Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Об'єкти організації аудиторської діяльності та аудиту

Об'єкти організації аудиторської діяльності та аудиту
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Об'єкти організації аудиторської діяльності та аудиту

Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі і взаємопов'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші функціональні форми системи, що вивчається, стан яких може бути оцінений кількісно та якісно.
Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом і структурою, за належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками. До них відносять:
1.    Ресурси: засоби і предмети праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи.
2.    Господарські процеси: економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, технології, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне і господарське обслуговування, основне і допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами, збут.
3.    Інші об'єкти аудиту: економічні результати діяльності; організаційні форми управління; методи управління: системи стимулювання, внутрішньовиробничий госпрозрахунок; функції управління: планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання, внутрішній аудит; здійснення інвентаризації.

Необхідно відокремлювати об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та майбутньому часі.
Минулий стан оцінюється тоді, коли робиться висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективності використання ресурсів.
Фактичний (теперішній) стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли роблять висновки про реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання.
Оцінка майбутнього стану — результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління.
Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор сам досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.
Об'єктом дослідження в аудиті, як і в інших економічних науках, є взаємопов'язані складові (сторони) функціонуючої господарської системи. Об'єкти аудиту конкретизують його предмет і можуть мати різні характеристики, тому їх поділяють за окремими видами та критеріями. Так, до об'єктів системи управління, яка досліджується аудитором, відносять організаційні форми управління, функції управління, методи управління. До об'єктів системи обліку — активи, капітал, зобов'язання, господарські процеси, економічні результати діяльності, фінансова та інші види бухгалтерської звітності. Іншими критеріями можуть бути стан об'єктів у часі, складність об'єктів, характер оцінки, термін перебування під наглядом аудитора тощо.
Під час оцінювання аудитором об'єктів перевірки треба брати до уваги основні питання, що їх вирішує бухгалтер підприємства у процесі своєї діяльності, а саме:
•    коли господарська операція має вважатися завершеною;
•    яка грошова оцінка господарської операції для відображення її в обліку;
•    як відобразити господарську операцію в системі рахунків бухгалтерського обліку. При цьому необхідно керуватися такими основоположними принципами щодо ведення обліку:
1.    Безперервність діяльності. Це означає, що підприємство не має намірів ліквідуватися або істотно скоротити свою діяльність, тобто продовжуватиме її в найближчому майбутньому. Таке припущення допомагає правильно оцінити активи та зобов'язання підприємства. Адже у разі його ліквідації оцінювання має бути принципово іншим, ніж в умовах звичайної діяльності. Наприклад, якщо певний актив звичайно оцінюється за своєю історичною собівартістю, то в разі ліквідації підприємства його необхідно оцінити за ринковою вартістю, оскільки користувачі фінансової звітності повинні знати, що залишиться після розпродажу майна підприємства.
2.    Послідовність. Згідно з цим принципом облікова політика підприємства не може змінюватися від одного періоду до іншого, тобто має залишатися постійною. Така постійність може бути порушена тільки тоді, коли керівництво підприємства дійшло висновку, що зміни в обліковій політиці сприятимуть більш достовірному відображенню господарських операцій та інших подій. Крім того, можуть відбутися істотні зміни в характері діяльності підприємства або надійде невідома раніше інформація, що змінить обґрунтування вибраних раніше положень облікової політики. У цьому разі облікова політика переглядається. Іншим мотивом до перегляду облікової політики може бути зміна вимог національних стандартів.
3.    Нарахування і відповідність доходів та витрат. Цей принцип означає, що при веденні бухгалтерського обліку необхідно звертати увагу на таке:
•    доходи і витрати відображаються в обліку на момент їх виникнення (а не тоді, коли були отримані або виплачені грошові кошти);
•    при визначенні фінансового результату звітного періоду важливо співвіднести доходи, отримані підприємством у звітному періоді, з витратами, понесеними на отримання цих доходів. Витрати, які не мають безпосереднього зв'язку з будь-якими доходами для визначення фінансового результату звітного періоду, відображаються в періоді їх виникнення.
4.    Обачність. Відповідно до цього принципу при оцінюванні активів і зобов'язань, доходів і витрат в умовах невизначеності потрібно дотримуватися певної обережності. Активи й доходи не можуть бути завищені, а зобов'язання і витрати — занижені, що, проте, не означає навмисного заниження активів і доходів або завищення зобов'язань та витрат. Така невизначеність обов'язково супроводжує діяльність суб'єкта господарювання. Продаючи товари в кредит, підприємство не може бути впевненим, що отримає за свої товари гроші. Надаючи гарантію покупцеві, воно наперед не знає, скільки надійде претензій від покупців. Але частина боргів, однак, оплачена не буде, а для окремих покупців підприємство мусить виконати свої гарантійні зобов'язання. У бухгалтерському обліку збитки та зобов'язання треба відображати відразу ж після отримання відомостей про вірогідність їх виникнення, а доходи й активи — лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені.
5.    Переважання змісту над формою. Це означає, що операції та інші події слід обліковувати відповідно до їх суті, а не лише виходячи з їх юридичної форми. Як ілюстрацію дотримання цього принципу зазвичай наводять приклад із фінансовою орендою активу. Передання активу у фінансову оренду не означає переходу права власності на нього від орендодавця до орендаря, однак цей актив зараховується на баланс орендаря, оскільки до останнього фактично переходять усі вигоди та ризики, пов'язані з використанням такого активу.


Вивчаючи облікову політику, слід пам'ятати:
1.    Облікова політика — це стратегічне рішення підприємства, тому розбавляти його регламентацією дрібних тактичних питань, на зразок того, в яких регістрах бухгалтерського обліку відображати господарські операції, не треба.
2.    Облікова політика розробляється на значний термін, згідно з П(С)БО 6 і відповідно до принципів бухгалтерського обліку вона може змінюватися тільки в тому разі, якщо:
•    зміняться статутні вимоги;
•    зміняться вимоги органу, що затверджує Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
•    нові положення облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
3.    Якщо підприємство все-таки змінило свою облікову політику, то відповідно до п. 12 П(С)БО 6 у звітності необхідно відобразити вплив зміни облікової політики на події й операції минулих періодів через:
•    коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок року;
•    повторного надання порівняльної інформації про попередні звітні періоди.
4.    Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення. Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється тільки на події й операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики.
5.    Облікова політика підприємства згідно з підпунктом П(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де слід розкривати причини і суть зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення.
6.    Треба чітко розмежувати бухгалтерський облік і складання фінансової звітності та податковий облік.

Предметна область аудиту — це вся інформація, яка досліджується аудитором з метою формування ним думки щодо повноти, достовірності і законності відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських фактів. До неї входять такі розділи:
1)  засновницькі й інші загальні документи підприємства;
2)  облікова політика клієнта;
3) документи по всіх рахунках та розділах бухгалтерського обліку;
4)  фінансова звітність;
5)  інші джерела інформації.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить