Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Підготовка облікових даних для складання фінансової звітності

Підготовка облікових даних для складання фінансової звітності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Підготовка облікових даних для складання фінансової звітності

Звітним періодом складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.
Підприємства, установи складають фінансову звітність, яка повинна містити повну, правдиву і неупереджену інформацію про стан активів, зобов'язань і капіталу та результати діяльності, для забезпечення цих та інших вимог до інформації головний бухгалтер підприємства, установи повинен організувати і виконати завершальні роботи перед складанням фінансової звітності. Обсяг цих робіт залежить від періоду, за який складається звітність. Найбільш широкий обсяг цих робіт проводиться перед складанням річного фінансового звіту. Послідовність цих робіт така:
1. Вивчення працівниками бухгалтерій нових нормативно-правових документів, змін і доповнень до чинних Законів і нормативних документів, що стосуються змісту, структури і порядку складання та подання звітності;
2.  Підготовка головним бухгалтером наказу по підприємству, установі про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, визначення складу робочих інвентаризаційних комісій, строків проведення і визначення результатів інвентаризацій з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку.
Проведення такої інвентаризації передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок подання фінансової звітності» (п. 12), де зазначено, що інвентаризація активів і зобов'язань підприємства є обов'язковою.
Крім цього необхідно дотримуватися вимог передбачених Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (затверджена наказом Мінфіну України від 11.08.1994 р. №69).
Для того щоб інвентаризації були проведені якісно і своєчасно, головний бухгалтер зобов'язаний провести детальний інструктаж членів робочої інвентаризаційної комісії, звернути їх увагу на особливості інвентаризації окремих видів майна, видати членам робочих інвентаризаційних комісій необхідні бланки документів. Крім цього, головний бухгалтер та інші члени постійно-діючих інвентаризаційних комісій повинні провести контрольні перевірки на предмет достовірності і повноти інвентаризацій.
Головний бухгалтер повинен прослідкувати за своєчасним завершенням та визначенням результатів інвентаризацій та відображенням їх на рахунках обліку.
Матеріали інвентаризацій та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства, установи з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також в річний звіт.
Розбіжності фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені при інвентаризації та інших перевірках, регулюються підприємством, установою в такому порядку:
•    основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилися у надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на доходи діяльності підприємства або збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних в цьому осіб;
•    втрата цінностей у межах норм списується пропорційно прибутку за рішенням керівника, установи відповідно на витрати виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть бути застосовані лише у разі виявлення фактичних нестач та після заліку нестач цінностей надлишками з пересортиці. При відсутності норм убутку нестача є понаднормовою;
•    понаднормовані нестачі цінностей, а також: втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищення та псування матеріальних цінностей (Постанова Кабінету Міністрів від 21 січня 1996р., № 116);
•    суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.
•    організація інвентаризації грошових коштів в касі та на рахунках в банках, розрахунків з дебіторами і кредиторами.
До складання річного бухгалтерського звіту обов'язково здійснюється вивірка залишків на усіх рахунках в банках та вивірка заборгованості за товари, роботи, послуги і нетоварні операції. Для цього головний бухгалтер складає графік проведення такої вивірки і закріплює для цієї роботи працівників бухгалтерії. Результати вивірок розглядаються керівником підприємства. Відхилення, виявлені в процесі вивірки, повинні бути відображені на рахунках бухгалтерського обліку;
3. Перевірка та уточнення показників періодичної і річної звітності на предмет їх порівнянності. Необхідність такої перевірки виникає у зв'язку з тим, що окремі закони та нормативні документи вводяться в дію не з дати їх затвердження, а з початку попередніх звітних періодів, а також у зв'язку із структурними змінами на підприємстві.
4. В сучасних умовах необхідно здійснювати переоцінку активів:
дооцінка і уцінка основних засобів:
Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату Балансу. Якщо здійснюється переоцінка об'єкта основних засобів, то на ту ж саму дату слід провести переоцінку всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату Балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.
Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється:
•    у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості та решта 50 % — у місяці їх вилучення з активів (списання з Балансу);
•    у першому місяці використання об'єкта 100 % його вартості.
Переоцінену первісну вартість та суму зносу об'єкта основних засобів слід розрахувати множенням відповідно первісної вартості і суми зносу основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості переоцінюваного об'єкта на його залишкову вартість.
Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів необхідно заносити до регістрів їх аналітичного обліку.
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів повинна бути включена до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат. Винятком є випадки перевищення суми попередніх уцінок {дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок).
Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включають до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і визначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.
Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між: сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і визначеним перевищенням до витрат звітного періоду.
Підприємство може здійснювати переоцінку тільки тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.
Активний ринок —ринок, якому притаманні такі умови:
•    предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;
•    у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;
•    інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.
При проведенні переоцінки об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо переоцінку об'єктів групи нематеріальних активів проведено, то надалі їх необхідно переоцінювати щороку.
Переоцінена первісна вартість та накопичена амортизація об'єкта нематеріального активу мають визначатися як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки слід визначати діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
Суму дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів слід відображати у складі додаткового капіталу, а суму уцінки — у складі витрат звітного періоду. Винятком із цього правила є перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок).
Так, перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта нематеріального активу при черговій дооцінці вартості цього об'єкта нематеріальних активів включають до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і зазначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.
Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єктів нематеріальних активів при черговій уцінці залишкової вартості цього активу спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і зазначеним перевищенням до витрат звітного періоду.
У разі вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше було переоцінено, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цих об'єктів нематеріальних активів включають до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.
Переоцінка товарів здійснюється не по всіх найменуваннях товарів, а тільки по тих із них, на які знизилася ціна реалізації. У цьому випадку облікова вартість таких товарів не буде відповідати їх реальній вартості на ринку. Саме тому товари підлягають переоцінці. В результаті подальших переоцінок необхідно порівнювати облікову вартість раніше уціненого товару з його новою вартістю, що склалася на ринку. Якщо ринкова вартість раніше уціненого товару збільшилася і перевищила його первісну вартість до переоцінки, то вартість такого товару визначається на рівні первісної вартості, тобто виконується сторнування раніше здійсненої уцінки. Таким чином, дооцінка товарів здійснюється тільки у випадку, якщо товар раніше уцінювався, і тільки в межах первісної вартості.
Після закінчення року підприємство має провести інвентаризацію. Ті товари, яких немає в наявності, будуть списані з Балансу як неіснуючі і віднесені на витрати поточного року. По товарах, що залишилися, можна визначити чисту вартість реалізації і здійснити відповідну переоцінку.
5. Узгодження доходів і витрат звітного періоду. Однією з умов забезпечення реальності даних є дотримання принципу погодженості доходів і витрат, що відносяться до звітного періоду. Тому необхідно нарахувати відповідні резерви, що передбачені наказом про облікову політику, відкоригувати ті, які були створені, але не використані в звітному періоді, і їх залишки не переходять на наступний фінансовий рік.
Списати витрати майбутніх періодів, в частині що відноситься До звітного періоду і відобразити усі доходи, які сприяли отриманню прибутку звітного року. Закрити усі операційні (номінальні) рахунки, які мають відношення до звітного періоду.
6. Завершити записи на рахунках аналітичного обліку, скласти в необхідних випадках оборотні відомості за окремими субрахунками до синтетичних рахунків. Така робота необхідна як для забезпечення достовірності даних, так і для заповнення форм звітності.
7. Завершити записи у Головній книзі і скласти за синтетичними рахунками Головної книги зведену сторінку Головної книги при журнальній формі обліку для впевненості дотримання подвійного запису, або оборотно-сальдову відомість. Вивірити дані оборотної відомості за синтетичними рахунками з оборотними відомостями за аналітичними рахунками чи реєстрами аналітичного бухгалтерського обліку.
8. Заповнити фінансову звітність за формами, передбаченими Міністерством фінансів України, включаючи Примітки і пояснювальну записку до річного звіту та за формами відомчої звітності.
9. Перевірити взаємоузгодженність показників фінансової звітності в межах окремих форм і між окремими формами. Методика узгодженості показників звітності розроблена Міністерством фінансів України і може уточнюватися та доповнюватися міністерствами, відомствами з урахуванням відомчої звітності.
10.  Розглянути і затвердити річну фінансову звітність відповідно до установчих документів підприємств, установ.
11. Подати фінансову звітність із супровідним листом за адресами, згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419.
При заповненні форм фінансової звітності необхідно дотримуватись такої послідовності.
В титульній частині заповнюється літерами і цифрами:
•    назва підприємства за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЕДРПОУ);
•    територія розташування підприємства за Класифікатором адміністративно-організаційного територіального устрою України (КАОТУУ);
•    форма власності за Класифікатором форм власності (КФВ);
•    орган державного управління за Системою позначень органів державного управління (СПОДУ);
•    галузь за Загальним класифікатором галузей народного господарства України (ЗКГНГ);
•    вид економічної діяльності за Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД). Додатки А, Б, В, Г, Д, Е.
Фінансова звітність суб'єктами малого підприємництва та представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності складається у тисячах гривень з одним десятковим знаком, усі інші підприємства складають фінансову звітність у тисячах гривень.
До обов'язкових реквізитів форм звітності входить повна адреса підприємства і дата на яку складається звітність.
Баланс (ф. № 1) та (ф. № 1-М) складається на останній день звітного періоду:
за 1 квартал — на 31 березня;
за 2 квартал — на 30 березня;
за 3 квартал — на 30 вересня;
за рік — на 31 грудня.
В Балансі інформація подається на початок звітного періоду (року) та на кінець звітного періоду.
Усі інші форми фінансової звітності складаються за звітний період наростаючими підсумками з початку року.
Для порівнянності звітної інформації вона подається за два періоди, а саме, за звітний період і за аналогічний період попереднього року.
У Звіті про фінансові результати, Звіті про рух грошових коштів інформація подається за звітний період та за аналогічний період попереднього року.
У Балансі, Звіті про фінансові результати, Звіті про власний капітал показники, що вираховуються при підрахунку підсумків наводяться у дужках.
Рядки, в яких відсутня інформація, прокреслюються. Виправлення у формах звітності не допускаються.
Заповнені та перевірені форми звітності підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства при цьому підписи повинні бути ідентифіковані, тобто вказуються прізвища осіб, що підписали.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить