Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Історія розвитку контролю господарської діяльності в СРСР

Історія розвитку контролю господарської діяльності в СРСР
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Історія розвитку контролю господарської діяльності в СРСР

Зміна державного устрою, спричинена Жовтневою революцією, диктувала нові завдання, які постали перед обліком і контролем господарської діяльності. В першу чергу зміна форм власності на знаряддя виробництва зумовлювала посилення контролюючої ролі держави за їх збереженням. Саме превалювання контрольної функції є однією із характерних рис у розвитку тодішньої теорії господарського обліку.
Радянське рахівництво, що зароджувалося, страждало відсутністю єдиної системи обліку господарської діяльності підприємств і організацій. Кожне відомство створювало свої форми рахівництва і звітності й діяло у відриві від інших. Слабка організація обліку і безконтрольне господарювання призводили до того, що втрати державного майна і засобів досягали величезних розмірів. Потрібні були термінові заходи для налагодження єдності в обліку.
5 грудня 1917 р. була видана постанова Ради Народних Комісарів (РНК) "Про утворення і склад колегії Комісаріату державного контролю" і декрет "Про права народного комісара з Державного контролю в Раді Народних Комісарів".
У 1918 р. на міжвідомчій нараді з питань обліку майна в окремих відомствах вирішено було створити особливі бухгалтерсько-інструкторські відділи при губернських обліково-контрольних колегіях, перейменованих у губернські відділення державного контролю. їх завдання включали обстеження обліку та звітності, його організацію в радянських установах і на підприємствах губернії.
У складі Народного Комісаріату Держконтролю створювалася Центральна державна бухгалтерія, положення про яку було розроблено в листопаді 1918 р. Відповідно до цього Положення, первинний облік грошових і майнових оборотів повинні вести бухгалтерії виконавчих органів відповідних народних комісаріатів, Рад робочих і селянських депутатів та інших установ. Загальне зведення даних покладалося на Центральну державну бухгалтерію Народного Комісаріату Держконтролю. Центральна державна бухгалтерія при Народному Комісаріаті Держконтролю була вищим органом з обліку господарства. У її складі знаходилась Вища рахункова рада.
До обов'язків Центральної державної бухгалтерії входило:
-    спрямування та об'єднання діяльності лічильно-звітних органів;
-    сумарний облік усіх коштів і матеріального майна;
-    складання річних бухгалтерських звітів про доходи і витрати;
-    статистика народного господарства.
В обов'язки Центральної бухгалтерії входило складання до кінця звітного періоду генерального балансу і звіту для представлення на затвердження Всеросійському з'їзду Рад робітничо-селянських і солдатських депутатів.
Розроблені на той час положення й інструкції з обліку були покладені в основу роботи рахункових і статистичних відділів, організованих у всіх господарських установах і на підприємствах.
Для посилення контролю за діяльністю галузевих відділів Вищої Ради Народного Господарства (ВРНГ) і підлеглих їй раднаргоспів, трестів, об'єднань і підприємств у складі ВРНГ, у квітні 1918 р. був створений спеціальний Відділ контролю з інспекторсько-ревізійним апаратом, що згодом був об'єднаний з фінансово-рахунковим відділом ВРНГ.
Регламентація обліку і звітності в державному секторі здійснювалася фінансово-рахунковим відділом ВРНГ, створеним у червні 1919 р. У всіх відділах ВРНГ існували лічильно-контрольні частини як органи бухгалтерського обліку і фінансового контролю.
Фінансово-рахунковий відділ займався встановленням єдиних форм грошової і матеріальної звітності, способів і прийомів ведення однакового обліку операцій ВРНГ і підвідомчих їй органів та підприємств, керував складанням кошторисів і поєднував загальний опис витрат і доходів ВРНГ і, нарешті, проводив контроль і ревізію. Керувала відділом колегія з п'яти чоловік, головою її був член Президії ВРНГ.
Для організації і планомірного проведення в життя однакового грошового і матеріального обліку президія ВРНГ заснувала у складі фінансово-рахункового відділу Раду обліку. Переважну більшість у Раді складали практичні працівники бухгалтерського обліку, а також видатні вчені, фахівці з облікових дисциплін.
Питання правильної організації обліку і господарського контролю стали на цьому етапі надзвичайно актуальними. Тому Рада з обліку приступила до складання загального плану організації обліку на підприємствах і в установах. Були затверджені Основні положення із складання балансів і обліку виробництва націоналізованих підприємств. Відповідно до положень форма кошторисного обліку виробництва з'єднувалася з досить складним контролем господарства і вимагала введення обліку виконання затвердженого кошторису в системі рахунків Головної книги. У практиці вже установилася форма рахівництва, що виключає необхідність враховувати кошторис по рахунках головної книги. У зв'язку з цим Рада обліку і фінансово-рахунковий відділ ВРНГ прийняли як обов'язкову форму обліку підприємств і установ ВРНГ бюджетне рахівництво.
У Наказі Раднаркому від 9 серпня 1921 р. були сформульовані принципи організації соціалістичної промисловості. Радянська держава в особі Вищої Ради Народного Господарства і його місцевих органів зосереджувала у своєму безпосередньому керуванні окремі галузі виробництва і визначене число великих чи важливих з державної точки зору підприємств, а також зв'язаних з ними господарств. Діяльність цих підприємств пропонувалося організувати на засадах господарського розрахунку і вводити їх в експлуатацію відповідно до загальнодержавного плану за умови забезпечення матеріальними, продовольчими і грошовими ресурсами з державних чи інших джерел (самозаготівля, купівля на вільному ринку та ін.). Підприємству надавалося право реалізації частини продуктів власного виробництва для залучення оборотних коштів. Разом з тим Наказ скасовував безкоштовний підпуск товарів і послуг, що повинно було забезпечити п ійкість радянського карбованця.
Декрет РНК від 16 серпня 1921 р. спрощував порядок кошторисного фінансування. Вперше була введена розбивка видаткового кошторису на сім параграфів:
1)    заробітна плата;
2)    сировина, основні й допоміжні матеріали;
3)    паливо;
4)    устаткування й інструменти;
5)    будівельно-ремонтні роботи;
6)    підсобні підприємства;
7)    інші витрати.
Постановою від 12 серпня 1921 р. "Основні положення про заходи щодо відновлення великої промисловості та підняття й розвитку виробництва" передбачалися заходи для організації промисловості у формі трестів на засадах господарського розрахунку. У розпорядження правління чи об'єднання підприємства передавалися устаткування, матеріали, запаси палива і сировини, напівфабрикати і необхідні допоміжні служби. На все це майно складався опис за спеціальною оцінкою, відповідно до інструкції. Основою оцінки була вартість будинків, устаткування й іншого інвентарю в золотій валюті, виходячи з інвентарних описів з коригуванням на знос; матеріали і сировина оцінювали за середніми цінами західноєвропейського ринку (зокрема, лондонського).
Зі створенням державних трестів, що поєднують групи однорідних підприємств, здійснювався перехід до децентралізованого керування промисловістю. Замість знаменитої формули: "усі в центр, а з центру всім" з'явилася інша: "на місця". Підприємства переводилися на господарський розрахунок. На той час особливо гостро стала відчуватися потреба в доброякісному обліку і звітності. Досить сказати, що у головкомах, об'єднаннях і на підприємствах існували тільки лічильно-фінансові відділи, які не виконували в повній мірі функцій бухгалтерії. Навіть у самому ВРНГ бухгалтерія являла собою лише придаток фінансово-рахункового відділу. У деяких установах бухгалтерія навіть формально не охоплювала всього обороту господарських засобів чи зовсім була відсутня, а там, де й існувала, не задовольняла самих елементарних вимог господарювання.
Незважаючи на те, що проблемою обліку займався ряд високих урядових закладів (ВДНГ, Держплан, Наркомфін, Держбанк та ін.), стан обліку та звітності залишав бажати багато кращого. Потрібно було створити єдину систему обліку, здійснити уніфікацію і нормалізацію рахівництва, установити тверду облікову одиницю, забезпечити госпоргани кадрами бухгалтерів, налагодити інспектування і перевірку перед прийнятті.
В 1922 р. органи Ревізійно-контрольної інспекції зробили ревізію майже у всіх великих трестах. Обстеження показали, що багато трестів не визначали фактичну собівартість виробництва.
У листопаді 1922 р. при ВРНГ відбулася нарада працівників трестів і синдикатів, на якій було обговорене питання про принципи складання промислового індексу. Тоді створилась спеціальна комісія для розробки методології його побудови. В основу промислового індексу було покладене вивчення коливання цін, які встановлюють у миробництві трести і синдикати. Передбачалось, що цей індекс буде сприяти постановці правильної калькуляції й обліку собівартості виробництва і тим самим дасть можливість здійснити принцип госпрозрахунку.
4 червня 1923 р. Президія ВРНГ дозволила періодичну публікацію промислового індексу для використання його в практиці органів промисловості. Перший бюлетень був опублікований у "Торгово-промисловій газеті" № 139 від '4 червня 1923 р. У ній висвітлювалась динаміка загально-промислового індексу з 1 січня по 11 червня 1923 р. У бюлетені № 17 паралельно з індексом, обчисленим у радзнаках, публікувався індекс, що мав базою червоний карбованець. Це давало можливість стежити за реальною зміною товарних цін.
Пошуки твердої облікової одиниці продовжувалися аж до проведення грошової реформи, коли радянський червінець рішуче почав витісняти з господарського життя країни умовні розрахункові одиниці.
Великим кроком на шляху створення соціалістичного обліку було прийняте ВРНГ 6 квітня 1922 р. "Положення про рахівництво і звітність". Воно надавало трестам самостійність у встановленні внутрішнього рахункового розпорядку, визначало обов'язкову групову номенклатуру рахунків і форми звітності. Відповідно до Положення зобов'язувалось вести рахівництво за подвійною системою, а звітність представляти за типовими формами. Всі установи і підприємства ВРНГ зобов'язані застосовувати наведену в Положенні групову номенклатуру рахунків. В Управлінні об'єднання зосереджувалось зведене рахівництво всіх належних йому господарських одиниць. Облік у зведених книгах почав вестись в хронологічному і систематичному порядку.
Бухгалтерський облік дорого обходився бюджету країни. Витрати на утримання рахункового апарату і витрати зі складання звітності досягали колосальних сум. Це зумовило скорочення апарату і докорінної перебудови поточної облікової роботи і звітності.
Проведення політики режиму економії вимагало від працівників обліку в найкоротший термін переглянути перелік звітних форм, скоротити їх, уніфікувати і стандартизувати. Потрібно було виробити систему звітних показників, заснованих на даних поточного обліку, придатних для оперативного керівництва і управління виробництвом.
Для обговорення задач реорганізації обліку була скликана Всесоюзна нарада бухгалтерів державної промисловості, що проходила з 5 по 16 серпня 1926 р. Вона прийняла основні положення з обліку матеріалів, напівфабрикатів і товарів, положення з обліку праці та заробітної плати, типову схему кореспонденції рахунків, форм та основних положень зі складання річного звіту і балансу. Нарада мала величезне значення для поліпшення організації обліку і здешевлення Рахункового апарату.
15 квітня 1936 р. Раднарком СРСР прийняв постанову «Про внутрішньовідомчий фінансовий контроль і документальну ревізію установ, підприємств, господарських організацій і будівництва". Ця постанова зобов'язувала наркомати і відомства встановити фінансовий контроль і не рідше одного разу в рік робити раптову ревізію нижчестоящих ланок.
Перевірка законності операцій, дотримання фінансової та кошторисної дисципліни, виявлення випадків розкрадань і незаконних витрат засобів і матеріалів стало одним із основних завдань документальної ревізії. На внутрішньовідомчий фінансовий контроль покладалось також виявлення резервів виконання і перевиконання планових завдань, перевірка організації бухгалтерського обліку, доброякісності документів, оформлення операцій, матеріального обліку складського господарства. Постанова вимагала вчасно розглядати заяви бухгалтерів про неправильні витрати засобів, усувати виявлені ревізією недоліки і притягати до відповідальності винних. Внаслідок методичного керівництва роботою внутрішньовідомчого фінансового контролю і документальної ревізії постановою РНК СРСР 9 травня 1938 р. було організовано Контрольно-Ревізійне Управління Наркомфіну СРСР. Поряд з виконанням контрольних функцій державного і місцевого бюджетів, банківської й ощадної справи воно було покликане перевіряти організацію внутрішньовідомчого фінансового контролю в наркоматах, закладах і організаціях, а також стежило за тим, як головні (старші) бухгалтери здійснюють покладені на них законом права й обов'язки.
Пізніше для здійснення найсуворішого контролю за обліком і витратами державних коштів і матеріальних цінностей, перевірки виконання рішень уряду Президія Верховної Ради СРСР указом від 6 вересня 1940 р. утворила Народний Комісаріат Державного Контролю СРСР. Йому було надане право у випадках невиконання рішень уряду, занедбаності обліку, безгосподарного витрачання матеріалів і коштів застосовувати заходи стягнення аж до притягнення винних до судової відповідальності і стягнення з них грошових утримань.
Своєчасність і життєвість постанови про внутрішньовідомчий фінансовий контроль і документальну ревізію підкреслюється тим обставиною, що його основні положення діяли впродовж всього існування соціалістичного суспільства.
Одним з важливих заходів, що зіграв велику роль у покращенні обліку, було видане Наркомфіном СРСР у січні 1946 р. "Положення про документи і записи в бухгалтерському обліку підприємств і господарських організацій". Це Положення містило правила ведення бухгалтерського обліку за подвійною системою з окремим балансом і було спрямовано на впорядкування відображення господарських операцій у бухгалтерських документах в регістрах.
У липні 1947 р. Міністерством фінансів СРСР були затверджені "Основні положення з інвентаризації господарських засобів підприємства і держорганів". Окрім загальних вказівок, Основні положення містили розділи:
1)   інвентаризація основних засобів;
2)   інвентаризація матеріалів і товарів;
3)   інвентаризація незавершеного виробництва, незакінчених капітальних робіт, незакінченого капітального ремонту і підготовчих робіт;
4)   складання   порівнювальних   відомостей   з   інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва і незакінчених робіт;
5)   інвентаризація каси;
6)   інвентаризація витрат, доходів і витрат майбутніх періодів, резерву майбутніх платежів;
7)   інвентаризація земельних ділянок, родовищ, копалин, лісових угідь;
8)   порядок регулювання інвентаризаційних різниць і оформлення результатів інвентаризації.
Крім річної інвентаризації, потрібно було перевіряти товарно-матеріальні цінності не рідше одного разу в рік, а найбільш ходові і дефіцитні матеріали - не рідше двох-трьох разів. Незавершене виробництво необхідно інвентаризувати щомісяця, а також станом на 1 січня.
Основні положення з інвентаризації, затверджені в липні 1947 р., не забезпечували рівномірного і систематичного її проведення впродовж року. Тому Міністерство фінансів ( РСР розробило в квітні 1952 р. нові Основні положення з інвентаризації. У них встановлювалися конкретні терміни проведення інвентаризації за всіма видами цінностей і розрахунків. Головною задачею було забезпечити належну реальність облікових даних і збереження соціалістичної класності. Наприклад, підприємства й організації зобов'язувалися проводити інвентаризацію: основних засобів - не менше одного разу в рік і не раніше 1 листопада звітного року; капітальних робіт - не рідше одного разу в рік, але і нс раніше 1 грудня; незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва- не раніше 1 жовтня і, крім того, у терміни, встановлені вищестоящими установами; капітальних ремонтів, витрат майбутніх періодів - не рідше одного разу в квартал; готової продукції на складах - не рідше двох разів у рік; товарів і тари на підприємствах роздрібної торгівлі - не менше одного разу в два місяці; малоцінних швидкозношуваних предметів - не рідше двох разів у рік.
При визначенні порядку інвентаризації основних засобів наказувалося, яку підготовчу роботу варто провести до її початку, як вносити в інвентаризаційний опис об'єкти, що не числяться в обліку, і як оцінювати, як інвентаризувати об'єкти основних засобів, що у момент інвентаризації будуть находитися поза підприємством.
Основні положення зобов'язували не тільки ретельно перевіряти всі товарно-матеріальні цінності, кошти і розрахунки, але і завершувати інвентаризацію складанням актів і окремо порівнювальних відомостей встановленої форми.
В подальшому розвиток контролю в СРСР йшов шляхом посилення наглядової ролі держави і втручанням її органів фінансово-господарську діяльність, що негативно позначаюсь на показниках роботи підприємств.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить