Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Методико проведення аудиту власного капіталу

Методико проведення аудиту власного капіталу
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Методико проведення аудиту власного капіталу

Основним джерелом формування власних коштів підприємства є статутний капітал — сукупність коштів, вкладених у підприємство його власниками (засновниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами.
Статутний капітал є невід'ємною складовою будь-якого товариства або підприємства.
Так, статутний капітал державних підприємств відображає суму коштів, виділену державою з бюджету на момент введення підприємства в експлуатацію для здійснення його діяльності (вартість необоротних активів, оборотних засобів та грошових коштів).
Статутний капітал недержавних комерційних структур формується за рахунок коштів (матеріальних, грошових), внесених акціонерами (учасниками), і тому являє собою колективну власність кількох юридичних або фізичних осіб — засновників акціонерного товариства або підприємства іншої недержавної організаційно-правової форми.
Під час проведення перевірки аудитор повинен дотримуватися вимог чинного законодавства (закони, положення, нормативи та ін.). Перевіряючи формування статутного капіталу, необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури й управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.
Зокрема, в акціонерних товариствах статутний капітал складається з номінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонерами; у товариствах з обмеженою відповідальністю — з вартості внесків його учасників.
Аудитору слід також установити наявність відповідних документів і дотримання процедури державної реєстрації суб'єкта господарювання. Оскільки юридична особа вважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про її створення, а з моменту її державної реєстрації, потрібно перевірити наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницьких документів вносилися зміни.
Аудитору варто з'ясувати законність змін у складі засновників підприємства, тобто порядок виходу співвласників з підприємства, що має бути передбачено статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін. Зокрема, співвласник повинен подати співзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, а загальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, — видати копію протоколу або виписку з книги протоколів учасникові, який вибув з товариства. Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін у засновницьких документах.
Аудитору треба знати, що учасник має право отримати ту вартість частини майна підприємства, яка відповідає його частці у статутному капіталі. Причому така вартість може бути більшою за вартість його внеску, якщо підприємство прибуткове, а може бути і меншою — якщо збиткове. Аудитор повинен приділити належну увагу цим питанням, оскільки відомі факти, коли засновник отримує від підприємства великі позики, а потім виходить зі складу засновників цього підприємства, або воно взагалі ліквідується.
Надходження внесків засновників контролюється на підставі даних первинних документів і записів за кредитом рахунку 67 «Розрахунки з учасниками» в кореспонденції з дебетом рахунків основних засобів, грошових коштів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибуткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків у національній та іноземній валюті з доданими до них виправдувальними документами перевіряють повноту і своєчасність грошових сум і матеріальних цінностей.
Використовуючи інформацію актів прийняття-передавання основних запасів, документів, що відображають надходження нематеріальних активів і дебетові обороти за рахунком 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», визначають вартість переданого обладнання, будинків, споруд, майнових прав на інтелектуальну власність. На основі даних актів про приймання матеріалів, товарно-транспортних накладних, рахунків щодо обліку виробничих запасів (рахунок 20), рахунку 22 «Малоцінні швидкозношувані предмети» з'ясовують вартість матеріальних цінностей, що надійшли. Кожний внесок підтверджується документами, де обов'язково роблять посилання на формування статутного капіталу.
Особливу увагу слід приділяти технічній стороні реєстрації нематеріальних активів, унесених учасниками (засновниками) у статутний капітал. Це майнові права на винаходи, користування землею, природними ресурсами, плата за користування брокерським місцем, торговими знаками, марками. В обліку нематеріальні активи оцінюють за договірними цінами. При цьому складають акт, що фіксує факт надходження на підприємство нематеріальних активів.
Під час аудиту статутного капіталу доцільно провести інвентаризацію майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства. Вона полягає в підтвердженні сальдо в аналітичному обліку за кожним учасником. Тобто інвентаризацією виявляються за відповідними документами залишки, ретельно вивчається обґрунтованість сум, що обліковуються на таких рахунках, установлюються терміни виникнення зобов'язань підприємства перед власниками, реальність часток засновників у статутному капіталі.
При цьому можуть бути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби, виробничі запаси, непридатні до використання (несправні, неякісні), і нематеріальні активи, які не мають практичної цінності.
У процесі аудиту капіталу необхідно також провести перевірку правильності розрахунків із засновниками. Ця перевірка передбачає вивчення таких питань:
-    чи своєчасно і в якому розмірі засновники внесли свою частку до статутного капіталу підприємства;
-    у якому вигляді внесено частки учасників до статутного капіталу і чи правильно оформлено документи на ці операції;
-    чи правильно проводиться нарахування доходів від участі в капіталі підприємства;
-    чи дотримується відповідність записів у первинних документах записам у журналі 7 за рахунком 46 «Неоплачений капітал» і Головній книзі (за журнальної форми обліку).

Під час аудиту для визначення реальності внесків до статутного капіталу проводиться перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. У підтверджувальних документах має бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тільки для цілей бухгалтерського обліку, а й для цілей оподаткування — обґрунтування правильності застосування пільг щодо податків.
Перевіряючи надходження основних засобів і нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу, треба обов'язково проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що відображена вартість необоротних активів відповідає вартості, зазначеній у договорі.
За деякими видами необоротних засобів, що є внесками до статутного капіталу, потрібні документи, що підтверджують право власності на таке майно (нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо).
Статутний капітал може поновлюватися з прибутку від господарської діяльності, а за необхідності — додатковими внесками його учасників. Формування статутного капіталу здійснюється по-різному, залежно від форм власності та організаційно-правової форми економічного суб'єкта: в акціонерних товариствах — за рахунок підписки на акції акціонерів; у товариствах з обмеженою відповідальністю — за рахунок внесків кожного учасника; на державних підприємствах — за рахунок майна держави, закріпленого за ними.
Важливою є перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу. Фактичне надходження внесків засновників перевіряється на підставі первинних документів і записів у регістрах по рахунку 46 «Несплачений капітал». Дебетове сальдо за цим рахунком показує заборгованість, яка обліковується за акціонерами (учасниками) з оплати підписки на акції (внесків до статутного капіталу). При цьому треба перевірити своєчасність погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу і реальність дебетового сальдо.
Аудитору варто проаналізувати, чи дотримані встановлені законодавством терміни погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу та чи дотримано порядку здійснення внесків, що визначений у статуті.
Моментом фактичного надходження внесків до статутного капіталу є:
-    для грошових коштів — дата зарахування суми на поточний (валютний) рахунок або внесення в касу;
-    для основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів — дата складання акта приймання-пере-давання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів або інших документів, що свідчать про надходження зазначених об'єктів.

Аудитор мусить перевірити обґрунтованість змін величини статутного капіталу. Якщо протягом звітного періоду у суб'єкта господарювання мали місце зміни у величині статутного капіталу, то такі операції підлягають детальному вивченню. Усі зміни статутного капіталу мають бути документально оформлені.
Аудитору треба встановити правомірність таких змін, а також правильність та своєчасність записів у бухгалтерському обліку. Слід також ураховувати, що зміни можуть проводитись у добровільному і в примусовому порядку. Збільшення статутного капіталу здійснюється, як правило, на добровільній основі з метою додаткового залучення капіталу або інших активів.
Під час перевірки виявляються джерела збільшення статутного капіталу, яке можливе тільки за рахунок:
-    коштів, отриманих акціонерним товариством від продажу своїх акцій понад їх номінальну вартість (емісійний дохід);
-    нерозподіленого прибутку за результатами попереднього року; —дивідендів.

Якщо товариство у звітному періоді зменшило статутний капітал, необхідно з'ясувати причину прийняття такого рішення. У будь-якому разі варто перевірити наявність обставин, які вимагають згідно з Законом України «Про господарські товариства» зменшення статутного капіталу. При цьому необхідно пам'ятати, що загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про зменшення статутного капіталу, якщо його величина менша від установленої законодавством.
Наступний важливий напрям аудиту — вивчення рівності сум та узгодженості показників. Здійснюючи перевірку, аудитору треба перевірити тотожність величини капіталу, що відображена суб'єктом господарювання у формі звітності № 1 «Баланс» за статтею «Статутний капітал» (рядок 300), розміру капіталу, зафіксованому в статуті. Така відповідність є контрольною, а її необхідність випливає з чинного порядку обліку.
Відповідно до даного порядку після державної реєстрації статутний капітал на суму, зафіксовану в статуті, відображається за кредитом рахунку 40 «Статутний капітал» у кореспонденції з рахунком 46 «Неоплачений капітал».
Варто також перевірити дотримання інших тотожностей. Так, має бути забезпечена узгодженість показників у наданих формах звітності. Розмір статутного капіталу на початок і кінець року, що відображається в балансі, має відповідати сумі за статтею «Статутний капітал» Звіту про власний капітал. Оскільки підприємства складають звіт на підставі даних бухгалтерського обліку, то суми за зазначеними рядками мають збігатися з кредитовим сальдо за рахунком 40 «Статутний капітал» за станом на відповідні дати, інформація щодо яких міститься в журналі 7.
Керуючись П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», аудитор перевіряє правильність розподілу прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу (приєднання прибутку до статутного капіталу або збільшення його за рахунок прибутку), резервного капіталу тощо.
Так, у статтях розділу «Внески учасників» наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу.
Власний капітал зменшується внаслідок виходу учасника, випуску або анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин. Тому, здійснюючи аудит статутного капіталу, треба перевірити наявність та обґрунтованість змін у статутному капіталі й установчих документах підприємства.
Під час перевірки статутного капіталу аудитору необхідно вивчити такі основні питання:
-    перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу;
-    вивчення законності змін у складі засновників підприємства;
-    перевірка правильності розрахунків із засновниками;
-    перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками;
-    перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу;
-    перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу;
-    вивчення рівності сум та узгодженості показників.

Процес аудиторської перевірки та її результати мають бути документально оформлені. Після завершення перевірки аудитор повинен висловити свою думку у вигляді аудиторського висновку.
У процесі аудиту додаткового капіталу аудитор мусить установити, з яких коштів складається сума додаткового капіталу. Його збільшення можливе при переоцінці основних та оборотних засобів; одержанні емісійного доходу за цінними паперами, безкоштовному отриманні цінностей. Додатковий капітал відображається в обліку на рахунку 42 «Додатковий капітал». Він використовується для покриття збитків від списання основних засобів, на покриття збитків за операціями з цінними паперами і за безкоштовного передання основних засобів іншим підприємствам.
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі витрат звітного періоду.
За наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки (але не більше зазначеного перевищення) включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більша від зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.
Якщо на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта сума попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності перевищують суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, то сума чергової (останньої) уцінки (але не більше зазначеного перевищення) спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більша від зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.
У разі вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.
Проводячи аудит резервного капіталу, аудитор повинен перевірити джерела його утворення. Для цього необхідно встановити, який відсоток прибутку віднесено до резервного капіталу і чи відповідає він засновницьким документам. Аудитор повинен перевірити також правильність операції щодо використання резервного капіталу за рахунком 43 «Резервний капітал».
Аудит фондів спеціального призначення починається з визначення фондів, які утворені за рахунок прибутку (рахунок 48). Ці фонди призначені для створення нового майна, тому фактичне витрачання (капітальні вкладення) не змінює їх накопиченої величини. Вони можуть бути зменшені тільки у разі списання коштів на погашення збитків звітного року або виплати доходів засновникам. Під час аудиту перевіряється документальне оформлення обґрунтованості виплат з цих фондів — матеріальної допомоги, премій, винагород, за вислугу років та ін.
Перевіряється правильність ведення аналітичного і синтетичного обліку окремих видів власного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку:
-    рахунок 40 «Статутний капітал» — облік та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу; аналітичний облік ведеться за видами капіталу, за кожним засновником, учасником, акціонером тощо;
-    рахунок 45 «Вилучений капітал» — облік та узагальнення інформації про вилучений капітал у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання тощо. Аналітичний облік ведеться за видами акцій, вкладів, паїв;
-    рахунок 46 «Неоплачений капітал» — облік та узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу за внесками до статутного капіталу. Аналітичний облік ведеться за видами розміщених неоплачених акцій та за кожним засновником (учасником) підприємства;
-    рахунок 42 «Додатковий капітал» — облік та узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб та інші види додаткового капіталу. Аналітичний облік ведеться за видами капіталу;
-    рахунок 43 «Резервний капітал» — облік та узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок прибутку. Аналітичний облік ведеться за видами резервного капіталу та напрямами його використання;
-    рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» — облік і узагальнення інформації про нерозподілені прибутки та непокриті збитки поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку. Аналітичний облік ведеться за видами прибутків або збитків;
-    рахунки «Відстрочені податкові активи» та «Відстрочені податкові зобов'язання» — облік та узагальнення інформації про суми податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах згідно з П(С)БО 17 «Податки на прибуток». Аналітичний облік ведеться за видами активів або зобов'язань, між оцінками яких для оподаткування виникла різниця.

Перевіряється правильність складання форми звітності «Звіт про власний капітал» згідно з П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».
Перевіряється правильність відображення в обліку виправлення помилок у звітному періоді, які були допущені у минулому періоді згідно з П(С)БО 6 «Виправлення помилок».
Завершальним етапом аудиту є узагальнення виявлених відхилень в обліку власного капіталу порівняно з чинними нормативними положеннями та обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить