Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Організація праці аудитора з виконання аудиторських завдань

Організація праці аудитора з виконання аудиторських завдань
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Організація праці аудитора з виконання аудиторських завдань

Основними складовими організації праці аудитора щодо виконання аудиторських завдань є: планування та документування роботи аудитора; організація його співпраці з персоналом підприємства-клієнта, у тому числі з внутрішнім аудитором, а також використання роботи експертів та інших аудиторів у процесі аудиторської перевірки.
Аудитору слід планувати свою роботу з метою ефективного проведення аудиторської перевірки, належної організації і визначення послідовності аудиторських процедур, створення передумов для наступного контролю за процесом аудиту. Планування аудиту є неодмінним організаційним елементом якісної аудиторської перевірки та здійснюється з метою створення необхідних умов для висловлення об'єктивної незалежної думки аудитора щодо перевіреної ним фінансової звітності.
Після укладення договору на проведення аудиторської перевірки та надсилання листа-зобов'язання, аудитор повинен розпочати процес планування майбутньої перевірки. Планування може бути поточне (стосуватись лише однієї перевірки) та перспективне (довгострокове), якщо договір на аудит укладено на строк, більший одного року.
Одним із найважливіших питань у цій сфері є визначення принципів планування. Основними принципами, якими слід керуватися аудитору під час планування аудиторської перевірки, є: цілісність (комплексність); неперервність; доречність; ефективність та оптимальність; гнучкість; контроль.
Процес комплексного планування аудиту включає такі елементи: а) визначення головних напрямів аудиторського контролю, видів робіт та основних аудиторських процедур; б) призначення виконавців; в) узгодження із підприємством строків виконання аудиту та розроблення відповідних графіків; г) визначення вартості робіт, затрат робочого часу; д) організація взаємодії аудитора і персоналу підприємства-клієнта; є) співпраця зовнішнього та внутрішнього аудиторів; є) визначення матеріально-технічного забезпечення аудиту.
Послідовність та етапи процесу планування аудиторської перевірки зображено на рис. 3.1.

До процедур, які використовуються аудитором для планування аудиту, зазвичай відносять: перегляд наявних відомостей про підприємство-клієнта та обговорення їх із іншими аудиторами своєї фірми; бесіди зі службовцями компанії; ознайомлення зі звітом та робочими документами попереднього аудитора; перегляд поточної фінансової звітності; переговори з керівництвом підприємства щодо обсягів та строків аудиту; визначення потреби залучення до перевірки консультантів та експертів; вивчення стану справ у галузі з різних джерел та інші процедури планування.
Загальний план аудиту має бути досить детальним для того, щоб слугувати керівництвом при розробленні програми аудиту.
Далі аудитору варто розробити і подати у документальній формі програму аудиту, у якій визначити характер, строки та обсяг запланованих аудиторських процедур. її деталізовані показники мають збігатися за строками та змістом із показниками загального плану аудиту. Програма деталізує і доповнює план аудиту. За допомогою її аудитор може організувати роботу асистентів аудитора та іншого персоналу, детально вказавши які, ким і коли повинні виконуватись аудиторські процедури. Як зазначено у МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів», програма аудиту є набором інструкцій для асистентів аудитора, які виконують аудиторську перевірку, а також засобом контролю за належним виконанням роботи.
У разі виявлення нових обставин, які не були враховані раніше, більшої кількості помилок, ніж передбачалося, виникнення додаткових завдань у процесі здійснення аудиторської перевірки план і програма аудиту можуть змінюватися, доповнюватися й коригуватися. Причини внесення значних змін повинні документуватися.
Наступний важливий елемент організації праці аудитора — документування його роботи.
Робоча документація аудитора — це матеріали (документи), які складаються аудитором і для аудитора або отримані та збережені аудитором у зв'язку із проведенням аудиту. Тобто це всі записи, зроблені аудитором у процесі планування та здійснення перевірки, надані документальні підтвердження підприємством-клієнтом та третіми особами, занотовані матеріали співбесід, усного опитування, огляду, а також матеріали узагальнення даних аудиту і висловлення думки про фінансову звітність.
Мета складання робочих документів аудитора має багатогранний, комплексний характер і визначає, що робочі документи оформляються для: забезпечення планування і поетапного виконання аудиту (складається план та програма аудиту, фіксується вся необхідна інформація, зібрана в процесі аудиту); поточного і наступного контролю за процесом перевірки, підтвердження кількості і видів виконаних аудиторських процедур; обґрунтування аудиторського висновку (за допомогою оцінювання достатності та доречності зібраних і документально зафіксованих аудиторських доказів); документального оформлення оцінки величини аудиторського ризику; документального засвідчення обраних підходів, методів і прийомів аудиту; досягнення юридичної та інформаційної обґрунтованості перевірки; фіксування інформації, потреба в якій може виникнути під час наступних аудиторських перевірок або при виникненні претензій, спорів, судових позовів; забезпечення можливості надати відповіді на так звані зворотні питання (від клієнта, власників, різних зацікавлених юридичних і фізичних осіб), тобто довести правильність висновку аудитора або внести додаткові пояснення з деяких питань; контролю кількості відпрацьованого аудитором часу та якості його праці, обґрунтування величини винагороди (гонорару) за виконану роботу; визначення рівня компетентності, професіоналізму та кваліфікації аудитора.
Робочі документи аудитора повинні забезпечити обґрунтування письмовими аудиторськими доказами висловленої думки аудитора щодо фінансової звітності та підтвердження проведення аудиту відповідно до МСА.
Обсяг, види, склад та зміст робочих документів визначаються аудитором самостійно у кожному конкретному випадку, а їх традиційний перелік (за видами даних і змістом) наведено в МСА 230 «Документація».
Для того щоб упорядкувати, певною мірою стандартизувати робочі документи, полегшити їх пошук, а також з метою забезпечення їх найбільшої інформативності, необхідно визначити набір обов'язкових реквізитів кожного документа.
До таких обов'язкових реквізитів і складових робочих документів аудитора слід віднести такі: назва підприємства клієнта; порядковий номер документа в аудиторському досьє; період перевірки; строк перевірки; назва аудиторської фірми і її реєстраційний номер; прізвище аудитора, який склав документ; посадова особа (менеджер, директор аудиторської фірми), яка перевірила документ; назва документа; мета складання; стислий зміст документа (виклад виконаних процедур, отримані результати, інші необхідні дані та висновок, зроблений за документом); посилання на інші документи (за необхідності); підписи аудиторів, які склали документ; нумерація сторінок документа, якщо він складається більше ніж з однієї сторінки; дата.
Уся сукупність документів, складених (зібраних) аудитором у процесі перевірки фінансової звітності підприємства-клієнта, називається аудиторським досьє (папкою), яке має свій ідентифікаційний номер та назву.
Для організації документування процесу аудиту велике значення має правильна класифікація робочих документів аудитора. їх доречно класифікувати за такими ознаками, як техніка складання, ступінь стандартизації, час ведення і використання, характер інформації, способи і джерела отримання, призначення (мета складання), форма подання (рис. 3.2).
Робочі документи аудитора є власністю самого аудитора (аудиторської фірми у разі його звільнення). Разом з тим робочі документи аудитора не можуть слугувати заміною бухгалтерських записів підприємства-клієнта. На власний розсуд аудитора окремі документи з аудиторського досьє або витяги з них можуть бути надані для ознайомлення керівництву клієнта.
Наступний аспект організації праці аудитора з виконання перевірок — організація співпраці з персоналом підприємства-клієнта. Загальні риси цих бізнесових взаємовідносин обумовлюються у договорі на проведення аудиту та в листі-зобов'язанні. Проте у процесі здійснення аудиторської перевірки, виникають інші аспекти співпраці аудитора і клієнта, які потребують достатньої уваги та організаційного урегулювання. Досвід роботи українських аудиторських фірм доводить, що в більшості випадків аудитори покладаються лише на власні здібності та можливості збирання необхідної інформації, не використовуючи при цьому персонал клієнта для виконання технічної роботи. Такий підхід не додає якості аудиторським процедурам, але робить значно дорожчою аудиторську перевірку, збільшує строки її проведення, звужує потенційні можливості контролю.
Основними напрямами співпраці аудитора і підприємства-клієнта є такі:
1.    надання пояснень (письмових та усних) управлінського персоналу як аудиторських доказів (відповідно вони мають бути задокументовані аудитором);
2.    визнання управлінським персоналом клієнта відповідальності за фінансові звіти;
3.    надання аудиторові на момент завершення аудиторської перевірки листа-пояснення відповідно до МСА 580 «Пояснення управлінського персоналу»;
4.    узгодження строків проведення інвентаризації та виконання її персоналом клієнта;
5.    підбір персоналом клієнта необхідних документів за заздалегідь складеними аудитором переліками;
6.    копіювання документів;
7.    залучення персоналу клієнта до оновлення (складання) описання структури та загальних засад функціонування підприємства, системи його внутрішнього контролю;
8.    надання пояснень аудитору спеціалістом підприємства-клієнта з питань комп'ютерних систем обліку і контролю;
9.    здійснення персоналом клієнта спеціальних робіт з копіювання та збереження для аудитора комп'ютерних файлів, термін зберігання яких на підприємстві встановлено менше одного року (поточної короткострокової інформації).


Зазначені напрями співпраці аудитора та управлінського персоналу підприємства-клієнта мають бути заздалегідь обумовлені з керівництвом та документально оформлені у вигляді спеціального списку.
Особливої уваги заслуговує організація використання результатів роботи внутрішнього аудитора зовнішнім. Це питання регламентується МСА 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту». Головна проблема полягає у неможливості реалізації даного аспекту на практиці, оскільки служби (відділи) внутрішнього аудиту на підприємствах-клієнтах України є скоріше винятком, ніж правилом. їх обов'язкове функціонування законодавчо закріплене лише для комерційних банків нашої держави.
На тих підприємствах, де внутрішній аудит існує, зовнішній аудитор може прийняти цілком виправдане рішення про скорочення обсягів своєї роботи, попередньо оцінивши надійність результатів внутрішнього аудиту та відповідність його роботи цілям зовнішнього аудиту звітності. У будь-якому випадку зовнішній аудитор сам несе відповідальність за висловлену думку і результати своєї перевірки.
Діяльність зовнішніх та внутрішніх аудиторів повинні не конкурувати, а взаємодоповнювати одна одну. Існують сфери, у яких функції обох аудиторів перетинаються, і тому плідна їх співпраця допоможе уникнути непотрібного дублювання зусиль.
Організація співпраці зовнішнього і внутрішнього аудиторів включає такі елементи:
1.    попереднє оцінювання зовнішнім аудитором функцій внутрішнього аудиту і прийняття рішення про можливість використання його результатів;
2.    після прийняття рішення про використання роботи внутрішнього аудитора зовнішній аудитор повинен зустрітись з ним і обговорити попередній план внутрішнього аудиту і, можливо, відкоригувати його відповідно до потреб зовнішньої перевірки (тобто здійснюється координація їхньої діяльності);
3.    узгодити терміни та обсяги внутрішнього аудиту й визначити види і кількість процедур зовнішнього аудиту;
4.    періодичні зустрічі з внутрішнім аудитором протягом звітного періоду та контроль його роботи;
5.    отримання інформації і звітів внутрішнього аудитора та їх вибіркова перевірка;
6.    додаткове опитування внутрішніх аудиторів у випадках, якщо потрібна докладна інформація з певних питань, якими вони займалися;
7.    документальне оформлення висновків зовнішнього аудитора щодо роботи внутрішніх аудиторів; такий документ має стати невід'ємною складовою аудиторського досьє.

Крім підсумкового робочого документа з питань використання роботи внутрішніх аудиторів до аудиторського досьє обов'язково мають бути включені: протоколи співбесід із внутрішніми аудиторами; копія програми (плану) внутрішнього аудиту; копії висновків (звітів) та окремих робочих документів внутрішніх аудиторів; описання методів і прийомів, які були застосовані внутрішніми аудиторами.
Останнім, зазначеним вище елементом організації праці аудитора з виконання аудиторської перевірки є організація використання роботи експертів та інших аудиторів.
Згідно з МСА 620 «Використання роботи експерта» експерт — це фізична особа (або фірма), яка має спеціальну кваліфікацію, знання й досвід роботи у певній галузі, іншій, ніж бухгалтерський облік і аудит.
Очевидно, що головними аспектами організації співробітництва аудитора й експерта можуть бути такі: залучення (наймання) експерта самим аудитором або підприємством-клієнтом (це має бути обумовлено в договорі на аудит) та укладення з ним угоди; оцінювання професійної компетентності експерта установленням наявності в нього відповідного сертифіката або ліцензії; оцінювання об'єктивності експерта (установлення ступеня його залежності від підприємства-клієнта); складання аудитором переліку питань, які має вирішити експерт, та конкретних інструкцій, наприклад, щодо ступеня доступу експерта до певних видів інформації, наголошення на конфіденційності даних, узгодження прийомів і методів, які може використовувати експерт; спостереження (нагляд) за роботою експерта (в окремих випадках); отримання результатів роботи експерта та оцінювання їх.
У вітчизняній аудиторській практиці залучення експертів є досить рідкісним явищем, що пояснюється певними причинами: 1) аудитори іноді переоцінюють свої можливості щодо виконання певних специфічних робіт, для яких краще запрошувати спеціалізованих фахівців (оцінювання майна, творів мистецтва, цінних паперів, ювелірних виробів, товарно-матеріальних цінностей; визначення фізичних характеристик матеріалів, природних копалин, юридичні експертизи тощо); 2) аудитори часто мають сертифікати оцінників та ліцензії на юридичну практику; 3) економія витрат на аудиторську перевірку (інколи не виправдана); 4) заперечення підприємства-клієнта.
Так само, як і при використанні роботи внутрішніх аудиторів, у разі співпраці з експертом відповідальність за достовірність зроблених висновків на основі даних експерта несе аудитор.
Організація використання аудитором результатів роботи інших аудиторів має кілька напрямів:
1.    організація отримання необхідних даних від попереднього аудитора;
2.    організація використання роботи іншої аудиторської фірми;
3.    організація використання роботи іншого аудитора-колеги;
4.    організація використання роботи асистентів аудитора.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить