Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Методи аудиту запасів та методика його проведення

Методи аудиту запасів та методика його проведення
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Методи аудиту запасів та методика його проведення

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальникові (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, у тому числі витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для запланованого використання.
Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, у якому вони придатні для запланованого використання.
Перевіряється правильність формування первісної вартості запасів, що виготовляються власними силами підприємства; які внесені до статутного капіталу підприємства; які одержані підприємством безплатно; які придбані у результаті обміну на подібні і неподібні запаси.
Необхідно пам'ятати, що запаси на дату балансу відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу.
Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.
Перевіряється правильна організація складського господарства. Матеріальні цінності, які піддаються впливу природних умов, повинні зберігатися в закритих приміщеннях, легкозаймисті матеріали мають зберігатися в спеціальних приміщеннях, територіально ізольованих від інших складів. Окремо треба зберігати матеріальні цінності, які не належать даному підприємству, прийняті для переробки або на відповідальне зберігання, забраковані при прийманні. Запаси, які зберігаються на складах, розміщуються на стелажах, полицях, у ящиках з таким розрахунком, щоб був забезпечений легкий доступ до них. До матеріалів прикріплюються ярлики з їх номенклатурним номером і короткою характеристикою. Місця зберігання мають бути спеціалізовані за видами, сортами, марками і розмірами матеріалів установленої номенклатури, забезпечені ваговими і вимірювальними приладами, а також протипожежними засобами. Склади забезпечуються номенклатурами-цінниками, списками посадових осіб, яким дозволено вимагати матеріали зі складів, зразками їхніх підписів. Необхідно перевірити, чи всі цінності закріплені за матеріально відповідальними особами, чи є укладені з цими особами договори про повну матеріальну відповідальність.
Перевіряється також: відповідність ведення оперативного кількісного обліку руху матеріалів на складах з аналітичним і синтетичним обліком у бухгалтерії; правильність ведення обліку довіреностей на отримання матеріальних цінностей в інших організацій; терміни видачі і використання довіреностей, ведення обліку їх як бланків суворої звітності; відповідність реквізитів довіреностей реквізитам первинних документів на оприбуткування матеріальних цінностей; наявність невикористаних і обов'язково погашених довіреностей.
Важливим моментом у діяльності аудитора є перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей, де аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів (журналів, Головної книги). Крім цього, доцільно перевірити погодженість записів у синтетичному й аналітичному обліку за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні цінності. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», за дебетом якого відображається оплата боргу постачальникові за доставлені матеріальні цінності, за кредитом — їх надходження (оприбуткування). У кінці звітного періоду на цьому рахунку може бути дебетове або кредитове сальдо.
Аудитору треба перевірити, чи не закінчився строк позовної давності на зазначену заборгованість. Після закінчення строку позовної давності заборгованість стає безнадійною. Але перш ніж її списати, необхідно визначити податок на додану вартість, який є складовою цієї заборгованості. Якщо це кредиторська заборгованість, то необхідно зменшити суму податкового кредиту методом «сторно». Кредиторську заборгованість вносять до складу валового доходу того звітного періоду, на який припадає закінчення строку позовної давності.
Якщо виникла на певний період дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої минув, то спочатку визначають суму ПДВ і відповідно зменшують суму податкових зобов'язань.
Дебіторську заборгованість вносять до складу валових витрат того звітного періоду, на який припадає закінчення строку позовної давності.
Аудитору треба перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, що надійшли, і своєчасність висунення претензій до постачальників або транспортної організації. Практика свідчить, що такі розбіжності зумовлені привласненням матеріальних цінностей й оформленням фіктивних актів із метою присвоєння нестач або пересортиць матеріальних цінностей.
Для виявлення фактів зміни назв або споживчих якостей цінностей (ґатунку, марки, розміру, вологості тощо), штучного завищення ваги застосовують експертну оцінку документів. Під час дослідження документів застосовують логічну, нормативно-правову, зустрічну перевірку.
Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей. Насамперед слід установити відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку за рахунком 20 «Виробничі запаси». Для цього загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показаними у відомості обліку матеріальних цінностей, товарів, тари. Таке зіставлення здійснюється за кожним складом. Загальні обороти вибуття матеріалів за місяць за всіма складами і залишки матеріалів на кінець місяця, показані у відомостях, звіряють із кредитовими оборотами і залишками на рахунку 20 «Виробничі запаси» в Головній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбаності обліку матеріальних цінностей, то перевірка зупиняється до відновлення бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.
Для перевірки здійснення операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво або на сторону використовують нагромаджувальні відомості щодо витрачання матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових ордерів.
У таких випадках аудитор повинен особливо ретельно аналізувати документи на списання матеріалів і переконатися, чи правильно підприємство веде зокрема, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції.
У випадку, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця вноситься до валових доходів у такому звітному періоді.
Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця вноситься до складу валових витрат у тому самому звітному періоді.
Важливу роль в аудиті запасів відіграє інвентаризація матеріальних цінностей. Причому при її проведенні обов'язкова присутність аудитора. До його функцій входить:
•    присутність при інвентаризації, якщо запаси матеріальних цінностей дуже великі та якщо аудитор з недовірою ставиться до очікуваних результатів;
•    спостереження за виконанням процедур та ідентифікація з метою визначення ступеня відповідності їх законодавчим актам;
•    перевірка правильності підрахунку на основі випадкової вибірки;
•    вивчення обґрунтованості віднесення операцій до певного звітного періоду;
•    отримання пояснень з приводу значних невідповідностей матеріальних цінностей даним бухгалтерських записів;
•    перевірка правильності оцінки фактичного обсягу запасів. Аудиторські процедури при цьому поділяються на ті, що проводяться:
1.    до інвентаризації
2.    під час інвентаризації
3.    після інвентаризації.

До проведення інвентаризації потрібно впевнитися в тому, що на підприємстві чітко організовано складське господарство та контрольно-пропускна система.
Необхідно здійснити процедури перевірки таких фактів:

•    як здійснюється охорона об'єкта;
•    чи укладені та правильно оформлені договори про матеріальну відповідальність з працівниками, яким передано матеріальні цінності на зберігання;
•    чи визначені матеріально відповідальні особи, чи створені умови для забезпечення збереженості матеріальних цінностей, чи є в наявності складські приміщення, шафи, сейфи;
•    чи є в наявності вимірювальні пристрої;
•    чи існує контроль за порядком вивезення матеріальних цінностей з території підприємства;
•    чи призначена керівництвом підприємства постійно діюча комісія для перевірки матеріальних запасів.

Для отримання впевненості в тому, що операції по руху МЦ, які були проведені до інвентаризації, обліковані правильно, аудитор знімає копії останніх документів щодо надходження та вибуття цінностей.
Під час проведення інвентаризації аудитор не повинен входити до складу інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою, мусить стежити за правильністю виконання процедур.
Члени інвентаризаційної комісії перераховують цінності та складають інвентаризаційні описи.
Аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряючи одержані дані з даними інвентаризаційних описів. Особливу увагу звертають на дорогоцінні, застарілі та пошкодженні матеріали. При проведенні інвентаризації треба звіряти номери, марки, назви. Аудитор повинен звертати увагу на перевірку подій після дати складання балансу та правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду.
Після закінчення інвентаризації важливо, щоб аудитор зняв копію інвентаризаційної відомості.
Результати інвентаризації порівнюють з даними бухгалтерського обліку. Одним з ефективних способів перевірки є порівняння даних прибутково-видаткових документів з даними інших документів, які фіксують ці самі операції, але в інших аспектах. Використовуються також такі прийоми і способи, як зіставлення даних, що відображають надходження та витрачання матеріальних цінностей з даними документів, якими оформлені інші операції, пов'язані з таким надходженням або витрачанням матеріальних цінностей; даних про переміщення матеріальних цінностей з даними про тару, в якій вони перевозились; даних бухгалтерського обліку з даними оперативного обліку; перевірка фактичного виконання робіт у натуральних показниках, оплачених за грошовими документами.
Безпосередній огляд бухгалтерських документів здійснюється для перевірки правильності арифметичних підрахунків у них, їх правильного оформлення. Зіставлення даних бухгалтерського обліку з даними оперативного обліку використовуються для вивчення господарських операцій. Дані оперативного обліку не можуть бути основою для облікових записів, тому бухгалтери й аудитори їх не використовують. За документами оперативної звітності можна визначити справжній характер та обсяг операцій, пов'язаних з матеріальними цінностями. Однак це не може бути достовірною інформацією для висновку аудитора. Вони лише допомагають вибрати правильний напрям дослідження.
Згідно з установленими нормативами використовуються такі методи оцінювання вибуття матеріальних цінностей:
•    метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
•    метод середньозваженої собівартості;
•    метод ФІФО;
•    метод нормативних витрат;
•    метод вартостей реалізації (ціни продажу).
Для одиниць запасів, які мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
Особлива увага приділяється дослідженню операцій зі списання запасів.
Списання запасів із балансу згідно з П(С)БО 9 може відбуватись у таких випадках: відпуск у виробництво; реалізація за грошові кошти; передавання до статутного капіталу іншого підприємства; безплатне передання; списання у зв'язку з невідповідністю критерію активу; списання через втрати від стихійного лиха; списання нестач у межах норм і понад норми природного убутку.
При списанні матеріалів у виробництво необхідно провести документальну перевірку, яка допоможе встановити:
1.    відповідність норм у документах на списання нормативним даним (аналітичні тести);
2.    відповідність кількості фактично списаної сировини витрачанню цієї сировини за нормами.

Результати такого зіставлення можуть бути трьох варіантів: • фактична кількість списаної сировини та матеріалів відповідає нормам;
•    фактична кількість списаної сировини більша від норми;
•    фактична кількість списаної сировини менша від норми.

Якщо списано більше, ніж передбачено нормами, то необхідно визначити причини, отримавши пояснення від технологів, начальника цеху. Причинами перевитрат можуть бути:
•    погана якість сировини (тоді необхідно встановити, від кого вона надійшла, хто укладав договір від клієнта, за якою ціною була закуплена сировина, установити, чи можна було закупити подібну сировину в іншого постачальника і за якою ціною. Запропонувати заходи щодо поліпшення стану клієнта);
•    недосконалість технології та обладнання, через що значна кількість сировини йде у відходи.

В обох випадках документальний контроль бажано підтвердити результатами фактичної перевірки:
1.    експертною оцінкою сировини, якщо така є в наявності;
2.    контрольним запуском сировини у виробництво (за участі спеціалістів, технологів, експертів).

Крім того, широко застосовуються такі прийоми, як опитування та підтвердження, якщо списано сировини менше, ніж передбачено нормами. Причини можуть бути такі:
•    використання нового обладнання і норм на списання сировини (передбачених для обладнання, яке використовувалося раніше і було менш ефективним);
•    недостатня кількість сировини для випуску тієї кількості продукції, яка була оприбуткована (можливі приписки, що мотивуються отриманням премій);
•    випуск низькоякісної продукції через недовкладення відповідної сировини (прийоми: документальна перевірка; тести узгодженості, зустрічні перевірки документів);
•    перевірити відповідність відображеної в документах сировини тій, що фактично використана у виробництві, зокрема стосовно можливої підміни (прийоми: опитування, спостереження).

Економіко-математичні методи допомагають виявити факти перевитрачання сировини та матеріалів і передбачають:
1.    Аналіз розрахунково-платіжних документів, які підтверджують надходження матеріальних цінностей від постачальників: платіжні вимоги-доручення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні з різними додатками (специфікаціями, сертифікатами, засвідченнями якості тощо).
2.    Зіставлення даних документів з оплати постачальникам і даних документів на оприбуткування матеріальних цінностей, а також перевірку наявності правильно оформлених договорів за цими угодами.
3.    Зіставлення даних первинних документів про надходження цінностей із даними складського обліку та регістрів бухгалтерського обліку.
4.    Перевірку правильності оцінювання (згідно з обліковою політикою) запасів при надходженні (заготівлі), придбанні; оцінювання за фактичною вартістю (собівартістю) придбання (заготівлі); за обліковими цінами (за плановою або нормативною собівартістю придбання, купівельними цінами).
Залежно від обраного варіанта обліку затрат на виробництво, відпускання та оприбуткування готової продукції можна відображати в оцінці за одним із варіантів, обраним в обліковій політиці: за фактичною повною виробничою собівартістю; за плановою (нормативною) повною виробничою собівартістю. Товари, придбані для реалізації та збуту, в організаціях можуть обліковуватися за купівельною вартістю або за продажною вартістю.
5.    Проведення письмових запитів, усних опитувань (працівників, спеціалістів, третіх осіб), зустрічних перевірок із метою встановлення істини щодо кількості, якості та вартості придбаних запасів.
6.    Перевірку правильності обліку ПДВ.
7.    Перевірку правильності кореспонденції рахунків з оприбуткування запасів — чи немає випадків, коли матеріальні цінності, що надійшли, не оприбутковані, а віднесені на інші рахунки (обліку затрат, розрахунків, фондів).
8.    Зіставлення (порівняння) даних документів на списання цінностей та відповідних регістрів бухгалтерського обліку. Особливу увагу необхідно звернути на списання запасів на реалізацію, а також на операції, пов'язані з видачею запасів за рахунок оплати праці (натуроплата). Часто трапляються помилки, пов'язані з невідображенням в обліку виручки від реалізації, наслідком чого є застосування податковою інспекцією фінансових санкцій до підприємства.
9.    Перевірку правильності оцінювання запасів, списаних на витрати виробництва, обігу та реалізованих запасів.
10.    Перевірку правильності кореспонденції рахунків із списання запасів зі складу, витрачання у виробничій та невиробничій діяльності, реалізації тощо. Тут часто допускають помилки та пропуски, особливо при списанні відхилень від облікових цін.

Важливим є вивчення питань дотримання правил видачі довіреностей на одержання цінностей. Аудитор мусить упевнитися, чи не списують матеріальних цінностей на витрати виробництва без попереднього їх оприбуткування (відміток завскладу) та без оформлення на них видаткових документів.
Як правило, на підприємстві може бути використано один із таких методів обліку і контролю за використанням виробничих запасів у виробництві:
•    метод партіонного розкрою — для матеріалів, які розкроюються по площині, з використанням листа розкрою матеріалу;
•    метод сигнального документування — коли згідно з відповідними документами матеріальні витрати обліковуються окремо за нормами (лімітні карти) і окремо згідно з відповідними сигнальними документами на понаднормативні витрати (вимога на додатковий відпуск матеріалу і на його заміну, акт про брак);
•    інвентарний метод — коли відхилення від норм визначають при зіставленні розрахунковим методом загальної суми затрат за нормами і фактичних затрат.

Найпрогресивніші перші два методи, які дають змогу відображати в обліку відхилення від норм витрат за причинами і винуватцями.
Перевіряється вжиття заходів до посадових осіб з відшкодуванням допущених перевитрат виробничих запасів у процесі виробництва.
Окремим етапом перевірки запасів є перевірка операцій з оприбуткування і списання МШП. Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» до МПШ відносять предмети зі строком служби до одного року або не більше одного операційного циклу, якщо він більше одного року. Під час аудиту завчасно перевіряють їх склад, кількість, вартість. У процесі перевірки використовуються оборотні відомості, картки складського обліку та інші регістри.
Облік надходження, збереження і руху МШП аналогічний обліку виробничих запасів.
У разі відпуску МШП у виробництво їх вартість відноситься до виробничих витрат. Але в обліку повинна відображатись їх наявність у кількісних вимірниках (штуки, кілограми тощо). Після списання предметів відображається їх вибуття в обліку. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.
Аудитору потрібно встановити правильність кореспонденції рахунків, пов'язаних із рухом МШП та нарахуванням за ними зносу, досліджуючи записи в регістрах синтетичного обліку та їх документальне підтвердження. Помилки та відхилення аудитор відмічає у своїх робочих документах.
Під час проведення аудиту руху МШП застосовуються ті самі процедури й методи, що й у процесі аудиту матеріальних цінностей.
Аудитору слід звернути увагу на те, що згідно з пунктом 7 П(С)БО 9 одиницею бухгалтерського обліку МШП є їх найменування або вид, а відповідно до п. 8 П(С)БО 9 придбані (отримані) або виготовлені МШП зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість МШП, придбаних за плату, — це їх собівартість, а якщо виготовлена власними силами підприємства — це собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з П(С)БО 16 «Витрати», про що зазначено у п. 10 П(С)БО 9.
Аудит МШП охоплює кілька етапів. Спочатку аудитор проводить перевірку правильності організації обліку МШП; своєчасності складання первинних документів; дотримання правил при прийманні МШП на склад і відпуску їх в експлуатацію. На наступному етапі перевіряється віднесення придбаних предметів та засобів до МШП за критеріями, установленими законодавчими актами. Далі з'ясовується правильність списання МШП та відповідність його відображення в обліку.
Аудитору необхідно встановити виконання вимог ст. 10 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», якою передбачено, що підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності зобов'язані провести інвентаризацію активів і зобов'язань. Тому інвентаризації підлягають усі існуючі МШП (тобто не списанні з обліку) як на складі, так і ті, що обліковуються кількісно в експлуатації. Необхідно встановити достовірність відображення наслідків інвентаризації МШП в обліку, і якщо виявлена недостача, то їх необхідно відображати відповідно до п. 27 П(С)БО 9, зокрема вартість повністю витрачених (зіпсованих або тих, яких не вистачає) МШП списується на витрати звітного періоду і, до прийняття рішень про відповідальність конкретних осіб, зазначена вартість відображається в позабалансовому обліку.
Як і перевірка будь-яких об'єктів обліку, аудит операцій з МШП повинен установити відповідність даних синтетичного та аналітичного обліку.
Типові помилки при здійсненні операцій з матеріальними цінностями можуть бути такі:
•    незадовільна організація складського господарства та зберігання цінностей;
•    невиконання завдань із заготовки матеріалів;
•    придбання непотрібних матеріалів, наявність на складі матеріалів, що псуються;
•    завищення собівартості заготовлених матеріалів;
•    порушення правил приймання вантажів, неправильне визначення та оформлення нестач;
•    неповне оприбуткування запасів, що надійшли;
•    необґрунтовані претензії до постачальників;
•    нераціональне витрачання матеріалів на виробництво, порушення норм та лімітів відпуску;
•    відпуск дефіцитних товарів, під виглядом надлишкових на сторону;
•    порушення порядку проведення інвентаризації;
•    нестачі, надлишки, присвоєння матеріальних цінностей;
•    помилки та підробки в документах;
•    підміна нових матеріалів старими;
•    відпуск цінностей за заниженими цінами;
•    незадовільне ведення бухгалтерського обліку;
•    помилки у визначенні сум уцінок, дооцінок запасів та їх відображення в обліку.

Типові недоліки у проведенні інвентаризації запасів:
•    порушення строків проведення інвентаризації;
•    нерівномірний їх розподіл за календарними періодами;
•    порушення принципу раптовості;
•    неякісне проведення інвентаризації, а саме:
•    недотримання правил перевірки вимірювальних пристроїв перед початком інвентаризації;
•    включення в опис неперевірених насправді залишків цінностей;
•    відпускання та приймання матеріалів під час проведення інвентаризації без спеціальних позначок у первинних документах;
•    недотримання правил перевірки цін в описах;
•    недбале оформлення документів, а саме: відсутність прізвищ, ім'я та по батькові матеріально відповідальних осіб та членів комісії на інвентаризаційному описі та порівняльній відомості, відсутність дати проведення інвентаризації, відсутність порівняльної відомості, відсутність загальних підсумків кількості та суми за описом, недостатньо інформації про вид матеріальних цінностей, сорт;
•    несвоєчасне оформлення та визначення результатів інвентаризації та їх відображення в обліку, особливо в пересортиці;
•    проведення інвентаризації некомпетентними особами.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить