Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Методи та методика аудиту витрат

Методи та методика аудиту витрат
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Методи та методика аудиту витрат

До початку проведення перевірки аудитор зобов'язаний вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, визначити характер, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду виробничої діяльності організації.
1.    Аудит системи внутрішнього контролю за обліком витрат. Методи перевірки: документальна перевірка, тестування, аналітичний огляд.
2.    Аудит правильності відображення в обліку витрат від операційної діяльності. Методи перевірки: перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій, документальна перевірка, аналітичні процедури.
3.    Аудит правильності відображення в обліку витрат від фінансової діяльності. Методи перевірки: перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій, документальна перевірка, аналітичні процедури.
4.    Аудит правильності відображення в обліку витрат від іншої звичайної діяльності. Методи перевірки: перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій, документальна перевірка, аналітичні процедури.
5.    Аудит витрат від надзвичайних подій. Методи перевірки: перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій, документальна перевірка, аналітичні процедури.

Необхідно перевірити відсутність приписок у звітах про собівартість та випуск продукції, втрат від браку продукції і простоїв, інших невиробничих втрат, достовірність звітних даних про собівартість продукції.
Перевіряється наявність і ефективність планування показників виробничої діяльності підприємства: план випуску продукції і підвищення її якості, розрахунок виробничих потужностей та їх використання, програми кооперативних поставок.
Збільшення обсягів виробництва можливе за умов кращого використання виробничих потужностей; упровадження нової техніки, технології й організації виробництва; освоєння випуску нових видів продукції, підвищення змінності роботи тощо.
Перевіряються норми планового фонду часу роботи виробничих потужностей і норми трудомісткості виробництва продукції, які мають бути технічно обґрунтовані і розроблені з урахуванням організаційно-технічних заходів у цій галузі. У результаті перевірки можуть бути встановлені випадки планової недозавантаженості об'єктів. Під час перевірки планів виробництва особливу увагу приділяють факторам зниження собівартості продукції, підвищення їх якості, формуванню плану з номенклатури виробів, які є конкурентоспроможними.
Якщо номенклатура продукції підприємства велика, визначають її номенклатуру, за якою проводитиметься перевірка. Як правило, до цієї номенклатури відносять продукцію, яка має високу собівартість виготовлення або є основною.
До готової відносять продукцію, яка прийнята ВТК і здана на склад у звітному періоді.
Правильність звітів про випуск продукції перевіряється зіставленням показників звітів даним аналітичного обліку готової продукції і відповідним первинним документам, які мають бути якісно оформленими. Одним із способів приписок є виписка безтоварних первинних документів на здачу продукції на склад, коли фактично продукція ще не виготовлена. Установити безтоварні документи можна за допомогою вибіркової інвентаризації продукції на складах.
Одним із поширених методів перевірки достовірності документів на здачу продукції є зіставлення їх із документами на нарахування заробітної плати (нарядами), а також із документами на використання у виробництві виробничих запасів (лімітними картами). Така перевірка особливо ефективна наприкінці місяця, оскільки в цей період найчастіше допускаються приписки.
Ритмічність виробництва вивчають на підставі даних оперативного обліку випуску продукції за кожний день.
Перевірка якості продукції передбачає наявність і дотримання затверджених технічних умов, технологічних карт та іншої документації про технологію виготовлення продукції та встановлені норми матеріальних і трудових витрат на виготовлення продукції.
Перевіряється стан обліку рекламацій, їх характер і заходи, які вживаються для усунення дефектів і відшкодування витрат винуватцями, а також стан технічного контролю за якістю продукції на всіх етапах її виготовлення.
У процесі аудиту витрат перевіряють стан незавершеного виробництва: стан обліку, своєчасність і правильність його інвентаризації і відображення в обліку її результатів, дотримання встановлених норм запасів незавершеного виробництва, правильність оцінювання його залишків на початок і кінець звітного періоду. Інвентаризація незавершеного виробництва має велике значення для перевірки зберігання напівфабрикатів і деталей, установлення необлікованого браку продукції і некомплектності.
Під час аудиту собівартості продукції необхідно перевірити наявність ефективного нормування матеріальних і трудових витрат, а також кошторисів непрямих витрат, наявність ефективної системи обліку відхилень фактичних витрат від їх норм і кошторисів, прийняття дієвих засобів з відшкодування встановлених перевитрат виробничих ресурсів.
Здійснюючи аудиторські процедури, аудитор визначає можливі помилки, які трапляються на тому чи іншому етапі перевірки витрат. При цьому аудитор формує відповідні робочі документи, де зазначаються виявлені помилки та їх вплив на достовірність бухгалтерської звітності, оподаткування та дотримання законодавства .
Аудиторська перевірка витрат на виробництво є одним із трудомістких процесів в аудиторській діяльності. Вона потребує великої зосередженості, знань нормативних та інструктивних матеріалів з їх наступними змінами, а також особливостей правильного розрахунку виробничих витрат в окремих видах господарської діяльності організації.

Переходячи безпосередньо до перевірки правильності обліку витрат на виробництво продукції, аудитор повинен особливу увагу звернути на такі питання:
•    чи дотримується принцип постійності в обліку витрат (тобто незмінюваність вибраного з початку року методу обліку витрат на виробництво і методу калькулювання собівартості продукції, способи розподілу непрямих витрат);
•    чи відповідає обраний метод обліку витрат галузевим і техніко-економічним особливостям організації;
•    чи правильно розмежовуються витрати між видами діяльності (операційною, фінансовою, іншою звичайною) та витратами, пов'язаними з надзвичайними подіями;
•    наскільки правильно розмежовуються виробничі витрати за звітними періодами;
•    чи дотримується обраний метод і точність оцінювання матеріальних ресурсів, що списуються на витрати виробництва продукції;
•    наскільки обґрунтовано списуються відхилення від облікових цін за матеріалами;
•    чи правильно нараховується знос за основними засобами, нематеріальними активами й МШП;
•    чи правильно проводиться розподіл і списання загальновиробничих витрат;
•    наскільки обґрунтовані суми витрат, пов'язані з організацією та управлінням виробництвом, і способи їх розподілу на об'єкти обліку і калькуляції;
•    яка обґрунтованість списання витрат обігу на собівартість реалізованих товарів;
•    чи правомірно віднесені на витрати виробництва (обігу) фактичні суми витрат з ремонту основних засобів, на відрядження, рекламу, оплату інформаційних, консультаційних послуг, а також представницькі та інші витрати.

У процесі перевірки аудитору слід пам'ятати, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Перевіряючи склад виробничих витрат підприємства, необхідно встановити, який спосіб формування собівартості продукції (робіт, послуг) використовується на підприємстві — калькуляційний варіант або «директ-костинг» (облік прямих витрат).
Практика аудиторських перевірок показує, що є факти, коли до витрат даного звітного періоду включають витрати, що мали місце в інших звітних періодах. Тому варто знати, що для складання фінансової звітності витрати підприємства належать включенню до собівартості продукції того звітного періоду, до якого вони відносяться, незалежно від часу їх оплати — попередньої (орендна плата) або наступної (оплата за час відпусток працівників і т. д.).
Вивчаючи правильність включення витрат до складу виробничих витрат і розрахунок собівартості продукції, перевіряють обґрунтованість розмежування джерел відшкодування різних витрат (за рахунок собівартості, прибутку, фондів або резервів), достовірність звітних показників собівартості продукції, правильність розподілу витрат між незавершеним виробництвом і готовою продукцією, виявляють внутрішньогосподарські резерви зниження собівартості продукції.
Особлива увага звертається на достовірність віднесення витрат на собівартість продукції. З'ясовується, чи правильно витрати згруповані за елементами — матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати.
Одним із важливих питань є перевірка правильності списання матеріальних ресурсів на собівартість, оскільки матеріали надходять з різних джерел, а початкові залишки матеріалів можуть мати іншу ціну порівняно з закупівельною. Потім необхідно проконтролювати застосування технологічних норм (нормативів) списання і витрат матеріалів, сировини, МШП.
Обґрунтованість складу матеріальних витрат на виробничі потреби і включення їх до собівартості продукції (робіт, послуг) перевіряється зіставленням даних складів про відпуск матеріалів у виробництво з даними цехів та інших підрозділів про надходження їх у виробництво, а також аналіз записів за кредитом рахунку «Виробничі запаси» і дебетом відповідних рахунків.
Увага аудитора має зосереджуватися і на достовірності величини амортизаційних відрахувань за основними засобами і нематеріальними активами. Зокрема, необхідно перевірити, чи немає нарахувань зносу основних засобів понад нормативний термін їх експлуатації.
Аудиторській перевірці підлягає також обґрунтованість віднесення на витрати виробництва сум за окремими податками, зборами, відрахуваннями, платежами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П(С)БО 16; витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Для того щоб обґрунтовано оцінити стан обліку витрат на виробництво, доцільно зафіксувати всі виявлені порушення у спеціально розробленій відомості, де мають бути передбачені такі показники: зміст, назва документа, дата складання, номер документа, сума, кореспонденція рахунків, примітка (у ній аудитор записує висновки і обґрунтовані пропозиції щодо усунення недоліків).
Собівартість реалізованих товарів визначається за П(С)БО 9 «Запаси».
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають: змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально-виробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До складу прямих матеріальних витрат включають вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовуються працівниками, які допустили брак; суми, що одержані від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби, тощо.
До складу загальновиробничих витрат включають:
•    витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
•    амортизацію основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
•    амортизацію нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
•    витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
•    витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
•    витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
•    витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
•    витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;
•    інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва;
•    нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Для перевірки операційних витрат аудитор повинен дослідити інформацію, відображену на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» і 94 «Інші операційні витрати».
При цьому аудитор повинен впевнитися, що до складу адміністративних витрат віднесені:
•    загальні і корпоративні витрати (винагорода директорам, благочинні внески);
•    витрати на персонал адміністрації (зарплата, додаткові виплати, навчання);
•    витрати на утримання приміщень і обладнання офісу (оренда, амортизація, комунальні послуги, ремонт, страхування);
•    податки, збори, обов'язкові платежі;
•    витрати зв'язку;
•    амортизація нематеріальних активів загального призначення;
•    послуги сторонніх організацій (юридичні, аудиторські, консультаційні, медичні);
•    інші витрати загальногосподарського призначення.

До складу витрат на збут:
1.    витрати на утримання підрозділів збуту;
2.    витрати на рекламу;
3.    витрати на транспортування продукції споживачам;
4.    витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
5.    інші витрати, пов'язані з реалізацією продукції. До складу інших операційних витрат:
6.    витрати на дослідницьку діяльність;
7.    собівартість реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів;
8.    створення резерву сумнівних боргів;
9.    втрати від операційних курсових різниць;
10.    втрати від знецінення запасів;
11.    нестачі і втрати від псування цінностей;
12.    визнані економічні санкції;
13.    інші витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства.

Після дослідження відповідних первинних документів, реєстрів з обліку операційних витрат аудитор перевіряє правильність їх відображення в Головній книзі та у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» (адміністративні витрати — ряд. 070, витрати на збут — ряд. 080, інші операційні витрати — ряд. 090). У кінці звітного періоду сальдо рахунків 71, 92, 93 і 94 має бути списане на субрахунок 791 «Результат основної діяльності».
До інших операційних витрат включають: витрати на дослідження та розробки; собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається перерахунком іноземної валюти в грошову одиницю, що є еквівалентом, виражена в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; суму безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.
До складу елемента «Матеріальні затрати» включають вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.
До складу елемента «Витрати на оплату праці» включають заробітну плату за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальну допомогу, компенсаційні виплати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включають: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елемента «Амортизація» включають суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
До складу елемента «Інші операційні витрати» включають витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.
До фінансових витрат відносять витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу.
Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.
До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів); собівартість реалізованих майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати звичайної діяльності.
Податки на прибуток визнаються витратами згідно з П(С)БО 17 «Податок на прибуток».
Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.



 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить