Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Методика проведення аудиту

Методика проведення аудиту
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Методика проведення аудиту

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій, а саме:
•    збір і аналіз інформації, необхідної для оцінювання достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;
•    визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботи;
•    через порівняння фактичної діяльності підприємства зі статутною, установлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;
•    планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;
•    оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;
•    аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;
•    перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;
•    контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах;
•    перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;
•    попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз усіх статей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідність щодо бухгалтерських записів чи окремих підсумкових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Під час перевірки записів в облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід установити повноту обліку, правильність записів в облікових регістрах і первинній документації, їх реальність.
На основі аналізу і тестування звітних та інших даних про підприємство аудитор висловлює свою професійну думку про об'єктивність і точність даних обліку і звітності та їх відповідність реальній дійсності.
При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор мусить ураховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта.
Установлення фактів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їх значення, вимагає висунення та обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого невиконання на інші напрями аудиту.
Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі та є поза-професійною компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, очевидно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України. Отже, аудитор не відповідає за невиконання керівництвом клієнта вимог законодавчих та нормативно-правових актів.
Однак аудитору треба врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує ризик невиявлення помилок, навіть якщо перевірка добре спланована і проведена відповідно до встановлених вимог. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів:
•    велика кількість нормативних актів;
•    неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, які не можуть висвітлити всю фактичну діяльність клієнта, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;
•    визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер.

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності підприємства.
Аудитор повинен провести такий огляд фінансової звітності, який був би достатнім для вираження думки про фінансову звітність у цілому.
Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати уваги на незначних обставинах. Аудиторський звіт має виділити найголовніше. Основна мета аудитора — впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано.
Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти складені за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності.
Для узагальнення результатів аудиту необхідно систематизувати і згрупувати виявлені недоліки за однорідними ознаками. Для цього складають проміжні робочі документи або однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо.
Суб'єкти підприємницької діяльності (замовники) зацікавлені у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, усуненні та попередженні (профілактиці) їх.
Однак, коли аудитор не впевнений у спроможності підприємства продовжувати своє функціонування, він повинен зазначити це в аудиторському висновку, вказати сутність можливого впливу цього факту на фінансову звітність. Якщо невпевненість досить значна, то аудитор повинен відмовитися від викладення своєї думки або скласти звіт на підставі незгоди.
Подання і розкриття інформації має породжувати впевненість, що висновки, які може зробити користувач, будуть вичерпними і відповідатимуть умовам бізнесу, особливо враховуючи те, що фінансова звітність відображає сутність, а не форму, вільна від упередженого ставлення управлінського персоналу, що інформація та отримані пояснення адекватно відображені й результати аналізу не вплинули на облікову політику.
Міжнародні стандарти аудиту вимагають документального оформлення всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог Міжнародних стандартів аудиту або інших стандартів та правил.
За допомогою виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові слід отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дасть змогу зробити аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства.
Процедури перевірки даних на відповідність — це тести, що складаються для отримання обґрунтованої гарантії щодо ефективності системи внутрішнього контролю.
Незалежні процедури перевірки проводяться для отримання доказовості, повноти, точності й правдивості даних, що обробляються системою обліку. Вони бувають у вигляді:
•    детальних тестів операцій і залишків на рахунках;
•    аналізу важливих показників, включно з остаточним обстеженням незвичайних відхилень і статей.

Установлена відповідальність аудитора за наслідки подій, що виникають після дати складення фінансової звітності клієнтом, але до підписання аудиторського висновку, або за наслідки подій, що виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства (такі події нижче називатимуться «подальші події»). Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок.
Існує два основні види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства:
•    події, що забезпечують подальше підтвердження умов, які існували на дату фінансової звітності;
•    події, що відображають нові умови, які настають після дати подання фінансової звітності.

Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо.
Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання висновку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася.
Коли керівництво вносить зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності.
Якщо клієнт не вносить потрібних виправлень до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, з яким аудитор знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікації звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку.
Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється.
Методику проведення аудиту доречно розділити на окремі етапи: підготовчий, етап планування, основний та завершальний.
На підготовчому етапі аудитор проводить процедуру укладання домовленості з замовником на проведення аудиторської перевірки. При цьому між аудитором та замовником відбувається обмін листом-пропозицією з боку замовника і листом-зобов'язанням з боку аудитора. Лист-зобов'язання може слугувати підставою для проведення перевірки і, відповідно, в ньому міститься необхідна інформація щодо умов проведення перевірки: мета аудиту; розподіл відповідальності; обсяг (масштаб) аудиту; форми підсумкових документів; вимога вільного доступу до необхідної інформації та недопущення впливу (тиску) на думку аудитора; можливість аудиторського ризику та межа суттєвості; можливість залучення до проведення аудиту інших спеціалістів і експертів (у тому числі спеціалістів замовника); планування аудиту і порядок визначення винагороди за проведення аудиту. Однак згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, тобто використання листа-зобов'язання як підстави для проведення аудиту в законі не передбачено.
Перш ніж дати згоду на проведення аудиту аудитору слід оцінити загальну інформацію про підприємство-замовника в усіх суттєвих аспектах його сфери діяльності, організації господарської діяльності, системи управління й контролю. Таке оцінювання проводиться з метою визначення перспективності аудиторської роботи на даному підприємстві, наявності суттєвих перешкод для її проведення, виявлення найсуттєвіших комплексних проблем діяльності замовника.
Після досягнення домовленості щодо проведення аудиторської перевірки аудитор більш глибоко ознайомлюється з бізнесом клієнта з метою переходу до етапу планування перевірки. Основними питаннями, що потребують вивчення при ознайомленні з бізнесом клієнта, є сфера діяльності підприємства, організація господарської діяльності на підприємстві, взаємозв'язки з іншими суб'єктами бізнесу, організація управління підприємством, організація внутрішнього контролю, система ведення облікового процесу, кадрова політика на підприємстві тощо. У результаті їх вивчення буде досягнуто розуміння аудитором бізнесу клієнта; розуміння системи обліку і внутрішнього контролю; визначено ризики і суттєвість; установлено види, час і повноту процедур, які необхідно буде виконати аудитору; узгоджено питання координації, керівництва, супроводження, нагляду тощо.
Етап планування включає складання на підставі отриманої інформації плану та програми аудиту. У процесі планування аудитор повинен дотримуватися загальних принципів аудиту, принципів комплексності, безперервності, оптимальності.
План проведення перевірки повинен визначати кількість та характер необхідних аудиторських процедур, об'єкти перевірки, строки виконання робіт, їх виконавців. У разі необхідності мають бути відображені особливості проведення тих чи інших робіт. План проведення аудиту має загальний характер без деталізації процедур проведення перевірки.
Зміст програми аудиту деталізує та конкретизує програма проведення перевірки. При цьому зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур мають збігатися з загальним планом проведення аудиту. Програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми за виконавцями аудиту та контролювати їхню роботу.
У програмі, крім процедурної інформації, оцінюється рівень аудиторського ризику, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь у роботі. Під час розроблення аудиторської програми слід визначити аудиторські процедури, деталізувати або роз'яснити ці процедури через установлення методу їх виконання, уточнити й деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки та обґрунтування аудиторського звіту.
На прохання керівника підприємства у програму аудиту можуть бути внесені зміни. Події чи мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються.
Основний етап полягає у безпосередньому проведенні аудиторської перевірки з використанням відповідних методів та процедур згідно з розробленим планом та програмою перевірки. Перевірка здебільшого проводиться за системою, що передбачає формування аудиторських доказів із джерел, які використовуються за принципом — від більш детального до більш узагальнюючого. Тобто перевірка інформації проводиться починаючи з первинної документації з подальшим визначенням достовірності цієї інформації на бухгалтерських рахунках. На завершальному етапі проводиться визначення достовірності даних звітності на підставі раніше отриманої інформації і зроблених висновків. В окремих ситуаціях виникає потреба проведення огляду облікової інформації у зворотному напрямі, переважно для формування загальної думки щодо стану облікового процесу і ступеня довіри даним обліку та звітності.
На завершальному етапі аудитором проводиться узагальнення отриманих результатів роботи у вигляді складання аудиторського висновку та, у разі необхідності, аудиторського звіту. Ці документи передаються замовникові. Аудиторський звіт порівняно з аудиторським висновком містить більш детальну інформацію про результати перевірки з процедурним та інформаційним обґрунтуванням зроблених висновків.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить