Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Розвиток бухгалтерського обліку на Західноукраїнських землях у XVIII - XX ст.

Розвиток бухгалтерського обліку на Західноукраїнських землях у XVIII - XX ст.
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Розвиток бухгалтерського обліку на Західноукраїнських землях у XVIII - XX ст.

Розвиток бухгалтерського обліку в Галичині починає відбуватись у XVIII ст. У 1772 р. в результаті розподілу Польщі, західноукраїнські землі входять до складу Австрії. Саме відтоді починається період прогресивного розвитку як економіки краю, так і бухгалтерського обліку на цих землях. На той момент Австро-Угорщина була однією з най-могутніших держав. Новостворену провінцію "Галичина і Лодомерія" було реформовано на взірець австрійських земель. На чолі провінції стояв губернатор. У провінціях Австрії для виконання грошових операцій, які надходили до скарбниці або утримувались з неї, існували фінансові та рахункові управління. їх діяльністю керувала Надвірна рахункова палата. З прийняттям декрету від 27 листопада 1793 р. Надвірна рахункова палата разом з провінційними фінансовими і рахунковими управліннями була ліквідована і замість неї створена Державна бухгалтерія як контрольний орган на рівні держави, а також відповідні установи  у   провінціях.   Так  була  заснована  Галицька державна бухгалтерія, яка проіснувала до 1866 р., після чого  дана  структура  була  реформована у  фінансовий департамент намісництва.
Для ведення обліку нерухомості і подальшого визначення сум податків 24 березня 1780 р. була створена австрійським урядом Королівська табуля (табуля - опис, список). Після судової реформи 1784 р., коли королівський трибунал було ліквідовано, а на їх місці створено шляхетські суди. Краєва табуля стала підпорядковуватись Львівському шляхетському суду і виконувала ті ж функції, що і загальнодержавна структура. Краєва табуля проіснувала до 1896 р., після чого її функції та архів перейшли в Управління ведення земельного кадастру при Краєвому суді. З часу приєднання Галичини до Австрії для уточнення обліку землеволодінь і землекористування проводились описи нерухомості (інвентаризація): вперше в 1785 - 1790 рр., вдруге в 1819 - 1820 рр. Відразу після приєднання Західноукраїнських земель, поряд з реформуванням органів виконавчої влади значних змін зазнає система ведення діловодства. З метою поширення, роз'яснення і закріплення знань з діловодства вийшла у світ інструкція для окружних управлінь із зразками ведення книг реєстрації документів німецькою мовою. Наведена методика, затверджена на рівні держави і обов'язкова до виконання, тим самим встановила прийоми і методи доку-ментообороту, що вплинуло на здійснення облікового процесу для спілок і у приватному секторі. На другому місці за рівнем регламентації облікового процесу стояли маєтки, що належали церкві та монастирям.
На інших українських землях облік в монастирях теж був регламентований. Одним із прикладів, що свідчить про значущість обліку в господарствах монастирів, є розподіл обов'язків будівничого Києво-Печерської лаври із уставної грамоти 1701 р., в якій передбачались:
1.   Інвентаризація та відшкодування нестач з попереднього будівничого.
2.   Матеріальна відповідальність за всі цінності розподіляються солідарно із скарбником.
3.   Скарбник зберігає ключі від складів, а будівничий їх опечатує.
4.   Для грошових доходів відкривається спеціальна книга, яку веде будівничий або скарбник, причому кожна стаття містить: а) джерела надходження; б) дату надходження. Аналогічна книга відкривається для вибуття.
5.   Облік муки, одягу та інвентаря теж здійснюється у двох книгах (надходження і вибуття).
6.  Заповнені за рік книги мали бути прислані архієпископу в Холмогори.
В останній чверті XIX ст. розвиток обліку в Галичині набуває регламентованого, формалізованого характеру і є обов'язковим згідно із законодавством. Враховуючи вільні умови для застосування і розвитку української мови, перед українськими організаціями постала невідкладна потреба у методично-інструкторському забезпеченні ведення книг рідною мовою. Таким першим практичним підручником для задаткових кас стала праця, яку видав у 1895 р. Теофіль Кормош (1861 - 1927 рр.) під назвою "Практичний підручник для товариств задаткових, основаних на підставі закону з дня 9.IV. 1873". У цій праці простежуються погляди німецької школи на бухгалтерський облік. Значної уваги приділено в праці питанню формування капіталу. Розглядаючи власний капітал як основу фінансової могутності, а також, і як підставу для отримання кредиту, Т. Кормош конкретизує співвідношення між власним капіталом і чужим.
Тобто власні капітали повинні становити одну третину оборотного капіталу товариства. Значну увагу Т. Кормош приділяє питанню формування резервного капіталу (фонду) та його використання. Джерелом утворення його є насамперед внески членів товариства при вступі, а також частина від чистих прибутків. Щодо його розмірів Т. Кормош є прихильником німецьких економістів Шульце нДеліча, які вважали, що резервний фонд кредитових спілок повинен складати щонайменше 10% частки декларованих уділів, а для інших товариств повинен зростати так, щоб товариство обмежувалось цим фондом. Крім створення надійних фінансових умов діяльності товариств, Т. Кормош значну увагу приділяв питанням стратегії і скорочення витрат. Він подав цікаві пропозиції щодо класифікації витрат. Автор особливо наголошував на збереженні співвідношення різних видів витрат до величини наданих кредитів.
Великий внесок у розвиток бухгалтерської справи зробив Кость Левицький. Він був розробником багатьох інструкцій діловодства, а також окремих інструкції щодо ведення бухгалтерських операцій. К. Левицький як організатор і один з керівників різних спілок впроваджував дані рекомендації в практичну діяльність. Він був у керівному складі таких організацій як "Народна торгівля", "Крайовий Союз Кредитовий", "Дністер", а також Ревізійний Союз Українських Кооперативів (РСУК). Під егідою РСУК видається багато німецькомовних підручників з питань бухгалтерського обліку, переведених на українську мову. Друкованими органами РСУК були часописи "Економіст", "Самопоміч", "Часопис для спілок рільничих" (1904 - 1921 рр.) Незважаючи на таку кількість друкованих видань, рівень бухгалтерсько-економічної освіти у західноукраїнському регіоні був невисоким, що пояснювалось невеликою кількістю вищих навчальних закладів.
Значний вплив на розвиток бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях мали погляди П. Цьомпа, В. Гора, Е. Лаура, Р. Райша, К. Крайбіга. Слід відзначити, що в працях даних авторів велика увага була присвячена питанням обліку нематеріальних цінностей. Погляди вказаних вчених того часу мало чим відрізнялися від сучасного розуміння нематеріальних активів. Зокрема П.Цьомпа зазначав, що "...інформація, привілеї, патенти є також товарами, проте в бухгалтерії вперше стають предметами представлення тоді, коли вони шляхом обміну (купівлі чи продажу) набувають певної вартості, тобто коли вони продаються чи купуються". Такої ж думки притримувались Р. Райш і К. Крайбіг.
В даних працях широко розглядались питання структурної будови балансу. Вказані автори були представниками німецької облікової школи і зробили значний внесок у розробку теорії балансоведення. Потрібно зазначити, що на той час єдиного підходу до техніки складання, а особливо - змістового наповнення бухгалтерського балансу як в різних концепціях, так і в законодавчих актах, не було. Вплив на змістове навантаження балансових категорій мала діяльність знаних юристів, що формували спеціальну галузь права -балансове право {Штауб, Сімон). Тому, аналізуючи тиск юриспруденції на структуру балансу, П. Цьомпа вказував на юридичну, замість економічної, спрямованість тогочасних балансів. Крім цього, багато тогочасних авторів вважали і доказово відображали у своїх працях, що вірогідність статей балансу у значній мірі залежить від думки юристів і членів правління, тобто від законодавчих приписів і мети, які ставить вища адміністрація акціонерних товариств.
Після 1-ої світової війни у розвитку бухгалтерського обліку значно зростає роль РСУК, який відновлює свою діяльність у 1921 р. Друкованими органами РСУК стає тижневик "Господарсько-кооперативний часопис" (1921 - 1944 рр.) і місячник "Кооперативна Республіка" (1928 - 1939 рр.). Популярними стають також календарі українського кооператора, які видає РСУК з 1929 р. Дані календарі містили крім усього іншого, дані про терміни подання звітності, сплати податків, зміни в оподаткуванні та інше нормативно-методичне забезпечення. На цей період припадає діяльність таких економістів: І. Стернюк та М. Павлюк. Значення вкладу /. Стернюка в розвиток української облікової науки полягає насамперед у конкретних практичних кроках для забезпечення торгівельних спілок стандартною системою обліку на основі досвіду РСУК, що вперше подавалась у вигляді моделі: облікова термінологія - облікові регістри — практична наскрізна господарська задача. М. Павлюк, як і І.Стернюк, зумів узагальнити свої знання та досвід і видати їх у вигляді друкованої праці, але для сільських кредитових кооперативів.
Розвиток української версії бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях охоплював всі сфери діяльності, у тому числі і банківську. Так, одним із представників наукового світу, що займався проблемами обліку в банках був Іван Івасюк - колишній міністр фінансів Кубанської республіки. Його праця "Банкова справа" відтворювала весь
обліковий процес у бланках українською мовою, причому подавався весь діапазон суміжних з банківськими операцій. Наприкінці слід відзначити, що як облік, так і звітність багато підприємств Галичини виконували виключно українською мовою. До речі, структура і методика виконання фінансової звітності дуже часто нагадують сьогоднішні звіти, складені за міжнародними стандартами обліку.


Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить