Бухгалтерський баланс

Спроби класифікувати господарські засоби і відобразити їх у вигляді балансу робилися ще у Древній Греції і Древньому Римі. До наших часів дійшов звіт дельфійського банку (Греція), який включав 4 статті доходу: відсотки за позиками; орендна плата; штрафи; доходи від продажу конфіскованого майна, і одну статтю видатків -витрати на влаштування свят. Слово "баланс" вперше було застосовано до фінансових звітів у кінці XIII ст.
Баланс за формою, яка звична для нас сьогодні, складали комерсанти середньовіччя у XIV ст. Він містив дві частини: актив, де відображали господарські засоби, і пасив, де показували джерела формування цих засобів.
Цей основоположний принцип зберігся до нашого часу, змінилася лише структура балансу: він є більш узагальнюючим і згрупованим.
З розвитком матеріального виробництва сформувалися різні школи бухгалтерського обліку:
-    італійська і французька школи трактували баланс як такий, що випливає з рахунків, італійці розглядали баланс як рівність прав і обов'язків, французи - як рівність доходів і витрат;
-    англо-американська школа розглядала баланс як рівність засобів з кредиторською заборгованістю і капіталом; S   німецька школа відстоювала погляд на те, що рахунки випливають з балансу, а баланс - це рівність дебетових і кредитових залишків.
На початку XX ст. бухгалтерія трансформувалась у балансоведення. У цей час почали розрізняти баланс-брутто (складається із зазначенням нерозподіленого прибутку) і баланс-нетто (складається з урахуванням розподілу прибутку). Представники німецької школи балансоведення розділилися на три групи: прихильники статичного балансу  (баланс відображає стан засобів на певну дату), динамічного балансу (є підсумком) і компромісного вирішення.
Значний внесок в розвиток теорії балансу зробили російські вчені. Вони стверджували, що бухгалтерський баланс є наслідком подвійного запису. Автором балансової теорії вважають М.С. Лунського.
ОМ. Ґалаґан був переконаний, що перетворений і представлений у стислій формі інвентар називається балансом. Інвентар і баланс відображають наявність цінностей і зобов'язань на певний момент часу.
Баланси радянських державних підприємств, відрізнялися від балансів приватних підприємств такими пунктами:
-    у них подано вичерпний перелік джерел фінансування, відображені додаткові асигнування і повернення засобів;
-    матеріально-виробничі запаси надходили і відображалися у балансі в розмірах, які відповідали обсягу і характеру виконаних підприємством планових завдань;
-    зазначали відрахування з прибутку, які здійснені згідно з директивами вищестоящих господарських органів.
Норми оцінки статей балансу в СРСР в 20-х pp. XX ст. Пули встановлені Радою Праці і Оборони. Матеріальні цінності по закінченню року оцінювали за собівартістю, якщо ж собівартість вища за ціни, затверджені регулюючими і органами, то дозволялося на різницю створювати особливий резерв. Майно оцінювали за первісною інвентарною вартістю.
На початку п'ятдесятих років були вжиті заходи щодо підвищення аналітичності балансу - стали показувати нормативи як на дату складання балансу, так і на початок року. V 1953 р. кількість показників балансу зросла до 415.
У 60 - 70-х pp. наголос при побудові балансу робили не тільки на завдання планування, економічного аналізу і контролю, а й на специфіку господарської діяльності: промислові підприємства в пасиві балансу як основне джерело засобів відображали статутний фонд, колгоспи - неподільний фонд і пайові внески. У балансі торгівельних підприємств були такі статті як "Товари в дорозі", І опари на складах", "Товари в роздрібних магазинах".