Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Організація процесу аудиту за його етапами (стадіями)

Організація процесу аудиту за його етапами (стадіями)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Організація процесу аудиту за його етапами (стадіями)

Процес аудиторської перевірки має здійснюватися упорядковано, у певній послідовності. Адже аудит фінансової звітності конкретного підприємства являє собою цілісну систему, механізм контролю, ефективна дія якого забезпечується чітким дотриманням його технології і методики проведення. Аудит можна розглядати як технологічний процес, у якому необхідні аудиторські процедури здійснюються в установленому порядку і реалізуються за допомогою сукупності організаційних, методичних і технічних методів, способів та прийомів. Виходячи із часу, змісту і призначення виконуваних аудитором процедур, процес аудиторської перевірки умовно можна поділити на окремі складові, тобто етапи.
Процес аудиторської перевірки доречно поділити на п'ять основних етапів:
1) підготовчий;
2) проміжний;
3) фізична перевірка;
4) аудит статей звітності;
5) завершальний.
Схематично етапи аудиту з визначенням ключових процедур показано на рис. 2.1.
Стисло розглянемо зміст і період виконання кожного з цих етапів перевірки.
Підготовчий етап. Насамперед треба вирішити питання: коли доцільно розпочинати цей етап? Тобто коли має починатись аудиторська перевірка, здійснюватись перші контакти аудитора і підприємства-клієнта?
Практикою доведено, що підготовчий етап аудиту має розпочинатись у червні-серпні того року, звітність якого підлягатиме аудиту. Спочатку аудитор мусить ознайомитися з бізнесом підприємства, скласти уявлення про основні напрями його фінансово-господарської діяльності (отримати інформацію про види продукції, що виготовляється, чи послуг, які надаються клієнтам; про головних постачальників та покупців, ринки збуту, позиції підприємства на ринку і його конкурентоспроможність; отримати дані про організаційну структуру підприємства, місце розташування, географічне положення; вивчити фінансову, торговельну та соціальну політику підприємства-клієнта). Аудитор, який перевіряє фінансову звітність, повинен мати загальне уявлення про специфіку й особливості діяльності підприємства-клієнта. Ці знання дають можливість йому визначати ті сфери, напрями діяльності підприємства, специфічні рахунки та види операцій, щодо яких можуть найчастіше виникати помилки, неточності. При цьому він повинен ураховувати результати попередніх аудиторських перевірок та наслідки контролю іншими установами й організаціями (державною податковою адміністрацією, банком та ін.). Такий підхід сприятиме виконанню аудиторської перевірки на належному якісному рівні, з найбільшою ефективністю, в установлені строки.

Аудитор повинен ознайомитися з організацією функціонування системи бухгалтерського обліку, отримати дані про облікову політику і процедури, які застосовувались протягом звітного періоду, звернути увагу на юридичні аспекти створення і функціонування підприємства, можливі проблеми у податковій сфері.
Аудитору корисно провести експрес-аналіз фінансового стану підприємства, розрахувати основні показники, що характеризують його діяльність (рентабельність, ліквідність, залежність від залученого капіталу та ін.). За результатами такого аналізу і попереднього огляду рахунків бухгалтерського обліку аудитор зможе визначити основні зони ризику, виявити ті сфери і системи, які мають особливе значення і потребують більшої уваги. На підготовчому етапі обов'язково проводять попереднє оцінювання надійності системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта.
Для отримання необхідних даних аудитор може провести особисті бесіди з керівництвом підприємства, анкетування персоналу, вивчити матеріали попередньої аудиторської перевірки, ознайомитись з установчими документами, дослідити бухгалтерські записи і звіти, оцінити результати роботи внутрішнього аудитора; проаналізувати передумови розвитку підприємства, вивчити і проаналізувати періодичні видання, публікації, брошури, які випускаються клієнтом і стосуються його діяльності; а також скористатись даними, які дають уявлення про поточні економічні процеси в галузі, державі.
На основі сукупності зібраних попередніх даних аудитор оцінює загальну величину аудиторського ризику та приймає рішення про можливість прийняття замовлення на проведення аудиторської перевірки. Перш ніж дати остаточну згоду на здійснення аудиту аудитор повинен реально оцінити можливість його якісного виконання та врахувати вимоги професійних етичних правил.
Після визначення загального підходу до проведення перевірки, її основних цілей і завдань аудитору варто розробити план та програму аудиту.
Паралельно з розробленням плану та програми аудиту визначається група аудиторів, яка виконуватиме перевірку.
Аудитор повинен обговорити з керівником підприємства організаційні деталі перевірки, узгодити строки подання аудиторського висновку та звіту, визначитися з вартістю робіт.
Підсумком першого етапу є укладання Договору на аудиторську перевірку та надсилання підприємству-клієнту від імені аудитора (аудиторської фірми) Листа-зобов'язання, у якому додатково роз'яснюються права, обов'язки та відповідальність сторін, зазначається перелік видів інформації, документів, які мають бути передані для перевірки аудитору.
Проміжний етап. Цей етап аудиту, як правило, повинен здійснюватись у вересні-жовтні того року, звітність якого буде перевірятись. Аудитор проводить детальний аналіз, оцінювання надійності та ефективності системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта. З цією метою він повинен за допомогою спеціальних процедур впевнитися, що система внутрішнього контролю підприємства дає достатню гарантію того, що:
•    усі господарські операції та інша важлива, суттєва інформація в повному обсязі відображаються в облікових записах;
•    помилки або пропуски в обліковій інформації регулярно виявляються при здійсненні внутрішніх контрольних процедур;
•    активи і пасиви, що відображаються в бухгалтерських записах і звітності, існують і записуються у правильних сумах.

Визначаючи ефективність внутрішнього контролю й оцінюючи його надійність, аудитор повинен зважати на можливі певні його обмеження (таємна змова; зловживання посадовим становищем і контрольними функціями; тиск на працівників підприємства, наприклад тиск, спрямований на отримання більш високого рівня прибутку; людський фактор у допущенні помилок (недбалість, недостатність часу)).
На проміжному етапі аудитор повинен також перевірити дотримання підприємством загальноприйнятих принципів обліку, з'ясувати структуру системи бухгалтерського обліку. З цією метою аудитор вивчає схему документообороту на підприємстві, визначає послідовність здійснення облікових операцій (хто складає документи, скільки має бути примірників документів, куди вони направляються, способи обробки документів, їх зберігання, облікова реєстрація тощо). Крім того, на даному етапі аудитор здійснює аналітичний огляд рахунків підприємства за дев'ять місяців на підставі звітності за три квартали поточного року. Визначаються основні показники, що характеризують господарську діяльність, виявляються негативні тенденції, помилки; оцінюється виконання планів і бюджетів. Особливу увагу слід приділити контролю дотримання підприємством чинного законодавства. Якщо аудитором на проміжному етапі буде виявлено помилок більше, ніж він попередньо очікував, то йому варто зробити відповідні коригування плану і програми аудиторської перевірки з таких етапів аудиту.
Фізична перевірка. Цей етап має здійснюватися під час проведення інвентаризації на підприємстві. Строки заздалегідь узгоджуються й офіційно повідомляються аудитору.
Аудитор або його асистент мусять бути присутніми при проведенні інвентаризації, спостерігати за правильністю дотримання її загальноприйнятої методики, перевірити правильність оформлення наказу на проведення інвентаризації, призначення комісії та її складу; оцінити адекватність документування результатів інвентаризації фактичному стану справ; впевнитись у точності перенесення даних інвентаризації у відповідні облікові регістри. Для того щоб перевірити якість і об'єктивність проведення інвентаризації, аудитор сам робить окремі вибіркові перевірки (підрахунки окремих видів активів і звіряє отримані дані з результатами інвентаризації). У разі виявлення суттєвих розбіжностей з багатьох найменувань цінностей, аудитор має право вимагати від керівництва підприємства повторного проведення інвентаризації.
Про всі виявлені на даному етапі аудиту недоліки повідомляється у письмовому вигляді керівникові підприємства-клієнта.
Аудит статей звітності. Це основний етап аудиту, який проводиться після закінчення звітного періоду та підготовки всіх необхідних форм річної звітності (Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал та Приміток).
Залежно від рівня довіри до систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта аудитор відповідно до загальної програми аудиту визначає програми контролю окремих статей балансу та показників інших бухгалтерських звітів. Виконання цих програм, проведення спеціальних аудиторських процедур, тестів дасть змогу йому зробити висновок щодо окремих складових (показників) звітності.
На завершення етапу аудиту рахунків аудитор проводить аналіз звітності за весь період, що перевірявся, визначає динаміку і тенденції розвитку підприємства та його перспективи на майбутнє. Адже необхідно підтвердити можливість подальшого функціонування підприємства у найближчому майбутньому (принаймні щонайменше один рік після дати, на яку складено перевірену аудитором звітність).
Про виявлені недоліки, помилки, суттєві викривлення інформації у фінансовій звітності повідомляється офіційним листом керівникові підприємства. Аудитор може зробити рекомендації щодо внесення коригувань у звітність і відповідні облікові регістри. Проте аудитор не може сам вносити такі корективи або наполягати на виправленні звітності. Відповідає за це і має повноваження щодо цього лише керівництво підприємства.
За результатами проведених аудиторських процедур аудитор складає проміжні висновки по кожній статті звітності.
Завершальний. Це узагальнюючий підсумковий етап, на якому на підставі попередньо зібраних аудиторських доказів складається Звіт про проведену аудиторську перевірку та аудиторський висновок (думка) про достовірність перевіреної звітності. Підприємство має підтвердити спеціальним листом-поданням, що аудитору було надано всю необхідну інформацію. Аудиторський висновок формулюється з урахуванням подальших подій, які сталися після дати складання звітності, але до дати закінчення аудиторської перевірки. Ці події можуть суттєво вплинути на перевірену звітність (наприклад, банкрутство дебітора вимагає віднесення на витрати (збитки) підприємства його заборгованості) або на подальше функціонування підприємства (наприклад, стихійне лихо, яке сталося після закінчення звітного періоду і завдало значної шкоди підприємству).
Звіт і висновок щодо аудиторської перевірки передається замовникові, аудиторське досьє — до архіву аудиторської фірми.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить