можливості подальшої співпраці; висловлює свої рекомендації.
Серед особливостей завершального етапу аудиту для акціонерних товариств можна назвати такі:
•    акціонерні товариства часто мають дочірні підприємства, філії, яких може перевіряти інший аудитор; тому головний аудитор, відповідальний за перевірку, повинен узагальнити зібрані іншими аудиторами докази, переконатися в їх обґрунтованості й достовірності і зробити висновок про фінансову звітність, за який він несе відповідальність, а не інші аудитори;
•    якщо акціонерне товариство складає консолідовану звітність, то аудитор перевіряє її відповідність вимогам П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженого наказом МФУ від 30 липня 1999 р. № 176 та Порядку ведення консолідованого бухгалтерського обліку промислово-фінансовими групами, затвердженого наказом МФУ від 20 березня 2000 р. № 61;
•    у примітках до річної фінансової звітності акціонерного товариства серед іншої інформації, обов'язкової згідно з вимогами П(С)БО, та в інших звітах слід розкривати дані щодо випуску цінних паперів (кількість та види акцій, перелік та результати попередніх емісій, заплановані емісії), регулярну та особливу інформацію про емітента; інформацію про юридичних осіб, послугами яких користується емітент (реєстратор, зберігач цінних паперів, депозитарій, торговці цінними паперами, аудитори, юристи); інформацію, що стосується змін в акціонерному товаристві, які можуть мати істотний вплив на вартість цінних паперів або розмір доходу за ними (зміна прав власників цінних паперів, арешт банківських рахунків, реорганізація або припинення діяльності, отримання кредитів на суму, що перевищує 50 % статутного капіталу) зазначення частини прибутку, яка спрямовується на виплату дивідендів і умови їх виплати; розкриття інформації про акціонерів-власників п'яти і більше відсотків акцій товариства із зазначенням афілійованих осіб, а також інформація про непряме володіння акціями; інформація про осіб, що здійснюють контроль над підприємством через володіння прямо або опосередковано, одноосібно або разом із своїми афілійованими (пов'язаними) особами більш ніж 25 % голосів у вищому органі підприємства; інформацію про кваліфікацію та досвід посадових осіб товариства (членів правління, ради акціонерів) та оплату їхньої праці, політику винагороди; іншу важливу інформацію, яка може вплинути на прийняття інвестиційних рішень користувачів.

Аудиторські фірми, які обслуговують акціонерні товариства, повинні розроблювати внутрішньофірмові стандарти (рекомендації, інструкції) щодо перевірки звітності акціонерних товариств, створювати спеціальні форми робочих документів, анкет, тестів, які б ураховували особливості аудиту цих суб'єктів господарювання. Аудит акціонерних товариств є одним із найперспективніших напрямів розвитку аудиторської діяльності в Україні, у тому числі внутрішнього аудиту.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить