Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Бухгалтерський обліку період НЕПу (1921 - 1929 рр.)

Бухгалтерський обліку період НЕПу (1921 - 1929 рр.)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Бухгалтерський обліку період НЕПу (1921 - 1929 рр.)

При переході до нової економічної політики значення бухгалтерського обліку зростало. У цей період бухгалтерський облік був покликаний поряд із здійсненням функцій контролю за збереженням соціалістичної власності сприяти розвитку товарно-грошових відносин, забезпечувати процес виявлення результатів госпрозрахункової діяльності підприємств і організацій, сприяти їх рентабельній роботі. Уряд приділяв значну увагу вдосконаленню бухгалтерського обліку. У його рішеннях постійно розглядалося питання про необхідність посилення ролі бухгалтерського обліку як важливого джерела інформації про господарську діяльність підприємств і трестів та розробки дієвих способів контролю за раціональним втрачанням коштів, виділених державою для їх виробничої діяльності.
Підхід до ролі бухгалтерського обліку в економіці країни базувався на ленінських положеннях про облік і контроль. Він призвів до вибуху творчої облікової думки науковців і практиків. За короткий проміжок часу (з 1922 по 1926 рр.) відбулося три всесоюзних і один республіканський форуми головних бухгалтерів, а також багато інших, які проводили на рівні регіонів і галузей народного господарства. На цих форумах вчені та практики намагалися досягти органічного зв'язку між законодавчими актами та резолюціями, рішеннями і проектами, які розробили самі облікові працівники з численних і різноманітних питань, що стосувалися як бухгалтерського обліку, так і розвитку народного господарства в цілому.
Але швидкому налагодженню обліку заважала відсутність твердої грошової одиниці. Таке становище усвідомлювалось вищими органами, які займались плануванням і регулюванням. У зв'язку з цим був встановлений курс на так звані "золоті" рублі, а згодом - на червінці. Обчислення оборотів господарства у твердій валюті при фактичному оперуванні радзнаками (тобто нестабільною валютою) значно ускладнювало облікову роботу. Весь облік в основних і допоміжних книгах доводилось вести у двох валютах.
Грошова одиниця, що з'явилась після проведення грошової реформи, дала можливість вести бухгалтерський облік в одній валюті. Вперше після введення нової економічної політики вдалося отримати баланси в різних галузях народного господарства, які, незважаючи на їх недоліки, були певним матеріалом для аналізу діяльності того чи іншого підприємства або установи. Складна робота з ведення основних і допоміжних книг в двох валютах стала непотрібною. З 1 жовтня 1924 р. бухгалтерський облік (в тому числі складання балансів) почали вести в одній твердій валюті. Це дало можливість в державних сільськогосподарських (промислових) підприємствах визначати фактичну собівартість продукції, що до 1924 р. не було можливим.
У 20-ті рр. XX ст. з початком НЕПу в Радянську Росію потрапила велика кількість іноземної літератури. Відновлення ринкової економіки потребувало вивчення
передової облікової думки, джерелом якої тоді вважали німецьку бухгалтерську школу.
Про підвищення інтересу суспільства як до облікової практики, так і до теорії обліку, свідчить те, що в цей час видавалось багато облікових журналів: "Вестник счето-водства", "Счетоводство", "Счетная мьісль", "Вестник ИГБЗ", "Спутник конторщика и счетовода".
Журнал "Счетоводство" об'єднував багатьох видатних представників облікової думки Росії: С.М. Бараца, А.А. Беретті, М.Я. Батєнькова, В.Д. Бєдова, Л.І. Гомберга, А.З. Попова, Н.У. Попова. Тут публікували також праці видатних зарубіжних вчених: Ф. Беста, А. Гільбо, Е. Леоте, Дж. Чербоні, І.Ф. Шера.
Добре відомим у ці часи був і журнал "Счетная мьісль" (1925 — 1929 рр.) - популярне видання, орієнтоване на середній рівень підготовки бухгалтерів. Журнал виходив накладом від 5500 до 6000 примірників.
Важливою подією в професійній обліковій журналістиці став вихід в 1928 р. "Вестника ИГБЗ" - видання Інституту державних бухгалтерів-експертів, яке і до цього часу залишається неперевершеним. Його тираж в 1930 р. досяг 7000 примірників, майже вдвічі перевищивши початковий.
У період НЕПу, особливо починаючи з 1924 р., виходить у великій кількості література з теорії і галузевих курсів бухгалтерського обліку (автори М.А. Блатов, О.М. Ґалаґан, Я.М, Гальперін, О.П. Рудановський.).
Про посилення ролі бухгалтерського обліку в управлінні народним господарством в період НЕПу свідчить не тільки вихід великої кількості державних нормативних актів з питань обліку та поява численних періодичних бухгалтерських видань, але й мобілізація всіх працівників на рішення народногосподарських проблем. Передусім, це виявилося у створенні в 1924 р. масової громадської організації -Об'єднання працівників обліку (ОПО), яку в майбутньому було перетворено на Всесоюзне товариство сприяння соціалістичному обліку (ВТССО) зі своїми відділеннями в союзних республіках і великих промислових центрах країни. У 1925 р. був створений Інститут державних бухгалтерів-експертів (ІДБЕ) при НК РСІ СРСР, основною функцією якого стала постійна висококваліфікована допомога підприємствам і трестам в організації та методології бухгалтерського обліку, а також аналізу балансу. У ці ж роки при ОПО та ІДБЕ виникли загальносоюзні журнали і бюлетені. За даними бібліографічного довідника "Счетная литература СССР" за період 1917 - 1929 рр. було видано 12 тис. публікацій, з яких понад 90% припадали на 1924 - 1929 рр.
І все ж до X з'їзду РКП(б) обліку приділяли недостатньо уваги. За даними Робітничо-селянської інспекції (РСІ) в 1922 р. термінів подання звітності не дотримувалися; калькуляція і розрахунок собівартості були відсутні; ціни встановлювалися на підставі кошторисних пропозицій; не виконувалася колація (порівняння даних синтетичного та аналітичного обліку); не зводилися окремі баланси підприємств, які входили до трестів.
Вважають, що подією, яка відкриває нову сторінку в історії вітчизняного обліку, було видання ВРНГ 6 квітня 1922 р. "Положення о счетоводстве и отчетности", в якому наводилась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності, містились важливі вказівки, з яких на увагу заслуговують наступні: списання матеріалів у виробництво рекомендовано було проводити за ціною першого придбання; переоцінку майна відображати не на рахунку Прибутків та збитків і не на рахунку Капіталу, а на спеціальному рахунку Переоцінки, який трактували як контрарний, або додатковий; фонди поділяли на основні, оборотні та спеціальні (цільові); передбачалось складання зведеної звітності.
Положення проіснувало лише рік: 10 квітня 1923 р. ВЦВК та РНК, не беручи до уваги його вимоги, видали Декрет "О государственных промышленных предприятиях, дейст-вующих на коммерческих основах (тресты)". З виходом цього Декрету економічне життя країни зазнало суттєвих змін:
був введений операційний (господарський) рік - з 1 жовтня по 30 вересня наступного року. Перший звіт потрібно було складати не пізніше трьох місяців після закінчення операційного року. Фінансовий звіт, який складався на основі балансу і рахунку Прибутків та збитків, друкували не пізніше шести місяців після закінчення операційного року. Був введений принцип консерватизму - мінімальної оцінки, згідно з яким цінні папери і товари в балансі необхідно були відображати за собівартістю (якщо біржове котирування або ринкові ціни перевищували собівартість), за біржовою ціною і ціною реалізації (якщо вони були нижчі собівартості). Основні засоби оцінювали за відновною вартістю; сумнівні борги відображали за ймовірністю їх погашення, безнадійні - підлягали списанню на збитки.
Проте прийняття Декрету не внесло постійності та сталості в облікову роботу: XII з'їзд РКП(б), який проходив з 17 по 25 квітня 1923 р., серед інших питань приймає рішення в галузі бухгалтерського обліку, також ігноруючи щойно видані вищими державними органами нормативні документи. У всіх випадках причинами такої нормативної плутанини була боротьба різних професійних бухгалтерських груп, а група бухгалтерів, що звернулася до з'їзду, зуміла навести на ньому декілька виразних формулювань. Зокрема, з'їздом було наголошено, що "...без правильного рахівництва, яке охоплює державне господарство зверху донизу, без науково розробленої калькуляції, яка визначає реальну собівартість продуктів державної промисловості, немає ніякої гарантії проти постійного розпорошення або розкрадання націоналізованої власності...". Більше того, зазначалося, що метою обліку є "...досягнення єдиного реального балансу всієї державної промисловості, а в подальшому - і всього державного господарства". Ці вказівки були продиктовані тими, хто прагнув централізувати облік не в рамках окремих підприємств, а в масштабі всієї країни. Частково такі   прагнення   були   втілені   в   життя.   Відображаючи лишки ідей "воєнного комунізму", ВРНГ розпочала складання звітних балансів за 1924, 1925 та 1926 роки за окремими галузями народного господарства. Був також складений звітний баланс державної промисловості СРСР на 1 вересня 1925 р. Такі баланси більше ніколи не складали.
Для організації бухгалтерського обліку був створений ще один нормативний документ: 10 вересня 1926 р. Рада Праці та Оборони (РПО) видала "Правила составления балансов и начислення амортизационньїх отчислений госу-дарственньїми и кооперативними предприятиями, а также акционерньїми обществами с преобладанием государст-венного капитала". Новою тут була, зокрема, фантастична вимога складання заключного балансу на основі повної інвентаризації та оцінки майна, яке відображають в балансі на день його формування. Ця вимога дійсно звучала нереально, оскільки було незрозуміло, як оцінити майно на день складання балансу.
9 листопада 1926 р. Раднарком СРСР видає новий документ щодо обов'язкового ведення рахівництва торговельними та промисловими підприємствами, в якому наводився поділ підприємств на декілька розрядів, і тільки торговельні підприємства не нижче V розряду і промислові не нижче VII розряду повинні були вести облік за подвійною бухгалтерією. У всіх інших випадках оподаткування проводили на підставі оборотів касової книги. Отже, вже тоді розуміли: зміст бухгалтерського обліку та звітності повинен залежати від типу підприємства та обсягів його господарської діяльності, а оподаткування повинно враховувати особливості бухгалтерської методології.
У грудні 1927 р. відбувся XV з'їзд ВКП(б), який дав директиви із складання першого п'ятирічного плану. Отже, значну роль в бухгалтерському обліку почали відігравати планові показники, увага була приділена контролю за їх виконанням, також робився акцент на бухгалтерському обліку як на засобі впровадження в життя господарського розрахунку та режиму економії, боротьби з бюрократизмом.
До бухгалтерів висували дві вимоги, що виключали одна одну: посилити контроль і скоротити звітність. У першому випадку мова йшла про збільшення планових та звітних показників, в другому - про їх скорочення.
Промислові підприємства, об'єднані у великі трести і синдикати, яких не знала дореволюційна практика, були складними і великими господарськими одиницями. Облік їх роботи в нових умовах вимагав нових форм і методів, а механізація процесу виробництва потребувала і механізації обліку в цілому, а не окремих його елементів. Для 1923 р. характерним було досягнення в галузі удосконалення техніки обліку: одних тільки арифмометрів або комптометрів вже було недостатньо. Але об'єктивні умови того часу гальмували цей процес, тому рахівники звернули увагу на найпростіший і доступний засіб - картку. Картка - паспорт, який виписували під копіювальний папір одразу в декількох примірниках, що розставляли у картотеці згідно з вимогами. Поступово картки почали використовувати в обчислювальних апаратах і замінювати громіздкі книги.
Основою перших форм карткового обліку став універсальний "визначник" Дж. Россі з його розкладанням шахового балансу на окремі картки.
Картки почали використовувати в окремих галузях народного господарства. Процес раціоналізації обліку відбувався спочатку в тих галузях, де в цьому була найбільша потреба. Такою галуззю став товарний кількісно-сумовий облік. Тут, а також в галузі розрахункових операцій, картка знайшла своє перше застосування. Банки першими застосували картки. Зокрема, роботи, розпочаті у 1924 р. в Промбанку і Держбанку, дали позитивні результати. Вексельний облік також поступово переходив з книг на картки.
Для 1925 р. характерним було подальше удосконалення техніки облікової справи. Окрім розповсюдження карткового кількісно-сумового обліку товарів, а також карткового обліку розрахункових операцій, з'являлись нові форми. Такими були форми В.К. Мнюха і К. Петрова. Вони вважали, що не шаховий баланс, а ордер або, правильніше, картка-ордер є базою для побудови всієї системи обліку; саме картка-ордер є останньою ланкою у ланцюгу змін, яких зазнала книга.
У 20-х рр. XX ст. облік почали вести із застосуванням обчислювальних машин. Спочатку це були арифмометри, потім - найпростіші бухгалтерські машини, які дозволяли в автоматичному режимі проводити чотири види арифметичних дій.
У цьому відношенні першість належала Держторгу. Завдяки закордонним зв'язкам, зокрема, запросивши представників німецької раціоналізаторської фірми "Брайтер і Розенкранц", Держторг починає проводити широку раціоналізацію бухгалтерського обліку. З 1 травня 1926 р. в одній з Московських контор - Хімфармторзі - впроваджується контрольно-бухгалтерська система "Дефінітив". Поступово вона починає розповсюджуватися на інші московські контори, азі жовтня - і на частину провінційних. Окрім системи "Дефінітив", з'являються й інші облікові та обліково-друкарські машини ("Мерседес", "Еліот-Фішер", "Евкінд", "Ремінгтон"), що механізували окремі облікові операції.


Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить