Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Методика визначення аудиторського ризику

Методика визначення аудиторського ризику
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Методика визначення аудиторського ризику

Єдиної методики оцінки аудиторського ризику немає. Вони розробляються аудиторськими фірмами відповідно до умов конкретної перевірки. З цією метою створені моделі аудиторського ризику які постійно удосконалюються. Прийнятна величина загальнго аудиторського ризику становить 1—5% (0,01—0,05). Вибираючи методику визначення аудиторського ризику і його допустиму величину, необхідно враховувати конкретні умови перевірки, її термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.
Проте на підставі вивчення спеціальної зарубіжної літератури (Р. Додж, Дж. Робертсон), можна подати найбільш загальну методику (модель) розрахунку аудиторського ризику, яка може бути виражена такою формулою:
АР = РО ∙ РК ∙ РВ,
де АР — аудиторський ризик;
РО — ризик системи обліку;
РК— ризик системи внутрішнього контролю;
РВ— ризик невиявлення помилок аудитором.
Найбільш повно методику розрахунку аудиторського ризику розкрив Дж. Робертсон, який зазначив ряд важливих моментів:
— аудитор не може повністю довіряти системам обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта. У такому разі ризик системи обліку або внутрішнього контролю зводиться до нуля (РО = 0, РК = 0), а це означає, що і загальний аудиторський ризик, виходячи з формули, дорівнюватиме нулю, чого не може бути, оскільки кожна аудиторська перевірка супроводжується певним ризиком;
—    аудитор не може дозволити собі встановити високий рівень ризику невиявлення (наприклад, більш як 50%) при високих ризиках систем обліку і внутрішнього контролю, оскільки у цьому разі загальний аудиторський ризик буде також дуже високим (більш як 5%), чого допустити не можна, бо перевірку вважатимуть проведеною не на належному рівні.
Наприклад:
АР = РО (0,8) • РК (0,9) • РВ (0,5) = 0,36;
—    аудиторську перевірку вважатимуть проведеною на належному рівні, якщо аудитор установить низький ризик невиявлення (0,01) за умови повної недовіри до систем обліку і внутрішнього контролю клієнта.
Так,
АР = РО (1,0) • РК (1,0) • РВ (0,01) = 0,01.
З урахуванням поданої вище загальної моделі аудиторського ризику і того, що ризик невиявлення, як уже було зазначено, складається з ризику тестового контролю і ризику аналітичного огля ду, розрахунок може бути таким:
АР = РО • РО • РК• РАО • РТ,
де РАО— ризик аналітичного огляду;
РТ— ризик тестового контролю.
Такий принцип оцінки аудиторського ризику широко використовується на практиці, наприклад аудиторською фірмою КРМG у Німеччині.
Зарубіжний досвід свідчить, що величину оцінки аудиторського ризику можна не тільки виражати у процентах, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, вона може бути визначена аудитором і словами: «низький», «середній», «високий», що часто використовується на практиці.
Суттєвою вважається помилка виявлена в процесі аудиту, яка значно викривлює фінансовий стан підприємства, змінює результат його діяльності або розмір якої більше 5% підсумку балансу.
Аудиторські докази — це інформація, що її отримує аудитор під час аудиторської перевірки з метою підтвердження бухгалтерської звітності.
Види аудиторських доказів:
—    отримані самим аудитором;
—    надані підприємством-клієнтом;
—    отримані від третіх осіб.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить