Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Загальні положення складання та подання податкової звітності

Загальні положення складання та подання податкової звітності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Загальні положення складання та подання податкової звітності

Згідно системи оподаткування в Україні подання податкової звітності до державних податкових органів є важливою складовою взаємовідносин держави з суб'єктами підприємницької діяльності що здійснюють свою діяльність на території України згідно діючого законодавства та визнані платниками відповідних податків Форми податкової звітності визначені відповідними податковими законами та спеціальними Порядками, затвердженими наказами Державної податкової адміністрації України. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» основою для ведення податкового обліку та складання податкової звітності є дані бухгалтерського обліку, ведення якого є обов'язковим для всіх суб’єкти підприємницької діяльності — юридичних осіб
Згідно Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХП під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах що визначаються законами України про оподаткування.
Державні цільові фонди — це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.
Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування Класифікація податків та платежів представлена на рис. 26.
Загальні вимоги щодо складання та подання податкової звітності в Україні регулює Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 (зі змінами і доповненнями), (далі — Закон України № 2181). Ним визначені основні терміни та поняття, що використовуються в системі податкової звітності. До них належать наступні:
Платники податків — юридичні особи, їхні філії, відділення інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;
Податкова звітність — сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку (обов'язкового платежу).
Податкове зобов'язання — зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
Податковий борг (недоїмка)— податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
Пеня — плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;
Штрафна санкція (штраф) — плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), який справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;
Примусове стягнення — звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його з таким платником податків;
Активи платника податків — кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній фізичній особі за правом власності або повного господарського відання;
Картотека — реєстр розрахункових або виконавчих документів, надісланих обслуговуючому банку платником податків або органом стягнення та не оплачених у строк у зв'язку із браком коштів на такому рахунку;
Податкове повідомлення — письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом;
Податкова вимога— письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу;
Податкова декларація, розрахунок (податкова декларація) — документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, (обов'язкового платежу);
Контролюючий орган — державний орган у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону № 2181;
Кошти — гривні або іноземна валюта;
Реструктуризація податкового боргу— відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником податків станом на встановлену цим Законом дату, а також його часткове списання;
Податковий орган— орган державної податкової служби України; митний орган — орган  Державної митної служби України;
Орган стягнення — державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами;
Податкова застава— спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі непогашення забезпеченого податковою заставою податкового боргу одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.
Звичайна ціна — ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Операційний (банківський) день— частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.
Апеляційне узгодження— узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.
Система подання податкових документів в електронному вигляді — система підготовки електронних документів та електронного документообігу із застосуванням електронного цифрового підпису (далі — ЕЦП) у процесі взаємодії Державної податкової адміністрації України з регіональними органами державної податкової служби та іншими суб'єктами інформаційних відносин, яка розроблена з метою спрощення процедури передачі податкової звітності та реєстрів податкових накладних платниками податків у електронному вигляді до органів державної податкової служби з використанням спеціального програмного забезпечення.
База даних ДПС — база даних в електронному вигляді, створена в органах державної податкової служби на основі показників первинних звітних документів платників податків, призначена для централізованого накопичення та багаторазового використання в інформаційно-аналітичних системах ДПС України.
Податковий документ в електронному вигляді — податковий документ (податкова звітність, реєстри податкових накладних та інші звітні податкові документи), інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Подання податкових документів в електронному вигляді— подання податкових документів в електронному вигляді на електронну адресу органу ДПС України за допомогою програмних засобів та будь-яких засобів телекомунікаційного зв'язку із застосуванням електронного цифрового підпису відповідно до правил, визначених Державною податковою адміністрацією України, та за умови включення суб'єкта підприємницької діяльності до системи подання податкових документів в електронному вигляді.
Електронний цифровий підпис— вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Особистий ключ— параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу.
Відкритий ключ— параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.
Сертифікат відкритого ключа — документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу.
Надійний засіб електронного цифрового підпису — засіб електронного цифрового підпису, що має сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Компрометація особистого ключа – будь-яка подія та/або дія, що призвела або може призвести до несанкціонованого використання особистого ключа.
Суб'єкти електронного документообігу — органи ДПС, Платник податків, довірена особа, які набувають передбачених законом або Договором про визнання електронних документів прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.
Ключовим терміном є визначення Податкової декларації.
Згідно Закону України № 2181 визначено основні критерії, за якими звітний податковий документ можна визнати як податкову декларацію:
1.    форма податкової декларації повинна бути встановлена законодавством, тобто державними нормативно-правовими актами, включаючи накази ДПАУ та інших офіційних органів;
2.    на підставі податкової декларації має відбутися нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету;
3.    у податковій декларації платник зазначає узгоджене податкове зобов'язання.
Узгодженим вважається податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України №2181) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма  уточнюючих  розрахунків   визначається  у   порядку, встановленому для податкових декларацій. Форми уточнюючих розрахунків розроблені відповідно для тих видів податкової звітності, для яких передбачено подання таких. Зокрема, по податку на додану вартість спеціального уточнюючого розрахунку не передбачено, оскільки діюча форма декларації визначає в заголовній частині вказування виду декларації — загальна чи уточнююча.
Особливе значення має другий критерій, згідно положень якого може існувати три види податкових декларацій, на підставі яких:
•    нараховують і сплачують податкове зобов'язання;
•    тільки нараховують податкове зобов'язання;
•    тільки, сплачують податкове зобов'язання.
Існують також такі форми податкової звітності, які не відповідають визначенню податкової декларації, але є обов'язковими до складання та подання, або декларації, за якими не визнається податкове зобов'язання і, відповідно, не сплачується. Прикладом останнього є Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. № 207.
Перелік форм податкової звітності, що згідно з Законом України №2181 визнаються податковими деклараціями, наведено в табл. 32.
Перелік форм податкової звітності, які не відповідають ознакам податкової декларації згідно Закону України № 2181 наведено в табл. 33.
Порядок подання податкової декларації та визначення сум податкових зобов'язань передбачені статтею 4 Закону України № 2181. Згідно цієї статті, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, яку подає до державних контролюючих органів, перелік яких встановлено в статті 2 Закону України №2181.
Контролюючими органами є:
Митні органи — стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;
Органи Пенсійного фонду України — стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
Органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків, У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією подати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
•    подати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
•    оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Компетенція контролюючих органів щодо приймання, перевірки, визначення узгодженого податкового зобов'язання та контролю полягає в праві здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.
Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.
Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі— органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Якщо, згідно з правилами податкового обліку, визначеними відповідними законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається.
Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях або розрахунках з окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування.
Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у дому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в)  календарному року, крім платників податку на доходи фізичних осіб, — протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), — до 1 квітня року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Під терміном «базовий податковий період» слід, розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені пунктом 15.4 статті 15 Закону України № 2181.
Граничні строки для подання податкової декларації підлягають продовженням керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:
•    перебував за межами України;
•    перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди {екіпажу) таких суден;
•    перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
•    мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;
•    був визнаний за рішенням суду безвісти відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.
Штрафні санкції не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації Ці норми поширюються на:
•    платників податків — фізичних осіб;
•    посадових осіб юридичної особи, у разі коли протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі), а також вести податковий облік та звітність.
Якщо згідно із законом з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу) податковий період не встановлено, то податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені для місячного базового податкового періоду, крім випадків, коли подання декларації не передбачено законом.
Платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з Законом, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.
Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації.
Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.
Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181, а саме — протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
Контролюючий орган має право самостійно визначати податкове зобов'язання платника податку. Він зобов'язаний це зробити, якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому Законом № 2181.
Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 статті 4 Закону №2181.
Згідно цього пункту визначення суми податкового зобов'язання здійснюється за непрямими методами.
Сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.
Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.
Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених пунктом 4.3. Закону № 2181, не дозволяється.
Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу може здійснюватися виключно податковими органами. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути оскаржені платником податків у загальному порядку, передбаченому Законом.
Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи — платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.
Якщо податковий орган нараховує фізичній особі податкове зобов'язання, не пов'язане із здійсненням цією фізичною особою підприємницької діяльності, з використанням непрямих методів і фізична особа не погоджується з таким нарахуванням, спір вирішується виключно судом за поданням податкового органу.
Обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом.
У разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У разі конфлікту інтересів та при самостійному визначенні контролюючим органом податкового зобов'язання, останній повинен надати платнику податків податкові роз'яснення:
Податкові роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень конфлікту інтересів, принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування», та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
Якщо законом з питань обкладення податком, збором (обов'язковим платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються з дотриманням правил, визначених у загальному порядку.
Податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.
Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення-тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано) При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення податкові роз’яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками;
Центральний (керівний) орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових питань, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов’язань, та затверджує узагальнюючі податкові роз'яснення, які підлягають оприлюдненню з дотриманням правил комерційної та банківської таємниці.
Платник податків має право безоплатно отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику податків з питання, що розглядається (з дотриманням правил комерційної або банківської таємниці), у строки, передбачені для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади, встановлені законом
Центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмові роз'яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів обкладення окремим податком, збором (обов'язковим платежем) у спосіб доступний для ознайомлення з ними більшості їх платників. При введенні нового податку, збору (обов'язкового платежу) або прийнятті змін до порядку справляння існуючих центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний роз'яснити їх платникам особливості такого справляння, використовуючи засоби масової інформації або інші доступні для таких платників способи доступу до зазначеної інформації включаючи візити працівників контролюючі органів (не пов'язані із здійсненням податкових перевірок) до платників податків і зборів (обов’язкових платежів) з метою роз'яснення положень нового порядку.
При плануванні змін або доповнень до діючих податкових законодавчих актів у поточному або наступному бюджетному році мають бути заплановані видатки відповідного бюджету, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких норм у поточному або наступному бюджетному році.
Центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний підготувати письмові правила користування податковими роз'ясненнями працівниками податкових органів. Такі правила мають бути деталізованими, містити конкретні приклади застосування окремого податку, збору (обов'язкового платежу) при виникненні ситуацій, що регулюються цивільним або зобов'язальним правом, та не допускати подвійних тлумачень;
Якщо внаслідок запровадження нового податку, збору (обов'язкового платежу) або зміни правил оподаткування змінюються форми податкового обліку чи обов'язкової податкової звітності, центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний безоплатно оприлюднити такі нові форми обліку чи звітності. Забороняється використання бланків суворої звітності чи обліку як форм податкового обліку чи звітності, якщо інше прямо не встановлено законом з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).
Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.
Податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Платник податків може оскаржити до суду рішення центрального (керівного): органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм обов'язкової податкової звітності, далі — податкових роз'яснень), які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Визнання судом інструкції або податкового роз'яснення податкового органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсними є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду набирає чинності з моменту його прийняття та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною), протягом ЗО календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення.
Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків і зборів що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).
Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий  орган  зобов'язаний  прийняти  вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі якщо контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги — до контролюючого органу вищого рівня з дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Законом України № 2181, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а в разі, коли податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнений протягом наступних 1095 календарних днів з дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
ДПА України розроблено програмне забезпечення системи формування та передачі до органів ДПС податкової звітності, податкових накладних та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді. Програмне забезпечення безкоштовно передається платнику у податковій інспекції за місцем перебування на податковому обліку. Крім того, фахівці ДПІ надають необхідну допомогу платникам — проводять консультації з питань практичного впровадження і використання електронної звітності.
При впровадженні системи очікуються наступні позитивні зміни для платників податків:
•    вивільнення часу платників податків;
•    спрощення процедури подання звітності до органів державної податкової служби (ДПС);
•    зменшення паперового документообігу;
•    своєчасне відшкодування податку на додану вартість при обмеженому спілкуванні з представниками органів фінансового контролю;
•    спрощення процедури підтвердження сум до відшкодування, зменшення термінів проведення перевірок;
•    підвищення рівня обслуговування платників.
Впровадження автоматизованої системи подання податкової звітності та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді має наступні переваги перед існуючою системою:
•    приведення до єдиних стандартів документообігу в органах ДПС і платників податків щодо ведення обліку податкових накладних, реєстру отриманих і виданих податкових накладних та податкової декларації з ПДВ при одночасному здійсненні оподатковуваних та неоподатковуваних ПДВ операцій;
•    автоматизація та упорядкування документообігу при нарахуванні ПДВ по операціях з основними фондами (придбання продаж, ліквідація);
•    упорядкування податкового обліку по операціях з придбання товарів та послуг у нерезидентів;
•    автоматизована обробка та аналіз реєстру отриманих і виданих податкових накладних в єдиній базі даних, обмеження та контроль доступу до реєстру, що не дасть можливості зловживання протизаконними схемами відшкодовування коштів ПДВ з державного бюджету;
•    уникнення (або обмеження) необґрунтованих виїзних перевірок;
•    перехід від адміністративного до функціонального методу управління процесами оподаткування.
Для забезпечення можливості передачі податкових документів до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку з робочого місця Платника податків повинні бути виконані такі умови:
•    на комп'ютері платника податків повинно бути встановлено програмне забезпечення для підготовки податкових документів, яке формує електронний документ у вигляді XML-файла. Формат XML — файлів податкової звітності повинен відповідати наказу ДПА України від 03.05.2006 р. № 242 «Про затвердження формату (стандарту) електронного документа звітності платників податків» (розміщений на веб — сайті ДПА України.
•    на комп'ютері платника податків повинно бути встановлено програмне забезпечення шифрування та накладання електронного цифрового підпису (далі — ЕЦП), яке має сертифікат відповідності або експертний висновок Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (Держспецзв'язку України);
•    платник податків повинен мати можливість відправки звітного документа на електронну адресу органу державної податкової служби;
•    платник податків має посилений сертифікат відкритого ключа ЕЦП, отриманого від акредитованого центру сертифікації ключів.
Порядок формування та подання платниками податків податкової звітності та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді є наступним:
1.    Платник податків, який виявив бажання подавати податкову звітність та реєстри податкових накладних в електронному вигляді, звертається до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку.
2.    Укладається Договір про визнання електронних документів (далі — Договір) між платником податків та державною податковою інспекцією
Процедура обміну відкритими ключами обміну між Платником податків та ДПІ, де він зареєстрований, складається з таких основних етапів:
ДПІ за місцем реєстрації Платника податків на його запит:
•    видає два екземпляри Договору;
•    записує на електронний носій Платника податків безкоштовне програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкової звітності, податкових накладних та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді.
Платник податків:
•    отримує в ДПІ або на сайті ДПА Договір та програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкової звітності, податкових накладних та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді. Платник податків може також взяти зазначене програмне забезпечення на сайті ДПА України чи обласної ДПА;
•    готує документи згідно переліку, який надають акредитовані центри сертифікації ключів (АЦСК) ЕЦП;
•    нотаріально засвідчує відомості, наведені в картці реєстрації ключа;
•    надає підготовлені документи та матеріали для сертифікації ключа ЕЦП в АЦСК;
•    отримує в АЦСК 1-й екземпляр картки реєстрації ключа, файл особистого посиленого сертифіката ключа ЕЦП та сертифікат ЦОД (центр обробки даних — державний орган, який використовує посилені сертифікати ключів; в даному випадку роль ЦОД виконує ДПІ платника);
•    надає до ДПІ за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники Договору.
ДПІ Платника податків:
•    встановлює та використовує головний ключ АЦСК для перевірки відкритих ключів ЕЦП;
•    не рідше 1 разу на робочий день отримує інформацію від АЦСК про видані сертифікати та заносить до таблиці відкритих ключів (ТВК);
•    приймає від Платника податків підписані та скріплені печаткою Договори;
•    виконує перевірку реквізитів, вказаних у Договорі, з реєстраційними даними Платника податків у ДПІ. У випадку невідповідності реквізитів повертає Платнику податків його електронний носій та надані примірники Договору;
•    у випадку пошкодження електронного носія, неможливості зчитування інформації або некоректності формування відкритих ключів Платника податків, ДПІ повертає одразу Платнику податків його електронний носій разом із поданими примірниками Договору;
•    видає Платнику податків квитанцію на паперовому носії про те, що у нього було взято два примірники Договору. Дана квитанція є дійсною до моменту видачі Платнику податків його примірника Договору після погодження та реєстрації в ДПІ;
•    видає Платнику податків його примірник Договору. Платник податків отримує в ДПІ свій примірник Договору.
При цьому ставить підпис на останньому листі примірника Договору, який зберігається в ДПІ, для засвідчення того, що Платнику податків було повернуто його примірник Договору.
Платник податків здійснює формування податкових накладних, реєстру податкових накладних або податкової звітності згідно з чинним законодавством із застосуванням програмного забезпечення підготовки податкових документів. Перед відправленням податкової звітності, податкових накладних або реєстрів податкових накладних на електронну адресу органів ДПС платник податків повинен здійснити накладання ЕЦП на електронний документ за допомогою програмного забезпечення шифрування та накладання ЕЦП.
Податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку в будь-який зручний для Платника податків час. Для того, щоб податкова звітність вважалась поданою вчасно, вона має бути надіслана не пізніше встановленого терміну подачі звітності в паперовому вигляді. Платник податків самостійно визначає кінцевий термін відправлення податкових документів в електронному вигляді із урахуванням часу на своєчасну доставку документів до ДПІ у випадку можливого пошкодження телекомунікаційного зв'язку або при ненадходженні квитанції про прийняття податкових документів в електронному вигляді. Звітність, що була отримана ДПІ пізніше граничного терміну в паперовому або електронному вигляді, вважається поданою з порушенням терміну.
Платник податків зобов'язаний:
•    для накладання ЕЦП на податкові документи в електронному вигляді при їх передачі до органів ДПС використовувати особистий ключ, відповідний якому сертифікат відкритого ключа надано платником податків до ДПІ разом із Договором;
•    забезпечити конфіденційність особистих ключів;
•    негайно повідомити ДПІ та АЦСК за телефоном або електронною поштою в разі компрометації особистих ключів та протягом доби підтвердити цей факт у письмовому вигляді;
•    у випадку зміни реквізитів Платника податків, що використовуються для формування сертифікатів ключів ЕЦП, або при повторній генерації відкритих та закритих ключів ЕЦП протягом трьох робочих днів в електронному та письмовому вигляді повідомити ДПІ про це та надати нові посилені сертифікати відкритих ключів, отримані від АЦСК;
•    при виникненні будь-яких причин та обставин, з яких необхідно відкликання, блокування або скасування сертифікатів відкритих ключів платника податків, діяти відповідно до Порядку сертифікації та виконання операцій з обслуговування посилених сертифікатів ключів електронного цифрового підпису, встановленого АЦСК;
•    вести архів надісланих до органів ДПС файлів податкових документів із накладеними на них ЕЦП Платника податків та отриманих електронних квитанцій з ЕЦП органу ДПС;
•    зберігати архів файлів протягом терміну, передбаченого чинним законодавством для податкової звітності на паперових носіях;
•    на вимогу ДПІ надавати доступ до електронних файлів звітних документів, які були передані засобами телекомунікаційного зв'язку, із накладеними ЕЦП Платника податків. Дійсним при перевірці вважається документ, надісланий останнім (має більш пізній час накладання ЕЦП) до закінчення граничного терміну подання податкової звітності до ДПІ, якщо Платнику податків було надіслано квитанцію про те, що документи сформовано коректно та прийнято до бази даних ДПС;
•    при перевірці на вимогу працівника податкового органу надати надійні засоби ЕЦП для перевірки оригіналів податкових документів в електронному вигляді.
Платник податків має право:
•    повторно передавати податкові документи в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку у разі неотримання протягом доби квитанції від ДПІ про отримання надісланих податкових документів в електронному вигляді або при надходженні квитанції про некоректно заповнені податкові документи в електронному вигляді;
•    до завершення граничного терміну подання звітності повторно передавати звітність засобами телекомунікаційного зв'язку у випадку внесення до неї змін.
Якщо на адресу Платника податків не надійшла квитанція про отримання електронних документів, документ вважається не надісланим. У такому випадку, скоріше за все, виникли проблеми із Телекомунікаційним зв'язком і дане питання варто вирішувати із оператором зв'язку. Платник податків може також не раніше ніж Через добу після відправлення податкових документів в електронному вигляді звернутись до працівника ДПІ з використанням інших засобів зв'язку (телефон, факс тощо), зазначених у Договорі, для одержання інформації стосовно надходження та прийняття до бази даних ДПС надісланих податкових документів.
ДПІ зобов'язана:
•    включити Платника податків до бази сертифікатів відкритих електронних ключів ДПІ на основі поданих ним сертифікатів відкритих ключів та відправити квитанцію на електронну адресу Платника податків із відповідним повідомленням;
•    повторно внести Платника податків до бази сертифікатів відкритих електронних ключів ДПІ на основі поданих ним нових посилених сертифікатів відкритих ключів;
•    вилучити сертифікати Платника податків з бази сертифікатів відкритих електронних ключів у разі скасування чи блокування сертифікатів відкритих ключів ЕЦП Платника податків;
•    відправити протягом доби квитанцію на електронну адресу Платника податків про відмову у прийнятті переданих на адресу ДПІ податкових документів в електронному вигляді у разі скасування чи блокування сертифікатів відкритих ключів Платника податків;
•    забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді Платника податків у терміни, визначені чинним законодавством, та їх комп'ютерну обробку згідно з Порядком, затвердженим нормативно-правовими актами ДПА України;
•    відправляти протягом двох годин квитанцію про отримання та не пізніше наступного робочого дня за днем отримання квитанцію про коректність заповнення надісланих Платником податків податкових документів в електронному вигляді та їх завантаження до бази даних ДПС на електронну адресу Платника податків, з якої було надіслано податкові документи;
•    забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих податкових документів в електронному вигляді;
•    протягом доби передати повідомлення в електронному вигляді всім платникам податків, що уклали Договір з даною ДПІ, у разі скасування чи блокування сертифікатів відкритих ключів ДПІ, та направити нові посилені сертифікати відкритих ключів у разі скасування попередніх.
ДПІ має право:
•    запроваджувати нові програмно-технічні та технологічні засоби, розроблені для поліпшення електронного документообігу платника податків з державною податковою інспекцією засобами телекомунікаційного зв'язку,
•    відправляти повідомлення Платникам податків у випадку оновлення програмного забезпечення або запровадження нових форм податкової звітності, форматів електронних документів, програмно-технічних та технологічних засобів для поліпшення електронного документообігу.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить