Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Бухгалтерський облік в Німеччині: розвиток теорії балансоведення

Бухгалтерський облік в Німеччині: розвиток теорії балансоведення
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Бухгалтерський облік в Німеччині: розвиток теорії балансоведення

Для німецької школи характерним було трактування балансу як основної категорії бухгалтерського обліку, з якої можна вивести всі інші. Німецька школа XX ст. представлена трьома течіями:
1) прихильники статичного балансу;
2) прихильники динамічного балансу;
3) прихильники синтезу (поєднання) обох течій.
Прихильники статичного розглядали його як ліквідаційний балансу (М. Берлінер, Г. Нікліш): актив - це набір економічних цінностей, пасив - план їх розподілу. Активи відображали за поточними на день складання балансу цінами (із закупівельної собівартості та продажної ціни вибирали найменшу).
Рахунки - це елементи балансу, призначені для обліку стану окремих видів майна і для фіксації поточних змін. Подвійний запис вони пояснювали як збільшення сальдо рахунку на відповідній стороні балансу і зменшення на протилежній стороні балансу.
Баланс показує актив і пасив підприємства на певний момент спокою, тому він статичний за своєю природою. Баланс — це сукупність двох окремих, сумарно рівних груп рахунків. Одна група - це рахунки майна, інша - рахунки і капіталу. Вони перебувають між собою в певних кореспондентських зв'язках. Звідси й випливає подвійний запис.
Вершиною статичного трактування балансу була теорія тотального балансу. Такий баланс розкриває статику балансу не заради неї самої, а з метою вдосконалення процесу управління господарством. Складання балансу підпорядковано таким цілям:
-    відображення майна;
-    розрахунок прибутку;
-    спостереження за господарськими процесами;
-    подання звітності.
Побудова балансу тодішнього балансу грунтується на двох принципах:
1)  ясність - можливість читання і розуміння  будь-якою зацікавленою особою;
2)  достовірність - відповідність вимогам закону.
Оцінка об'єктів, відображених у балансі, залежала від їх ролі в господарстві. Тому для оцінки основних засобів рекомендованою була ціна придбання, для готової продукції -собівартість, для товарів - поточні ринкові ціни.
Прихильники динамічного балансу (Е. Шмаленбах, Е. Косіоль, Е. Вальб) звертали увагу на економічний бік господарської діяльності підприємства. Вони стверджували, що баланс показує не стан, а рух засобів та їх джерел. Предметом вивчення бухгалтерського обліку, на їх думку, є рух капіталу.
Провідним ідеологом цього напрямку був Е. Шмаленбах. Він розмежовував матеріальні та грошові витрати і доходи, вважаючи, що за період складання балансу можуть бути матеріальні обороти, які не дають фінансових результатів, і, навпаки, можуть бути фінансові результати, що не пов'язані з матеріальними оборотами.
Е. Шмаленбах визначав актив як витрати, що не стали доходами, а пасив, відповідно, як доходи, що не стали витратами. Кожен розділ балансу повинен відображати певну стадію кругообороту капіталу, а основою балансу є баланс оборотних засобів. Класифікацію рахунків Е. Шмаленбах також пов'язував зі стадіями руху капіталу.
Е. Косіоль предметом бухгалтерського обліку вважав господарські обороги (атоми вартості). На його думку, баланс  -  це  засіб  періодичного  виявлення   результатів
господарської діяльності. Актив і пасив служать для обліку руху вартості.
Прихильники динамічного балансу були переконані, що актив і пасив балансу рівні не тому, що це два різних групування одних і тих самих засобів, а тому, що баланс є наслідком подвійного запису, коли кожен факт господарського життя відображають двічі.
Яскравим представником компромісної течії був Ф. Шмідт. Він вважав, що динаміка охоплює рівномірний процес кругообороту господарських засобів, у той час як статика відображає окремі моменти динамічного процесу. Звідси, бухгалтерський облік - це динаміка, баланс -статика. Складання балансу має на меті, з одного боку, відображення майна (статична теорія), з іншого -відображення результату (динамічна теорія).
Важливою заслугою Ф. Шмідта є те, що він звернув увагу на різницю між результатом господарської діяльності та прибутком (збитком). Якщо результат господарської діяльності пов'язаний з приростом (зменшенням) реального обсягу майнового комплексу підприємства, то прибуток розраховують в абстрактних грошових одиницях. Прибуток утворюється в результаті кругообороту капіталу, тому важливим є аналіз різних фаз кругообороту, виявлення змін в обсязі та складі майна. Досягнути цього можна лише чавдяки щоденному складанню органічного балансу. Основним вимірником в органічному балансі має бути натуральний.
Прибутком є приріст грошової маси, пов'язаний із звичайною господарською діяльністю, відображеною в активі.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить