Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Програма та процедури аудиту дебіторської заборгованості

Програма та процедури аудиту дебіторської заборгованості
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Програма та процедури аудиту дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість поділяється на: довгострокову, поточну, сумнівну і безнадійну заборгованість; доходи майбутніх періодів.
Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в процесі нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.
Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в процесі нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.
Сумнівна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, стосовно якої немає впевненості щодо її погашення боржником.
Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) визнається активом одночасно з визнанням доходу від її реалізації та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію (товари, роботи, послуги) з утворенням унаслідок цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Чистою реалізаційною вартістю дебіторської заборгованості є сума поточної дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги) з вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Залежно від оцінки внутрішнього контролю і системи обліку та умов договору аудитор вибирає методичні прийоми організації перевірки: суцільний, вибірковий, аналітичний чи комбінований.
У зв'язку зі значною кількістю об'єктів аудиту дебіторської заборгованості й зобов'язань аудитору необхідно використати метод стратифікації, тобто поділити всю сукупність (генеральну) на дрібніші підсукупності, кожна з яких має власну характеристику. У нашому випадку у ролі підсукупностей може бути кожен балансовий рахунок, який узагальнює інформацію з відповідних рахунків.
Для успішного виконання поставлених завдань аудитор складає програму аудиту, до якої в обов'язковому порядку вносить аудиторські процедури за всіма виділеними підсукупностями із зазначенням виконавців та термінів виконання.
До програми аудиту дебіторської заборгованості входять такі процедури:
1.    контроль наявності, якості оформлення та реєстрації укладених договорів;
2.    звірення залишків по розрахунках за даними Головної книги, синтетичного й аналітичного обліку;
3.    перевірка правильності створення і використання резерву сумнівних боргів;
4.    контроль повноти й реальності відображення господарських операцій з безготівковими розрахунками у первинних документах;
5.    контроль правильності розрахунків у первинних документах (і за кількістю, і за вартістю);
6.    контроль відповідності й своєчасності облікової реєстрації (аналітичний, синтетичний, зведений синтетичний облік);
7.    перевірка розрахунків за товарообмінними операціями;
8.    перевірка безнадійної дебіторської заборгованості;
9.    перевірка розрахунків за претензіями та з відшкодування заподіяних збитків;
10.    перевірка розрахунків із зовнішньоекономічної діяльності;
11.    перевірка претензійної роботи й роботи внутрішнього аудитора;
12.    інші питання, що стосуються аудиту дебіторської заборгованості.

Особливу увагу необхідно приділити аудиту дебіторської заборгованості, тому що дебіторська заборгованість — це вилучені з обороту кошти суб'єкта господарювання.
Аудитор повинен перевірити дані активу балансу за відповідними рахунками. Ці дані за рахунками 16, 36, 37, 38, 63 та іншими порівнюють з даними журналів та відомостей на певну дату (1-ше число місяця). Після цього аудитор вивчає договори на поставку продукції, передбачену форму розрахунків, застосування попередньої оплати покупця продукції, зокрема плановими платежами, розрахунковими чеками, векселями, акредитивами, дорученнями, установлює, з чиєї ініціативи обрана невигідна для підприємства форма розрахунків і які заходи вживаються щодо поліпшення системи розрахунків.
Важливим питанням є оцінювання дебіторської заборгованості для відображення її в балансі підприємства. Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість має відображатись у балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реальною сумою заборгованості, яку підприємство може мати.
Необхідно також урахувати знижки з ціни, що їх надають клієнтові, а також повернення товарів покупцями.
У зв'язку з тим, що дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну, аудитор перевіряє правильність проведеної класифікації. Зокрема, до довгострокової дебіторської заборгованості (ряд. 050 Балансу) треба віднести майно в оренді.
Для аудиту важливо знати відсоток безнадійної дебіторської заборгованості, з тим щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів. Згідно з принципом обережності підприємство має наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для її погашення за рахунок витрат поточного року.
Аудитор мусить також з'ясувати, чи існує операційна дебіторська заборгованість, строк погашення якої перевищує строки позовної давності.
Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звіряння даних, самостійно провести зустрічні перевірки.
Особливу увагу аудитор має зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що відображена на балансі як реальна, а насправді строки стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Аудитор повинен виявити причини безгосподарності, місце утворення збитків та винних за них осіб.
З'ясовують, чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості відбиттям у балансі згорнутого сальдо замість розгорнутого. Під час вивчення цього питання розглядають такі рахунки: «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» тощо. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрахунків з покупцями і замовниками може визначатися загальна сума дебіторської заборгованості.
Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більший за рік. Така заборгованість (за наявності виправдовувальних документів) може бути віднесена до позареалізаційних витрат і списана за збитки як дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, або за іншими боргами, нереальними до стягнення за рішенням інвентаризаційної комісії.
Необхідно вивчити аналітичні рахунки за кожним дебітором і встановити, чи немає знеособлених аналітичних рахунків.
Важливим є вивчення показників якості та ліквідності дебіторської заборгованості.
За даними відомості обліку з покупцями і замовниками аудитор може скласти аналітичну таблицю, за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за строками виникнення.
Вивчення претензійних сум починається з аналізу та інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах звіряння розрахунків необхідне. Для цього дебіторам надсилають виписки з особистих рахунків або направляють до них для взаємо-звіряння спеціалістів.
Перевірка відомості і журналу за рахунком 374 «Розрахунки за претензіями» дає можливість дізнатися про існування претензій щодо невідповідності якості продукції, цін і тарифів, наявності арифметичних помилок і нестач, компенсації простоїв, штрафів, пені, що їх належить утримати з постачальників і підрядчиків на підставі рішень господарських судів, письмової згоди постачальників на задоволення претензій, актів приймання вантажів, виписок банку або про відмову від цих претензій.
Досліджуючи претензійну заборгованість, необхідно обґрунтувати її відповідними документами і встановити, чи не зазначаються на балансі суми претензій із простроченими термінами позову. Звертається увага на списані суми невідшкодованих претензій за рахунок результатів діяльності клієнта.
Установлюють, чи ведеться оперативний облік претензій і як здійснюється контроль за своєчасністю та обґрунтованістю передання матеріалів у господарський суд для відшкодування заборгованості. Звертається увага на своєчасність висновку і виконання угод поставки продукції і матеріалів. В угоді також визначається відповідальність сторін за невиконання ними зобов'язань. Результати аудиту розрахунків, заборгованості за претензіями і конфліктами, боргами відбиваються у відомості.
За даними бухгалтерської звітності визначається цілий ряд показників, що характеризують стан заборгованості, наприклад частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, процент, оборот дебіторської заборгованості тощо.
Особливу увагу слід приділити контролю розкриття інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності, де наведено:
•    перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;
•    перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін із виділенням внутрішньо групового сальдо дебіторської заборгованості;
•    склад і сума статті балансу «інша дебіторська заборгованість»;
•    метод визначення резерву сумнівних боргів;
•    суму поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.
У Звіті про фінансові результати аудитор перевіряє правильність заповнення ряд. 090 «Інші операційні витрати» в частині віднесення сумнівних і безнадійних боргів, а у Звіті про рух грошових коштів -— ряд. 080 «Зменшення (збільшення) оборотних активів» у частині зміни сальдо операційної поточної дебіторської заборгованості.
Аудитор мусить також переконатися у зіставності даних бухгалтерської і небухгалтерської звітності за дебіторами (звіт директора, голови правління, фінансовий огляд).
Критерій законності передбачає перевірку законності операцій, що призвели до виникнення дебіторської заборгованості, відповідність її обліку чинним законодавчим актам і нормативним документам.
Оцінювання дебіторської заборгованості за критерієм постійності передбачає контроль дотримання постійності обраної підприємством облікової політики щодо дебіторської заборгованості (наприклад, постійність застосування обраного методу створення резерву безнадійних боргів) та вплив дебіторської заборгованості на безперервність функціонування підприємства. Так, якщо дебіторська заборгованість становить значну частину активів підприємства і ймовірне її погашення може спричинити суттєві фінансові труднощі та стати загрозою банкрутства — така інформація має бути зазначена в примітках до фінансової звітності та бути підставою для застосування методів, відмінних від тих, які застосовуються при безперервності роботи підприємства.
Перевірка за критерієм відповідності передбачає контроль аудитором дотримання меж звітного періоду. Відповідно до цього всі операції з виникнення, погашення та списання дебіторської заборгованості мають бути відображені в тому періоді, у якому вони були здійснені.
Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості. Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.
Поточна дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат.
До доходів майбутніх періодів відносять одержані у звітному періоді доходи, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах (доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи, виручка за вантажні перевезення, передоплата за періодичні та довідкові видання тощо).
У процесі аудиту дебіторської заборгованості використовуються такі процедури:
1.    одержання переліку дебіторів і сум дебіторської заборгованості, у тому числі заборгованості пов'язаних сторін;
2.    перевірка законності виникнення дебіторської заборгованості та своєчасності її погашення;
3.    наявність заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, у тому числі простроченої;
4.    правильність розрахунку резерву сумнівних боргів та відображення його в бухгалтерському обліку і звітності;
5.    перевірка документів з інвентаризації дебіторської заборгованості та своєчасності відображення їх результатів у бухгалтерському обліку;
6.    дослідження класифікації дебіторської заборгованості за строками і фактами непогашення;
7.    перевірка правильності та обґрунтованості списання дебіторської заборгованості, у тому числі тієї, за якою закінчився термін позовної давності;
8.    перевірка правильності відображення дебіторської заборгованості в аналітичному і синтетичному обліку та звітності.

Найтиповіші невідповідності, які можуть бути виявлені у процесі аудиту дебіторської заборгованості, такі:
•    заміни виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів треба зробити запит у банк та до підприємств-дебіторів);
•    зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості невідповідних дебіторів-платників;
•    неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості;
•    списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості;
•    невідповідність даних синтетичного й аналітичного обліку дебіторської заборгованості та зобов'язань;
•    приховування дебіторської заборгованості та зобов'язань відображенням у Балансі згорнутого залишку замість розгорнутого [треба докладно вивчити склад таких статей Балансу: «Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги» (рядки 160, 161, 162), «Дебіторська заборгованість по розрахунках» (рядки 170— 210), «Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги» (ряд. 350), «Поточні зобов'язання за розрахунками» (ряд. 540— 600), «Інші поточні зобов'язання» (ряд. 610)];
•    неправильне визначення (оцінка) сум дебіторської заборгованості та зобов'язань у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання балансу при розрахунках в іноземній валюті;
•    неправильний розрахунок суми резерву безнадійної дебіторської заборгованості, що може бути спричинено:
1.    відсутністю зіставної інформації за попередні звітні періоди;
2.    арифметичними неточностями;
3.    неправильним групуванням дебітором за періодами простроченості погашення заборгованості;
4.    невзяттям до уваги вхідного сальдо за рахунком «Резерв сумнівних боргів»;
5.    навмисним завищенням суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення розміру загальних витрат звітного періоду і, як наслідок, зменшення суми оподатковуваного прибутку;
•    невідповідність сум, зазначених у первинних документах, що є підставою виникнення дебіторської заборгованості;
•    шахрайство із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав і документального підтвердження на загальногосподарські витрати, прострочених сум депонованої заробітної плати та ін.);
•    неправильне оформленням або відсутність договорів, що стали підставою для відвантаження товару і виникнення дебіторської заборгованості;
•    неправильна кореспонденція рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості;
•    відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству;
•    зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є завищення активів);
•    неправильна класифікація дебіторської заборгованості на довгострокову та короткострокову, унаслідок чого викривляється фінансовий стан підприємства при аналізі показників, що його характеризують;
•    запис дебіторської заборгованості за фіктивними рахунками неіснуючих клієнтів або за фіктивними, нетоварними операціями.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить