Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Поняття, структура та класифікація інформаційного забезпечення аудиту

Поняття, структура та класифікація інформаційного забезпечення аудиту
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Поняття, структура та класифікація інформаційного забезпечення аудиту


Аудитор повинен отримати достатню та необхідну інформацію для того, щоб сформувати свою думку щодо звітності (або іншого предмета та об'єктів аудиту), яку він перевіряє. Важлива проблема — визначення видів та складу інформаційного забезпечення аудиту, оскільки її вирішення безпосередньо впливає на його методологію та організацію.
Важливою проблемою є визначення чинників, які впливають на формування інформаційного забезпечення аудиту. При її вирішенні слід враховувати два можливі підходи: 1) загальний розгляд інформаційної бази аудиту з теоретичного погляду (тобто всі його можливі варіанти, джерела); 2) інформаційне забезпечення конкретної аудиторської перевірки.
Розкриємо загальну концепцію інформаційного забезпечення аудиту. Щодо вибору інформаційної бази для конкретної аудиторської перевірки, то вона має формуватись під впливом таких чинників: а) оцінена величина аудиторського ризику; б) надійність систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю підприємства-клієнта; в) установлений аудитором рівень суттєвості; г) досвід та кваліфікація аудитора; д) можливі джерела отримання інформації та визначені пріоритети довіри до них; є) заплановані аудиторські процедури.
Ураховуючи те, що на підприємстві-клієнті формується величезна кількість різнопланової інформації про його фінансову та господарську діяльність, навколишнє економічне середовище створює додатковий інформаційний потік, аудитор змушений з усієї сукупності інформації обирати лише ту, яка буде найбільш корисною і доказовою для перевірки фінансової звітності і тим самим стане можливим досягнення визначеної мети аудиту.
Не вся інформація формується самим аудитором. Більшу її частину він отримує від підприємства та із зовнішніх джерел. Дані можуть мати місце, але не використовуються в процесі аудиту. Крім того, при формуванні інформаційної бази варто застосовувати системний, комплексний підхід, що означає вивчення і перевірку даних у взаємозв'язку — одна інформація підтверджує або спростовує іншу; є наслідком використання попередніх даних; всебічність перевірки через застосування різних видів даних (фінансових і нефінансових; планових та фактичних; бухгалтерських і статистичних).
Інформаційне забезпечення аудиту — це систематизована сукупність достатньої та доречної інформації, яка може бути використана в процесі аудиту для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань.
Основою формування будь-якої бази даних слугує концепція її структури та взаємозв'язків між окремими елементами. На рис. 4.1 зображено структуру інформаційного забезпечення аудиту. Спочатку варто розглянути інформаційне забезпечення аудиту в загальному вигляді, як усю можливу сукупність даних, що використовується аудитором у процесі перевірки. Ці дані, у свою чергу, можуть бути класифіковані за багатьма ознаками. Треба також розрізняти джерела та носії даних, які становлять інформаційне забезпечення (тобто конкретні документи та їх походження).
Наступний елемент інформаційного забезпечення — аудиторські номенклатури. І насамкінець виокремлено аудиторські докази як конкретні дані, показники та їх значення, що містяться у певних документах (джерелах) і відповідають розробленим номенклатурам.
Насамперед потребує розроблення класифікація інформаційного забезпечення аудиту.


Інформаційне забезпечення аудиту розрізняють за такими ознаками: місцем виникнення щодо суб'єкта перевірки; суб'єктами утворення; стадіями утворення та використання; належністю до звітного періоду, що перевіряється; змістом; способом відображення; фінансовим характером інформації; ступенем доказовості; тривалістю використання та збереження; по відношенню до об'єкта аудиту; формою отримання, технікою фіксації і формування; носіями інформації; регламентацією.
За місцем виникнення інформації щодо суб'єкта перевірки її доцільно поділяти на зовнішню та внутрішню. За суб'єктами утворення поділяють інформацію на: а) створену підприємством-клієнтом; б) надану третіми особами; в) зібрану самим аудитором; г) надану іншими аудиторами. Ця ознака класифікації є продовженням попередньої. Крім того, що дані можуть створюватися на підприємстві-клієнті та надаватися третіми особами (незацікавленими особами), інформація може бути зібрана самим аудитором через вивчення різних видів документів, опитування, спостереження, аналітичні оцінки, розрахунки.
За стадіями утворення та використання доцільно розрізняти вхідну, проміжну та підсумкову інформацію. Варто за ознаку класифікації обрати стадії утворення та використання даних і вважати вхідною ту інформацію, яка початково була надана аудитору з різноманітних джерел; проміжною — результати опрацювання вхідної інформації на різних етапах аудиту за конкретними статтями (показниками) звітів, які перевіряються; вихідною (підсумковою) — результат узагальнення аудитором проміжної інформації у формі аудиторського звіту та висновку.
Об'єктивно існує потреба класифікувати інформацію за ознакою «відносно звітного періоду, що перевіряється» та виділити дані: а) за минулий звітний період; б) за звітний період; в) за наступний звітний період (до дати аудиторського висновку).
За змістом інформацію поділять на такі види: а) законодавча; б) нормативна; в) планова (бюджетна); г) облікова; д) статистична; є) аналітична; є) договірна; ж) організаційно-управлінська; з) звітна (зовнішні та внутрішні звіти (фінансові та не фінансові); и) контрольна; і) технологічна.
Доцільно виокремити нормативну і планову інформацію, оскільки вони мають абсолютно різне призначення, а також облікову, статистичну та звітну інформацію, яка у своїй сукупності є фактографічними даними. Аналітичною інформацією вважають результати аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства-клієнта.
Варто вирізняти таке поняття, як «контрольна інформація», оскільки аудитор може скористатись результатами перевірок, проведених внутрішніми аудиторами, попереднім зовнішнім аудитором, контрольними державними та недержавними органами.
За способом відображення інформаційне забезпечення аудиту (інформацію) поділяють на п'ять груп: текстова; таблична; графічна; цифрова; комбінована.
За такою ознакою класифікації інформації, як «тривалість зберігання та використання», виокремлюють довгострокову (зберігається більше одного року) та короткострокову (зберігається менше одного року) інформацію.
Аудитор у процесі здійснення перевірки використовує не тільки фінансову інформацію, а й нефінансову (щодо організації діяльності виробництва, технологічного процесу, хімічних аналізів сировини, юридичних аспектів діяльності). Тому класифікацію доцільно робити залежно від фінансового характеру інформації.
Специфіка аудиторської діяльності, оцінювання рівня доказовості однієї інформації порівняно з іншою та визначення її пріоритетності, викликає необхідність класифікації даних за ознакою ступеня доказовості на: 1) доказову (якій аудитор довіряє насамперед і яка може слугувати достатнім підтвердженням достовірності тих чи інших показників); 2) умовно-доказову (яка потребує додаткового підтвердження з інших джерел); 3) недоказову (якій аудитор не довіряє або яку не бере до уваги). Також за характером оцінки об'єктів аудиту розрізняють інформацію пряму, непряму й опосередковану.
На відміну від ревізора, який здебільшого користується документальними даними, аудитор може збирати необхідну для здійснення перевірки інформацію як через візуальне спостереження (за здійсненням технологічного процесу, проведенням інвентаризації, роботою обліковців), так і за допомогою усного спілкування з керівництвом та персоналом підприємства. Тому за формою отримання інформацію поділяють на візуальну, письмову (документарну) та усну.
Використання комп'ютерної техніки, інформаційних систем в управлінні підприємством та в процесі проведення аудиту безпосередньо впливає на формування та фіксацію інформації. У даному разі слід розглядати не спосіб, а техніку формування даних, тобто технічний аспект — за допомогою яких технічних засобів буде зафіксована та оброблена інформація (вручну чи за допомогою обчислювальної техніки) або їх поєднанням (первинна реєстрація — вручну, а далі — занесення в комп'ютер та електронна обробка в автоматичному режимі). Тому за технікою фіксації і формування розрізняють інформацію, створену вручну, автоматизовано та у комбінованому режимі.
З такого поділу випливає наступна ознака — «за носіями інформації», за якою доречно виокремити паперові та електронні носії даних.
Необхідно звернути увагу на те, що склад інформації, яка використовується в процесі аудиту, може бути встановлено законодавчими та нормативними актами, які регламентують фінансово-господарську діяльність клієнта та здійснення процесу перевірки (закони, нормативи, положення, інструкції, затверджені методики), а також визначитися на власний розсуд аудитора (на доповнення до законодавчо врегульованого набору даних).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить