Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Стадії розвитку суспільства, складені за системою SINIC

Стадії розвитку суспільства, складені за системою SINIC
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Стадії розвитку суспільства, складені за системою SINIC

Для наступного етапу розвитку суспільства - суспільства оптимізації, яке буде формуватися протягом 2005 - 2025 рр., характерним будуть розробка точних методів визначення та задоволення потреб і бажань кожної людини й суспільства в цілому. Особливу цінність будуть мати мистецтва, ремесла, сервіс. Техніка оптимізації забезпечить нормативність всього суспільства, а наука приведе до гармонії людей і природи.
Прийде розуміння феномена духовного життя, яке все в більшій мірі буде контролюватися на основі так званої психонетики, що в свою чергу дозволить перейти до наступної епохи розвитку суспільства.
Якщо в суспільстві кібернетики облік зберігає риси попереднього періоду, але поділяється на фінансовий та управлінський і відповідно програмує збір та обробку інформації, то в суспільстві оптимізації виникає необхідність синтезувати розрізнені підсистеми планування, обліку, аналізу і управління в єдину систему. Така система почала формуватися у 80-ті рр. XX ст. у ФРН під назвою контролінг і свого розквіту набуде в тих країнах, які наблизяться за рівнем економічного розвитку до суспільства оптимізації (орієнтовно за межами 2010 р.).
Завданням спеціалістів з бухгалтерського обліку є розробка теоретичних основ нової системи обліку - контролінгу. Зрозуміло, що в різних країнах створюються неоднакові передумови переходу до суспільства оптимізації, але лише ті країни і представники бізнесу, які вступають сміливо на новий шлях розвитку, зрозуміли мегатенденцію, можуть розраховувати на бурхливий успіх в майбутньому. Ті фірми, які залишаються в стороні від мегатенденції, а її працівники будуть мислити категоріями старого промислового суспільства, закономірно перейдуть в розряд структурно відсталих і загинуть в конкурентній боротьбі.
Історія свідчить про те, що бухгалтерський облік виник у ремісницькому суспільстві (1302 — 1765 рр.), а тому на першому етапі свого формування носив відбиток тих суспільних відносин, які характеризують феодальний устрій. І бухгалтерський облік в цей період історії розуміли як засіб відображення господарської діяльності підприємства. Таке класичне визначення збереглося до 30-х рр. XX ст. практично у всіх країнах світу. У промисловому суспільстві (1765 — 1876 рр.) та суспільстві механізації (1876 - 1945 рр.) починає формуватись наука про управління, яка вимагає адекватної моделі обліку. Бухгалтерський облік стали пов'язувати з процесами ідентифікації, вимірювання і комунікації економічної інформації, яка дозволяє користувачам приймати управлінські рішення на основі отриманої інформації. Отже,  бухгалтерський  облік  вирішує  два  основних завдання:
1)   відображення господарської діяльності (історіографія) -фіксується у фінансовій підсистемі;
2)   отримання інформації про діяльність осіб, які приймають участь в господарському процесі та прийняття рішень -фіксується в управлінській підсистемі.
Поділ обліку на фінансовий та управлінський викликаний ускладненням системи управління підприємством у суспільстві автоматизації (1945 - 1974 рр.).
У середині 70-х років група вчених із Станфордського університету (США)1 критично розглянули як класичне, так і управлінське розуміння обліку та вказали на їх обмеженість, внаслідок того, що від бухгалтера вимагалась точність визначення даних за єдиною методикою, на основі уніфікації прийомів, методів і процедур бухгалтерського обліку, затвердження єдиних інструкцій і плану рахунків. Уніфікація методики обліку носить суб'єктивний характер, виходить з переконання бухгалтерів у абсолютній достовірності даних, які вони формують у своїй роботі. На думку цих вчених, облік формує не абсолютні, а відносно достовірні дані, а бухгалтер працює в умовах невизначеності. Відповідно до цього робота бухгалтера повинна орієнтуватись на задоволення потреб користувача.
Головне завдання бухгалтерського обліку - забезпечення користувача даними, які б дозволяли йому зорієнтуватися в даній ситуації і обрати доцільну лінію поведінки.
Ідеї станфордської групи означали перенос центру уваги в системі обліку з документів на інтереси та поведінку користувачів, а це формує новий напрям отримання і використання інформації-контролінг або інтегровану систему
обліку. Таке розуміння обліку пов'язується з суспільством кібернетики (1974 - 2005 рр.), а тому не випадково контролінг, в явному чи прихованому вигляді, почав формуватися у країнах з розвинутою економікою, що першими вступили в кібернетичну епоху - США, Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Японія та ін.
До 20 - 30-х рр. XX ст. майже у всіх країнах облік розуміли як засіб відображення господарської діяльності підприємства, але по мірі розвитку суспільства приходило розуміння того, що функції його набагато складніші, що обумовлено розвитком економічних систем.
На ранніх стадіях розвитку суспільства не існувало спеціальної науки управління, тому деякі його функції виконував бухгалтерський облік. Метою обліку було "ведення своїх справ у певному порядку і як належить, щоб можна було без затримки отримати всякі повідомлення як відносно боргів, так і вимог"1.
Отже, оперативне виявлення боргів і вимог є, по суті, елементом управління. Але основною, класичною метою обліку, починаючи від середньовіччя до 20-х рр. XX ст., вважалося відображення господарської діяльності підприємства ("ведення своїх справ у певному порядку і як належить" - за висловом Л. Пачолі - патріарха бухгалтерського обліку). Облік розуміли як історію господарської діяльності. На графіку цей період позначений сектором А (рис. 3.2). Друга стадія розвитку обліку, що почалась в 20-х рр. XX ст. і триває до цього часу (сектор Б), пов'язана з процесом становлення менеджменту, що вимагає формування управлінського обліку, коли метою бухгалтерського обліку є відображення не того, що відбулось, а відбір фактів господарської діяльності таким чином, щоб можна було на їх основі прогнозувати розвиток подій і приймати управлінські рішення. На цій стадії увага з процедурного характеру бухгалтерського обліку переключалася на агрегування даних з метою їх використання в системі менеджменту. Це закономірне явище ускладнення системи обліку було обумовлено появою нової науки - менеджменту, що спричинило розширення меж бухгалтерського обліку, забезпечуючи не лише обробку фінансової інформації, але й інтерпретацію її для управління.
Третя стадія розвитку обліку з 1980-х до нашого часу (сектор В) характеризується тим, що метою обліку вважають забезпечення вищої адміністрації даними, які дозволяють зорієнтуватися в ситуації і вибрати адекватну їй лінію поведінки та забезпечити тривале й успішне існування фірми. У цей період усвідомлюють корисність інформаційних ресурсів для розвитку підприємства, формування і використання інформації для різних груп користувачів.
Четверта стадія розпочнеться при переході до суспільства оптимізації (2005 - 2025 рр.) відповідно до стадій розвитку суспільства за системою 8І№С (сектор Г).
Інформація бухгалтерського обліку виявляється необхідною для прийняття рішень як в економічній, так і в технічній, технологічній, політичній, соціальній та інших сферах. Суть бухгалтерського обліку не у вивченні та розкритті методик обліку, а в отриманні інформації для рішень, які забезпечують досягнення поставленої мети. Саме таке завдання поставлене перед контролінгом, а тому закономірним є розгляд його предмета, як складової бухгалтерського обліку. Контролінг є вищою стадією розвитку бухгалтерського обліку, орієнтованого на стратегічне управління. Огляд процесу розвитку бухгалтерського обліку свідчить про його еволюційне удосконалення на кожному наступному етапі. Що стосується розвитку обліку в Україні, то слід зауважити, що він залишається на першій стадії розвитку — класичній, яка уособлює фінансову бухгалтерію і лише у першій половині 1990-х рр. починає активно розвиватись новий напрям - управлінський облік.
Ідеї контролінгу ще не знайшли розуміння ні серед бухгалтерів, ні серед управлінців. За експертними оцінками, які проведені автором серед викладачів навчальних закладів та головних бухгалтерів підприємств, ці ідеї не будуть реалізовані до 2000 р., поки не почнеться стадія зростання економіки. В економічно розвинених країнах виникає четвертий період розуміння мети бухгалтерського обліку, яке ґрунтується на тому, що інтереси осіб, зайнятих господарською діяльністю, різні і вимагають різної за змістом інформації. У перспективі облік буде розглядатись як система (комплекс моделей), що сприяє ефективному функціонуванню господарства і забезпечує оцінку осіб, дії яких впливають на її функціонування. Мета такого обліку полягає у контролі ресурсів підприємства в інтересах власника, агентів і кореспондентів.
На кожній наступній стадії розвитку системи обліку в управлінській системі використовується все більший обсяг інформації (це, власне і є класичне розуміння обліку), при цьому фінансовий облік формує 100% інформації, з яких в системі управління на першій стадії використовувалося дише 5 - 10%, на другій -10 - 20%, на третій - 40 - 50%. Зрозуміло, що наведені дані не претендують на точність, але показують чітку тенденцію до збільшення використання інформаційних ресурсів системою управління. Об'єктивність таких даних і висновку можна аргументувати фактами. На першій стадії обліку в управлінні використовується фінансова звітність (баланс, формування та розподіл прибутку, активи і пасиви, деяка аналітична інформація), на другій - до зазначеної вище додається інформація про витрати на виробництві, калькулювання собівартості, розрахунки ефективності використання ресурсів та ін., а на третій - інформація управлінського обліку доповнюється такою, що констатує ефективність господарських процесів, технологій, матеріально-відповідальних осіб, грошових потоків, фінансового стану підприємства, ринків продажу, збутової діяльності та ін.
Третя стадія розвитку бухгалтерського обліку посилює свою сервісну функцію з забезпечення необхідною інформацією системи управління, і цей напрям перетворюється у самостійну систему контролінгу, яка має свій предмет, метод, об'єкти дослідження, завдання.
Маючи гіркий досвід минулого, коли вітчизняна наука через ідеологічні забобони і недалекоглядність керівників науки ігнорувала світову думку (кібернетика, біоніка, генна інженерія та інші), не можна знову відкидати нові ідеї тільки з міркувань придатності чи непридатності їх для нашої недосконалої практики.
Якраз ідея створення системи контролінгу на підприємствах може сприяти використанню найціннішого з ресурсів інформаційного - для різкого поліпшення якості менеджменту і на цій основі підняти роль адміністративно-управлінського персоналу у підвищенні ефективності виробництва. Традиційний облік не може справитися з цим завданням, тому система контролінгу має перспективи розвитку.
Здавалося б, що прогнозування є зайвим елементом І; наукового дослідження, але автор так не вважає. Справа в тенденції сучасного бізнесу та його інформаційному забезпеченні. Так, футуролог М. Центрон вказує на те, що до 2000 р. у сфері послуг США близько половини працюючих будуть займатися інформаційним обслуговуванням, близько 80% управлінців будуть представниками сфери виробництва знань, а командно-контрольна модель управління стане реліктом минулого.
Необхідно вже сьогодні бачити ту модель обліку, яка буде функціонувати в 2020 р. та відповідно готувати кадри завтрашнього дня, а не проповідувати те, що віджило сьогодні чи відімре завтра. Разом з тим важливо використати в готовому вигляді чи адаптувати до умов України системи обліку на основі міжнародних норм і стандартів.
Перехід України до ринку неминуче викликає створення нової системи бухгалтерського обліку на сучасній методологічній базі, яка відповідає умовам початку ХХІ-го ст. Для цього необхідно розробити його нову концептуальну основу.
Перш за все слід уточнити базову (фундаментальну) облікову модель України.
В розвинених зарубіжних країнах (США, Великобританія, Німеччина, Франція та інші) базова модель описується рівнянням:

А=З+К,                            (1)
де     А    -  активи;
З    -  зобов'язання;
К   - капітал.

В Україні аналогічна модель описується рівнянням:
А=П,                                (2)

де     А  – активи;
П  – пасиви.
Спільним у рівняннях 3.1 і 3.2 є однакова ліва частина, яка характеризує активи, проте структура активів у балансі підприємств України дещо відрізняється від такої в зарубіжних країнах, що обумовлено відмінностями в традиціях національних систем обліку, юридичними та економічними законами.
Щодо правої частини вказаних рівнянь, то в Україні сума активів завжди дорівнює пасивам, а в зарубіжних країнах пасивами є лише зобов'язання підприємства, а капітал становить самостійний елемент, який показується в пасиві, але не вважається пасивом.
Перша модель чітко розмежовує зобов'язання підприємства, які показують кредиторську заборгованість, та капітал - власність (приватну чи колективну). Капітал не залишається незмінним, а збільшується під впливом господарських операцій (інвестиції, доходи) або зменшується (вилучення власника, витрати).
Виходячи з основного рівняння, прийняття західної базової моделі бухгалтерського обліку (фінансового) дає можливість краще орієнтуватись у складанні бухгалтерських проводок та аналізувати фінансовий баланс.
Концептуальні основи можна вважати закономірностями функціонування систем обліку. Закономірність трактується як перша ступінь пізнання відповідної залежності між речами, явищами, процесами, яка може стати законом, коли знання про них набувають повнішого й конкретнішого характеру.
У літературі періоду соціалізму проблема концептуальної основи бухгалтерського обліку спеціально не розглядалась, за винятком робіт акад. С.Г. Струмиліна, тому виявляти закономірності функціонування обліку можна лише спираючись на перекладені праці зарубіжних дослідників.
Велш Г. та Шорт Д. зазначають, що концептуальна основа починається з визначення суттєвих характеристик, які повинна мати облікова інформація за такими параметрами:
-    користувачі (необхідна фінансова інформація для осіб, які приймають рішення);
-    мета (корисність прийняття рішень користувачами);
-    головна якість (доречність для рішень, правильність);
-    допоміжна  якість  (порівнянність  в  часі  та з   іншими фірмами);
-    поріг визнання (нематеріальні суми/несуттєві/не впливають на рішення);
-    обмеження вартості-зиску (вартість ведення обліку не перевищує вигод для осіб, що приймають рішення).
При цьому передбачається, що користувачі (особи, які приймають рішення) розуміють облікові концепції та процедури.
На основі суттєвих характеристик обліку визначаються основоположні (фундаментальні) концепції, що показують напрями застосування облікової інформації, які об'єднуються у п'ять груп:
1.   Умовності бухгалтерського обліку:
-    діяльність окремого підприємства (підприємство відокремлене від власника);
-    безперервність існування (діюче підприємство);
-    використання одиниці виміру (грошова одиниця країни);
-    обліковий період (періодичність складання фінансової звітності).
2.   Принципи бухгалтерського обліку:
-    визначення собівартості (собівартість розглядається як сплачені гроші плюс поточна ціна всіх не грошових компенсацій);
-    обсяг реалізації (коли визначаються доходи поточного періоду і як вони вимірюються);
-    погодженість (витрати узгоджуються з виручкою за певний період);
-    повне розкриття інформації (розкриття інформації про економічні справи та коментарі до звітності).
3.   Обмеження бухгалтерського обліку:
-    поріг визнання (суттєвість - невеликі суми враховуються, але за них окремо не звітуються);
-    обмеження вартості-зиску (зиск від інформації повинен не перевищувати вартість її збору і обробки);
-    консерватизм (уникнення переоцінки активів і доходів та недооцінки зобов'язань і витрат).
4.   Елементи фінансової звітності:
-    бухгалтерський баланс (активи, зобов'язання, капітал власників);
-    звіт про прибутки і збитки (виручка, витрати, прибутки, збитки);
-    звіт про зміни у фінансовому стані (джерела коштів, використання коштів, чисте збільшення /зменшення/ коштів).
5.  Детальні процедури та практика обліку (з урахуванням умовностей, принципів і обмежень).
Обліковий цикл, яким визначається шлях, що його проходять економічні дані про хід господарських операцій до складання обов'язкових звітів, поділяється на послідовні фази:
-    збір даних (первинні документи);
-    аналіз кожної операції (економічний аналіз впливу на баланс);
-    журналізація (запис операцій в спеціальний журнал в хронологічному порядку і складання проводок);
-    заповнення Головної книги (постинг – перенесення даних з журналів до Головної книги);
-    складання пробного балансу (перенесення з Головної книги сальдо по всіх рахунках);
-    складання фінансових звітів (звіт про прибутки і збитки, бухгалтерський баланс, звіт про зміни у фінансовому стані, спеціальні звіти).
Як видно з наведеного огляду закономірностей функціонування бухгалтерського обліку в США, ця система відзначається системністю та логічністю структури, узгодженістю всіх важливих елементів між собою, чіткою послідовністю облікового циклу. Порівняння системи обліку України та англо-американських країн свідчить про явні переваги останньої, а тому, без сумніву, адаптація української системи до англо-американської була б доцільною та корисною. Проте вирішують цю проблему не науковці (мені не відомі наукові конференції на яких би вирішувалась доля національної системи обліку стосовно моделі), а бюрократичні структури держави.
Основним недоліком системи обліку України є невпорядкованість її елементів у структуровану модель, що можливо і стало причиною невключения цієї системи в одну із трьох основних облікових моделей - британсько-американську, орієнтовану на інформаційні запити інвесторів і кредиторів; континентальну, направлену на задоволення перш за все потреб уряду, що передбачає регламентацію обліку; південноамериканську, яка передбачає перманентне коригування облікових даних на темпи інфляції2.
Більшість науковців вказують на недоліки обліку в Україні та її неадекватність новим умовам господарювання та відзначають,  що значні  розходження  в  методології
діючої системи обліку з практикою розвинутих країн Західної Європи і США є одним з гальмуючих факторів надходження в країну іноземних інвестицій1.
План рахунків бухгалтерського обліку й вказівки до нього зберегли в значній мірі попередні принципи обліку і багато в чому не відповідають загальноприйнятим принципам міжнародного обліку2.
Успішна інтеграція України в загальноєвропейський та світовий ринки неможлива без використання міжнародних стандартів, зрозумілих для іноземних партнерів. Уже зараз підприємства з участю іноземного капіталу вимушені вести бухгалтерський облік у двох розрізах - за методологією України та відповідно до міжнародних стандартів і принципів, а це призводить до зростання витрат на отримання інформації для управління.
Облік в Україні повністю орієнтується на потреби податкового законодавства, про що свідчить узаконення окремого виду обліку під назвою податкового, а не на такого, що задовольняє потреби окремих груп користувачів у реле-вантній інформації. Причиною цього стала відсутність в Законі про бухгалтерський облік чітких вимог, які б однозначно регламентували структуру облікової системи, види обліку, права користувачів інформації та інших принципових сторін. Як зазначає академік М.Г. Чумаченко, не фіскальна "стурбованість", не сьогочасні інтереси, а довгострокові повинні визначати характер розвитку бухгалтерського обліку3.
Найважливішим питанням, вирішення якого повинно випереджати всі новації, пов'язані з модифікацією обліку та облікових регістрів, є вибір механізмів, які будуть обслуговувати "економічну доктрину" розвитку нашого суспільства. У Зв'язку з потребами бухгалтерського обліку, мова, як правило, йде про механізм:
-    рівноваги між виробництвом і споживанням;
-    перетворення капіталу в дохід і доходу в капітал, тобто про фінансові механізми.
Розробляючи національну систему враховують її залежність системи обліку від економічного курсу України, який до цього часу чітко не визначений у програмах президента та уряду, що негативно позначається на реформуванні системи обліку.
Є.В. Мних, характеризуючи процес становлення і перспективи розвитку обліку, вказує на необхідність внесення коректив, виходячи з докорінної зміни форм і змісту менеджменту підприємств, коли пріоритет економічних та мотиваційних методів його здійснення у ринковому середовищі посилює ризик прийняття неефективних рішень, що спонукає до інформаційного моделювання економічних процесів, відстеження економічних процесів за центрами відповідальності суб'єктів менеджменту, забезпечення зворотного контролю та оцінки причин і наслідків. Ці вимоги диктують докорінну зміну методологічних та організаційних аспектів сучасного обліково-аналітичного процесу. Найскладнішим у ньому є злам консерватизму, до якого найбільше тяжіє бухгалтерський облік, тому необхідно адаптувати систему обліку і аудиту до міжнародних стандартів.
Автор називає жалюгідним становище, коли системи обліку й аудиту підпорядковані політиці держави та на 90% ведення облікових робіт підприємств налаштоване на податкове декларування і податковий контроль, а не на ефективність підприємницьких операцій, чим створюється несприятливий клімат для іноземних інвестицій.
Заперечення щодо переходу на міжнародні стандарти га розроблення нової системи обліку обумовлено силою традиціоналізму і використанням стандартної концепції пізнання науки, коли увага зосереджується на методології обліку, яка в принципі подібна в різних країнах (документація, подвійний запис, регістри синтетичного обліку, баланс, звітність), але до уваги не беруться об'єктивні тенденції розвитку науки, техніки, виробництва і абсолютно ігнорується вплив суспільства на розвиток облікової системи. Такі заперечення не є науковими і відображають суб'єктивну позицію того чи іншого автора, його уподобання, досвід, ерудицію, сприйняття дійсності, ідеологію та інші фактори. Реформа обліку не тільки необхідна, але й відбувається незалежно від того, хочуть чи ні окремі групи суспільства,, оскільки  вона детермінована суб'єктивними процесами трансформації суспільства в напрямку ринкової економіки і головне полягає в сприянні реформуванню. Проблема розвитку бухгалтерського обліку набуває все більшого значення   в   умовах   інтеграції   економіки   України   з економікою об'єднаної Європи. Вступ України до Європейського Союзу може бути успішним за умови адаптації всього господарського механізму до європейських стандартів і краще раніше узгодити всі елементи цього механізму, ніж витратити пізніше значні кошти на цю справу. Так, Польщі на адаптацію законодавства до вступу в ЄС необхідно витратити $40 млрд. Перехід на міжнародні стандарти обліку, крім вирішення проблеми комунікацій між   бізнесменами   різних   країн   та   взаєморозуміння, вигідне також в економічному аспекті (усунення зайвих витрат  на  адаптацію   національної  системи   обліку  до міжнародних норм; довіра іноземців до інформації про бізнес та безпека інвестицій дозволить залучити в економіку України необхідні кошти для її розвитку; порівнянність цін;   однаковий   підхід   до   визначення   фінансових   результатів та ін.).
Для адаптації системи бухгалтерського обліку України до міжнародних норм необхідно розробити на рівні уряду концепцію, яка повинна мати відповідну структуру, орієнтовний зміст якої може бути таким:
1.  Концептуальна основа (слід почати з визначення суттєвих характеристик облікової інформації"):
-    види   обліку   та  їх   мета   (фінансовий,   управлінський, податковий);
-    якісні характеристики інформації (зрозумілість, порівнянність, релевантність, достовірність);
-    групи користувачів та методи задоволення їх потреб;
-    обмеження обліку по відношенню до окремих підприємств та форм і змісту інформації. Концепція повинна спиратись, в основному, на наукові положення, а не на практику, яка поки що не має суттєвих досягнень побудови раціональної системи обліку в ринкових умовах.
2.   Структура та зміст концепції:
-    визначення бухгалтерського обліку як системи, що складається з підсистем та основних завдань кожної з них;
-    теоретична модель побудови обліку (парадигма);
-    категорії обліку та загальноприйнята термінологія;
-    виділення методологічних рівнів побудови обліку за умови, якщо держава буде регулювати процес становлення і функціонування системи обліку;
-    визначення об'єктів і суб'єктів обліку та їх облікове тлумачення;
-    розроблення моделі облікової політики держави.
Прийняття умовностей бухгалтерського обліку, які розроблені та визнані в розвинутих країнах і не викликають заперечень в середовищі наших науковців. Вони діють в існуючій системі обліку України в неявному вигляді, а їх чітке формулювання дозволить структурувати концепцію розвитку обліку (історичність, періодичність, консерватизм, вимірники та інше).
4. Принципи бухгалтерського обліку вимагають суттєвого уточнення і саме вони відрізняють одну модель обліку від іншої та становлять найбільшу складність при узгодженні національної системи обліку з міжнародною. Перехід на міжнародні стандарти міг би забезпечити таку узгодженість, проте розроблені стандарти обліку України не повністю відповідають нормам, рекомендованих міжнародними організаціями. Це стосується обсягу продукції, визнання витрат і доходів, собівартості, прибутку тощо).
5.   Обмеження бухгалтерського обліку стосується порогу визнання та рівня консерватизму.
6.   Елементи фінансової звітності будуть залежати від умовностей, принципів та обмежень, які використовує облік і які закладені в зміст концепції.
7.   Процедури обліку вимагають деякої ревізії для визначення всіх елементів, які доцільно зберегти в майбутній моделі обліку України, або запозичити з міжнародних. Процедури обліку суттєвого значення для концепції обліку не мають, а тому є можливість залишити звичний для бухгалтерів обліковий цикл в традиційному вигляді. До процедур відносяться такі питання, як документування операцій, збір і обробка документів, способи групування, послідовність записів у регістри синтетичного та аналітичного обліку, спосіб заповнення Головної книги та звітності.
Запропонована схема розроблення концепції може бути покладена в основу формування базової моделі обліку України, підготовки та перепідготовки кадрів, визначення термінів переходу на нову модель та послідовність виконання робіт, пов'язаних з її впровадженням, суми фінансування на розроблення і впровадження, тематики науково-дослідних робіт.
Підсумовуючи результат розвитку обліку і контролю протягом XIX - XX ст. в різних соціально-географічних умовах, можна зробити висновок про те, що саме з розпитком капіталізму сформувалася наука про облік. Значний внесок в теорію обліку зробили вчені Італії, Німеччини, Франції, США. В Росії й Україні була розроблена оригінальна система обліку, зорієнтована на потреби планової економіки. Було доведено, що національні школи формувалися на основі досягнень класичної школи (Італія, Англія, Голландія, Франція, Німеччина) та вимог економіки різних типів (капіталістичної чи соціалістичної").


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить