Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Професійна компетентність та належна ретельність

Професійна компетентність та належна ретельність
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Професійна компетентність та належна ретельність

Для того щоб перевірку звітності було виконано на високому професійному рівні, аудитор обов'язково повинен дотримуватися принципу компетентності. Кодекс етики МФБ наголошує на тому, що аудитори не повинні робити вигляд, ніби вони мають досвід або експертні знання, якими вони насправді не володіють. Якщо аудитор не має достатніх знань та навичок у роботі або не знає специфіки галузі, у якій працює підприємство-клієнт, то він зобов'язаний відмовитися від проведення аудиту чи надання супутніх послуг.
Професійна компетентність може бути поділена на дві різні фази:
1.    досягнення рівня професійної компетентності;
2.    підтримання належного рівня професійної компетентності.

Аудитору треба виявляти майстерність, компетентність, ретельність, обережність, акуратність, уважність та достатню самостійність.
Компетентне проведення аудиторської перевірки передбачає такі обов'язкові елементи:
•    уважне і достатньо детальне попереднє ознайомлення з бізнесом підприємства-клієнта;
•    грамотне планування аудиту (складання плану та програми аудиту) з урахуванням специфіки підприємства і завдання аудиту;
•    оцінювання надійності систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства;
•    володіння методикою оцінювання аудиторського ризику і впливу його рівня на обсяг аудиту та обрання підходу до його проведення;
•    достатня технічна підготовка аудитора і досвідченість у проведенні перевірок і наданні аудиторських послуг;
•    збирання достатньої кількості інформації (аудиторських доказів); адже лише за цієї умови аудитор може скласти об'єктивний і обґрунтований висновок;
•    уміння надавати перевагу найбільш достовірним і надійним аудиторським доказам;
•    наявність власних методик аудиту, розробок тестів, анкет, типових робочих документів тощо;
•    досвідченість у питаннях узагальнення інформації, складання аудиторського висновку та звіту. Аудитор повинен подати інформацію у такий спосіб, щоб не порушити принципу конфіденційності й одночасно розкрити всі аспекти, які цікавлять користувачів бухгалтерської звітності;
•    грамотне документування процесу аудиту;
•    уміння давати відповіді і пояснення щодо складених ним висновку і звіту.

Суть принципу конфіденційності розкрито у розд. 4 Кодексу етики. Насамперед конфіденційність передбачає нерозголошення аудитором інформації, отриманої ним під час аудиторської перевірки, тобто аудитор повинен зберігати комерційну таємницю підприємства-клієнта. Це зобов'язання діє не тільки на період дії договору на проведення аудиту, а й далі — після завершення договірних відносин між аудитором і клієнтом. Крім того, керівник групи аудиторів зобов'язаний забезпечити, щоб співробітники, які працюють у складі аудиторської бригади, також дотримувалися принципу конфіденційності. Уся інформація, отримана аудитором у процесі перевірки, не може бути використана ним для особистої вигоди або вигоди третьої особи.
Неприпустиме несанкціоноване розкриття аудитором конфіденційної інформації про справи підприємства-клієнта без письмової згоди останнього. Проте це не стосується розкриття такої інформації з метою належного виконання обов'язків аудитором відповідно до професійних стандартів. Яку інформацію вважати конфіденційною, регулюється внутрішнім законодавством окремих держав. Кабінет Міністрів України Постановою «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 вересня 1993 р. № 622 до відкритих, загальнодоступних даних відносить:
•    установчі (засновницькі) документи;
•    державну звітність;
•    дані про податки і платежі та правильність їх нарахування;
•    чисельність працюючих та їх заробітна плата;
•    дані про забруднення навколишнього середовища, недотримання безпечних умов праці тощо;
•    документи про платоспроможність;
•    інші відомості, що підлягають оголошенню відповідно до чинного законодавства.

Звідси випливає, що всі інші дані, які не включено до цього переліку і які характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства, не підлягають розголошенню аудитором і становлять комерційну таємницю.
За певних обставин аудитор має право оприлюднювати, надавати третій стороні отриману під час перевірки конфіденційну інформацію. Це можливо, коли:
1.    існує письмова згода клієнта на розкриття інформації (при цьому аудитору треба проаналізувати також наслідки розголошення даних і для третіх осіб, на інтереси яких це може вплинути);
2.    розкриття інформації зумовлене чинним законодавством:
•    для подання документів або надання показань (доказів) у процесі судового розгляду;
•    для повідомлення відповідним державним органам про виявлені порушення законодавства;
3.    розкриття інформації є професійним обов'язком або правом:
•    для дотримання технічних стандартів та етичних правил;
•    для вирішення спірних питань (претензій) між підприємством-клієнтом і аудиторською фірмою в суді або арбітражі, захисту професійних інтересів аудитора;
•    для виконання вимог перевірки якості (або перевірки, що проводиться колегами-аудиторами) з боку АПУ;
•    при відповіді на запит або відповіді у процесі розслідування з боку професійної організації чи іншого регулятивного органу.

Якщо аудитор прийняв рішення про розкриття конфіденційної інформації, то він повинен визначитись, кому він має надіслати інформацію і чи мають органи, яким вона адресується, відповідні повноваження на здійснення певних заходів на підставі такого повідомлення, а також які юридичні зобов'язання це передбачатиме для аудитора. У деяких ситуаціях аудитору варто отримати з цього приводу консультацію юриста або відповідної професійної організації.
Професійна поведінка. Професійний бухгалтер (аудитор) повинен дотримуватися відповідних законів і нормативних актів та утримуватися від будь-яких дій, котрі можуть дискредитувати професію.
Незалежність — один із найважливіших принципів, оскільки неодмінною умовою якісного зовнішнього аудиту є незалежність його виконавців — аудиторів.
Існує два аспекти незалежності — 1) незалежність думки, тобто можливість надати висновок без будь-якого впливу, який може ставити під загрозу професійне судження, і діяти чесно, з об'єктивністю та професійним скептицизмом; 2) незалежність поведінки — уникнення суттєвих фактів та обставин, які, незважаючи на застережні заходи, що вживаються аудиторською фірмою (аудитором), ставлять під загрозу чесність, об'єктивність та професійний скептицизм аудитора.
Слід неухильно дотримуватись вимог ст. 20 «Спеціальні вимоги» Закону України «Про аудиторську діяльність», у якій сказано, що забороняється проведення аудиту:
1.    аудитором, який має прямі родинні зв'язки з керівництвом суб'єкта господарювання, що перевіряється;
2.    аудитором, який має особисті майнові інтереси у суб'єкта господарювання, що перевіряється;
3.    аудитором — членом органів управління, засновником або власником суб'єкта господарювання, який перевіряється;
4.    аудитором — працівником суб'єкта господарювання, який перевіряється;
5.    аудитором — працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії або представництва суб'єкта господарювання, який перевіряється;
6.    якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора.

З метою дотримання принципу незалежності при виборі потенційного підприємства-клієнта аудитор повинен оцінити наявність прямої чи непрямої фінансової зацікавленості і тільки у разі відсутності такої давати згоду на проведення аудиту. Прямий фінансовий інтерес аудитора у результатах перевірки може виникати, якщо аудитор: має пряме право власності на майно (чи його частку) підприємства; володіє значним пакетом акцій клієнта; має право розпорядження (опікування) майном; має спільні капіталовкладення з підприємством-клієнтом; є членом вищого органу управління підприємства або його спостережної Ради; має сам або його найближчі родичі інші майнові чи фінансові зв'язки з підприємством. Опосередкований фінансовий інтерес спричинюється наявністю непрямого права власності, тобто при тісних, але не безпосередніх відносинах володіння між аудитором і клієнтом.
Аудиторські фірми та аудитори зобов'язані визначати та оцінювати обставини і стосунки, які створюють загрозу незалежності; вживати відповідних заходів для усунення таких загроз чи зменшувати їх до прийнятного рівня за допомогою запобіжних заходів.
Кодекс етики МФБ визначає види загрози незалежності аудиторів (аудиторських фірм): загрози власного інтересу, власної оцінки, захисту, особистих та сімейних стосунків та тиску.
Загроза власного інтересу має місце, якщо фірма чи аудитор можуть отримувати вигоди внаслідок фінансового інтересу до клієнта з надання впевненості чи конфлікту власних інтересів з ним.
Загроза власної оцінки має місце, коли судження у попередньому завданні треба оцінити повторно, щоб отримати висновок про завдання з надання впевненості, або якщо аудитор раніше був директором, посадовою особою чи працівником, який міг здійснювати прямий і значний вплив на предмет завдання з надання впевненості.
Загроза захисту виникає, якщо фірма або аудитор подає позицію чи думку клієнта у такий спосіб (чи його можуть сприймати, ніби він так подає), що це може (чи сприймається, ніби може) створити загрозу для об'єктивності.
Загроза особистих та сімейних стосунків має місце, якщо завдяки тісним стосункам з клієнтом посадовими особами чи працівниками аудиторська фірма або аудитор занадто співчуває інтересам клієнта.
Загроза тиску виникає, якщо аудитор утримується від об'єктивних дій чи висловлення професійного судження під загрозами, фактичними чи відчутними з боку клієнта.
Оцінювання загроз незалежності та подальші заходи треба підтверджувати доказами, отриманими до прийняття завдання та протягом його виконання. А тому аудиторські фірми повинні мати затверджені політику та процедури контролю якості для сприяння незалежності. Деякі загрози незалежності можуть бути настільки суттєві, що єдино можливим рішенням може бути ліквідація діяльності чи інтересу, що створюють загрозу, або відмовитися від прийняття чи продовження завдання з надання впевненості.
Оцінка значущості будь-яких загроз незалежності та застережних заходів має враховувати інтереси громадськості. Певні суб'єкти господарювання можуть становити значний громадський інтерес через те, що вони мають багато акціонерів завдяки характеру своєї діяльності, розміру чи корпоративного статусу. Прикладами можуть бути зареєстровані на біржі компанії, кредитні установи, страхові компанії та пенсійні фонди.
Аудиторські фірми України повинні відповідально ставитися до вибору та здійснення застережних заходів, характер яких буде різним за різних обставин, що обумовлюється значущістю загрози, характером завдання з надання впевненості та потенційними користувачами звіту (висновку) аудитора.
Згідно з Кодексом етики застережні заходи поділяються на:
1.    застережні заходи, установлені професійною організацією, законодавчим чи регулятивним органом;
2.    застережні заходи на підприємстві клієнта;
3.    застережні заходи в межах власних систем та процедур фірми.

До застережних заходів, установлених професійною організацією, відносять: вимоги до освіти, професійної підготовки та досвіду роботи для набуття статусу професіонала, вимоги підвищення кваліфікації, професійні стандарти та моніторинг і розгляд дисциплінарних порушень, зовнішній огляд системи контролю якості фірми, законодавство, що регулює вимоги до незалежності фірми.
Застережні заходи, які вживаються з боку клієнта, передбачають: призначення аудиторської фірми затверджують інші особи, а не управлінський персонал; клієнт має кваліфікованих працівників, які приймають управлінські рішення; існують політика та процедури, які підкреслюють відповідальність клієнта за достовірні фінансові звіти; структуру корпоративного управління, наприклад аудиторський комітет, який забезпечує відповідний нагляд та повідомлення про послуги фірми.
Застережні заходи в межах власних систем та процедур фірми передбачають наявність:
•    документально затвердженої політики щодо незалежності з визначенням загроз незалежності, визначенням і вжиттям застережних заходів для усунення чи зменшення загроз до прийнятного рівня;
•    внутрішньої політики та процедур для моніторингу дотримання політики та процедур фірми, пов'язаних з незалежністю;
•    політики та процедур, які надаватимуть можливість визначати інтереси чи стосунки між фірмою та клієнтом з надання впевненості;
•    політики та процедур, що забороняють особам, які не є членами аудиторської бригади, впливати на результати завдання з надання впевненості;
•    своєчасне повідомлення політики та процедур фірми та будь-яких змін до них усім партнерам і фахівцям, відповідна підготовка та навчання;
•    призначення особи з вищого управлінського персоналу відповідальною за нагляд щодо адекватного функціонування системи застережних заходів;
•    механізм розгляду дисциплінарних порушень для підвищення рівня дотримання політики та процедур;
•    політики та процедур з надання повноважень персоналу повідомляти вищі рівні фірми про будь-які проблеми щодо незалежності та об'єктивності.

Крім того, треба особливу увагу звернути на те, що оплата праці аудитора і величина гонорару не повинні бути залежними від результатів перевірки (тобто не ставитись у залежність від виду висновку, складеного аудитором). Отже, при укладанні договору на аудит для уникнення будь-яких непорозумінь і додаткового захисту незалежності аудитора, слід письмово зазначати умови, строки та розмір винагороди аудитора, зауваживши, що він залежить від кількості затрачених на перевірку днів (годин), складності виконаних робіт, рівня професійної кваліфікації аудитора тощо.
Велике значення для дотримання принципу незалежності має термін співробітництва аудитора з підприємством, періодичність його ротації. Тривалий термін знижує незалежність аудитора. Відповідальний за аудиторську перевірку партнер повинен проходити ротацію не рідше ніж кожні сім років.
Неприпустимою є ситуація «купівлі аудиторського висновку (думки)» або отримання «умовного гонорару», коли аудитор має намір за обґрунтованими документально результатами перевірки скласти негативний аудиторський висновок, а підприємство-клієнт пропонує змінити його на позитивний висновок за додаткову оплату або звертається до іншої аудиторської фірми, попередньо домовившись із новим аудитором про видачу безумовно-позитивного аудиторського висновку. Такий підхід грубо порушує всю сукупність існуючих принципів і правил професійної етики. Проте, коли у підприємства-клієнта є певні сумніви щодо правильності результатів аудиторської перевірки, можливе призначення іншого аудитора для проведення повторного аудиту з обов'язковим повідомленням про це попереднього виконавця аудиту. Наступний аудитор повинен мати змогу безперешкодного контакту з попереднім професіоналом.
Отримання комісійних також безпосередньо впливає на незалежність аудитора. Аудитор не повинен платити комісійні будь-кому за отримання замовлення або одержувати комісійну винагороду за передання замовлення на перевірку підприємства іншому аудитору (аудиторській фірмі), надання інших подібних послуг. Варто пам'ятати також, що згідно зі ст. 5 Закону України «Про аудиторську діяльність» для забезпечення незалежності аудитора йому забороняється займатись безпосередньо торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю.
Необхідно уникати ситуацій, за яких може виникнути конфлікт інтересів аудитора, підприємства-клієнта та інших підприємств (організацій). Тобто аудитор повинен бути максимально незалежним і об'єктивним, надаючи послуги так званим конкуруючим клієнтам.
Додатковою умовою забезпечення незалежності аудитора є можливість перевірки його роботи третьою неупередженою стороною (аудиторами-колегами, партнером, менеджером аудиторської фірми, комісією АПУ та ін.). Однак при цьому аудитор має бути вільним від впливу будь-кого при формуванні кінцевого висновку за результатами проведеної перевірки.
Як уже було зазначено вище, аудитору не рекомендується надавати одночасно одному і тому самому клієнтові аудиторські послуги і проводити аудит його фінансової звітності. Проте практика засвідчує протилежне. Це досить дискусійне питання, на яке не існує однозначної відповіді. Тому взаємовідносини аудитора і клієнта щодо виконання аудиту та аудиторських послуг (різноманітних консультацій з питань обліку, фінансів, права; ведення або відновлення бухгалтерського обліку; аналіз фінансово-господарської діяльності) мають бути побудовані так, щоб забезпечити максимальну незалежність аудитора. З одного боку, така організація співпраці аудитора і клієнта має певні переваги. Це пояснюється тим, що, здійснюючи аудиторську перевірку підприємства, аудитор добре обізнаний з характером бізнесу клієнта, його економічними показниками, може виявити слабкі та сильні сторони у системі господарювання підприємства. Клієнти часто зацікавлені отримати паралельно з аудитом і додаткові послуги, конкретні рекомендації аудитора з тих чи інших питань. На це аудитор за таких обставин, як правило, витрачає менше часу, ніж тоді, коли б він надавав аудиторські послуги (консультації) без проведення аудиту. Звідси — економія праці аудитора та зменшення вартості послуг. З іншого боку, немає достатньої гарантії того, що рекомендації аудитора не впливатимуть на показники тієї фінансової звітності, стосовно якої він мусить висловити свою думку.
У Кодексі професійної етики зазначено, що якщо паралельно з аудитом звітності аудитор надає клієнту консультаційні послуги з питань підприємницької діяльності, то він не може виконувати керівних функцій і приймати керівні рішення, відповідальність за які покладається на Раду директорів і керівництво. Тобто надання консультаційних послуг аудитором не впливає на його незалежність за умови, що не відбувається втручання аудитора в процес управління і він не бере на себе відповідальності за рішення, прийняті керівництвом клієнта.
Під час підготовки облікових документів для клієнта слід дотримуватися таких вимог:
1.    аудитор не повинен перебувати з клієнтом у будь-яких стосунках або мати конфлікт інтересів, що ослаблює його незалежність;
2.    клієнт має нести відповідальність за всі позиції і параграфи фінансових (бухгалтерських) звітів;
3.    аудитор не повинен виконувати функцій службовця або керівника при виконанні обліково-розрахункових операцій підприємства. Прикладом цієї ситуації може бути те, що співробітники аудиторської фірми, котрі беруть участь у підготовці облікових регістрів підприємства, не беруть участі у перевірці цих документів. Той факт, що аудитор обробляв зазначені документи або підтримував ведення обліку, не виключає необхідності проведення тестів аудиторської перевірки.

Кодексом етики забороняється надавати одночасно послуги з ведення бухгалтерського обліку і проводити аудит однією і тією самою аудиторською фірмою для лістингових компаній. У Великій Британії Актом про компанії 1985 р. передбачено окреме відображення гонорару, сплаченого аудитору за аудиторське обслуговування та за надання супутніх послуг. Акт про фінансові послуги 1986 р. у Великій Британії вимагає, щоб фінансові консультанти були відмежовані в аудиторській фірмі в окремому відділі (тобто інформаційно не перетиналися з колегами-аудиторами, які виконуватимуть аудиторські перевірки).
Ураховуючи всі зазначені вище обставини, незалежність аудитора можна розглядати як фактичну і формальну (виходячи з конкретної ситуації, що склалася).
Крім того, існує ще один аспект незалежності — професійна незалежність аудитора, під якою слід розуміти, що аудитор має бути абсолютно незалежним (у межах установлених стандартів, норм і правил) у процесі прийняття пропозиції на проведення аудиту, організації і планування перевірки, виборі методів і прийомів контролю, визначенні обсягів і об'єктів дослідження, отриманні доступу до всієї необхідної інформації в процесі здійснення перевірки, у складанні аудиторської документації. Аудитор повинен бути вільним у своїх судженнях і не відчувати тиску з будь-якого боку. За відсутності незалежності втрачаються суть аудиторської перевірки, її функціональне призначення, корисність та ставляться під загрозу інтереси користувачів фінансової звітності, власників (акціонерів) підприємства.
Податкова практика. Принцип аудиторської етики передбачає, що аудитор не повинен гарантувати клієнту незаперечність підготовленої ним податкової декларації або наданих рекомендацій з оподаткування. Аудиторові забороняється використовувати для складання податкових декларацій або звітів явно не достовірні дані. Про всі виявлені неточності, помилки, пропуски інформації аудитор мусить повідомити замовника, а якщо той не погоджується їх виправити, треба розглянути питання про те, чи відповідає подальша робота на клієнта професійним зобов'язанням аудитора.
Є ще один аспект аудиторської етики, який потребує певного роз'яснення, — міжнародна (закордонна) діяльність аудиторів. Якщо аудитор практикує в зарубіжних країнах (є відповідний дозвіл і його сертифікат визнається законодавством іншої країни), то в будь-якому випадку він повинен надавати свої послуги відповідно до чинних технічних стандартів та етичних вимог. Кодекс професійної етики МФБ вимагає: якщо аудитор надає послуги у зарубіжній державі і при цьому етичні вимоги цієї держави не такі суворі, як чинний Кодекс етики МФБ, то аудитор повинен застосовувати саме його в роботі; якщо ж етичні вимоги держави, у якій надаються послуги, суворіші за Кодекс етики МФБ, то слід застосовувати етичні вимоги зарубіжної держави, де надаються послуги.
Оприлюднення інформації. Здійснюючи аудиторські послуги та організовуючи їх збут, аудитори не повинні:
1.    використовувати засоби, які завдають шкоди репутації бухгалтерів;
2.    робити перебільшені заяви про послуги, що їх вони можуть запропонувати, кваліфікацію, яку вони мають, та досвід, якого вони набули;
3.    давати зневажливі відгуки про роботу інших бухгалтерів.

У Частині Б Кодексу етики МФБ висвітлюється суть принципу незалежності аудиторів і розкриваються концептуальний підхід до незалежності, загрози незалежності та застережні заходи, застосування принципу незалежності до конкретних ситуацій.
Гонорар та комісійна винагорода. Згідно з Кодексом етики гонорар аудитора має бути справедливим відображенням вартості професійних послуг і залежати від: навичок та знань; рівнів підготовки та досвіду; витраченого часу на надання послуг; ступеня відповідальності, що тягне за собою надання послуг. Виплата або одержання винагороди аудитором може негативно позначитися на його об'єктивності і незалежності. Аудитор не повинен платити комісійних за залучення клієнта, а також не повинен отримувати комісійних за посередництво у вигляді направлення клієнта до третьої особи, або брати винагороду за посередницьке передавання продукції чи послуг.
Реклама та пропонування послуг. Проблема полягає в тому, щоб рекламна діяльність аудиторів, аудиторських фірм не виходила за межі професійної етики. Вважається, що реклама має бути спрямована на об'єктивне інформування громадськості та відповідати вимогам порядності, чесності, достовірності й тактовності. Пропонування послуг з використанням примушування або нав'язування має бути забороненим. Найкращим варіантом інформування громадськості про можливість отримання аудиторських послуг є повідомлення від імені професійних організацій (АПУ, САУ). Іншими прийнятними способами реклами діяльності аудиторів (аудиторських фірм) в Україні можуть бути:
•    об'ява про пошук роботи за контрактом, розміщена у професійному друкованому органі (без зазначення імені, адреси та номера телефону аудитора);
•    інформація у довідниках (зазначається лише ім'я, адреса та телефон аудитора; перелік послуг, які він надає);
•    надання широкому загалу об'єктивної інформації про аудитора в його книгах, статтях, інтерв'ю, лекціях, виступах по радіо та телебаченню;
•    інформування на курсах навчання та семінарах (учасники повинні бути присутні з власної ініціативи);
•    буклети та документи, які містять технічну інформацію (видаються зацікавленим особам лише з їх особистої ініціативи);
•    об'яви про посадові вакансії в аудиторських фірмах;
•    оприлюднення інформації від імені клієнтів;
•    брошури та довідники аудиторської фірми;
•    виготовлення канцелярського приладдя та табличок з прізвищами/назвами;
•    оголошення в газетах;
•    включення прізвища/назви незалежного аудитора в документ, який видається клієнтом.

Достатня компетентність. У випадку, якщо аудитора просять виконати важливе завдання, для виконання якого він не має достатньої спеціальної підготовки або досвіду, то, беручи зобов'язання виконати таку роботу, аудитор не повинен вводити в оману замовника щодо рівня свого досвіду і знань і звертатися (за потреби) за консультацією й допомогою до експертів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить