Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Мета та завдання аудиту власного капіталу

Мета та завдання аудиту власного капіталу
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Мета та завдання аудиту власного капіталу

Суб'єкти господарювання починають свою підприємницьку діяльність при первинному накопиченні власного капіталу для забезпечення господарської діяльності.
Власний капітал — частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань; тобто це загальна вартість активів підприємства (матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій тощо), які належать йому на правах власності і використовуються в процесі виробничої та іншої підприємницької діяльності.
Власний капітал має складну структуру, яка залежить від організаційно-правового статусу суб'єкта господарювання.
Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу), які визначаються як йот пасиви. Головні завдання дослідження пасивів підприємства:
-    аналіз обсягу і динаміки капіталу підприємства;
-    аналіз структури капіталу та її зміни в оцінках до зміни фінансового стану;
-    аналіз складу та структурних змін власного і залученого (довгострокового та короткострокового) капіталів;
-    пошук резервів збільшення капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємств.

Використовуючи дані пасиву бухгалтерського балансу, можна дати загальну характеристику джерел покриття активів підприємства.
Власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж періоду його існування за рахунок реінвестованого прибутку та отримані в дарунок.
Власний капітал поділяється на: статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Його класифікують за джерелами утворення (внутрішні і зовнішні), за формами існування (інвестований, дарчий, нерозподілений) та за рівнем відповідальності (реєстрований та нереєстрований). Правильність та адекватність визначення власного капіталу, його структура та призначення на підприємстві визначається вимогами П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал» та Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій.
Залучений капітал визначають у формі довгострокових і короткострокових зобов'язань. Зобов'язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.
Досліджуючи пасиви підприємства, роблять такі основні аналітичні висновки про:
-    зміну співвідношення власного та залученого капіталу, що визначає економічну незалежність підприємства, стан його автономності;
-    зміну обсягу і питомої ваги довгострокового залучення капіталу. Наявність сум довгострокових позик банку чи інших тривалих зобов'язань свідчить про зростання фінансових можливостей підприємства в оперативному маневруванні джерелами покриття його потреб. Це є свідченням довіри до підприємства з боку банку чи інших кредиторів. Довгострокові зобов'язання підприємства іноді прирівнюють до його власних коштів як можливість використання при виникненні тимчасових фінансових труднощів. Чим більша сума (і частка) довгострокового капіталу, тим кращий фінансовий стан суб'єкта господарювання;
-    зміну обсягу та структури короткострокового залученого капіталу. Таке залучення капіталу виникає у формі короткострокових кредитів банку, поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями, виданими векселями та за всіма видами кредиторської заборгованості. Зміна обсягу поточних зобов'язань відносно ліквідних активів характеризує платоспроможність підприємства. Найсуттєвіший вплив на фінансовий стан має кредиторська заборгованість, яка свідчить про стан платіжної дисципліни підприємства та його фінансову стійкість.

Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Вона обчислюється як різниця між вартістю майна і позичковим капіталом. Власний капітал складається зі статутного, додаткового і резервного капіталів, нерозподіленого прибутку та цільових (спеціальних) фондів.
Власник поділяє капітал на основний (довгостроковий) і оборотний (поточний) капітал.
Отже, капітал в обороті перевіряється за розміщенням основного і оборотного капіталу суб'єкта господарювання. Капітал в обороті складається з майна та зобов'язань власника — об'єктів, у які вкладено капітал.
Основний капітал складається з основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій.
Оборотний капітал вміщує матеріальні оборотні засоби, кошти у поточних рахунках, короткострокові фінансові вкладення, які можуть здійснити цикл обігу і перетворитися у кошти, тобто вони є ліквідними. Разом з тим під час реалізації матеріальних ресурсів і їх перетворення у гроші не завжди існують сприятливі умови (інфляція, зміна попиту на ринку). Це пов'язано з ліквідністю дебіторів, що мають повернути заборговані кошти. Короткострокові фінансові вкладення швидко перетворюються на кошти.
Власний капітал засновників поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший — це статутний, або пайовий, капітал. Другий — додатковий, резервний, страховий капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
Статутний (пайовий) капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників.
Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві. Він складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, отриманих унаслідок розподілу на паї колективної власності.
Додатковий капітал складається з емісійного доходу від розміщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номінальну вартість, дооцінки активів, безоплатно отриманих активів, іншого додаткового капіталу.
Резервний (страховий) капітал використовується згідно з установчими документами: у разі нестач прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.
Нерозподілені прибутки — це прибутки, отримані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, у тому числі нарахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.
Неоплачений капітал призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства за вкладами до статутного капіталу підприємства.
Метою аудиту власного капіталу є встановлення достовірності первинних даних щодо його формування та використання, повноти і своєчасності відображення інформації у зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення у звітності підприємства.
Основними завданнями аудиту власного капіталу є:
-    перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу, встановлення законності й правильності їх формування;
-    установлення повноти формування статутного (пайового) капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання засновниками термінів внесення часток до статутного (пайового) капіталу;
-    перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеному установчими документами;
-    перевірка достовірності формування і використання додаткового капіталу;
-    перевірка достовірності формування і використання резервного капіталу;
-    перевірка достовірності формування і використання прибутку (списання) збитку.

Крім того, аудитор повинен дослідити такі питання:
-    достовірність відображення показників власного капіталу, установлення законності й правильності їх формування;
-    правильність формування статутного капіталу, відповідність фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання строків внесення часток до статутного капіталу;
-    стабільність величини статутного капіталу, його відповідність розміру, визначеного установчими документами;
-    правильність ведення бухгалтерського обліку власного капіталу відповідно до вимог законодавства:
-    правильність формування та відображення в обліку прибутку (збитків);
-    достовірність обсягу власного капіталу, відображеного у фінансовій звітності.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить