Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Зародження бухгалтерського обліку й контролю в країнах Древнього сходу

Зародження бухгалтерського обліку й контролю в країнах Древнього сходу
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Зародження бухгалтерського обліку й контролю в країнах Древнього сходу

На запитання "Коли виник бухгалтерський облік?" відповісти досить складно. Загалом існує три погляди на цю подію:
1)  6000 років тому в той момент, коли люди почали цілеспрямовано реєструвати факти господарського життя;
2)  500 років тому - вийшла книга Луки Пачолі, і почалося осмислення обліку;
3)   100 років тому, коли з'явилися перші теоретичні конструкції в сфері бухгалтерського обліку.
Як правило, виникнення обліку пов'язують з появою облікових регістрів. Це не вірно. Були часи, коли реєстрація фактів господарського життя була не потрібна, коли всі дані про господарство вільно містилися в голові однієї людини. Однак це не означає, що первісні господарники не вели бухгалтерії. Просто облік тоді починався і закінчувався в головах людей, які його вели, а єдиним обліковим регістром для бухгалтера тих років був він сам.
Спочатку обліковими даними розпоряджався на свій розсуд вождь племені. Коли плем'я ставало великим, вождь "делегував" частину своїх функцій уповноваженим. Плем'я розпадалося на декілька "будинків-родин". На чолі кожного будинку-родини ставили уповноваженого, як правило, найдужчого у старшому поколінні члена родини. Зайняти посаду (говорячи сучасною мовою, посаду бухгалтера) він міг тільки одним способом - убивши свого попередника. Цікавим є те, що таким "бухгалтером" в епоху матріархату могла бути жінка.
Бухгалтером тоді міг стати тільки той, хто вмів писати, рахувати і чаклувати. Магія була першоосновою тодішньої облікової політики. Нею рідко займався глава племені.
Вміння вселити людям віру в надприродні сили - це мистецтво бухгалтера-чаклуна. Вважали, що "бухгалтер", який володіє відповідною кваліфікацією, може впливати навіть на природу. Якщо він погано виконує свої обов'язки, у результаті чого виникають землетруси, пожежі, повені, посухи, епідемії, то це прямий наслідок недбальства, ліні та некваліфіковано виконуваної роботи. Із цього випливали санкції, які застосовували до "бухгалтерів": биття річками; садження на ланцюг; зняття з роботи і вища міра покарання.
Бухгалтерський облік розвивався разом з ростом населення та удосконаленням продуктивних сил і виробничих відносин, які визначають рівень економіки будь-якої країни. Демографи підрахували, що 10 тис. років тому на нашій планеті нараховувалось не більше 10 млн. чоловік, за наступні 5 тисяч років воно зросло до 30 млн., на початку нашої ери - до 100 млн. чоловік.
Низький рівень розвитку економіки древніх цивілізацій накладав певні обмеження на зростання населення. Незначні розміри господарств, відсутність розвинутого товарного господарства обумовлювало замкнутість та натуральність виробництва, примітивні форми бухгалтерського обліку.
Тільки із значним збільшенням чисельності населення на початку нашої ери зростають продуктивні сили та ускладнюються виробничі відносини в найбільш розвинутих на той час державах і стає об'єктивною необхідність розвитку системи бухгалтерського обліку.
-       Виникнення писемності.
Розвиток господарства сприяв розвитку писемності, математики. Спочатку букв і цифр не було, їх заміняли певні позначки, які робили на гілках дерев, кістках, стінах печер. Цікавим носієм даних були мотузки, на яких зав'язували вузлики. Великої досконалості "вузловий" облік досяг у древніх перуанців. Вперше виникла писемність у Єгипті у вигляді символів-знаків, потім з'явився у Шумерів клинопис, в подальшому виник фінікійський та латинський алфавіт. Точної дати виникнення писемності немає (-8-5 тис. років до н.е.).
-    Розвиток арифметики в Шумерії (Вавилон) -З тисячі років до н.е.
Першим рахунковим приладом були пальці рук, ніг, застосовували також палички, зерна, камінчики. Коли не вистачало й цього, "бухгалтери" хапались за голову і говорили - "багато", як правило, це було більше 20.
-    Наявність приватної власності.
-    Значні розміри господарств.
-    Спеціально навчені люди — писарі.
-    Достатній рівень матеріальної та духовної культури цивілізацій Месопотамії та Вавилонії, де були розвинуті філософія, астрономія, агрокультура, геометрія, кораблебудування, ремесла.
Межиріччя розташовувалося в долинах річок Тигр і Євфрат. Тут, на осушених землях, було розвинуте землеробство, яке давало високі врожаї. Основне населення складали селяни, які, втративши власність на землю, працювали на храмові господарства. Найрозвиненішими державами Межиріччя в 4-3 тис. до и.с. були Шумер, Ур, Ніппур, Урук. Вавилонське царство утворилося в кінці 3 тис. до н.е. і досягло найбільшого розкину І;І царя Хаммурапі (1792 - 1750 рр. до н.е.). Рабство трималося на війнах і боргах. За Хаммурапі будували грандіозні канали. Розвивалася зовнішня і внутрішня торгівля.
Основою рахівництва у Вавилоні став розвиток системи числення: поява таблиці множення і таблиці для розрахунку відсотків.
Первинними носіями інформації у Вавилоні були глиняні пластинки (від 2 см до масивних 30x40 см2) - "картки", які зберігали в посудинах. Облік у Вавилоні був регламентованим. Документи мали дати, номери та печатки. Первинні документи складали в 2-х екземплярах. Зберігали їх в архіві. Ознакою прояву системності в обліку є групування його об'єктів (будівель, продуктів, посадових осіб) в інвентарних описах. Інвентарна форма обліку переважала і в державному рахівництві: щорічно складали кадастри-описи полів із зазначенням розмірів, категорій і норм врожайності; регулярно здійснювали перепис населення, державного майна, худоби. Тобто виник і почав розвиватися статистичний облік.
Згодом на державних складах замість описів почали використовувати облікові книги. Якщо у Єгипті прибутково-видаткові книги використовували для щоденного обліку надходження і розподілу господарських засобів, то у Вавилоні прибутково-видаткові записи мали накопичувальний характер, що було пов'язано з обмеженими можливостями глиняних табличок. Оремо вели прибуткові документи, в які записували надходження продуктів, окремо - видаткові - їх витрачання. У кінці місяця складали прибутково-видаткові документи, в яких вказували початковий залишок, надходження, витрачання, кінцевий залишок, посилання на контроль чиновника. Хоча в зазначених документах не було єдності в трактуванні обліково-економічної термінології, проте ведення прибутково-видаткового обліку є найважливішим досягненням давнини. Вавилонський принцип накопичувального прибутково-видаткового обліку лежить в основі побудови більшості сучасних облікових регістрів.
У Вавилоні важливе значення надавали плануванню майбутніх доходів і витрат: розрахунковим шляхом визначали норми витрат основних ресурсів, складали плани земельних ділянок, норми обробітку полів, витрат зерна для посівів, збору врожаю залежно від категорій землі. У будівництві проводили розрахунок необхідної кількості працівників і матеріалів. Норми утримання робочої сили складали залежно від категорій працівників та їх посад. Існували індивідуальні та групові наряди з показниками видів і сортів виробів, норм виробітку та їх виконання, відпрацьованих людино-днів. Витрати на заробітну плату розподіляли за видами робіт. Заробітну плату, якою було зерно, обліковували і нараховували за партіями та категоріями працівників, виходячи з норм оплати.
Вавилон став першою країною, де виникло законодавство, що регулювало облік - закони Хаммурапі (1790 — 1725 рр. до н.е.), за якими купці повинні були вести власний облік незалежно від державного обліку (в храмах).
Вигідне стратегічне та географічне положення (долина річки Нілу, морська держава) сприяло економічному розвитку Єгипту: землеробство на поливних землях (зрошувальна система), тваринництво. У 3 - 2 тис. до н.е. почали розвиватися ремесла - виплавляння бронзи, виробництво лляного полотна, обробка каменю, виготовленню прикрас із золота і срібла. Тоді ж були зведені відомі єгипетські піраміди. Значного розвитку набула торгівля між півднем (землеробство) і північчю (скотарство), Намібією і Лівією, які завоював Єгипет. Поступово фараони, жерці, державні чиновники присвоїли общинні землі, перетворили вільних селян на залежних від себе виробників. Ще в 4 тис. до н.е. в Єгипті виникло рабовласництво. Найбільшими рабовласниками були фараони, які привозили полонених із завойованих країн.
Древній Єгипет був країною з найрозвиненішою торговельною діяльністю. Єгиптяни володіли мистецтвом рахівництва багато тисячоліть до н. є., використовували різні форми облікових записів.
У 3623 р. до н. є. в управлінні фараона Менаса існував особливий клас урядовців - писарі, які робили на згортках папірусу (довжиною до 4 - 5 м і шириною 20 - 25 см) записи про склад господарства фараона. Писарем мав право бути той, хто закінчив спеціальну школу підготовки писарів, якою керували жерці. Писарі, поряд з воєначальниками, збирачами податків, архітекторами, інженерами, були одним з найповажніших класів чиновництва, отримували високу заробітну плату. При фараоні Рамзес і III писарі супроводжували його у всіх військових походах і вели облік як військової здобичі, так і врожаю із завойованої площі полів. Вони також здійснювали стягнення податей та зборів, працювали в приватних господарствах великих землевласників економами або управителями, вели в них локальний облік і подавали звіт про всі доходи і видатки маєтку.
У XV ст. до н. є. в Єгипті зародилося державне рахівництво - централізований облік витрат і доходів, який вели в книгах, що знаходилися при храмах під наглядом жерців (1383 - 1322 рр. до н. є. - царювання Сезостріса). Прийом робіт і контроль за їх виконанням виконували спеціальні комісії. Якщо вони визнавали звіти незадовільними, то писаря могли побити.
У Єгипті зародився матеріальний облік. Комірник реєстрував кожну господарську операцію, складав наприкінці дня звіт, до якого додавав підтверджуючі документи. Була винайдена формула матеріального балансу: сума вхідного залишку цінностей та їх надходження дорівнює сумі відпущених цінностей та їх залишку на кінець дня. Рахунок вели лише кількісно. Основним обліковим прийомом і елементом була інвентаризація. При першій і другій династіях (3400 - 2980 рр. до н.е.) інвентаризацію проводили кожні два роки. При четвертій династії вона була замінена поточним (перманентним) обліком.
В елліністичному Єгипті була складна система господарства. До нас дійшли дані про те, як нараховували "заробітну плату" в армії. У військових частинах складали платіжні відомості, які передавали у фінансове відомство. Під кожним підсумком платіжної відомості фінансовий чиновник робив позначку про необхідність виплати, потім передавав відомості в банк. Одержувач грошей, представник військової частини, повинен був пред'явити доручення у вигляді квитанції антисимбол, що звірялася з платіжною відомістю і служила підставою для виплати грошей. Разом із грошима одержувачу вручали квитанцію-симбол, яка слугувала виправдним документом. У вартісному вираженні антисимбол міг бути більше симбола, тому що військові частини, природно, прагнули одержати більше, ніж вважали за потрібне платити фінансові чиновники.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить